Трагедія подвійних стандартів
Історія життя такого біблійного персонажа як Лот завжди викликає нерозуміння, навіть незручність. Чи потрібно було на сторінках Святого Письма так детально змальовувати подробиці, варті мопассанівського пера? Зазирнувши углиб цієї заплутаної життєвої драми разом із пастором Олексієм Коломійцевим, отримаємо відповіді не лише на запитання, чи був Лот віруючою людиною, але й здивуємося надзвичайній сучасності поглядів цього старозавітного персонажа. Ми навіть зможемо відчути подих біблійного Содома не лише на вулицях свого рідного міста, але й виявити деякі якості вдачі такого, на перший погляд, віддаленого від нас Лота у своєму власному серці.
Насамперед звернемося до біблійного тексту: «(Бог) спалив міста Cодом та Гоморру, засудивши їх на знищення, і дав як приклад для майбутніх безбожників, а врятував праведника Лота, змученого розбещеним поводженням беззаконних, бо праведник, живучи між ними, бачачи й чуючи безбожні діла, день у день краяв праведну душу» (2 Петр. 2:6–8)[1]. Апостол Петро називає Лота праведником. І це не тільки слова, адже й Бог визнавав праведність Лота. Це підтверджується, наприклад, тим, що Господь урятував його від загибелі, до якої були приречені міста Содом і Гоморра. Однак помітно, що життя Лота було якимось нещасливим: він був «змучений розбещеним поводженням беззаконних» і щоденно страждав у праведній душі своїй, спостерігаючи й чуючи про беззаконні справи своїх співгромадян.
Якщо подивитися на історію про Лота більш пильно, ми побачимо, що він мав одну суттєву проблему, причиною якої стали деякі аспекти його підходу до життя. Лот був віруючою людиною, він визнавав Бога, Господню владу й необхідність служіння своєму Творцеві, водночас цього чоловіка вабило світське життя. Його серце міцно прив’язалося до цінностей світу. Лоту була до вподоби система, за якою функціонував світ. Ця роздвоєність людини, яка одночасно жила у двох світах, ця розділеність серця і призвела до трагічного фіналу.
Історія Лота дуже тісно пов’язана з історією його дядька Авраама. Авраам був рідним братом Аррана — Лотового батька. В 11-му розділі Книги Буття читаємо, що Авраам вийшов з Ура халдейського разом із батьком Тарою і племінником Лотом. Тобто можна зробити висновок, що батька Лота вже не було в живих на той момент, тому що його дідусь, Тара, бере з собою лише Авраама й Лота. Згідно з біблійною оповіддю вони доходять до Харрана, тобто приблизно дві третини шляху до землі Ханаанської. Там вони зупиняються і живуть, доки не помирає Тара. Після того, як дідусь перейшов у вічність, Лот залишається під повною опікою Авраама. Протягом дитинства та юначих років, проведених у домі Авраама, Лот має чудову нагоду познайомитися зі справжнім служінням Богові.
Крок 1.
Пізнання Бога
Завдяки дядькові Лот мав можливість жити в атмосфері поклоніння і служіння живому Богові, владиці неба і землі. У 12-му розділі Книги Буття описано, як Бог закликає Авраама вирушити до обіцяної землі:
«І сказав Господь Аврамові: Вийди з твоєї землі і з твого роду і з дому твого батька до землі, яку лиш тобі покажу. І зроблю тебе великим народом і поблагословлю тебе і звеличу твоє імя і буде благословенне» (Бут. 12:1–2). Далі у віршах 5–8 записано: «І взяв Аврам свою жінку Сару і Лота, сина свого брата, і всі їхні маєтки, які придбали, і всяку душу, яку придбали в Харрані, і вийшли, щоб іти до Ханаанської землі, і пішли до Ханаанської землі. І пройшов Аврам землю по її довжині до місця Сихем, до високого дуба. Хананейці ж тоді жили в землі. І з’явився Господь Аврамові і сказав йому: Твому насінню дам цю землю. І збудував там Аврам жертівник Господеві, який йому з’явився. І відійшов звідти до гори на сході Ветилю, і поставив там своє шатро, у Ветилі при морі й Анґе на сході. І збудував там жертівник Господеві і прикликав імя Господа». Розповідається про перші кроки, які Авраам робить у слідуванні повелінню Господньому. Бог говорить, а Авраам слухає. Авраам визнає, що Бог — владика і виконує те, що Бог йому наказує. Окрім того, куди б не приходив Авраам, як записано в багатьох інших уривках Книги Буття, перше, що він робить, — будує жертовника. Авраам поклоняється Богу, він приносить жертви. Лот був очевидцем віри Авраама, якого в Біблії названо батьком усіх віруючих (Рим. 4:11). Лот мав можливість жити пліч-о-пліч з цим героєм віри. Тобто для Лота було природним навчатися праведності в домі дядька, і ця праведність глибоко вкоренилася в його серці.
Крок 2.
Непереможена корисливість
Проте, читаючи Біблію далі, стикаємося з дещо сумнівним кроком Лота стосовно свого дядька. Під час їхнього подорожування в землі Ханаанській Бог благословив і Авраама, і Лота, при цьому Авраам піклувався про племінника, не просто примусивши його працювати на себе, але давши молодому чоловікові можливість розвиватися самостійно. У Лота було своє господарство, стада, майно, родина. Худоба примножувалася, добробут зростав, і ось настав такий момент, коли два господарства на одному просторі вести було неможливо.
Авраам, як людина мудріша, шляхетніша, ніж Лот, проявив ініціативу й запропонував своєму родичеві розділити господарство й розвивати його окремо:
«Сказав же Аврам Лотові: Хай не буде бійки між мною і тобою і між твоїми пастухами і між моїми пастухами, бо чоловіки — брати є ми. Чи не ось уся земля перед тобою? Відділися від мене. Якщо ти наліво, я направо; якщо ж ти направо, я наліво» (Бут. 13:8–9).
Отже, Авраам надав Лотові можливість обирати. Можемо зробити цікаве спостереження щодо його вибору:
«І піднявши Лот свої очі, побачив усю околицю Йордану, що вся вона, раніше ніж знищив Бог Содому і Гоморру, була наводнена наче рай Божий, і наче єгипетська земля до приходу до Заґори. І вибрав собі Лот усю околицю Йордану і відійшов Лот зі сходу, і відлучилися кожний від свого брата. Аврам же поселився в землі Ханаанській, Лот же поселився в місті околиці і замешкав в Содомах» (Бут. 13:10–12).
Вам доводилося коли-небудь ніяковіти, коли ви, наприклад, розділивши святковий торт, надаєте своїм дітям можливість вибрати, і ваше дитя, не соромлячись, рішуче хапає собі найбільший шматок? Це саме те, що, напевне, відбувалося в той момент із Лотом. Адже тваринництво дуже сильно залежало від дощу, від рясної трави, від необхідної кількості води. Коли Авраам запропонував Лотові обирати, племінник з ентузіазмом взявся виконувати доручення дядька. Але все, що йому було потрібно зробити, це замислитися над тим, що всім, що він має зараз, він зобов’язаний дядькові Аврааму. По-перше, Лот вижив, по-друге, він має сім’ю, по-третє, у нього багато майна. І це все завдяки батьківській турботі Авраама. Тому справді богобійне, зріле серце мало би сказати: «Дядечку, обери ти перший! Візьми собі краще! Ти вартий цього. Мене б не було, якби не ти!» Натомість Лот, навіть не знизавши плечима, відразу обирає долину Йордану, де, як написано, були вельми сприятливі умови для проживання. Худобу лише випусти, й вона сама знайде собі поживу. Земля Ханаанська, на відміну від цього, дуже залежала від дощу. Є дощ — є трава для тварин, немає дощу — немає зелені. Отже, Лот знав, що він робить. Лот знав, що він обирає собі найкраще. У серці спрацювала корисливість. У когось може виникнути питання: «Хіба ж це гріх?» Адже людина помірковано мислить про те, як забезпечувати свою родину, розвивати своє господарство, й вона обирає те, що їй до вподоби. Звичайно, це можна представити так, ніби нічого страшного й не відбулося. Саме так нерідко й трапляється в наш час. Але це не випадковість, це — позиція, яка гніздиться в серці Лота. Вона незмінно спонукає його до наступних рішень.
Крок 3.
Наближення до світу
Невдячність Лота — це лише маленький елемент серйознішої проблеми, яка була в середині його серця. Причина, з якої Лот обрав собі царину Йордану, полягала в сердечній прив’язаності Лота до матеріальних та інших цінностей язичницького світу. З чого це видно? Читаємо далі: «…і відійшов Лот зі сходу, і відлучилися кожний від свого брата. Аврам же поселився в землі Ханаанській, Лот же поселився в місті околиці і замешкав в Содомах. Люди ж, що в Содомах, (були) дуже погані і грішні перед Богом» (Бут. 13:11–13).
Зверніть увагу на траєкторію руху такої людини. Спочатку вона обирає собі те, що зручніше, те, що приносить більший матеріальний прибуток. Потім, освоївшись тут, на цій зеленій території Йорданської долини, цей чоловік бачить людей у цій місцевості, які живуть заможно: у них розвинене місто, у них розквіт культури, у них технології, у них є кафе і бульвари, якими можна прогулятися. Це не життя кочівника в наметі, посеред пилу й спеки. Адже його кочове життя зовсім не було схожим на кемпінг: це було постійне перебування у похідних умовах, коли немає інших можливостей. І Лот за цим усім спостерігає. Він потихесеньку ближче й ближче підбирається до Содома.
Але була одна проблема: мешканці Содома були дуже злі й грішні перед Богом. Зверніть увагу на вибірковість Лота. Йому мерзенний цей гріх, адже він праведник, проте заради комфорту, якого він прагне, Лот усе ж наближається до Содома й готовий терпіти гріх і зло заради того, щоб жити красиво. Він міг би не напинати свої намети біля Содома. Він міг би обирати місце десь подалі від міста, ближче до Авраама, жити північніше, так само користуючись пасовиськами Йорданської долини з усіма її вигодами.
Крок 4.
Звикання до світу
Наступний крок в історії Лота — це звикання до світу. Коли декілька царів, які жили на схід від Содома, напали на місцевість Содомську й Гоморрську й захопили в полон мешканців і царів цієї землі, то поміж ними був також і Лот. Авраам звільнив Лота. Але тут є цікава деталь: «(Переможці) взяли кожного содомського і гоморрського коня і всю їхню їжу і відійшли. Взяли ж і Лота, сина брата Аврама, і його майно і відійшли; бо він жив в Содомах» (Бут. 14:11–12).
Виявляється, що Лот живе в самому Содомі. Спочатку він обрав Йорданську долину, потім він напнув намети біля Содома, а зараз ми знаходимо його вже в місті. І коли ми читаємо 19 розділ, у якому ангели прийшли рятувати Лота, то зауважуємо, що в нього в Содомі вже є будинок. Він уже там освоївся. Спершу, коли Лот тільки прийшов до цього грішного міста, він гидував розбещеністю місцевих мешканців, йому було мерзенно, адже він праведник. Але поступово у нас, людей, розвивається звикання до гріха. Нам стає вже не так страшно, щоб стрімголов тікати звідти. Десь далеко живе Авраам, який служить Богові, але ж там жити незручно. Лот обирає жити ближче до цього світу. Звісно, Лот — віруюча людина. Він не грішить, як мешканці Содома. Він не зрікся Бога, і йому справді важко там жити. Він змучений розбещеним поводженням беззаконних. Але він приймає рішення жити в Содомі — ось трагедія подвійних стандартів. Він іде геть від Авраама, він напинає намети біля Содому, можливо, періодично він прогулюється заманливими вулицями великого міста, захоплюється ним. А потім, на якомусь етапі вирішує: яка різниця, чи буде мій намет за міською брамою, чи буде всередині міста? Це не відбулося за одну ніч, але було поступовим процесом руху в бік компромісу з власним сумлінням.
Крок 5.
Популярність у світі
Пригадаймо, де знайшли Лота Божі посланці, які прийшли забрати його з приреченого міста? «Прийшли ж два ангели до Содомів ввечорі. Лот же сидів при брамі Содомів. Побачивши ж Лот, встав їм на зустріч і поклонився лицем до землі» (Бут. 19:1).
«Сидів при брамі Содомів» — дуже важлива фраза. Річ у тім, що при брамі сиділи лише представники міської влади, судді, старійшини міста, ті, до кого приходили, щоб просити в них розв’язання якихось конфліктів. Отже, Лот не лише оселився в Содомі, він став там своєю людиною. Сьогодні ми сказали б: він контекстуалізувався на 100%. Він там вже настільки освоївся, що його навіть обрали до міської ради. І все це могло б викликати захоплення, якби не одне «але». Річ у тім, що просування Лота кар’єрними сходинками було пов’язане з тим, що він ніде, ніколи не заперечував проти системи й проти гріха.
Це видно з того, що щойно він заперечив одного разу, пам’ятаєте, що з ним зробили? Тобто, Лот свою віру, своє знання Бога приховав так, що його неможливо було відрізнити від содомлян. Він перетворився на типового содомлянина (тут ми не кажемо на содоміта). Місцеві мешканці приймали його за свого, але при цьому Лот залишався праведником. І в цьому трагедія.
До чого ж призвів цього чоловіка такий подвійний спосіб життя? Багатьом людям відомо, що історія Лота закінчилася трагічно, але не всі помічають сходинок, якими він рухався до такого фіналу.
Наслідок 1.
Втрата правильних орієнтирів у житті
Коли Лот жив з Авраамом, він духовно розвивався. Це відбувалося тому, що Авраам думав правильно, мав правильні цінності, знав Бога, служив Господу всім своїм серцем. У цей період Лот навчався в Авраама, і це захищало його від неправильних учинків. Так, Авраам сам запропонував розділити господарство, проте зовсім не обов’язково було, розділившись, іти до Содома. Щойно Лот обрав свій шлях, щойно він почав керуватися корисливими інтересами, це затьмарило здоровий глузд, позбавило здатності мати правильні орієнтири. Захопившись матеріальними інтересами, Лот більше не в змозі скласти адекватної оцінки небезпеці того міста, яке він обирає місцем свого проживання. Якби він знав, чим усе закінчиться, він би не пішов до Содома. У захваті від гарного життя, яке він бачить, Лот, можливо, говорить сам собі: «А що в цьому поганого?». Як сьогодні кажуть деякі християни: «Покажіть мені, де в Біблії написано, що це гріх?». Лот сам обирає собі таке життя, і йому здається, що він робить правильно. Ось чому апостол Павло у своєму посланні до Тимофія чітко попереджає про постійну небезпеку: «Ті ж, що хочуть збагачуватися, впадають у спокуси, і в сітки, і в численні нерозумні та шкідливі хтивості, які приводять людей до знищення і погибелі. Бо корінням усього зла є грошолюбство, віддавшись якому деякі відбилися від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тим. 6:9–10).
На жаль, багато людей, добровільно обравши нелегкий шлях подвійних стандартів під впливом засліплення благами й цінностями цього світу, прирікають себе на великі страждання.
Апостол говорить, що слід робити в такій ситуації. Є лише одне рішення: «А ти, людино Божа, обминай це. Шукай же праведности, побожности, віри, любови, терпеливости, лагідности» (1 Тим. 6:11–12). Не дискутуй, не торгуйся, не веди діалог, але обминай, тому що це небезпечне й шкідливе мислення, яке затьмарить розум, щоб знищити.
Лот учинив точнісінько навпаки. Він «обминув» не гріх, а обминув Авраама, засліплений сяйвом содомського успіху.
Лот прагнув не лише матеріальної складової, але й зручного, красивого життя, яке обіцяв Содом. Це було одне з найбільш розвинених міст у тому регіоні, з безліччю технологічних інновацій, які роблять життя зручнішим. Можливо, Лотові подобалися манери цих людей. Йому в жодному разі не хотілося грішити так, як вони грішать. Але ось як вони вдягаються — це інша справа. У них сучасна мода, у них — стиль. А що, хіба це гріх? Адже Лот не живе в одностатевому шлюбі, як це роблять содомляни. Звичайно ж, ні! Він просто одягається, як вони. Це засліплення поступово глибше й глибше пронизує його свідомість.
Авраам, мабуть, видався Лоту відсталим. Люди, які в Содомі, розуміються на мистецтві краще, ніж Авраам. Так, вони справді грішні, але гарно співають. У них прекрасний живопис, архітектура. Хіба ж це не Бог наділив людей талантом виготовляти стильні, красиві речі? Зверніть увагу, як процес засліплення буквально паралізує людину. Святе Писання багато говорить про подібні проблеми. Адже народ ізраїльський постійно перебував у небезпеці впливу язичницького світу. Тому й втратив свою державність. Ми пам’ятаємо, як Соломон у розквіті своєї слави в пошуках нових вражень почав будувати поганські капища й поступово втратив усе. І не лише Соломон, у Писанні дуже багато таких прикладів, ось чому апостол Іван пише: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли хто любить світ, немає в тому любови Батька» (1 Ів. 2:15). Йдеться про систему цінностей, про менталітет, яким живе світ, «бо все, що в світі, це: хтивість тілесна, і хтивість очей, і життєва пиха, то не від Батька, але від світу. Світ минає і його хтивість; а хто чинить Божу волю, існує вічно» (1 Ів. 2:16–17).
Наслідок 2.
Втрата впливу на оточуючих людей
Проживши в Содомі тривалий час, піднявшись кар’єрними сходинками, отримавши визнання й положення в суспільстві, Лот вважав, що він там уже свій. Можливо, він навіть тішився думкою, що коли він нарешті стане мером міста, ось тоді й оголосить усім, що Богові потрібно поклонятися і гомосексуалізмом займатися не можна. Але подивіться, що сталося, лише тільки він спробував сказати щось наперекір цим людям. Виявляється, що Лот був популярним тільки тоді, коли він плив за течією. Його ж реальний вплив на цих людей був нульовим.
Книга Буття передає історію, коли до Лота прийшли ангели, і він умовив гостей переночувати в його домі. І ще не лягли вони спати, як «мужі міста содомляни окружили дім від молодого до старого, увесь нарід разом, і викликали Лота, і говорили до нього: Де є мужі, які ввійшли до тебе вночі? Виведи їх до нас, щоб ми були з ними» (Бут. 19:4–7). «… щоб ми були з ними» — означає мати з ними сексуальні зносини.
«Вийшов же Лот до них до передвір’я, двері ж замкнув за собою. Сказав же їм: Зовсім ні, брати, не чиніть зла» (Бут. 19:6–7). Подивіться, як Лот називає содомлян — брати мої. Але як відповідають йому «брати»? «Сказали ж: Відійди звідси. Сам ти прийшов тут жити, і не суд судити». Ось, виявляється, ким був Лот у їхніх очах, приходьком, який не достойний судити. Він же вважав себе членом міської ради і прийнятим ними. А насправді вони бачать його не лише приходьком, але й безпринципною людиною. Він хоча й знав Бога, але жив і захоплювався цінностями світу, цінностями Содома. Несподівано настала ситуація, у якій він не міг далі відступати перед натиском гріха, коли він провів роздільну лінію, адже він знав, що мужі Божі завітали до його оселі й готовий був захищати честь дорогих гостей будь-якою ціною. На це содомляни відповіли йому: «Хто ти взагалі такий, щоб судити?» Вони дали йому чітко зрозуміти, що швидко скинуть його з суддівського місця й відправлять назад у пустелю до його отар. Дуже проста арифметика. «Отже, тепер тобі більше зла вчинимо, ніж їм», — ось визнання і популярність Лота.
Світові християни не потрібні. Якщо хтось думає, будучи засліпленим, що він уже отримав визнання, то перевірте, на яких цінностях побудоване це визнання. Чи дійсно це визнання, в основі якого лежать цінності біблійної істини, вічні Божі цінності?
Цікава деталь, коли Авраам дізнався, що гріх Содома здійнявся до Бога і Він має намір знищити місто, то звернувся до Бога. Авраам запитує, чи помилує Бог Содом, якщо в місті знайдеться п’ятдесят праведників, на що Бог відповідає, що помилує. Потім Авраам, знаючи свого племінника, думає, що до п’ятдесяти скоріш за все не дотягне, запитує: «А якщо тридцять?» Добре, Бог і заради тридцяти не знищить. Ну, а якщо двадцять? І двадцять помилує Бог. Ну, а якщо десять? І десять. … Не було нікого, навіть десяти. Зовсім нікого. Лот не впливав на людей, які жили там… Вони на нього впливали, але він на них ні — і в цьому трагедія.
Наслідок 3.
Втрата здатності впливати на свою сім’ю
Ангели розуміли, що Божий суд уже проголошено, що потрібно виводити Лота, тому запропонували йому наступне: «Сказали ж мужі до Лота: Чи є хтось тут з твоїх, зяті чи сини чи дочки? Чи якщо хтось інший є з твоїх в місті, виведи з цього місця, бо ми нищимо це місце, бо піднявся їх крик перед Господом, і післав нас Господь знищити його. Вийшов же Лот і сказав своїм зятям, які взяли його дочок, і сказав: Встаньте і вийдіть з цього місця, бо Господь нищить місто. Здавалося ж перед його зятями, що жартує» (Бут. 19:12–14). Причина, чому зятям здалося, що Лот жартує, полягала в тому, що він завжди жив цінностями Содома, а зараз раптом заговорив по-іншому. Зненацька він сказав, що його Господь щось може робити. І їм здалося, що це жарт. Він наполегливо переконував своїх дорослих дітей, щоб вони повірили, а вони не хотіли. У Лота не було ніякого авторитету, щоб діти йому вірили. Причина була в тому, що протягом усього того життя, поки його дочки підростали, він приймав рішення, керуючись цінностями Содома. Тому в свідомості дітей склалося чітке уявлення про цінності. Правда, батько молився якомусь своєму «єврейському» Богу. А діти взагалі емігрували до нового місця — до Содома. Вони повинні жити так, як живуть місцеві люди. Діти згідні, що Авраам колись врятував тата, дав йому життя, дуже добре, слава Богу. Але вони живуть тут, тут зросли, це їхнє місто, їхні цінності, їхня культура. Навіщо ти нам нав’язуєш свою кочівницьку культуру? Навіщо нам боятися Бога, ставити жертовники? Так чинять кочівники. У них таке життя, а у нас життя міське. Звісно, така історія могла мати місце, ми не можемо до кінця уявити, що коїлося в серцях рідних Лота, але очевидним є одне — Лот не був авторитетом у сім’ї. І тоді, коли потрібно було вивести дітей із міста, він не міг їх умовити.
Можливо, хтось із вас бачив картину «Втеча Лота з Содома». На ній Лот тримає своїх дочок за голови, затуляючи їм очі для того, щоб вони в жодному разі не озирнулися, адже їх було попереджено: «йдіть і не озирайтеся». Проте жінка Лота не послухалася: «і Господь зіслав дощ на Содоми і Гоморру, сірку і огонь від Господа з неба, і знищив ті міста і всю околицю і всіх, що жили в містах, і все, що виростало з землі. І озирнулася його жінка назад і стала стовпом солі» (Бут. 19:24–26). Причина, з якої вона озирнулася, полягала в тому, що її серце залишилося там. Дружина Лота, так само як і його дочки, перебувала під впливом Содома більше, ніж під впливом праведності свого чоловіка.
Наслідок 4.
Втрата сердечного миру
Лот утратив правильні орієнтири в житті, утратив вплив на оточуючих людей, утратив спроможність впливати на свою сім’ю, і він утратив мир у серці. Ми вже читали про Лота, «змученого розбещеним поводженням беззаконних». Тобто він жив там, користувався цими благами, але він перебував у роздвоєному стані. Він знав Бога, і тому не міг прийняти Содом усім серцем, але водночас сильно любив таке життя, і тому не міг зректися його. Тому й жив, щоденно терплячи муки у своїй душі, спостерігаючи беззаконня грішних людей. Ніхто не примушував його там жити.
Наслідок 5.
Повна поразка в житті
«…Господь зіслав дощ на Содоми і Гоморру, сірку і огонь від Господа з неба, і знищив ті міста і всю околицю і всіх, що жили в містах, і все, що виростало з землі» (Бут. 19:24–25). Лот уклав усе, що мав, у содомські цінності. І все втратив. На самому початку він пішов до Содома тому, що його вабили матеріальні блага. І тепер через вогонь і сірку від Господа Лот втратив усі свої життєві заощадження. Втратив дружину. Ми вже не говоримо про його соціальний статус і становище в суспільстві. І нарешті, що найсумніше, дочки вчинили безчестя над своїм батьком. Для них це було нормально, у Содомі всі так робили, у цьому не було якоїсь моральної проблеми. Вони просто сиділи й думали: а як же нам далі жити? Нам потрібні нащадки від нашого батька. Дочки напоїли Лота, і спочатку одна переспала з ним, а потім інша. У них народилися діти: ім’я одного Аммон, іншого — Моав. Від них вийшли моавіти й аммоніти, які за всю свою історію спричиняли величезні проблеми ізраїльському народу. Ось трагедія подвійних стандартів.
Порівняймо життя Авраама й життя Лота. Авраам мав навколо себе багато людей-однодумців і присвяченого Богові нащадка. Лот — втратив свою сім’ю. Якщо подивитися на емоційні якості, то Авраам жив упевнено й спокійно, а Лот жив, постійно терплячи душевні муки. Якщо подивитися на вплив, то видно, що Авраам користувався авторитетом серед людей, які його оточували. Пригадаємо, наприклад, випадок, коли він хотів придбати печеру для поховання своєї дружини, люди поставилися до нього з великою повагою. Лот не мав ніякого впливу на оточуючих. Результати життя: після Авраама з’явилися Ізраїль, Закон, Месія, Церква. Результат життя Лота — моавіти й аммоніти.
У Євангелії від Луки, 16:13, записані слова Ісуса Христа: «Жоден раб не може двом панам служити: або одного зненавидить, а другого полюбить; або одного держатиметься, а другого нехтуватиме. Не можете служити Богові й мамоні».
Коли диявол спокушав нашого Господа Ісуса Христа й пропонував Йому всілякі багатства й почесті, Той відповів йому: «…Вклоняйся Господеві Богові своєму і йому одному служи» (Лк. 4:8).
Олексій Коломійцев
Переклад з російської
Тетяни Артерчук