Автор Ірина Семків, учитель етики, християнської етики Тужилівського НВК Калуського р-ну Івано-Франківської обл.
Зал урочисто прикрашений: на стіні образ Ісуса з діточками, з боків — плакати з текстами із Біблії, у центрі — велике серце. У серці напис: «Христос живе в моєму серці. Запроси і ти Його».
Звучить повільна музика. Голос з-за сцени:
Це сон пророчий чи гірка спокуса,
Це снилося чи, може, я не спав:
Я бачив одинокого Ісуса,
Що вулицями нашого села блукав.
Ішов Христос повільний і прозорий, наче дим
По вулиці, залупаній насінням,
Обдуреній базіканням пустим.
Ішов Христос, посвічуючи німбом,
Прикривши тіло білим полотном.
Стояли люди за насущним хлібом,
За грішним златом і гірким вином.
Блукав Ісус невпізнаний, забутий,
Самотній, мов дитина у юрбі,
Скорботою виповнюючи груди…
На сцені з’являється юнак, одягнений у довгу білу сорочку, і звертається до присутніх зі словами:
Я — Життя, а ви не шукаєте Мене.
Я — Шлях, а ви не йдете за Мною.
Я — Світло, а ви не бачите Мене.
Я — Істина, а ви не вірите Мені.
Я — Учитель, а ви не слухаєте Мене.
Я — ваш Друг, а ви не любите Мене.
Я — Господь, а ви непокірні Мені.
Я — ваш Бог, а ви не молитесь Мені.
Якщо ви нещасні, то не виніть Мене.
Юнак виходить.
Ведучий 1. Іти по життю часом дуже нелегко. Правильний шлях завжди вузький, а страхи й привабливий гріх розгойдують у різні боки й запаморочують голову. Радників багато — усі підказують, як треба жити. І якщо слухати всіх підряд, то навряд чи колись дійдемо до мети. Головне, обрати правильний шлях.
Ведучий 2. Ісус Христос казав: «Я Світло для світу, хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Ів. 8:12).
Ведучий 1. Ісус не просто підказує нам дорогу, Він кличе нас іти за Ним і довірити своє життя Йому. Єдиний шанс не заблукати в цьому світі — це бути учнем Христа й не зводити з Нього очей.
Ведучий 2. Звичайно, сьогодні ми не можемо бачити Ісуса так, як Його перші учні, адже Він воскрес і перебуває на небі. Однак він залишив нам Своє Слово — Біблію. І для кожного з нас Христос має стати орієнтиром у житті. Якщо ми потрапимо у складну ситуацію, запитаймо себе: «Що за цих обставин зробив би Христос?» Як правило, відповідь на своє запитання ми знайдемо в Біблії або житті тих християн, які любили Господа й прагнули у всьому наслідувати Христа.
Учень. Багато доріг є на нашій землі:
Шосе, залізниці, стежинки малі.
До гнізд через гори прямують пташки,
І риби у морі знаходять стежки.
У різнії боки ведуть ці путі,
І має людина свій вибір в житті.
Та лише єдина — вузька й непроста —
Є в світі стежина до Бога, Христа!
Прямує вона в Боже Царство святе.
Щасливий, хто вірну стежинку знайде.
Йому подарує Господь майбуття,
І радість спасіння, і вічне життя.
Учениця. До Ісуса стежинка вузька,
І терниста вона, й нелегка,
Але твоя розбита душа
Може нею іти до Христа.
На стежинку Ісуса ступи
І без сумніву йди до мети,
Хоч і буде нелегко не раз,
Але сили подасть тобі Спас.
Допоможе усе перейти
І у Царство Небесне ввійти,
Тож спіши на стежину Христа,
В небі Він подарує вінця.
Послухай, дитино, Христос тебе зве,
Шукай ту стежину, що в небо веде.
Шукай до спасіння Ісусовий шлях.
Повір, Він зустріне тебе в небесах.
Ведучий 1. Ісус Христос — Світло для світу, яке не згасає. Дорога Правди, що веде нас до раю.
Пісня «Бог — Любов»
Ведучий 2. Молитва. Добра щира молитва. Саме вона наближає нас до Господа. Бо під час молитви ми спілкуємося з Богом — це наша розмова з Ним. Найчастіше ми вдаємося до молитви під час життєвих випробувань чи невдач. У важкі хвилини свого життя ми звертаємося до Бога, просимо розради й допомоги.
Ведучий 1. І Він вислуховує нас. Тож дякуймо Йому за все й завжди, приймаючи все, що Він дає, і пам’ятаймо, що Бог є любов, а любов не може бути джерелом зла.
Учениця. Хай дощі шумлять надворі,
Коли погано й сумно всім,
То помолюся я до Бога,
Про всі справи розповім.
Боже, прагну Тебе,
Не забудь Ти мене,
Я — дитина Твоя,
І люблю я Христа.
Якщо проситиму я щиро,
Молитимуся від душі,
Господь наповнить серце миром
Й тривоги прожене усі.
Отак, надіючись, молюся
До Бога, нашого Творця,
Радію, що я добре вчуся
І в Україні живу я.
Учень. Я вдячний Ісусу за все:
За милість, за ласку, за любов,
За те, що спасіння несе
Святая, пречистая кров.
Ця кров Ісуса Христа,
Що в муках за нас помирав,
Він нам відчинив небеса,
Щоб кожен лиш в Нім щастя мав.
Я знаю, за мене Він вмер,
Щоб мав я в Нім радість завжди,
Спасіння я маю тепер,
Господь не сказав: «Відійди!..»
Я знаю, прийняв Він мене
У Царство спасенних Своїх.
Господь закликає й тебе,
Схились до Ісусових ніг.
У пам’яті буде завжди
Голгофа — на ній хрест стоїть,
До Господа, друже, прийди,
Омиє Він й твій всякий гріх.
Ведучий 2. Бог завжди піклується про нас. Він завжди з нами, оберігає нас, допомагає долати труднощі. А скільки разів Божа рука захищала нас від небезпеки, якої ми навіть і не бачили?.. Тому ми разом з Біблією закликаємо вас завжди довіряти Господеві й покладатись на Нього, «…бо своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх — на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги» (Пс. 91:11–12).
Пісня «Я люблю з Христом ходити»
Ведучий 1. Ісус Христос прийшов у наш світ Дитиною. Коли Він став дорослим і розпочав Своє служіння проповідника і пророка, дуже багато людей дістали від Нього відповіді на питання, що їх хвилювали. Через що ми сваримося? Зазвичай через якісь речі: іграшки, книжки, велосипед тощо. А в дорослих й іграшки, через які вони сваряться, «доросліші».
Ведучий 2. Кожна людина повинна усвідомити, що все, що має, — від Бога, та що за все Йому треба дякувати. Ми мусимо зробити вибір, кому служити, й прийняти рішення, наприклад, таке: «Ісусе, я присвячую своє життя Тобі! Тобі одному хочу служити, Тобі одному хочу належати».
Учень. Моє серденько — світлий дім,
Де немає бруду чи зла,
Я піклуюсь, щоб в серці моїм
Заздрість, злість та брехня не жила.
Вмію я розпізнавати гріх,
В серці йому жити не дам,
Навіть переступити поріг
Не дозволю поганим думкам.
В мене добрий є помічник —
Це улюблена Книга моя.
Боже Слово я слухати звик,
І корюсь йому з радістю я.
Ні пліток не боюсь, ні погроз,
Маю захист надійний, міцний —
В моїм серці живе Христос,
Ось чому я щасливий такий!
Сценка «Подарунок для Ісуса»
У кімнаті — Сашко. Заходить його друг Олег —, скуйовджений, обурений, збуджений. Розмахує сумкою, сідає, хвилюється.
Олег (у розпачі). Знову одиниця!
Сашко. Та ти що?
Олег (кидає сумку додолу). Ох і буде мені від батьків! Ой-ой-ой! А все це Ірина Василівна! Усе вона! Добери, каже, синоніми до слова «скарб». Ну я й добрав (гордовито): багатство, золото, валюта, діаманти й усякі дорогоцінні метали, гроші, ну коли їх багато, тощо.
Сашко (схвально). Ну, правильно!
Олег. А вона мені: «Корінь усього лихого — грошолюбство. Я, — каже, — про інші цінності хочу почути».
Сашко. А ти?
Олег. Я їй: цінності — це вільно конвертована валюта у швейцарському банку. А вона мені — одиницю! Каже: «Прийдеш, коли цінності зміниш». Отакої!
Сашко. Оце так!
Олег (докірливо). А ще віруюча, до церкви ходить! Ніякого милосердя! Та ще й перед Різдвом! Мене тато в цирк обіцяв повести, а тепер — зась… Ось тобі й цінності!
Сашко. Так, це вона дарма! Ну й що тепер робити? Що то за скарби такі, що Ірина Василівна такою принциповою стала? Вона ж гарна вчителька — добра, пожаліє, коли треба, хоча й сувора…
Олег. Ура! Придумав! Треба в Наталки запитати: вона з Іриною Василівною в одну церкву ходить. Може, вона знає.
Сашко (схвально). Так, якщо Наталка не знає, то ніхто не скаже. Ходімо!
З’являється Наталка.Хлопці біжать їй назустріч.
Сашко. Привіт, Наталочко! Ми до тебе в справі. Уявляєш, Ірина Василівна йому… (збирається розповідати).
Олег (штовхає друга й знаками наказує мовчати. Звертаючись до Наталки). Наталочко, скажи, будь ласка, про які цінності в церкві навчають і що то за скарби там є?
Наталка (здивовано). Чого це ви зацікавилися? Ви ж завжди глузуєте з мене, що я ходжу щонеділі до церкви.
Олег (ніяково). Тут справа така, ну, розумієш, важлива…треба зі скарбами розібратися. А я не знаю. Може в церкві щось про них розповідають?
Наталка (хитро підморгує). Так! У церкві не тільки розповідають про скарби, їх там багато! Я навчу вас добувати скарби зі скарбу!
Сашко. Ну й намутила! Може, ми золото відмиватимемо на Клондайку? (Хлопці сміються.)
Наталка (продовжує переконливо). Я про справжні скарби! Ось на аркушах я напишу адреси золотих віршів. Беріть і добувайте! Хай вам щастить! (Іде.)
Олег. Агов! Стривай! Пішла… (розчаровано).
Сашко (невдоволено). Ну ось, доведеться ще Біблію читати!
Олег (здивовано). Що це вона понаписувала? Івана 3:16… Хто це зрозуміти зможе?
Сашко. Це тексти з Біблії, ми їх знайдемо. Мене бабуся навчила. (Ідуть.)
На сцені з’являється Наталка, думає вголос.
Наталка (замислено). Збирайте собі скарби на небі… (Радісно.) Виходить, якщо я роблю щось добре тут, на землі, то мій скарб вирушає на небо! Мій скарб — це мої добрі справи! Слава Богові! Ісусе, я знаю, що робити. Я молитимусь, щоб хлопці зрозуміли, що найголовніша цінність — це Ти! Це буде моїм подарунком для Тебе, Ісусе!
Наталка складає руки в молитві, лунає аудіозапис короткої молитви.
Наталка виходить. З’являються хлопці із розгорнутою Біблією в руках.
Олег. Ну ось, знову ми заплуталися! З одного боку, одні скарби: золото, гроші, діаманти. За них можна багато чого купити: кросівки, велосипед, плеєр, сходити в цирк…
Сашко (продовжує). А з іншого боку, теж цінності: мамині усмішки, татова повага, бабусині пироги, свіжий вітер, сонечко, травичка й навіть… навіть курча кумедне таке: уже не яйце, але ще не курка — просто чудове Боже створіння! Поглянь на світ навколо нас! Це не купиш ні за які гроші! Це ж Божий дарунок нам!
Олег. Так, Господь усе це подарував нам, а що ми Йому можемо подарувати?
Заходить Наталка.
Наталка (задоволено). Так, хлопці! Ви нарешті зрозуміли, що є найціннішими скарбами в житті. А присвятити своє життя Богові — наш найкращий подарунок для Ісуса!
Учень.
У мене є в житті мета — бути схожим на Христа,
Бо за мене Він страждав і життя Своє віддав.
Але зараз Він на небі, чує мене, чує тебе.
Все, що треба, посилає і добра мене навчає.
Він від лиха береже, від нещастя стереже.
В моє серце заглядає, все погане прибирає.
Моє серце — світлий дім, бо живе Христос у нім.
В дім дарунки я несу і дарую їх Христу:
Не цукерки, не машинки, а хороші добрі вчинки.
А чому це я роблю? Просто я Його люблю!
Пісня «Прийди, Ісусе, прийди»
Ведучий 1. Отож, Христос учить людей вибирати в житті найголовніше. «Не все те золото, що блищить» — каже народна мудрість. Дуже добре, що наші хлопці Олег та Сашко все-таки зрозуміли, що найбільшим скарбом є саме духовні цінності, вони мають перевагу над тимчасовими, короткочасними.
Ведучий 2. Недаремно Господь наголошує: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить і де підкопуються злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і серце твоє!» (Мт. 6:19–21).
Ведучий 1. Якщо ми хочемо жити справді щасливо, то не повинні «ганятися» за матеріальними цінностями (грошима, автомобілями, модним одягом, дорогими розвагами тощо), а маємо прийти на те поле (до церкви), де знаходиться небесний скарб, — найвищі християнські цінності. Саме, ходячи до церкви, ми вчимось жити в любові й добрі, знаходимо Божу мудрість і ніби заново народжуємося.
Поради ангела
(Інсценізація)
Ніжно ангел будить: «Дитино, вставай
І на Службу Божу в церкву поспішай».
Та в цей час лукавий не спить, не дріма,
Тихо так у вушко дитині співа:
«Не вставай, дитино, а поспи ще трішки,
Бо тебе у церкві болітимуть ніжки».
Спить дитя блаженне, у сні підроста.
Будить Ангел вдруге, будить неспроста:
«Уставай, дитино, сонечко вже встало,
І недільне свято знову завітало».
А лукавий шепче: «Не йди, не спіши,
Ти така натомлена, в ліжку полежи».
Час проходить швидко в клопотах щоденних.
І роки спливають у справах буденних.
Стала вже бабусею дитинонька та,
І вже вкотре сходить неділя свята.
Все в житті минуло — і добре, і зле.
Радо вже щебече внуча золоте:
«Знаєш, бабцю мила, яка в мене мрія?
Щоб ти розповіла, що є Літургія».
«Як тобі сказати, серденько моє,
Що занапастила я життя своє.
Книжок не читала, в церкві не була
І про Літургію знати не могла.
Одну добру раду дам тобі, внучатко:
Як тебе будитиме твоє Ангелятко,
То вставай раненько, убирайся вмить
І не прислухайся, що тебе болить.
Бо минеться молодість, як виростуть діти,
Будуть ще сильніше ніженьки боліти.
А на старість буде боліти душа,
Що життя змарноване не варте й гроша».
Ведучий 1. Дорогу до храму кожен проходить сам,
Навіть людина без ніг, навіть сліпий інвалід,
Коли приходить пора, сам проходить дорогу до храму.
Ведучий 2. Дорогу до храму кожен проходить сам,
Навіть смішний атеїст, навіть страшний егоїст,
Коли приходить пора, сам проходить дорогу до храму.
Ведучі (разом). А дорога ця ясна й проста, —
Через душу проходить вона!..
Учениця. Джерельце чистої любові
Тече із серденька мого.
Це слава Господу Христові
За ласку та добро Його.
Мене омив Своєю кров’ю,
Своїм дитятком назвав,
Веде в святі оселі нові,
Що в небесах приготував.
А поки я іще в стражданнях
Іду услід за Ним туди,
Я хочу в горі та печалі
Співати пісеньку хвали.
Співати хочу, бо у серці
Живе свята любов Христа.
Нехай у ньому, як в джерельці,
Іскриться Божа простота.
Я хочу жити і любити
Людей, тваринок, квіти — все!
І коли буду так робити,
Не всохне джерельце моє.
Пісня «Ісус любить всіх людей»
На сцену виходять усі учасники свята із сердечками з написом: «Христос живе в моєму серці. Запроси й ти Його». Звучить запис пісні «Хай нас з’єднає любов» або «Любов врятує світ». Учасники свята передають сердечка глядачам як символ світла, тепла й любові Ісуса Христа, якими Він огортає всіх людей.