Легенди стародавніх слов’ян
Добігає кінця зима, уся природа готується до пробудження. Холодні непогожі дні чергуються з теплими сонячними днями, важко передбачити, якою буде погода в найближчий день. Наші предки, стародавні слов’яни, вважали, що саме в цей період зустрічаються Зима-бабуся і Літо-дівчина (у наші дні говорять про зустріч зими з весною). Між ними відбувається суперечка: кому з них іти далі, а кому повертатися. Від того, хто переможе в цій суперечці, залежить, продовжаться холоди чи встановиться сонячна весняна погода. Річ у тім, що наші предки ділили рік на дві частини: зиму і літо або зимове і літнє сонцестояння — Коляду і Купало. Тому в стародавніх народних легендах із зимою бореться не весна, а літо. З пробудженням природи від зимового сну пов’язаний і цикл народних весняних свят, який ґрунтується на стародавніх міфах і обрядах. Ці свята супроводжують піснями, іграми, хороводами, народними гуляннями. Усе це — українська весна, голос наших предків, духовність нашої нації, про збереження якої так багато мовлять у наші дні. Це з одного боку.
Біблія про поклоніння ідолам
Але подивімося на все це з іншого боку. Важливо пам’ятати, що наші предки були язичниками. Вони поклонялися природі та ідолам. Коляда, Купало, Ладо та інші — усе це імена язичницьких богів-ідолів. Наші предки робили їх зображення з дерева і каменю, приносили їм жертви, в ім’я їх здійснювали певні обряди. Народ вірив, що від цих ідолів залежить їхнє благополуччя та життя. І саме таке розуміння відводило людей усе далі й далі від віри в справжнього живого Бога, Який створив всесвіт і людину. Саме язичництво викликало Божий гнів на людей.
Тільки з приходом християнства наш народ дістав можливість відвернутися від мертвої віри в ідолів до живої віри в Бога. Ми почали називати себе християнами, а нашу країну — християнською. Але біда в тому, що, прийнявши християнство, ми не відмовилися від язичницьких обрядів і свят. Вони тісно переплелися між собою, багатьом людям тепер складно розібратися, де поклоніння ідолам, а де Богові. Кожен святкує так, як йому подобається. Мало хто замислюється над тим, що говорить про це Бог. Чи справді ці святкування безневинні? А можливо, ми самі себе одурюємо, міркуючи так? Можливо, усе набагато серйозніше і складніше?
У кожному домі є Біблія — Слово Боже. У ній написано, як поклонятися Богові, що і як повинна робити людина, щоб жити згідно з волею Господа. У кожної людини є вибір: служити язичницьким богам і потрапити під прокляття Бога чи служити Господу й отримувати благословення. Прочитайте ці уривки з Біблії (Повт. Зак. 30:11–20, Іс. 44:6–20, Єр. 10:2–16) та прийміть для себе рішення вже сьогодні: кому ви служитимете — язичницьким ідолам чи Господу?
Іс. 44:10–11: «Хто бога зробив та ідола вилив, що він не помагає? Тож друзі його посоромлені будуть усі, майстри ж — вони тільки з людей. Хай вони всі зберуться та стануть: вони полякаються та посоромляться разом!»
Повт. Зак. 30:17–18: «А якщо серце твоє відвернеться, і не будеш ти слухатися, і даси себе звести, і станеш вклонятися іншим богам, і будеш їм служити, то я сьогодні представив вам, що конче погинете ви, недовго житимете на цій землі, до якої ти переходиш Йордан, щоб увійти туди на оволодіння її».
Отже, що ж ми святкуємо 15 лютого? Для когось це свято — зустріч Зими з Весною. Хтось цього дня за стародавніми традиціями ворожитиме на врожай, забувши про те, що говориться в Біблії про ворожбу. Хтось піде святити воду, тому що вірить, що ця вода має магічну цілющу силу. А хтось захоче дізнатися, що сказано про це свято в Біблії, і задумається над своїм життям: чи дійсно я живу так, як цього хоче Господь?
Старозавітні обряди, пов’язані з народженням дитини
Слово «стрітення» позначає «зустріч». Так хто ж і з ким зустрівся? Прочитайте про це в Євангелії від Луки, 2:21-39.
Події, описані в цьому розділі, відбуваються в Єрусалимському храмі, коли Йосип і Марія принесли маленького Ісуса для посвячення Його Богові.
Після народження дитини кожна юдейська сім’я повинна була виконати певні обряди.
1. Обрізання хлопчика здійснювали на восьмий день після народження, цього ж дня йому давали ім’я. Обрізання символізувало відділення юдеїв від язичників і їх особливий зв’язок із Богом.
2. Далі слідувало очищення жінки після пологів. Жінка, що народила хлопчика, вважалася нечистою протягом 40 днів, і протягом 80 днів після народження дівчинки. Вона могла виконувати свою буденну домашню роботу, але не могла відвідувати храм або брати участь у будь-якому релігійному обряді. Після закінчення цього терміну вона повинна була принести в храм ягня для жертви цілопалення і молодого голуба для жертви за гріх. Це була досить дорога жертва, не всі могли собі її дозволити (Лев. 12:6–8). Принесення в жертву двох голубів замість ягняти й голуба називали «жертвопринесенням бідних». Саме таку жертву принесла Марія.
3. Після днів очищення слідував обряд викуплення. Це робили на згадку про вихід євреїв з Єгипту — звільнення від рабства й порятунку первістків від смерті. Усі юдеї повинні були своїх перших синів — перворідних — на 40 день після народження приносити в храм для посвячення Богові (Вих. 13:2, 11–16). Таким чином батьки підкреслювали, що їхнє дитя належить Богові, Який один має владу дати людині життя.
Праведний Семен
У цей час у храмі були Семен і Анна. Саме їх зустріч з Господом відбулася в Єрусалимському храмі. Що ж це за люди? Чого ми можемо навчитися у них? Що означала ця зустріч для них?
Важливо відзначити, що вони були людьми, які знали пророцтва Старого Завіту про прихід Месії й чекали втіхи та визволення для Ізраїлю разом з іншими віруючими в Господа (Лк. 2:25, 38). Їх очікування було засноване на надії та вірі в те, що Бог обов’язково виконає Свою обіцянку. І тепер ця зустріч відбулася, вони побачили Того, Хто ніс розраду й спасіння для кожного, хто повірив. Дозвольте запитати і вас: чи потребуєте ви, дорогий читачу, заспокоєння і позбавлення від гріхів? Де і в чому ви шукаєте спасіння та втіхи? Чи знаєте ви обіцянки Бога для віруючих в Ісуса Христа, чи підбадьорюють вони вас?
Коли людина знає свого Бога, це завжди видно в її житті. Семена знали як людину праведну та благочестиву. Святий Дух відкрив йому, що він не помре доти, поки не побачить Христа, помазаного на царство Господа. І ось цього дня він прийшов до храму й зустрівся з Ісусом. Прийшов «припроваджений Духом»,так написано у 27-му вірші. Якщо ви відвідуєте храм, запитайте себе, чому ви туди ходите? Тому, що «так треба», тому, що це увійшло вже у звичку, тому, що «докоряє сумління»? Як часто ви розмовляєте з Господом поза стінами храму, знаючи, що Бог перебуває завжди поруч з вами й бачить не тільки ваші справи, слова, але й думки? Відвідини храму для Семена не були ритуалом або обов’язковим обрядом, він приходив сюди, щоб бути там, де був присутній живий Бог, щоб чути, що Господь хоче сказати саме йому.
Благочестива Анна
Тут у храмі також була й Анна (Лк. 2:36–37). Вона названа пророчицею, адже мала особливу близькість до Бога. (Пророки і пророчиці зовсім не обов’язково передбачали майбутнє. Головна мета їхнього служіння полягала в тому, щоб знати Божу істину й відкривати її іншим людям.) Анна провадила бездоганне життя. Всього сім років прожила вона з чоловіком, а потім залишалася самотньою вдовою. Їй були вісімдесят чотири роки. Вона постаріла, але ніколи не переставала сподіватися. На її долю випало багато випробувань і спокус, вона пережила скорботу й горе, але вони не зробили жорстоким її серце. Випробування можуть позбавити нас віри, а можуть укріпити її. Усе залежить від нашого ставлення до Бога. Якщо ми вважаємо Його несправедливим і байдужим до нашої долі, то починаємо бунтувати й злитися на Господа. Якщо думаємо про Бога як про Батька, який любить, тоді довіряємо Йому своє життя і з вдячністю приймаємо все. Анна не відлучалася від храму, для неї було важливо завжди бути поруч з Господом і служити Йому. Вона ніколи не переставала молитися. Прожиті роки не зробили жорстоким серце Анни, не похитнули її віру, тому що вона щодня підтримувала зв’язок з Тим, Хто є джерелом нашої духовної сили.
Кому ми служимо?
Прочитавши опис життя Семена та Анни, що ми можемо сказати про своє життя? Чи живемо праведно й благочестиво? Кому служимо: Богові чи своєму «Я», чию волю і бажання виконуємо? Якщо я самотній, то чим заповнюю свій час, з ким спілкуюся найчастіше? Чи славлю Господа за все, що маю? Безліч питань виникає, коли читаєш цей маленький уривок із Біблії. І так важливо не відмахуватися від них, а шукати відповіді в Господа, у Його Слові.
Що ж відкрив Господь цим богобоязним людям?
Світло на просвіту язичників
Юдеї добре знали старозавітні пророцтва про ті благословення, які Месія принесе Своєму народу, але часто не приділяли уваги тим пророцтвам, які говорили про те, що Христос принесе спасіння усьому світу. Семен говорить дивовижні слова про те, що Ісус — «світло на просвіту язичників» (Лк. 2:32). Ми вже знаємо, що язичники поклонялися природі, витворам людських рук — ідолам, вищому розуму тощо. Вони не знали істинного живого Бога, блукали в пітьмі марновірств. Тепер, завдяки приходу Ісуса Христа — Сина Божого — пітьма для них змінилася світлом, вони отримали можливість дізнатися про Господа, говорити з Ним, поклонятися Тому, Хто справді цього гідний.
Семен також говорить про Ісуса як про славу народу Божого Ізраїлю. Саме ізраїльський народ був названий Божим народом, який повинен був показати іншим народам Бога. Саме вони перебували в завіті з Богом, Бог був присутній серед них. Але найбільшої честі ізраїльський народ був удостоєний тоді, коли в Ізраїлі народився Спаситель усього світу — Ісус Христос. Син Божий прийшов на землю, щоб були відкриті таємні думки багатьох сердець (Лк. 2:34–35). Той, хто відкриє своє серце назустріч Христу, прийме Його з любов’ю і без лукавства, той стане громадянином Царства Божого. А той, хто, зустрівшись з Ісусом, байдуже пройде повз Нього або свідомо стане ворогом Його та тих, що повірили в Нього, буде засуджений Богом — це буде падінням для людини.
Вибір у кожного свій: усім серцем прийняти Христа або відвернутися від Нього. Господь підійме багатьох, тому що тільки Він має силу і владу звільнити людину від гріховного життя і дати нове життя з Богом, життя за Його волею. Саме Ісус Христос став «знаком сперечань». Ніхто не може залишатися байдужим, коли вирішується його життя: кожен із нас або підкоряється Господу, або бореться проти Нього. Розмови про вчення Ісуса, про Його життя тривають багато років, але тільки той, хто має Святого Духа, може пізнати істину й отримати свободу в Христі.
А що ви думаєте про Христа? Чи думаєте ви про Нього частіше, ніж про інших? Які думки виникають у вас, коли ви чуєте про Ісуса? Ви за Нього чи проти Нього? Любите ви Його чи відкидаєте? Маєте сумніви з приводу Його вчення чи оживаєте через нього? Не заспокоюйтеся, поки не знайдете відповіді на ці питання.