Микола Олександрович Волков народився 1956 р. у м. Мічурінську в Росії. Зараз проживає в Україні, в м. Луцьку. Голова Волинської асоціації педагогів-християн. Викладає християнсько-педагогічні дисципліни. Одружений, батько трьох дітей.
— Миколо Олександровичу, розкажіть, будь ласка, про Вашу дорогу до Бога.
— Господь знайшов мене на Далекому Сході, де я служив у збройних силах. 1988 р. я тяжко захворів і ніяк не міг вилікуватися протягом цілого року. Коли надія на лікарів була вичерпана, я звернувся в молитві до Бога, хоча раніше ніколи цього не робив. Мене ніхто не вчив молитися, тільки мама колись говорила, що Бог є. Але через свій важкий фізичний стан я мав час багато роздумувати й вирішив це зробити. Після молитви я відчув зміни на краще у стані мого здоров’я.
Невдовзі Господь не лише зцілив мене, але й змінив моє місце проживання. Через декілька місяців мене перевели для подальшої служби в Луцьк. Бог продовжував працювати в моєму житті. Цього разу через проблеми, які спонукали мене почати піст, читати Слово Боже, шукати відповіді на питання, як жити далі. Я прагнув осягнути зміст написаного, але багато не розумів. Тоді разом з дружиною почали ходити на курси з вивчення Біблії. Господь поступово відкривав істини стосовно життя людини на землі. 1993 р. я уклав завіт з Господом через водне хрещення.
— Що стало поштовхом для створенням Асоціації педагогів-християн?
— Учителювання супроводжувало мене все життя. Я завжди любив учити. У школі вчився на відмінно, упродовж п’яти років навчання у військовому командному училищі до мене завжди підходили однокурсники з проханням пояснити складний матеріал. І я це охоче робив. Потім, уже як офіцер, проводив заняття зі своїми підлеглими. Коли я звільнився з армії, а це було 1992 р., то пішов працювати… в школу. На той час я вже був віруючою людиною, тому із задоволенням проводив заняття з вивчення Біблії.
Учням це подобалося. Одного разу в мене на уроці був присутній методист Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (ВІППО). Зацікавившись методикою викладання, він запросив мене проводити заняття із вчителями. Декілька років я проводив заняття з вчителями-філологами. Зараз, також на запрошення методистів, викладаю вчителям християнської етики.
1994 р. мене і дружину (вона, до речі, також педагог) запросили на навчання, яке проводила Міжнародна асоціація християнських шкіл (МАХШ). Щирість організаторів курсів Раймонда Ле Клера та його дружини Сінді нас просто вразила. З цих курсів ми привозили багато християнської літератури, яку читали з великим захопленням. Та й самі курси з християнської педагогіки дуже сподобалися. І ми протягом декількох років їздили вчитися й отримали свідоцтво про закінчення навчання.
Виникло бажання поділитися цим багажем знань з іншими вчителями. Стали шукати однодумців, і в 1999 р. ми зібралися на першу зустріч педагогів-християн. Ділилися своїм досвідом, планували майбутню діяльність. Цей вогник, що загорівся, вже вирішили не гасити. Це чимось нагадує перших християн, які з радістю збиралися в церкві. Нам було радісно запрошувати все нових і нових учителів. Невдовзі нас було вже приблизно п’ятдесят. Тоді виникла потреба створення асоціації та її реєстрації. Ми постійно відчували Божу руку, яка скеровувала й допомагала нам у всьому.
— Які напрями діяльності Асоціації?
— Згідно із затвердженим Статутом головними завданнями нашої Асоціації є:
- сприяння просвітницькій діяльності педагогів-християн;
- розробка програм та організація навчання педагогів-християн з християнської педагогіки;
- сприяння створенню християнських навчально-виховних закладів;
- сприяння організації радіо- та телепередач з участю педагогів-християн;
- сприяння створенню центрів християнської культури.
За попередні роки проведено понад 30 конференцій на різноманітні теми, пов’язані з духовним навчанням і вихованням: «Мета християнської освіти», «Що означає бути християнським учителем?», «Авторитет, дисципліна та відповідальність педагога-християнина», «Характер християнського вчителя», «Навчати так, як учив Христос», «Учити та викладати, змінюючи життя», «Виховання духовності в підлітків», «Біблійний портрет подружжя», «Методика викладання Біблії», «Факти існування Бога», «Лідерство», «Сім законів учня», «Герменевтика» та інші.
Учителі мали змогу підвищувати свій духовний рівень, відчувати підтримку з боку колег і молитися один за одного. Їм було запропоновано багато нових методик викладання предметів морально-духовного спрямування, допоміжної літератури. Ті, хто закінчив дворічні курси підвищення кваліфікації християнських учителів, отримали свідоцтва.
— Розкажіть про Ваші плани на майбутнє.
— Продовжувати працювати: проводити заняття у ВІППО, допомагати вчителям.
— У чому вбачаєте найбільшу духовну проблему сьогодення і які шляхи її вирішення?
— Бачимо, що люди все більше зацікавлені в матеріальному. Про духовне нема коли подумати. Напевно, ми повинні постійно нагадувати вчителям, а вони — дітям та батькам, що головне для людини — не матеріальне становище, а духовний стан перед Богом.
— Часто християни уявляють Бога лише люблячим і милосердним, що Ви можете сказати про Бога як справедливого Суддю?
— Коли я думаю про Бога як справедливого Суддю, то відразу згадую духовний закон про сіяння та жнива. Багато насіння в житті небажаного, і воно проростало і продовжує рости, його треба зі сльозами й покаянням виполювати. Але Бог милостивий, і нас учить виявляти милість. Написано: «Із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному, із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його…» (Пс. 17:26–27). Напевно, нам усе ж таки властиво більш думати про Бога як люблячого і милосердного.
Хоча якщо розглядати в Біблії стосунки Бога й людей, то вони були не зовсім прості. Бог часто навчав через війни, про це не хочеться думати, але так було. І так може бути з нами…
У Писанні є такий момент, коли пророк Даниїл питає у Бога, чому так стається з Ізраїлем? І відповідь: «Хіба ти більше любиш народ, ніж Бога?» Отже, Бог водночас і люблячий, і справедливий Суддя.
— Бог — Святий. Що особисто для Вас означають ці слова?
— Бог святий і хоче, щоб ми були святі. Він шліфує наші недосконалі характери. І це відчуваємо постійно.
— Чи могли б Ви навести приклади дії Бога у Вашому житті?
— Чудесне зцілення, отримання спасіння, відповіді на молитви, благословення, створення Асоціації вчителів, служіння Богу в напрямі християнської освіти й багато-багато іншого.
— Ваші побажання читачам «Слово вчителю».
— Моліться один за одного. Ми постійно нагадуємо в листах учителям про день молитви один за одного — у четвер о 22 год. Як тільки можете, підтримуйте одне одного. Нехай Господь у цьому вас благословить!
Матеріал підготувала Надія Доля