Дійові особи: Королева, королівський трубадур, Марися, Кошмар, Страх, Сумнів, жителі країни.
Звучить музика. Жителі країни весело снують по площі, кожен займається своїми справами.
Звучить пісня «День Королеви».
День Королеви – свято усіх,
В день Королеви лунає сміх.
Ми всіх вітаємо з Днем Королеви,
Жителі міста, де ви?
Справи відкиньте, на площу спішіть!
Не пропустіть святкову цю мить.
Ми всіх вітаємо з Днем Королеви!
Жителі міста, де ви?
1-й житель. День Королеви! А що ви готуєте?
2-й житель. День Королеви! А що ви купуєте?
3-й житель. У День Королеви – лише королівське!
4-й житель. У День Королеви – тільки корисне!
1-й житель. У нас сьогодні королівський обід – королівська печеня і королівський салат!
2-й житель. А у нас – королівський день солодощів. Ми приготували королівський торт і королівське морозиво.
3-й житель. Ми відсвяткуємо сьогоднішнє свято по-королівськи!
Чути звук труби трубадура. Жителі зупиняються.
4-й житель. Ну от, знову вони! Щороку одне і те ж. Ми давно все це знаємо.
1-й житель. Тому і святкуємо!
Трубадур. Послухайте слово про Королеву! Королівське слово! (Грає марш.)
«Ваша Королева запрошує вас до Себе на свято! Кожен, хто прийме запрошення і прийде до королівського палацу, отримає безцінний скарб, зможе жити в королівському палаці хоч цілу вічність і користуватися всіма королівськими правами! Усе це можна отримати просто так! Приходьте до королівського палацу!» (Пропонує жителям запрошення.) Візьміть, ось тут написано все про Королеву!
2-й житель. Ой, та для чого це мені! Я й так святкую День Королеви щороку!
3-й житель (тримає в руці штир). Давайте, давайте! Я колекціоную ці миленькі книжечки! У моїй колекції якраз не вистачає з червоненькою палітуркою! Щоб книжки не загубилися, я їх нанизую на великий штир, і тільки тоді ставлю на полицю.
4-й житель. Дурниці це все! І пуста трата часу! Я навіть не візьму цього до рук. Мені казали, що це казка для першого класу! Треба мислити раціонально!
Марися. Тут написано про Королеву? Я хочу все знати. Дайте мені, будь ласка!
Бере запрошення і співає. У цей час жителі насміхаються над дівчинкою й ідуть зі сцени.
Як цікаво дізнатись про те,
Про що чула не раз і не два,
Я хотіла б побачити всі
Королівські чудо-дива.
Я читати люблю, прочитаю усе,
І нехай мене диво до казки несе.
Виходять Страх і Сумнів. Страх змітає пилинки, Сумнів розгортає доріжку. З’являється пан Кошмар.
Кошмар. То що ж, я хочу знати, як проходить це гидке свято? Я вас слухаю!
Страх. На вулицях страх як багато людей.
Сумнів. Я сумніваюсь, що хтось залишився вдома.
Кошмар (злісно). Я не про це вас питаю! Хтось ще пам’ятає про цю, як її там, Королеву?
Страх. Що ви, що ви! Ми доклали страшно багато зусиль, щоб люди на святі просто святкували.
Сумнів. Я дуже сумніваюсь, щоб вони хотіли пам’ятати про цю…
Кошмар. Годі! Ви впевнені, що жодна людина не прийняла запрошення до палацу?
Страх. Ой! Мені страшно! (Ховається за Сумнів.)
Сумнів. Ну що ви, шановний пане Кошмаре! Ніхто, ну майже ніхто…
Кошмар. Що!!? Ви що – знущаєтеся? Майже? Як це розуміти?
Страх. Та якась там мала …
Сумнів. Ще зовсім дитина. Та кому вона потрібна?
Страх. Вона ж нічого не варта. Майже непомітна!
Кошмар. Безголові, ні до чого не здатні, нерозумні, ледарі! Та чи знаєте ви, що за нею може піти на свято до цієї… ще хто його знає скільки людей? А якщо вони всі підуть? Ким я буду правити? (д о Страху.) Безголові! Хто ж тебе буде боятися? (до Сумніву) Кого ти заставиш сумніватися? Наказую вам негайно залякати її, заставити її сумніватися. Не допустіть це дівчисько до палацу!
Кошмар різко виходить, його слуги разом згортають доріжку й покидають сцену.
На сцені Марися. Вона читає запрошення і співає.
Марися. Сама Королева на мене чекає.
Мені просто так, без вагань,
Вона подарує свій скарб найдорожчий,
В країні моїх сподівань.
Дорогу до дивного того палацу
Я, впевнена, скоро знайду.
Чекає на мене моя Королева,
У подорож дивну я йду!
Сумнів (підкрадається). Ну що, зібралася? Кумедна! Це ж маячня! Королеви не існує. Це просто казочка, щоб влаштувати свято. Ну подумай сама: королівський скарб, незліченне багатство – тобі? Та хто ти така? Малявка. Ну, що в тебе є? Нічого! Ну, де ти бачила, щоб просто так скарби роздавали? Це все казочка!
Марися. Казочка?.. Ні, не казочка! Я вірю їй! Не може вона обманювати! Я не сумніватимуся. Краще все запитаю у самої Королеви!
Сумнів відходить. Стукаючи та грюкаючи підходить Страх.
Страх. Ти ніколи не доберешся до королівського палацу! Дорога важка, не під силу дитині. Якщо ти підеш до тієї країни, то вже ніколи не побачиш своїх друзів, тобі доведеться багато страждати в дорозі. Ти не справишся. Не смій нікуди ходити!
Марися. Але ж вона мене чекає! Ось тут написано, що кожен, хто захоче прийти до Королеви, зможе розділити з нею велику радість. Я докладу всіх зусиль, я дійду до палацу!
Страх щезає, а дівчинка продовжує співати.
Дорогу до дивного того палацу
Я, впевнена, скоро знайду.
Чекає на мене моя Королева,
У подорож дивну я йду!
Страх і Сумнів шепочуться, виходячи на середину сцени.
Страх і Сумнів. Ми дуже намагалися…
Старанно ми старалися…
Не боїться геть нічого
І збирається в дорогу!
Що ж ми скажемо йому?
На кого ж звалить вину?
Заходить Кошмар.
Кошмар. Ну що? Все готово? Де вредне дівчисько? Відповідайте, я чекаю!
Страх. Це все він! Він не впорався!
Сумнів. Я б на вашому місці не вірив цьому…
Кошмар. Та як ви могли! Нічого вам довірити не можна! Все доводиться робити самому! Геть із моїх очей! (Сумнів і Страх утікають.) Вона сильна і розумна. Такий ворог дуже небезпечний! Треба зробити так, щоб вона не була ворогом! Я підкуплю її. Ні! Краще зроблю її своєю помічницею!
Виходить дівчинка. Кошмар дуже інтелігентно й вишукано підходить до Марисі.
Кошмар. О, я бачу ти смілива дівчинка. А куди ти мандруєш?
Марися. До королівського палацу. Я хочу прийняти запрошення Королеви і залишитися з нею назавжди.
Кошмар. У таку далечінь – і одна. Хочеш, я тебе проведу?
Марися. Дякую, мені буде дуже приємно. Як я можу називати вас?
Кошмар. Я – поважна людина. Мені належать всі довколишні землі. Та володіти цим світом так непросто. Я знаю, що кожна людина мріє стати володарем усього. Хочеш, я зроблю тебе своєю помічницею? Не поспішай, я ще не все сказав. Я подарую тобі владу і ще… ляльку, про яку ти мрієш уже третій рік.
Марися (зупиняється). І ляльку? А звідки ви знаєте?
Кошмар. Я все знаю! Ось, дивись. (Показує на людей, кожен прив’язаний ниточкою, за які смикають Страх і Сумнів.)
1-й житель. Мрію стати я багатим,
Мрію мати свій завод.
Ось тоді б переді мною
Покорився весь народ.
2-й житель. Міс країни хочу стати,
Найгарнішою з усіх,
Хай би заздрили всі дами –
Я б сміялася із них.
3-й житель. Мрію подорожувати,
Бачити, що в світі є,
4-й житель. Мрію, щоб ніхто не бачив,
Що у мене в скрині є.
Марися. Я не знаю, як ви це робите, та мені моторошно від того, що я побачила. Ой, як швидко сплинув час. Я ж можу запізнитися на свято до Королеви. Бувайте!
Кошмар. Зачекай! Хочеш, я зроблю тебе Королевою? Ми разом будемо володіти всім світом! (Витягає з кишені у дівчинки запрошення. Марися рвучко забирає руку.)
Марися. Мені з вами не по дорозі. У запрошенні є попередження, щоб я трималася дороги та не барилася. Прощавайте, пане!
Кошмар (сміється та йде в тінь). Іди, іди… чи далеко ти зайдеш?
Марися наспівує свою пісеньку. Раптом бачить дві дороги. Зупиняється і шукає запрошення.
Марися. Ой, що ж робити? Здається, я загубила запрошення. Як віднайти дорогу?
Сумнів (визираючи з-за штори). Може повернутися? Повертайся!
Страх (з іншого боку). Тобі ж страшно! Повертайся!
Марися. Ні! Я не повернуся! У запрошенні було написано, що Королева все знає.
Ваша Величносте! Я тут! Я іду до вас!
З’являється Королева. Пісня королеви.
Я – Королева, в моїх володіннях
Завжди привітно і тихо,
Немає ні сліз, ні горя, ні болю,
Є тільки радість і втіха.
Приспів.
Хочеш зі Мною в країні цій жити,
Разом зі Мною радіти?
Тебе я чекаю давно! (2 рази)
Просто повір, що чекаю тебе
В країні без горя і сліз,
Просто прийди, все, що маю, – візьми,
Запрошена щиро ти.
Королева. Вітаю тебе, Марисю!
Марися. Ваша Величносте! Я шукала вас. Та, на жаль, я, здається, загубила ваше запрошення. Скажіть, усе, про що було написано в ньому, – правда?
Королева. Цілковита правда.
Марися. І я можу жити у вашому палаці?
Королева. Тепер ти спадкоємиця мого багатства.
Марися. Ось як? Але я ж прийшла без запрошення.
Королева. Марисю, ти повірила мені і прийняла запрошення серцем. А ось це (дістає запрошення) тільки допомогло тобі повірити мені. Візьми на згадку.
Марися. Дякую!
Королева. І сьогодні для тебе не просто День Королеви, а День Королівського вибору. Адже ти вибрала найкраще! А ще я приготувала тобі ось цей скарб (дає діадему).
Марися. А як же всі ті люди, які залишилися в місті? Чому вони не слухають вас? Я ж бачу, що все, що я чула і читала про вас, – правда!
Королева. Я люблю їх і ще не раз і не два я кликатиму їх. Я розумію, як складно людям прийняти моє запрошення, скільки перешкод на дорозі до мого палацу. Та я кликатиму. Можливо, хтось ще почує і прийме моє запрошення. Слухайте всі! Я чекаю вас! Ви запрошені!
Марися. Моя Королева і сьогодні чекає на вас, вона хоче познайомитися з вами. Ви багато чули про неї, і дехто з вас уже отримав від неї запрошення і особливі подарунки. Я хочу, щоб ви знали її ім’я – її звати ЛЮБОВ!
Оксана Смірнова