Інтерв’ю з Миколою Каспровим
Микола Олександрович Каспров народився 18 серпня 1958 р. у м. Дунаївці Хмельницької обл. Організатор спілки вчителів-християн «Симфонія любові». Директор Хмельницького обласного благодійного фонду «Промінь надії». Пастор церкви «Дім Євангелія». Автор радіопрограм «Голос вічної любові», «Жива вода» та «Від щирого серця». Депутат Дунаєвецької районної ради 2005–2010 рр. Одружений, має сина та двох доньок.
— Миколо Олександровичу, розкажіть, будь ласка, про свої юні роки, у якій сім’ї виховувалися?
— Велике щастя народитися в християнській сім’ї. Мій прадід був дяком у православній церкві, батько і дід — священнослужителі. Віруюча родина. Пригадую слова з Біблії про благословенний рід Якова: ми отримуємо благословення від Бога і маємо право благословляти своїх дітей і онуків. Я народився у багатодітній сім’ї, у батьків нас було п’ятеро. Це були часи атеїзму, але нам з молоком матері передавалися віра в Бога, надія і любов. Нас учили любити Бога, Біблію, бути слухняними: найперше — Богові й батькам, а також там, де ми перебували, — у школі, на роботі, в армії. З дитячих років виховували працелюбність, любов до поезії і пісні, любов до навчання. Наша мама співала за будь-яких обставин: копаючи город, працюючи на кухні. І дітей учила співати. Згодом я закінчив у Москві регентські курси, понад десять років керував різними хорами, створював різні оркестри. Пригадуючи дитинство і юначі роки, можу сказати, що проходили вони в постійній зайнятості. Батьки говорили: «Якщо дітям не дати роботи — вони дадуть роботу батькам». Ми, діти віруючих батьків, не знали вулиці, усі діти з вулиці гралися в нашому дворі під наглядом мами. Уся домашня робота розділялася між дітьми. І ми змалку ставали самостійними. Якщо припустити, що середній вік людини 70 років, то з них 23 роки спимо, 20 років йдуть на дитинство і навчання і залишається лише 27 років свідомого життя. Наша бабуся завжди говорила, щоб ми цінували час, і радила: «Що маєш зробити завтра — зроби нині, а що маєш з’їсти нині — залиши на завтра».
— Які життєві цілі Ви перед собою ставили й чи вдалося їх досягнути?
— Мріяв створити християнську сім’ю, надбати богоугодний характер і багато працювати в різних сферах. Нині я з дружиною Тетяною маємо трьох дітей: сина Тараса, доньок Інну і Марину, які вже одружені, маємо чотирьох онуків, чекаємо п’ятого. Моє покликання — місіонер, і я знайшов своє місце, працюючи на духовній цілині. 1992 р. за моєї участі було створено три християнські радіопрограми: «Голос вічної любові» (євангельська проповідь, пісні, поезія), «Жива вода» (біблійні уроки для дітей) і «Від щирого серця» (вітання вчителів з днем народження, різними святами), які по цей день виходять у ефір обласного радіо. Наша аудиторія налічує близько мільйона слухачів. Разом з моїми братами і сестрами, однодумцями, які також любили музику й поезію, ми проводили багато благодійних духовних концертів і євангелізаційних зібрань. Але часи змінилися, і Бог послав бачення працювати серед педагогів. Кілька років тому було створено обласний благодійний фонд «Промінь надії». Головні напрямки роботи фонду: духовність, християнська етика, благодійність. Невдовзі з’явилася ідея створити при фонді спілку вчителів-християн «Симфонія любові».
— Два роки тому ми розповідали читачам про заснування цієї спілки. Розкажіть, будь ласка, докладніше, яку роботу зараз вона проводить.
— Мета спілки — донести дітям християнську етику, а вчителям — навчання з цього предмета. Це досягається через проведення у школах християнських свят і конкурсів, на зразок «Найкраща християнська пісня», «Найкраща християнська поезія» тощо, створення і поповнення християнських бібліотек у школах. Готуємо уроки з вивчення Біблії і транслюємо їх на обласному радіо, наразі маємо уже 135 начитаних уроків. Від Спілки і Фонду провели в школі акцію «Добра новина — добре насіння» (проповідували Євангелію і роздавали вчителям насіння овочів і квітів), обладнали два дитячі майданчики.
— Коли багато обов’язків, кажуть, що необхідно правильно розставити пріоритети. Що для вас найважливіше в житті? Що є пріоритетом у роботі, служінні, сім’ї?
— Найважливіше, коли в сім`ї є гармонія між чоловіком і жінкою, тоді всі пріоритети стають на своє місце. Моїми пріоритетами є любов до Бога, любов до сім’ї, любов до праці. П’ять мов любові допоможуть жити мудро, а це — мова уваги, часу, допомоги, подарунків і дотиків.
— Яке значення Біблії у Вашому житті?
— Біблія — це жива вода, це конституція життя: читай, виконуй і будеш благословенний.
— Ваше ставлення до Десяти Заповідей. Коли Ви вперше про них дізналися? Чи говорили про них Вам батьки і чи говорили Ви про них зі своїми дітьми?
— З дитячих років ми вчили багато місць з Біблії напам’ять і серед них Десять Заповідей. Наші батьки вчили нас практичного застосування Божих заповідей, і ми зі своїми дітьми й онуками також практикуємо це.
— Чи траплялося Вам жадати чогось забороненого або недосяжного? Якщо можна, наведіть приклади з життя.
— Ми всі люди, і наше життя минає в постійній боротьбі. Мартін Лютер сказав такі слова: «Заборонити птахам літати над нашою головою ми не можемо, але не допустити зробити гніздо на нашій голові ми спроможні». Коли ми були дітьми, то жили бідно (батько працював слюсарем на заводі), а сусідські діти жили в достатку. Але батьки так мудро нас виховували, що мій однокласник (син директора автопарку) у школі на перерві міг їсти м’ясні вироби, а я тільки молоко з повидлом, але я мав більше задоволення, ніж він. Важливо мати вдячне серце завжди, а Бог попіклується. Одружившись, і беручи до уваги батьківську науку, ми ніколи в житті не змагалися ні в духовному плані, ні в матеріальному, ми просто багато працювали й багато досягали.
— Як протистояти гріховним бажанням?
— Людина, народжена від Бога, розуміє, що таке гріх і які його наслідки, і вона віддаляється від нього. Є речі духовні й речі матеріальні. Слово Боже навчає: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:33). Все потрібно робити просто, без різних змагань: одягатися по можливості, харчуватися також, а тих, хто багато працює, — Бог благословляє.
— Як людині навчитися приймати себе, чи зустрічалися ви з комплексами неповноцінності й «надцінності»? Що порадите?
— З самого початку я зауважив, якщо в нас глибока віра, міцна надія і безмежна любов, ми щасливі. А тих людей, які вважають себе неповноцінними чи, навпаки, не можуть собі ціни скласти, треба навчити любити Бога.
— Чи задоволені Ви своїм життям?
— Так, але ще багато боротьби в житті й ще багато потрібно зробити. Коли ми станемо перед Богом, побачимо чотири речі: «чашу сліз», «чашу молитов», Книгу життя і «кошик доспілих плодів». Так пише пророк Амос. Завдання кожного пастиря — не тільки привести людину до Бога, а докласти всіх зусиль, щоб вона могла досягнути вічності.
— Ваші побажання читачам «Слова вчителю».
— Щоденно читати і навіть учити напам’ять слова з Біблії, щоб у наших розмовах ми часто вживали такі слова: «Біблія каже…» Любити і бути любимими, а це значить навчитися розмовляти п’ятьма мовами любові. Пропо-відувати завжди, а інколи словами. І жити так, щоб досягнути вічності з Богом.
Розмовляла Надія Доля