Про це не сказали моїй мамі, коли акушерка прийняла мене на руки.
Про це не повідомили мого батька, коли він забирав мене з пологового будинку.
Про це не написали в моїй медичній картці.
Довідалася я про це через багато років, коли була вже дорослою дівчиною. Ця новина шокувала мене. Мені довго не вірилося, проте, це була гірка правда. Я народилася мертвою.
Є приказка — народжені плазувати, літати не можуть, — але я хочу озвучити ще гіркішу правду, що народжені мертвими, навіть жити не можуть. Тому все, що відбувалося далі, після того як на мою ручку повісили бирку і 20 квітня стало моєю точкою відліку, було тільки імітацією життя. Але чого дивуватися? За статистикою на той момент живими на Землі було всього лише 30 % населення. Ну, звичайно, статистика — справа не надто точна, іноді навіть брехлива, хочеться вірити, що вона помилилася й живих було набагато більше… А може, менше?..
Поки ви ще не назвали цю статтю повною нісенітницею та відвертим маренням, спробую довести, що кажу правду і з моєю психікою все гаразд. Хоча ви цього й не бачите, але зараз я тримаю в руках той документ, який відкрив мені правду, приховану від мене лікарями. Документ цей древніший за моє і ваше життя, він містить життєво важливу інформацію. Якби це було не так, то його б не намагалися так запекло знищити комуністи, не заперечували б атеїсти, не висміювали би скептики. Цей документ — Біблія! Іноді Біблію називають Книгою Життя, і це безперечно так, тому що з перших сторінок вона розповідає про Живого Бога, Творця всього живого.
…Довголіття. Кожна адекватна людина прагне прожити довге, насичене життя. Пригадайте, чи ж не кожна дитяча казка закінчувалася словами: «І жили вони довго й щасливо». Яскравим свідченням того, що людина хоче жити, є її ставлення до смерті. Коли ми чуємо це слово, нам стає якось моторошно… Хіба смерть не здається вам неприродним явищем? Ні? Значить, ви ще з нею не стикалися зблизька.
Можливо, ви ще не дивилися їй у вічі й не відчули на собі її холодного подиху.
Можливо, ви ще не втрачали тих, без кого життя було немислиме.
Можливо, ви не чули її наглих кроків у своєму домі, не відчували її огидний запах.
Можливо, ви просто ще не стояли біля могили того, кого так сильно любили…
Якби вона була такою ж природною, як і народження, то ми зустрічали б її оплесками та святами, а не хвилинами мовчання та жалобним одягом. Не для смерті була створена людина. Прочитайте перший розділ Біблії про створення світу, ви не знайдете там слів «і створив Бог смерть. І побачив, що добра вона…». Бог — Життя, і тому творить Собі подібне! «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І ЖИТТЯ було в Нім, а ЖИТТЯ було Світлом людей», — так описує Бога апостол Іван (Ів. 1:1-4). Саме гріх став тією дамбою, що перегородила рух вічного життя до наших сердець, а смерть стала результатом відокремлення від Бога. Як тіло без серця, як квітка без кореня, як риба без води — так і ми не можемо жити без Бога. Незважаючи на те, що Земля — це єдина планета у відомому нам Всесвіті, де існує життя, можливо, у тому потойбічному світі, невидимому та незрозумілому нам, нас називають по-іншому — планетою мертвих. Можливо, Бог дивиться на наш світ, як на великий, гарно облаштований цвинтар, що мерехтить тисячами вогнів — тому що, вчинивши гріх, ми перетворили місце, де були рай та життя, на пекло та смерть.
Духовна омертвілість гірша фізичної, тому що фізично мертва людина не здатна отруювати існування тим, хто живий… Коли я переглядаю пресу, то не можу не задавати питання, чи є межа людської ницості та жорстокості? Адже лише духовно мертві люди можуть із такою насолодою вбивати… Наше минуле кровоточить ранами Освенціма, Голодомору, Хіросіми, нью-йоркського теракту 11 вересня 2001 року… Наше сьогодення схоже на порохову бочку. Звичним стало те, що хтось когось бомбить, а новини про теракти стали нашою сучасною реальністю. Діти вбивають батьків, а батьки продають дітей на органи… Соціологи наводять усе більш вражаючі цифри вбитих абортами, війнами, вірусами.
А ще мене завжди вражають «круглі столи», за якими полюбляють засідати різні миротворчі організації. Хіба це не абсурд — створювати мир за допомогою війни, наводити порядок за допомогою хаосу? Як далеко зайшли люди в своїй жорстокості, що не вбивати іншого здатні лише тоді, коли самі стоять під прицілом автомата… Як нікчемно виглядають люди у відпрасованих костюмах, відгодовані та перенасичені розвагами, коли вони, розкішно вечеряючи в дорогому ресторані, філософствують про голод і вбогість у Африці? Хіба живим таке прийде в голову? Ми розводимо руками й кажемо, що нічого не вдієш — таке життя. Пробачте, та хіба це життя? Лише духовно мертва людина може бути такою цинічною та байдужою. Без Бога люди перетворилися на чудовиськ… Хіба все, що потребує людство, це засоби для омолодження і продовження життя??? Особисто мене сьогодні турбує не тривалість життя, а якість та результат. І тому я говорю не про крем від зморшок і нові технології, а про Того, Хто єдиний може дати мертвому людству повноцінне, справжнє Життя.
Коли читаю Євангеліє від Івана, то мене зачіпають слова: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Ів. 10:10). Ці слова вимовлені не в морзі й не на цвинтарі. Христос проповідує натовпу живих людей, у яких температура тіла 36,6 і тиск 120 на 80. Тоді про що це Він? Навіщо життя живим людям?
У наступному розділі описується інша ситуація. Христос, почувши звістку про померлого Лазаря, каже: «„Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його“. А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, видужає“. Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар“» (Ів. 11:11–14). Те, що для нас катастрофа, для Нього просто сон, тому що: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25). А ці слова Він говорить дванадцятьом здоровим молодим чоловікам, Своїм учням: «Я дорога, і правда, і життя… Бо живу Я і ви жити будете» (Ів. 14:6, 19). Будете? Про що це Ти, Христе??? Що значить будете? А що ж тоді відбувається зараз??? Читаючи слова Христа, можна дійти двох висновків: або з Ним щось не в порядку, або з нами… Більшість людей, звичайно ж, поспішає назвати божевільним Його — так простіше. Хіба може здорова людина говорити з живими як із мертвими? Однак Ісус не просто людина, Він — Божий Син! Він знає, що таке життя, не з чиїхось слів, тому що Він — його Автор! Життя — це Його сутність! Він легко відрізняє справжнє від підробки. Тому тих, кого ми звикли називати живими, Він сміливо називав мерцями. До одного з учнів Він так і сказав: «Зостав мертвим ховати мерців своїх» (Лк. 9:60).
Без віри в Ісуса Христа наше фізичне життя — це лише існування.
Без Спасителя ми приречені на муки пекла після фізичної смерті й навіть при житті.
Без Божого втручання у наше життя ми приречені на вічну смерть…
І яка користь від того, що проживемо ми не 30 років, а 90, якщо ми насправді так ніколи й не жили. Та «ЖИТТЯ З’ЯВИЛОСЬ, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й З’ЯВИЛОСЯ НАМ» (1 Ів. 1:2).
Якби більше двох тисяч років тому не відбулася велика подія, якби Саме Життя в Особі Божого Сина не з’явилося у плоті на грішну, уражену духовною і фізичною смертю землю, то можна було б не цінувати своїх років і розкидатися ними в безнадії. О, ці слова, записані євангелістом Іваном, втішають і підбадьорюють!!! Життя набуває сенсу, а смерть втрачає свою владу та силу. Жертва Ісуса Христа на Голгофському хресті, Його смерть і воскресіння повернули людству те, що воно втратило в Едемському саду — не довге, а ВІЧНЕ ЖИТТЯ! Якщо ви стурбовані думками про те, скільки ви проживете, то я хочу повідомити вам радісну новину — той, хто вірить в Ісу¬са Христа, житиме вічно!!!
Можливо, все, що я кажу — занадто прямолінійне. Але я втомилася жити в оточенні мерців, я мрію, коли моя країна буде наповнена життям! І сьогодні, шановні педагоги, дорогі батьки, усі читачі, нам із вами доручена прекрасна місія — ми покликані говорити про Бога, Який дає життя! Не просто про поліпшення існування мерців. На жаль, часто довге життя не приносить радості та щастя ні самій людині, ані тим, хто її оточує. Однак, наскільки чудово, що Бог милосердний та довготерпеливий навіть до тих, хто майже все своє фізичне життя розтратив на смерть. Він бажає простити та вдихнути справжнє життя у мертві тіла, тому що «так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб КОЖЕН, хто ВІРУЄ в Нього, не згинув, але мав ЖИТТЯ ВІЧНЕ» (Ів. 3:16). Зрозумійте й увіруйте: лише Бог може дати життя мертвому поколінню! Саме про це й говорив постійно Христос людям. Його послання людям — це послання життя! Тільки Він може існування перетворити на життя з подостатком. І саме про це Він доручив говорити нам. І тому, тільки тому ми покликані на уроках основ здоров’я, християнської етики, на виховних годинах і під час особистого спілкування з дітьми та один із одним говорити про найголовніше — про Життя, яке може дати лише Бог!
Я народилася мертвою, але помру живою! А як стосовно вас?
Наталія Дубовик