Гендер — це соціокультурна категорія та колективні уявлення, завдяки яким біологічні відмінності статей переводяться на мову соціальної та культурної диференціації. Цей термін був уведений ООН та ЄС замість традиційного — «стать».
Біологія стверджує, що належність людини до чоловічої чи жіночої статей визначається з моменту зачаття. Розрізняють хромосомну (генетичну), гонадну й анатомічну та генітальну статі.
Для хромосомної статі вирішальною є наявність чи відсутність Y-хромосоми в генетичному наборі. Жіноча стать, крім 44 основних хромосом, передбачає наявність двох однакових хромосом, які позначають літерою Х. Отже особи жіночої статі мають генетичну формулу 44+ХХ. Чоловіча стать, крім згаданих 44 хромосом, передбачає наявність хромосом Х та Y. Особи чоловічої статі мають генетичний набір 44+ХY. Науково доведено, що хромосомна стать визначає всі елементи статі.
Хромосомна стать визначає розвиток статевих залоз (гонад): яєчок у чоловіка і яйників у жінок. Хромосома У або Х активує певні гени, відповідальні за розвиток статевих залоз. Гонади продукують гормони, які впливають на формування статевих органів. Анатомічна стать формується на основі хромосом і гонад. І нарешті — генітальна стать. Її визначають анатомічні особливості на рівні зовнішніх статевих органів. На ембріональній стадії розвитку зовнішні статеві органи формуються під впливом чоловічих або жіночих статевих гормонів. Отже, якщо прийняти позицію, що людина народжується дво- або декількастатевою і що вона, нібито, сама може вибирати — бути їй чоловіком чи жінкою, це означає перекреслити всю біологічну науку (генетику, біохімію, фізіологію тощо)! Це — абсурдні речі!
Частина людського мозку контролює лімбічну нервову систему. Ця система відповідає за довготривалу пам’ять, а також за всі інстинкти людини: наприклад, самозбереження, статевий інстинкт. Якщо душа людини інспірована Божим духом, то її дух та душа керує статевими інстинктами, і людина поводить себе адекватно в суспільстві. Якщо ж людина душевнохвора, то її інстинкти володіють нею. Така особа може мати гомосексуальні потяги та інші статеві збочення.
Стать людини — це не тільки комплекс структур матеріального характеру. Оскільки людина складається з духа, душі та тіла, то існує тісний зв’язок між статтю й особою. Тут необхідно виділити три елементи:
а) статевість стосується всієї особи: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1: 27);
б) людська статевість означає взаємодоповнюваність і тісне спілкування: «І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2: 18);
«Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2: 24);
в) зв’язок любові та прокреації, тобто народження дітей і створення міцної гармонійної сім’ї: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповняйте землю…» (Бут. 1: 28).
Господь чітко визначив ролі чоловіка та жінки в сім’ї. Він назвав жінку поміччю для чоловіка, подібну та рівну йому. Отже, питання рівності між чоловіком і жінкою — це не компетенція лобістів гендерної політики, і не потрібно боротися за якусь містичну рівність між чоловіком і жінкою! Принципи та закони поведінки між статями давно відомі, просто за ними не живе основна маса суспільства. А формула проста: треба жити з Богом і виконувати Його Слово. Необхідно реалізовувати в Україні програми та проекти навчання сімейних пар, педагогів та психологів, щоб навчитись зміцнювати стосунки в родині, жити в любові та єдності, виховати дітей гармонійними особистостями.
Для того щоб досягти цих високих стандартів у суспільстві, необхідно, щоб люди в країні були не релігійними, не конфесійними, а віруючими, тобто, щоб вони мали особисті глибокі стосунки з Богом та відроджений Ним людський дух. Ці стосунки досягаються через акт покаяння (грец. — метанео, що означає — переміна способу мислення), визнання Ісуса Господом свого життя і формування Божих пріоритетів у ньому.
Натомість в Україну намагаються ввести на рівні законодавства гендерне виховання та гендерну політику, яка передбачає впровадження сатанинських технологій, які хочуть зруйнувати інститут сім’ї, створений Богом, та просунути легалізацію содомських збочень.
Одним з ідеологів гендерного виховання є автор «Соціобіології» Едвард Осборн Вілсон, який стверджує, що біологічну базу будь-якої соціальної поведінки слід шукати в тваринному світі, що людська агресія, ксенофобія, депресія, гомосексуальність — наслідок існування певних генів. Але Господь у Святому Письмі називає всі ці прояви гріхом. Вілсон пояснює соціальні аномалії у людині на рівні матерії. Насправді всі ці негативні прояви є наслідком не відродженої Богом людської душі.
Ще один ідеолог гендеру — Маргарет Мід, антрополог, дарвініст, матеріаліст. Захистила «працю», у якій стверджує, що «щасливе» життя можливе тільки в умовах випадкових статевих зв’язків, без ознак вини і неврозу. 50 років ця жінка проповідувала дошлюбні стосунки. Плоди її «праці» проявляються у статистиці розлучень по всьому світу та у проблемі, яку ми намагаємось висвітлити в цій статті. Це лише кілька прикладів псевдонауки, яку намагаються поставити в основу задоволення гріховних, брутальних амбіцій купки душевнохворих людей.
В Україні зараз є чудова нагода для того, щоб зупинити експансію гендерного виховання та гендерної політики.
А першим кроком на цьому шляху є: вилучення з понятійного апарату в нашій країні терміну «гендер», і відновлення у всіх законах, підзаконних актах та інших нормативно-правових документах слова «стать». Оскільки статей є дві, то й закони будуть стосуватися тільки відносин двох статей та їх майбутніх поколінь. Така дія дасть можливість не допустити руйнування фундаменту української родини та зміцнити моральне здоров’я нації.
Вікторія Оліферчук