Одного разу прийшов чоловік до Мудрості та й запитав:
— Скажи мені, Мудросте, як зробити так, щоб моє серце ніколи не було самотнім?
— Тримай серце відкритим для людей, щоб хто хоче, міг увійти, а кому треба піти, міг завжди вийти. Приймай радо, відпускай вільно! На світі дуже мало відкритих сердець. Здебільшого — кодовий замок, або вхід платний, або за дверима тобі не раді. Нехай чай буде завжди гарячим, а стіл накритим! Зустрічай кожного так, ніби він особливий! Не виділяй! Не прив’язуйся! Люди — це всього лиш люди: тимчасові, скороминущі, мінливі. Завжди пам’ятай про це, і не дай себе звабити марними очікуваннями, що ось ця людина з тобою назавжди. Можливо, надовго, але не назавжди. Тоді ти з миром зустрінеш того, хто входить, і проведеш того, хто виходить.
— А якщо до серця підкрадеться злодій?
— Не бійся злодіїв. Вони віддають перевагу зачиненим дверям. Але навіть якщо й увійдуть, то вони тобі не страшні. Злодії звикли, що коштовності ховають, і тому, обшукавши все, підуть геть, думаючи, що тут немає ні золота, ні дорогоцінних каменів, ні антикваріату. Звідки ж їм знаття, що дорогоцінне саме серце, що воно саме — антикваріат, адже вони не вельми розумні, до того ж зосереджені на дрібницях.
— А якщо ввійде ворог?
— Вороги, самі того не усвідомлюючи, завжди допомагають серцю стати чистішим. Вони наводять безлад, і тому доводиться робити генеральне прибирання. Вони приходять, щоб зруйнувати, але мотивують до порядку! Слізьми прощення обмиєш душу, виметеш гнів, зітреш пил із радості, бруд із любові, розставиш пріоритети. Серце завдяки їм стає лише чистішим! Заблищить новими гранями, заграє небесним світлом. І знову потечуть до тебе утомлені подорожні, які потребують любові, турботи, розуміння.
Пам’ятай! По-справжньому живе лише те серце, яке живе для інших! Яка користь від свічки, якщо вона горить для себе? Але якщо навколо неї збираються люди, ведуть бесіди, читають книги — вона безцінна! Вона допомагає людям у темряві бачити одне одного! Нехай про тебе завжди згадують як про того, хто зробив життя кращим.
Люди багато втрачають, тримаючи своє серце на замку, бо тільки відкрите серце ніколи не буває самотнім; не шукаючи краси та яскравості, воно проживає життя красиво та яскраво!
Наталія Дубовик