Чому людей так вражає Нагірна проповідь Ісуса Христа? Багатьом Його настанови на горі видаються надто складними та нездійсненними. Чому? Адже Ісус прийшов нам допомогти.
Нагірна проповідь — це проповідь, яка відкриває нам одну таємницю. Таємницю взаємовідносин. Стосунки набагато важливіші, ніж ми звикли про них думати. У всі віки Нагірна проповідь Ісуса Христа виявляла і нині виявляє те, що люди завжди занедбували, відкидали… Людина створена для взаємовідносин — з Богом та ближніми.
Нагірну проповідь умовно можна поділити на три частини.
Перша частина — це вірші з 1-го по 48-й п’ятого розділу Євангелія від Матвія. У цих віршах Ісус звертається до потаємних глибин нашого серця. Він ніби «ускладнює» ті 10 заповідей, які вже існували на той час («блаженні чисті серцем», «не гнівайтесь», «не чиніть перелюбу»). Ісус являє нам Бога — як ДОСКОНАЛОГО. Він — Той, Хто прирівнює гнів до вбивства, а брудні думки до перелюбу. «Тому будьте досконалими такими, як Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:48). Кожна людина бажає щирості та вірності у стосунках. Тим більше цього бажає Бог, Який є Святий.
Друга частина — це вірші шостого розділу, з 1-го по 18-й. Ісус говорить про релігійну діяльність: милостиню, молитву та піст. Наскрізною є думка, що Бог — ТОЙ, ХТО БАЧИТЬ ТАЄМНЕ. Не потрібно виконувати обряди для людей, щоб бути так, як всі. Ці обряди створені не для показовості, а для інтимності, для стосунків з Богом. Щирих стосунків, бо ніщо не є прихованим для Бога. Він бачить дарувальника так само добре, як і дарунок, а серце так само добре, як і руку. У людських стосунках важливішим є твоє ставлення (хто ти є), а не те, що ти можеш дати.
Третя частина — це вірші з 19-го по 29-й. Христос навчає, як слід поводитися в повсякденному житті («не складайте скарбів на землі…», «не журіться…», «не судіть ближнього…», «робіть людям те, чого б ви бажали, щоб вони робили вам»). Цей уривок з Євангелії також показує нам, яким є Бог. БОГ Є БАТЬКО. Бог чекає, щоб ми повернулись до Нього. Бог як Батько готовий обдарувати нас. Бог як Батько чекає від нас послуху. Він, перш за все, бажає виконання Своєї волі, а не знамень та чудес. Наприкінці Він скаже тим, хто виконував певні дії в Боже ім’я, але не слухалися Його: «Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт. 7:23).
Справді, заповіді Нагірної проповіді є «складними». Але «складними» для тих, хто не став «убогим духом». Адже самі ми не можемо їх виконати, а лише з Богом. «Бо не дав нам Бог Духа страху, але сили, і любові, і здорового розуму» (2 Тим. 1:7).
Крізь усю Нагірну проповідь проходить тема стосунків («блаженні милосердні», «любіть ворогів своїх», «прости нам провини наші, як ми прощаємо тих, хто завинив перед нами», «не судіть…»). Взаємини в духовному світі пов’язані зі стосунками у фізичному світі. Неможливо, не люблячи Бога, любити людей. Рано чи пізно можна схибити. Отже, гуманізм є насправді недієвим, оскільки людина з ніг до голови пронизана упередженнями, егоїзмом, іншими недоліками. Надійним орієнтиром є лише Бог. І таємниця взаємовідносин розкривається лише в Сині Божому. І таємниця ця — жертовність. Ісус став жертвою за наші гріхи, щоб налагодити наші стосунки з Богом. Щоб налагодити наші стосунки з оточуючими, без жертовності не обійтися.
Закінчується найвеличніша проповідь в історії людства словами: «Натовп був вражений Його наукою, бо навчав Він, як Той, Хто має владу…». У Нагірній проповіді Ісус не тільки показав нам, чого бажає Бог від людини, але й явив Себе як Бог.
Чи вражений ти?..
Людмила Дмитрус