Автор Ольга Нагорнюк, заступник директора, учитель історії Харківської приватної ЗОШ І-ІІІ ст. «Початок мудрості»
Мета: розкрити дітям істину, що прощення краще за осудження; істинний суд у руках Бога.
Біблійна основа: Мт. 7:1–5; 25:31-46; 26:57-68; 27:11-31; Ів. 18:28–19:16.
Ключовий вірш: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7:12).
Обладнання: Біблія, фланелеграф, ілюстрація до уроки (див. кольорову вкладку).
Чим більше ми судимо, тим менше любимо (Шамфор).
ХІД УРОКУ
I. Вступна частина
Привітання. Створення сприятливої атмосфери на уроці.
II. Основна частина
На попередніх уроках ми говорили про те, хто такий суддя і яким він має бути. А сьогодні поговоримо про нас, тому що ми теж дуже часто судимо й засуджуємо людей: їхню поведінку та вчинки.
Прочитаємо уривок з Євангелія від Матвія, 7:1–5, і подумаємо, про який суд розповідається: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? Або як ти скажеш до брата свого: «Давай вийму я заскалку з ока твого», коли он колода у власному оці? Лицеміре, — вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого».
Слово «судити», яке вживається в цьому уривку, має декілька значень:
а) думати, розважати, обговорювати будь-що, а також мислити, роздумувати;
б) засуджувати, ганьбити, критикувати кого-небудь або що-небудь;
в) чинити суд над людьми, тобто розглядати та вирішувати суперечки, тяжби та справи й виносити вирок над винними.
Наказ «не судіть» не забороняє людям мислити. У євангеліста Луки ці ж слова Ісуса Христа про суд передані дещо по-іншому: «Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам» (6:37). У поясненні того, чому людина не повинна судити (засуджувати) інших людей, чітко вказано на закон Божої відплати за вчинки людей. Судити ближнього в розумінні пліткувати, злословити, звинувачувати й викривати не можна тому, що «чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Мт. 7:12).
Ісус Христос має владу судити, тому що Бог дав Йому цю владу: «Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові…» (Ів. 5:22). Ісус Христос дав право й владу судити людей і Своїм апостолам, котрі також вершили суд. «Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою…» (2 Тим. 4:2). «Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом картай» (Тит. 2:15) «на будування, а не на руйнування» (2 Кор. 13:10).
Ісус Христос не відміняв суди людські, але навчав як здійснювати суд, як особистий, так і громадянський: «Суд справедливий чиніть!» (Ів. 7:24).
Зараз розглянемо два судові процеси та зробимо висновок, який із них справедливий.
Учитель переказує біблійну розповідь про останній суд, Мт. 25:31-46.
— Що очікує людей у майбутньому? — запитали якось Ісуса Його учні.
Ісус відповів:
— Світ не завжди буде таким, як зараз. Настане час, коли все зміниться. Бог зі Своїми ангелами спуститься на землю й почне судити людей. Добрих Він поставить праворуч від Себе, злих — ліворуч.
І скаже Бог людям, котрі опиняться від Нього з правого боку, тобто праведникам:
— Прийдіть, благословенні Батька Мого, успадкуйте Царство, яке Я для вас давно приготував.
І ці люди попадуть у рай.
Людям же, які опиняться від Нього зліва, тобто грішникам, Бог скаже:
— Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, який для вас приготував диявол.
І ті підуть у пекло…
Учитель переказує біблійну розповідь про суд над Ісусом Христом, Мт. 26:57-68; 27:11-31; Ів. 18:28–19:16.
Юдейські первосвященики, засудивши на синедріоні Ісуса Христа на смерть, не могли самі привести вирок у виконання без затвердження римського намісника. Ісус був переданий римському прокуратору Юдеї Понтію Пилату. На суді прокуратор запитав: «Так Ти Цар?» Зазіхання на владу в ролі Царя Юдейського за римським законом — небезпечний злочин проти Римської імперії. Відповіддю на це запитання стали слова Христа: «Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду» (Ів. 18:37). Пилат, не знайшовши в Ісусові вини, схилявся до того, щоб відпустити Його, він сказав первосвященикам: «Я не знаходжу жодної провини в Цій Людині» (Лк. 23:4).
Рішення Понтія Пилата викликало незадоволення юдейського натовпу, підбуреного старійшинами та первосвящениками. Аби не допустити заворушення, Пилат звернувся до натовпу з пропозицією відпустити Христа, адже був звичай на Пасху відпускати одного зі злочинців. Але натовп волав: «Нехай розп’ятий буде!» (Мт. 27:22). Побачивши це, Пилат виніс смертний вирок — засудив Ісуса на розп’яття.
Учитель разом із дітьми складає порівняльну таблицю цих двох судових процесів. (Це може бути домашнім завданням.)
| Питання для порівняння | Божий суд | Людський суд |
| Причина суду | У Царство Боже можуть увійти лише праведники | Заздрість, гріховність (не могли змиритися з праведністю Ісуса Христа) |
| Хто судить? | Христос, Син Божий | Люди (первосвященики + натовп) |
| Кого судять? | Усіх жителів землі | Сина Божого |
| За що судять? | За злі (неправедні) діла | За проголошення істини, за те, що в Ньому не було жодної провини (гріха) |
| Як судять? | Справедливо. Судом праведним | Несправедливо, жорстоко |
III. Висновок
Тільки Бог знає серце людини, і тільки Бог може покарати чи простити. Ми не знаємо, чому хтось чинить так чи інакше, і не в нашій владі засуджувати когось. Але своїм прощенням даємо можливість змінитися на краще нашому недругові, і, можливо, згодом він стане другом ображеному та Богові.
IV. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять ключовий вірш.