У пророка Ісаї написано: «І почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» А я відказав: «Ось я, пошли Ти мене!» (Іс. 6:8). Як це важливо, щоб знайшовся хтось, хто міг би так само відповісти: «Ось я, пошли мене»! Бог шукає людей, яких Він міг би послати на якесь служіння, доручити нести Своє Слово, учити істини, боротися із лжевченнями.
Ми звикли, що все вирішує більшість. Для нас важлива масовість. Думка більшості сильно впливає на наше життя, на життя світу, вона змінює політичні системи, змушує правителів корегувати політику. За голоси виборців борються різні партії, які прагнуть прийти до влади.
Кількість солдатів часто визначає результат військових дій. Важко протистояти думці колективу. Є навіть приказка, що «більшість завжди має рацію».
Це породжує в багатьох людей депресивний настрій, коли вони із жалем заявляють: «Що я один можу зробити?» Однак Біблія показує, що й одна людина може зробити дуже багато.
Одинаки в Біблії
У Біблії ми можемо знайти багато одинаків, які змінювали історію, впливали на хід подій і сприяли тому, щоб і в нас нині була можливість приходити до Бога за прощенням гріхів.
Ной. Він один прийняв Боже Слово про всесвітній потоп, що насувається, і почав будувати ковчег. Люди, що жили поруч із ним, не підтримували його, глузували з нього, не вірили йому. Імовірно, навіть найняті ним робітники, що займалися будівництво судна, скептично ставилися до його справи. Однак він ішов до мети й у результаті виявився в числі восьми людей, що вижили, від яких пішли всі народи сучасного людства.
Ми можемо брати з нього приклад і так само продовжувати будівництво духовного ковчега, невтомно запрошуючи в нього душі, що потребують спасіння. І навіть якщо більшість із нашого оточення буде проти нас і віри в Христа, наша справа не залишиться без нагороди від Господа.
Авраам. Він один почув заклик Господа Бога, скорився Йому, залишив багату й високорозвинену Халдею й почав служити Богові. Разом із дружиною Сарою, племінником Лотом, усім майном і людьми, яких мав, Авраам прийшов у землю хананеїв і був там одинаком. Та згодом він став батьком народів, духовним батьком усіх віруючих і був названий другом Божим. Його приклад надихає й нас бути вірними Богові за будь-яких обставин, не боятися покладатися на Нього навіть у екстремальних ситуаціях, коли абсолютно невідомий результат слухняності Богові.
Мойсей. Він один зустрів Бога біля неопалимої купини, дізнався ім’я Боже, Яхве, пішов до народу Ізраїлю й до самого фараона, став вождем Божого народу й очолив історичний вихід з Єгипту. Кожний із нас також може піти за Богом, куди б Він не повів нас у житті, і стати для когось Мойсеєм, що виводить із рабства гріха, указуючи на Спасителя Ісуса Христа.
Ісус Навин. Був одним із двох розвідників, які не злякались іти завойовувати ханаанську землю. Він не дослухався думки більшості, він дослухався думки Бога й робив свій вибір. Це йому належать загальновідомі слова: «А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві» (Іс. Нав. 24:15). Його приклад надихнув багатьох. Від нашого вибору в складній ситуації часто також може залежати багато чого, і інші можуть узяти з нас приклад, якщо ми виявимо мужність і вірність Господу.
Естер. Опинилася одна в замку царя могутньої язичницької імперії. Коли прийшла загроза для народу, до якого належала й Естер, від неї однієї залежав його порятунок. У Біблії це описано так: «І сказав Мордехай відповісти Естері: «Не думай в душі своїй, що втечеш до царського дому одна з усіх юдеїв… Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!..» (Ест. 4:13–14). Також і до кожного з нас може бути звернене запитання: хто знає, чи не для того ми досягли того становища, у якому перебуваємо, щоб не промовчати й зробити свій внесок у Божу справу?
Давид. Перед тим як він став царем, його переслідували, несправедливо пригноблювали, обмовляли, він змушений був ховатися від гонінь царя Саула. Потім у Давида були війни із власним сином. Він часто був самотнім. І його самотність виливалась у тісне спілкування з Богом. Результатом молитов і переживань стали богонатхненні псалми, на яких ми дотепер учимося спілкуватися з Богом і жити у вірі.
Ілля. Найсильніший в історії Ізраїлю пророк Божий. Він здійснив багато чудес і здобув чимало перемог. Однак були часи, коли він був самотній і сильно страждав. «А він відказав: Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її» (1 Цар. 19:14). У хвилини розпачу він почув від Господа запевнення, що він не один, є ще в народі сім тисяч вірних Господу. Нам може здаватися, що ми одні й наше становище безвихідне, ми марно докладаємо зусиль, дарма відстоюємо істину, однак приклад Іллі показує, що праця вірних Йому служителів ніколи не марна.
Йона. Він один був посланий сповістити Ніневію про призначене для неї покарання від Господа. І його проповідь змінила життя цього міста, яке покаялося й було врятоване.
Практично всі пророки Старого Завіту були одинаками, покликаними Богом до служіння, і вони йшли й змінювали світ, при цьому іноді жертвуючи своїм життям. Але завдяки їм ми тепер маємо Боже Слово, з якого можемо вчитися й свідчити людям про силу Божу.
Апостол Павло. Якийсь час не був визнаний багатьма християнами, навіть іншими апостолами. Він не був з учнями Ісуса Христа під час Його земного служіння, був одноосібно покликаний Господом по дорозі в Дамаск. Павло згодом доводив своє апостольство, потрапляючи до в’язниці за своє свідчення. Однак саме він започаткував багато церков по всій Римській імперії, і більшість послань Нового Завіту написано цим апостолом, через якого Господь передав першій церкві, і нам також, багато істин Божих.
Ісус Христос. Навіть Сам Син Божий Ісус Христос був самотнім на цій землі, хоча Його часто оточували люди й із Ним ходили Його учні. Його часто не розуміли, релігійна влада Юдеї ненавиділа, народ хотів бачити в Ньому земного вождя. У Гефсиманському саду Він просив учнів: «Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут і попильнуйте зо Мною…». Однак вони заснули й залишали Його на самоті перед майбутніми випробуваннями. «І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: «Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?» (Мт. 26:38–40). Ісус Христос, проживши на землі 33 роки, змінив історію людства так, як ніхто інший ні до, ні після Нього! І в цьому також приклад і підбадьорення для нас.
Якщо ми — одинаки
Ми часто схильні звірятися з більшістю, і не тільки з більшістю, але й просто з іншими людьми, нашими сусідами, друзями. І ми можемо не зробити праці для Господа, соромлячись думки інших людей, поступаючись їм своїм служінням, дорогою. Добре, якщо це результат нашої смиренності й розумних міркувань, але, якщо це робиться через нашу капітуляцію й перекладання свого доручення від Бога на інших, це дуже погано. Ми не реалізуємо наше призначення. І будемо страждати все життя від того, що не виконали дорученого Богом саме нам, хоча й могли це зробити.
У Євангелії від Івана є момент, коли Ісус сказав Петру: «Іди за Мною!» Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус…Петро, як побачив того, говорить Ісусові: «Господи, цей же що?» Промовляє до нього Ісус: «Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною!» (Ів. 21:19–22).
Такий же індивідуальний заклик Христа повинен почути кожний із нас. Не будемо оглядатися на інших, а самі підемо за Ісусом Христом для виконання нашої справи, яку особисто нам доручив Господь.
Кожний із нас дуже потрібний! У кожного з нас є свій дар від Господа. «Є різниця між дарами милості, Дух же той Самий. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. І кожному дається виявлення Духа на користь. Одному бо Духом дається слово мудрості, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче» (1 Кор. 12:4–11). Апостол Петро писав про дари: «Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті» (1 Петр. 4:10).
Кожний із нас неповторний, цінний, потрібний, важливий і може багато. Важливо тільки, щоб ми могли й хотіли робити потрібне, те, чого хоче від нас Бог, для чого Він нас створив і дав життя на цій землі. Ми повинні служити істині з ретельністю, одержуючи благословення й допомогу Божу. «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе» (2 Кор. 5:10).
Не будемо ж боятися виступити на служіння Богові навіть поодинці: «Коли за нас Бог, то хто проти нас?» (Рим. 8:31).
Нехай нашою молитвою буде:
«Господи мій і Боже мій! Дякую Тобі за Твою святість і могутність. Дякую, що очистив Кров’ю Ісуса Христа від нечестя й закликаєш жити для Тебе й служити Тобі. Ось я, Господи. Допоможи чути Тебе, щоб іти для Тебе. Пошли мене, навіть якщо мені доведеться самому йти до Твоєї мети, як ішли багато героїв віри, заохочуючи своїм прикладом інших. У ім’я Господа мого Ісуса Христа. Амінь».
Ігор Опінка