Шановні читачі!
Благословенний Господь дарує нам ще одну зустріч на сторінках часопису «Слово вчителю». Найперше щиро дякуємо, що і в цьому новому навчальному році ви залишаєтеся з нами, вдячні вам за гарні відгуки, змістовні матеріали, всебічну підтримку. Видання духовного спрямування відрізняється від інших тим, що торкається позаматеріальних сфер і водночас «притягує» і особливі благословення, і значну протидію. Адже учителі, батьки, виховники, яким адресоване наше видання, щоденно стоять на сторожі дитячих сердець і ведуть незриму духовну битву. Сподіваємося, що «Слово вчителю» додасть вам наснаги, озброїть знаннями, підкаже нові форми і методи роботи, аби ваш вплив на підростаюче покоління був збудовуючим.
Те, що комусь вдалося, допомогло, спрацювало в царині навчання і виховання на основі християнських морально-етичних цінностей, нехай стане надбанням багатьох. Закликаємо вас і надалі щедро ділитися своїми напрацюваннями, бо чи маємо ми щось, чого не отримали, а тому віддаваймо все для Божої слави, бо «усе через Нього й для Нього створено» (Кол. 1:16).
Тема, яку ми розглядаємо в цьому числі часопису, малопопулярна: Бог — справедливий Суддя.
Про Божу любов ми говоримо із задоволенням, про Божу справедливість — стримано, про суди Божі — боязко. Але Бог нероздільний, і всі Його якості й атрибути однаково вічні, незмінні та досконалі.
Євангельська звістка про спасіння в Ісусі Христі розпочинається з поганої новини про те, що людина грішна й заслуговує вічного покарання, а тому й потребує порятунку.
Божа благодать спочатку вселяє страх, а потім дає спокій і радість.
Премудрість починається зі страху Господнього.
Погодьтеся, що страх Божий зараз у дефіциті. Наскільки б менше злочинів було у світі, скільки б сімей збереглося, наскільки б менше сліз пролилося, якби люди мали страх і пошану перед Святим Богом, а відтак перед батьками, старшими людьми, зрештою один перед одним, як говорить Біблія, «випереджайте один одного пошаною» (Рим. 12:10).
На жаль, поряд з відсутністю поваги й пошани, спостерігається надмір самозакоханості, самозадоволення, прагнення до самоствердження. Нерідко людина у своєму бунтівному серці насмілюється звинувачувати Бога в несправедливості.
А яка ваша думка? Який відгук у вашому серці викликає ця тема?
Будемо раді, якщо після знайомства з матеріалами цього випуску ви поділитеся з нами своїми роздумами, зауваженнями й побажаннями.
З повагою — редакційна колегія