Сьогодні в сім’ї метеликів велике свято — найменша з метеликів зміцніла в крилах і вже може самостійно літати! Тс… Ось вони, мама і доня. Погляньте, як весело перелітають ці двоє з квіточки на квіточку!
— Доню, ти вже виросла. Твої барвисті крильця стали сильними й нарешті ти можеш літати самостійно. Летимо, я покажу тобі, де на нашій галявині найкращі квіти зі смачним нектаром!
В унісон, немов танцюючи, метелики перелітали з квітки на квітку. Мала присіла на пелюсточку ромашки, скуштувала пилок.
— Смакота! Дякую, мамочко.
— Моя хороша, сьогодні твій перший самостійний день. Повинна тебе попередити. У нас є багато небезпек. Найбільш небезпечна на нашій галявинці срібляста павутинка.
— А що таке «павутинка»? — запитала доня.
— Павутинка схожа на вишукану тканину, прозору й невагому. Вона буває сріблястою, як вечірні сутінки, золотавою, мов ранковий серпанок, блакитною, як небо, білою, як хмаринка. За тенетами павутинки захована небезпека! Варто лише доторкнутись, і одразу втрапиш у пастку. Ніхто тебе не визволить, бо павутина — сітка павука, який їсть таких, як ми. Запам’ятаєш?
Прекрасна дитинка всміхнулася.
— Не хвилюйся, матусю, усе буде гаразд.
— Тоді лети!
І метелики розлетілися в різні сторони.
Довго малий метелик бавився на галявині, аж ось під старою березою щось блиснуло.
— Що б це могло бути? — подумала комашка. Підлетівши ближче, вона побачила справжнє диво: на сонці виблискували різнобарвні тканини. Поряд нікого не було. Красуня підлетіла ближче.
— Ой, яке диво! Мені б сукню з ось цієї парчі!
Ураз з’явився кравець — увесь у чорному, з тоненькою смужкою на плечі.
— Шановна панянко, підходьте ближче! Я можу пошити вам надзвичайний наряд. Вам лише необхідно вибрати матерію. Ось, візьміть на дотик — м’якенька, ніжна, невагома…
Мала комаха простягнула лапку.
— А он тут діаманти! Доторкніться!
І вона зробила це. Ураз добий кравець закрутився довкола метелика.
— Сукню! Спідницю! Усе, що захочеш, мій сніданочку! Ось так, ось так…
Павук (а це був, як ви здогадалися, він) швидко обплутав метелика цупкими нитками.
— Мамо, рятуй! — голосно загукала ув’язнена.
І хоч мама була далеко, вона почула плач дитини.
— Доню, що ж ти накоїла… Я не можу тобі допомогти, якщо я тільки доторкнуся, то також потраплю в пастку…
— Мамо, але ж мене з’їдять…
Часто ми схожі на немудрих метеликів. Приваблива золотиста чи срібляста павутинка гріха не здається небезпечною, а маленькі крапельки роси на павутинці схожі на дорогоцінні діаманти. Людина потрапляє в тенета гріха ніби ненароком, часто навіть непомітно для себе. Маленький метелик був попереджений про небезпеку, ми також маємо застереження від Бога. Від нас залежить, чи піддамося ми на хитрощі сатани, як піддалася бідна комаха до лап павука. І все ж, ми в набагато кращому стані, ніж комахи. Ми маємо прекрасного Заступника і Визволителя, який може врятувати нас від полону гріха. Нам варто лише покликати Його, попросити прощення за непослух і довірити своє життя в Його сильні руки.
«І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12).
Оксана Смірнова