«Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» (Вих. 20:17).
«І не бажай жони ближнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що є ближнього твого!» (Повт. Зак. 5:21).
I. РОЗУМІННЯ ДЕСЯТОЇ ЗАПОВІДІ
1. Визначення слів «не бажай» і «не жадай»
У цьому випадку Біблія використовує єврейське дієслово hamad (жадати, заздритися на щось). Значення цього слова в даному контексті — жагуче бажання володіти тим, що мають інші.
2. Стан серця
Заборона десятої заповіді найперше звертається до нашого розуму й серця. Десята заповідь докорінно відрізняється від усіх інших заповідей, що стосуються взаємин із ближнім.
Вона спрямована не проти якихось дій, таких як убивство, злодійство, перелюб або лжесвідчення, а проти певного стану серця, душі й розуму.
Таким чином, десята заповідь є кульмінацією Божого Закону, викладеного в Десяти Заповідях.
Бог хоче не тільки того, щоб ми були людьми, які не крадуть, не вбивають, не чинять перелюб, не лжесвідчать, але також
Бог очікує від нас, щоб ми були такими людьми, які не хочуть ані вбивати, ані красти, ані чинити перелюб, ані лжесвідчити. Тобто, щоб нам подібна думка була не тільки не властива, але й огидна!
Легше коритися прямим заборонам і правилам, які вимагають від нас певного поводження й учинків, аніж підкорятися законам совісті. Це тому, що тільки Бог бачить, порушили ми цей закон, чи ні. Тільки Богові відомо, зажадали ми чужого, чи ні, тому що бажання нашого серця знає лише Бог.
Ця заповідь насправді описує наш внутрішній стан. Інакше кажучи, ця заповідь стосується нашої особистості — того, ким ми є і що собою являємо. Перефразувавши відому приказку: скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти, можна сказати: «Скажи мені, які твої найпотаємніші бажання, і я скажу, хто ти».
II. БАЖАННЯ
1. Негативний аспект десятої заповіді
A. Десята заповідь не звернена проти бажань.
Ми всі люди, і в нас є різні бажання. Десята заповідь звернена не проти бажань, а проти неправильно спрямованих бажань і поривань. Якщо конкретніше, ця заповідь спрямована проти бажання мати те, що належить іншій людині.
Це може бути:
— бажання заволодіти майном іншої людини;
— бажання мати такі ж речі, які є в іншої людини;
— бажання мати життя таке, як в інших;
— бажання бути іншою людиною (а не самим собою).
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що ми живемо в суспільстві, яке заохочує такий вид «бажання чужого», як споживацтво, що полягає в придбанні й накопиченні величезної кількості речей. Реклами на телебаченні й на узбіччях доріг усіляко заохочують це бажання в людях.
Це все втягує людину в порочне коло: робота — шопінг — робота. Чим більше заробляємо, тим більше витрачаємо. Чим більше витрачаємо, тим більше працюємо, щоб заробити ще більше й щоб купити ще більше речей. Така постійна заклопотаність і метушня є порушенням ще й четвертої заповіді про спокій.
Б. Що можна сказати про людину, яка бажає те, що є в інших?
Така людина:
— незадоволена своїм життям;
— невдячна за те, що має;
— горда;
— егоїстична;
— заздрісна;
— думає, що речі можуть зробити її щасливою.
Таким чином, негативний аспект десятої заповіді полягає в тому, що в нас не повинно бути таких думок і бажань.
«Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, — це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1 Ів. 2:15–17).
2. Позитивний аспект десятої заповіді
Як уже зазначалося вище, десята заповідь стосується нашого серця, тобто наших найпотаємніших думок і бажань.
Ми християни і нашими сердечними бажаннями повинні бути:
— Любов до Бога (бажання пізнавати Творця). «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, — а все це вам додасться» (Мт. 6:33).
— Любов до ближнього. «Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!» (1 Ів. 4:20–21).
3. Як змінити бажання серця?
Процес зміни й перетворення в образ Христа — процес, довжиною в життя.
Найперше нам необхідно:
а) навчитися бути вдячними за те, що маємо;
б) навчити своє серце впокоритися й прийняти те, що є нашим і що не наше й нашим бути не може або не повинне (не тільки речі, але й здібності й таланти);
в) не створювати собі кумирів. Ми повинні звернути наше серце й розум до Господа Бога.
Пам’ятайте, що порушення десятої заповіді починається з порушення першої.
Роман і Євгенія Сверлови
Із сайту Біблійного дискусійного клубу (http: //cogmtl. net)