Зустрілися якось День і Ніч. День ходив у білих шатах, прикрашених золотими сонячними промінцями, у високому блакитному циліндрі, перевитому срібним серпанком. Ніч також була незрівнянною. Її бузкова сукня була прикрашена зорями і розшита ніжними вечірніми росами. Обличчя Ночі прикривало невагоме покривало снів та мрій.
— Привіт, красуне! Ти просто надзвичайна.
— Дякую. Такою мене створив Творець.
— Сам Творець? Ти впевнена?
— Так. Я пам’ятаю Його слова. Я створена Словом.
— А я?
— І ти теж.
— Я не пам’ятаю цього. А звідки ти знаєш про мене?
— Ось — людина. Щоночі вона читає мені з великої книги — Біблії.
— Там написано про нас?
— Так. Колись ми були сірою млою. Одним цілим. А потім Бог розділив нас. Ти став світлим і веселим Днем, а я королевою відпочинку — Ніччю.
— А я думав, це про людей.
— Що «про людей»?
— Ну, була одна людина, а Бог розділив її, і стало дві.
— Ні, не так. Бог спочатку створив чоловіка. Та побачив Творець, що погано людині бути самій, і тоді, взявши ребро чоловіка, створив йому помічницю — жінку.
— А чоловік і жінка схожі?
— Як ти і я.
— Це ж як?
— Ми доповнюємо одне одного. Без світлого і гомінкого Дня Ніч здаватиметься жахіттям. І без затишної Ночі — часу відпочинку — люди не зможуть натішитися Тобою. Так само чоловік і жінка. Без неї чоловік швидко засумує, без нього жінка страждатиме.
— То вони різні?
— Як я і ти. Нас оспівують у віршах поети, композитори пишуть сонати і вальси. Нами захоплюються, нас чекають, та кожного по черзі. Чоловік і жінка можуть виконувати однакову роботу, бути незрівнянними і неперевершеними. Та все ж ніхто не зможе дружині подарувати затишок, крім її пари, нікому не підвладно зробити щасливим чоловіка, крім коханої.
— Коли чоловік стає чоловіком, а жінка — жінкою?
— Це вже сталося. Пам’ятаєш, я казала тобі про Слово? Там написано: «Як чоловіка та жінку створив їх». Ніколи жінка не зможе стати чоловіком, а чоловік жінкою.
— Але…
— Я знаю. Багато що спотворив гріх. Та є те, чого навіть зіпсована гріхом людина не може спотворити.
— Що це?
— Народження нового життя. Лише жінці подарована чудова можливість — народити дитину. Лише чоловікові Бог заклав можливість розпочати життя цієї дитини.
— І ніхто цього не змінить?
— Такий план Творця.
— Дивно. Я хотів би стати людиною. Я дорожив би своїм призначенням, був би прекрасним чоловіком.
— Так. Я розумію тебе. Але у нас з тобою є своє призначення: ти — День, я — Ніч. Я дорожитиму тим, що дав мені Творець. І ти цінуй це.
Оксана Смірнова