Літературно-музична композиція для учнів старших класів
Автор Інна Олійник, учитель християнської етики
Боремельського НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – колегіум»
Мета: показати учням Божу любов, що є протилежністю насильству, ненависті; допомогти дітям відкрити серце для Бога; розвивати прагнення душевної досконалості; вчити остерігатися гріха, щоб не заплямувати душу.
Хід заходу
Святково прикрашена зала. На сцені — столик, на якому терновий вінок, свічки. На стіні — малюнок у формі серця, а під ним плакат «О любове Божа, вічна і святая…»
Виходить на сцену Учитель та Чоловік.
Чоловік. Я хочу знайти шлях до Бога. Допоможи мені!
Учитель (уважно дивиться на нього). Скажи мені спочатку, чи любиш ти когось?
Чоловік. Я не цікавлюся мирськими справами, любов’ю та іншим. Я хочу прийти до Бога!
Учитель. Подумай ще раз, будь ласка, чи любив ти в своєму житті батьків, дітей або хоча б когось?
Чоловік. Я ж уже сказав тобі, що я – не звичайний мирянин. Я – людина, що бажає пізнати Бога. Все інше мене не цікавить. Я нікого не любив.
Учитель (з виразом глибокого суму на обличчі). Тоді це неможливо. Спочатку тобі слід пізнати, як це – по-справжньому любити когось. Це й буде перша сходинка до Бога. Ти питаєш мене про останню сходинку, а сам ще не ступив на першу. Молись Богові, щоб Він відкрив тобі любов. А відкриваючи любов, Він відкриє тобі Себе. Адже Бог є любов.
Ведучий 1. Всім нам знайоме слово «любов», ми навіть переконані, що нам відоме це почуття, і знаємо, як воно проявляється. Людям украй необхідно відчувати чиюсь любов. Кожній людині потрібна любов того, хто дорогий їй. Щоби з нами не сталося, є така любов, яка може кожного повністю задовольнити. Її кожен може знайти. Це любов Бога. «Бог є любов».
Ведучий 2. Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець: у розп’ятому Христі Бог принизився перед кожною людиною Своєю любов’ю, благаючи нас відкрити свої серця для Нього. Кожної хвилини Христос стукає у серце людини, щоб вона відкрила його і впустила туди любов — любов певну, вічну, безумовну. І, відчувши ту любов, щоб вона назавжди стала щасливою. Де шукати цю любов?
Виходять читці. Під час читання поезії звучить
спокійна музика.
Кожен із читців після читання завмирає в певній позі: один похилений у скорботі, другий складає руки в молитві, третій підносить руки до неба тощо.
1. Скажи мені, Боже, де знайти любов?
Яка не судить, словом не катує.
Яка в нещасті буде, мов покров,
І рани серця ніжно залікує?
2. Яка з голодними розділить хліб,
Не переносить ні плітки, ні чвари.
Яка в пітьмі горить, мов сотні свіч,
І кличе, манить у небес простори.
3. Де та любов, що не замислить зла,
Не возвишається над світом, не гордиться,
В якій достатньо ласки і тепла?
Де та любов, що всім зігріє серце?
4. Де та любов, котра вічно живе,
Яка не стліє, в серці не зів’яне,
І, коли треба, захистить, спасе,
Молитися повік не перестане?
5. Любов… Святая, чистая любов,
Ти знов людьми нещадно розіп’ята;
Тече з хреста, струмує Твоя Кров,
Повсюди ж збайдужіння, як в Пилата…
Ведучий 1. У світі немає нічого страшнішого за байдужість… З мовчазної згоди байдужих здійснюють на землі зради й убивства. Байдужість породжує пустку.
Ведучий 2. Байдужість витісняє Бога з нашого життя. Сьогодні світ живе переважно задоволеннями, розвагами, пристрастями, словом, люди шукають тілесної приємності, а не духовної.
Звучить музика з опери Пучіні «Смуток»
(сучасна обробка).
Bиxoдить юнак у сучасному костюмі й вишиванці.
Юнак.
Це сон пророчий чи гірка спокуса?
Це снилося чи, може, я не спав?
Я бачив одинокого Ісуса,
Що вулицями Києва блукав.
Ішов Христос Хрещатиком осіннім,
Повільно і прозоро, наче дим,
По вулиці, залузаній насінням,
Обдуреній базіканням пустим.
Ішов Ісус, посвічуючи німбом,
Прикривши тіло білим полотном.
Стояли люди за насущним хлібом,
За грішним злотом і гірким вином.
А в переходах тислись перехожі,
Там грало банджо і магнітофон,
І жваво продавали Матір Божу
В компанії оголених «мадон».
Блукав Ісус, невпізнаний, забутий,
Самотній, мов дитина у юрбі.
Скорботою виповнюючи груди,
Шукаючи апостолів собі.
Звучить запис дзвонів.
І вдарив грім Великої Софії,
Здригнулась твердь і день на мить погас.
До юнака підходять двi дівчини.
То повертавсь на небеса Месія
Молитися і плакати за нас.
Дівчата стають на коліна. Звучить лірична музика.
1-а дівчина.
Сльозою вмилось серце зранку. О, дай спокуту, Боже мій.
Я стерплю все, все до останку, занурюсь в каяття свої,
Переберу і дні, й години, свій шлях на вервечці жалю.
Усе згадаю до краплини, нічого в думці не втаю.
2-а дівчина.
Спалю усі мости облуди, від них біль серця не втиха.
Хай правда лиш зі мною буде, хай згине все, що від гріха.
Юнак підxодить дo дівчат, підіймає їх з колін.
Усі підxoдять дo тернового вінка, запалюють
біля нього свічки.
Ведучий 1. Молитва… Саме вона наближає нас до Бога. Найчастіше ми молимося під час випробувань чи невдач, але дуже часто забуваємо подякувати Творцю. Дякуймо Богові за все і завжди. Дякуймо і пам’ятаймо, що Бог є любов, а любов не може бути джерелом зла.
Звучить легка музика.
Дівчинка (склавши руки у молитві).
Молюсь Тобі, мій Боже, з сонцем ясним,
В порогах сяйних раннього світанку,
Молюсь Тобі, коли під сяйвом красним
Земелька-мати будиться зо спанку.
Молюсь Тобі, коли квітки маленькі,
Мов ароматами зітхають, дишуть,
Молюсь Тобі, коли вітри легенькі
Пестливо віттями дерев колишуть.
Молюсь Тобі, коли вогненні зорі
Таємно в безіменні далі сяють.
Молюсь Тобі, коли хмарки прозорі
Край місяця сріблястого дрімають.
Молюсь тобі всім серцем, щохвилини,
Й душа моя пісні Тобі співає.
Молюсь Тобі молитвою дитини,
Що тихо руки у мольбі складає.
Пісня «Моя молитва», сл. і муз. Христини Загаріної.
Ведучий 1. Ми часто не довіряємо Богові, чомусь переконані, що Бог не приймає нас такими, якими ми є. Ми гадаємо, що потрібно заслужити цю любов, а для цього треба стати святим і аж тоді Бог нас полюбить.
Ведучий 2. Але Господь любить нас такими, якими ми є. Перед ним не потрібно бути ідеальним, щоб бути достойним Його доброти. Любов Бога лікує від незадоволення собою, оточуючим світом і самим життям. Любов Бога до людини — це щось незвичайне, те, до чого не можна звикнути.
Виходять читці — хлопець і дівчина. Звучить мінорна українська народна мелодія.
Хлопець.
Серед вітрів і бур житейських,
В щоденних клопотах буття
Єдина правда, як зірниця,
Нехай просвічує життя:
Я — християнин.
Тая правда дає обов’язок мені —
Я маю з Богом в серці жити,
І в сонячні, і в сірі дні,
Любить Його, людей любити.
Я — християнин.
Дівчина.
Важка коса спада на плечі,
Так щемно пахне материнка,
Хліб, молока парного глечик.
Я — українка.
Дитя степів полинокрилих,
Вітрів, що мріють у ковилі,
Дубів козацьких, верб розлогих —
Дитя Землі.
Землі? Ні! Я належу Богу,
Мій дім не тут, в захмар’ї десь.
Я не земна, — незвично трохи, —
Дитя Небес!
Святе Письмо гортає сутінь…
…Медовий трунок вабить п’янко…
Свята мережка Божих літер…
Я — християнка.
Ведучий 2. Бог любить нас, і в Його планах дати нам мир, мету життя і виразити себе, як особистість. Бог хоче, щоб ми були щасливими, бо Сам є любов’ю і не може бажати комусь зла. Шлях Ісуса — це шлях любові.
Легка музика. Звучать слова Ісуса Христа.
Читець 1.
Я не прийшов, щоб покарати світ,
Але зцілити все, що було хворе.
Я не прийшов, щоб загасити гніт,
А щоб розлить любов між вас, як море.
Я не прийшов у золоті і славі,
Те марнотою є в очах Моїх.
Я не прийшов судити й обмовляти,
Бо не за те розп’ястись дав за всіх.
Я не прийшов, щоб царство руйнувати,
І в бідності родився не на те.
Тому прийшов, щоби гріхи прощати,
Та пояснить, що грішне, що святе.
Читець 2.
Люби! Христос навчав нас всіх.
Посмієш заповіт цей стерти?
Люби, — казав в хвилини смерти, –
Щоб серцем змити серця гріх!
Люби! І не питай кого,
Бо тут Христос різниць не творить.
Він лиш про ближнього говорить:
«Так, як себе, люби його!»
Звучить запис або співають пісню «Бог — любов», сл. Єремії Іванишин, муз. Людмили Панасюк.
Ведучий 1. Коли людина відчує на собі погляд Бога, дотик Його любові, вона неодмінно захоче, щоб це тривало вічно.
Ведучий 2. Нині, коли ми дивимось у безкрає синє небо або ловимо кожен лагідний порух на обличчях рідних, друзів, можемо відчути цей одвічний дотик Божої любові. З цієї любові ми черпаємо сили, щоб самим бути люблячими і терплячими.
Пісня «Тому, хто біля тебе, дай любов».
Під звуки спокійної музики на сцену виходять усі учасники свята і розміщуються у вигляді серця. Перед тим, як говорити слова, кожен із них запалює свічку.
Ведучий 1. Вслухайся в тишу, у лагідний подих весняного вітру, в радісне щебетання пташок…
Ведучий 2. Вслухайся в тишу… І, можливо, тоді ти почуєш, як у двері твого серця Хтось стукає і просить: «Відчини!»
Ведучий 1.
Вслухайся в тишу…
Бо в тій тиші, що скапує на груди,
З безодні синяви, немов роса,
Витає Той, Хто завжди був і буде,
Найвища в світі Правда і Краса.
Ведучий 2. Він — світло для світу, яке не згасає, дорога правди, що веде нас до раю…
Ведучий 1. Вслухайся в тишу… Прислухайся до свого серця… Спробуй знайти ключ до нього і відкрити в собі Любов…
На сцену вибігає дівчинка в костюмі сонечка,
стає у центрі серця.
На промінцях сонця є надписи. Кожен з учасників підходить і бере промінчик із надписом, зачитує його.
— Будь добрим та милосердним.
— Роби добро, уникай зла.
— Люби Господа і ближнього свого.
— Надійся і довіряй Богові.
— Виконуй Заповіді Божі.
— Прагни досконалості.
— Дякуй Богові за все, що маєш.
— Ступай слідами Ісуса.
— Збережи храм своєї душі.
— Щиро молися.
— Читай Святе Письмо.
— І твоє серце стане оселею Бога.
Сонечко передає одному з учасників ключик, а він прикріплює його біля серця, що висить на стіні.
Усі разом. Бог є любов.
Учасники вечора передають свічки глядачам, як символ світла, тепла, любові Господа.
Бог — любов
Dm A
Коли в твою душу Загляне тривога,
Dm
І дні проминають в журбі,
Dm A
Зверни своє серце В покорі до Бога,
Dm A
Він радо поможе тобі.
Приспів:
F
Бо Він — це любов
Gm
Така чиста і тиха!
C F
Бо Він — сонце правди ясне!
B
Відкрий Йому серце,
Gm
Ні горе, ні лихо
A Dm
Вже буде тобі не страшне!
Тому, хто біля тебе, дай любов
Dm A7 Dm
Тому хто біля тебе дай любов. (2р. ) /2р.
Приспів:
C F
Незалежно від раси, чи від кольору людей,
A7 Dm
Ти люби усіх, усім роби добро.
Як тебе не вітають, дай любов. (2р. ) /2р.
Ісус тебе навчає, щоб любив. (2р. ) /2р.
Ісус тебе чекає, щоб спасти. (2р. ) /2р.
Моя молитва нехай лине
Dm B
Моя молитва нехай лине,
Gm A Dm
До Тебе наче фіміам.
Dm B
І серце лине безупинно
Gm A Dm
В чудовий Твій небесний храм.
F C
Боже, я молюсь за Україну,
Dm A
Боже, молю Тебе за людей.
B C
Ти їх прости, Ти їх спаси
A Dm
І милість Свою нам яви.
F C
Боже, я знаю, що ти будеш з нами
Dm A
В Храмі Твоєму під небесами.
B C
Радість і мир Ти дарував
A Dm
Життя для людей віддав
B A
В книгу життя нас записав.
В Своєму слові живому
Ти для життя веління дав.
Щоб люди всі молились Тому,
Хто на хресті за них вмирав.