Одного разу душу Людини пронизав сильний біль. Від несподіванки Серце стиснулося, забилося часто-часто й мало не зупинилося.
Так у нього ввійшла Образа.
Зовсім скоро Образа змінилася: від її безформної суті майже нічого не лишилося.
Натомість народилася Вона — Погана Думка. Спочатку Їй було не дуже затишно в Серці, адже довкола літали, бігали, спали і працювали інші Думки. Тому довелося Поганій Думці відвойовувати територію. Незабаром Вона звила собі затишне кубельце й почала вигріватися. Інколи цій пані здавалося, що про Неї вже забули, тому час від часу, залишивши своє насиджене місце, вона виповзала прямо в Серце й кусала за найболючіші місця. Тоді Людина згадувала про Погану Думку й підгодовувала її.
«Чому про мене так часто забувають? — розмірковувала Думка. — Це ж неповага! Мені час вирости! Досить бути безпомічною Поганою Думкою. Час стати Грізною Дією».
Думка тривожила Серце і вдень, і вночі, будувала свої плани, збирала Злість і вирощувала Помсту.
І ось непомітно для Людини Погана Думка виросла й зайняла все Серце. Давно вже не зустрічалися в Серці Веселі чи Добрі думки, зовсім зникли їх Щасливі та Щирі сестриці. Їм просто не було місця в Серці. А що ж Серце? Від отрути, якою щедро наповняла Погана Думка все довкола, воно почорніло і стало всихати. Погана Думка стала володаркою Зруйнованого Серця.
Якось нова Володарка побачила іншу Людину, Серце якої аж струменіло добротою та миром. Ураз, звившись у клубок, Думка наповнилася отрутою, зодягнулася в слово й ударила просто в Серце.
Біль.
— Я пам’ятаю! Це вже було! У мене буде ще одна оселя! — раділа Зла Думка.
Та що це? У цьому серці панувала інша господиня. Її звали Прощення. Дуже швидко Прощення взялася до роботи. Спочатку Вона вигнала Злу Думку, а тоді змила всі сліди від отрути, яка потрапила в Серце через слова. Потім Прощення взяла Любов і Мир, озброїла їх словами й пішла лікувати Зруйноване Серце.
Слова — не зброя, це лише форма думки. Думка, яка володіє твоїм серцем, може використовувати їх на свій розсуд. Контролюй свої думки, наповнюй серце добротою, миром, любов’ю, прощенням. Довір Богові важливу працю — очищення твого серця.
«І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Бут. 4:6–8).
Оксана Смірнова