Їх називають «новою расою» …
Ангелами в тілі…
Майбутнім Землі…
Поколінням-загадкою…
Вони знають більше за дорослих, вміють читати ваші думки, здогадуються про майбутні події та можуть миттєво, за допомогою інтуїції, знайти вирішення проблеми, над якою ви б’єтеся роками!
Діти-індиго — хто вони? Спробуймо розібратися, адже все частіше можна почути, побачити, прочитати різну інформацію про це незвичайне явище в суспільстві. Ця інформація шокує і не залишає байдужим, викликає безліч запитань. І чимало тих, хто намагається знайти відповіді на ці запитання, стають прихильниками теорії «нової раси», «обраності». Хоча є і ті, хто називає цих дітей просто хворими…
Яку ж думку слід підтримувати християнам? Чи допоможе Біблія прояснити це явище?
У багатьох публікаціях, які мені довелося прочитати, наводять такі ознаки дітей-індиго, як надприродна здатність бачити, розуміти, знати речі, які сховані від більшості з нас. Крім того, їм властива талановитість у різних сферах, особливо у сфері цифрових обчислень та техніки. Існує думка, що є понад 80 виявлених феноменів та «дарів», які спостерігаються у дітей-індиго. Сюди входить уміння читати думки, здатність до ясновидіння, передбачення. Прихильники теорії індиго стверджують, що в світі народжується все більше таких дітей, що свідчить про прихід Нової ери, коли людство досягне нового рівня розвитку.
Можна було б безперервно дивуватися здібностям та особливостям незвичайних дітей, бути від них у захваті, якби не тривожний сигнал, червона лампочка, яка загоряється, коли дивишся на це явище з іншого боку. Тому що існує й інший бік медалі — це моральні характеристики дітей-індиго. Переважно це такі ознаки:
— неприйняття існуючих норм поведінки;
— прагнення до свободи, незалежності, самостійності;
— супротив будь-яким обмеженням, заборонам;
— негативне ставлення до повчань, настанов дорослих;
— неприйняття авторитетів.
Батькам і вчителям дають рекомендації, як виховувати таких дітей: не забороняти, не повчати, бути партнерами, а не авторитетами, давати свободу й не боятися за дітей, адже вони «самі знають, що робити». Крім цього, такі батьки повинні вчитися у своїх дітей, а не навпаки!
Одразу пригадується текст з Біблії: «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, — вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!» (2 Тим. 3:2-5).
Говорячи про останні дні, апостол Павло попереджає, що це будуть тяжкі часи, саме тим тяжкі, що люди в ці часи матимуть особливо тяжкий характер. Якщо прочитати цей текст ще раз і уважніше, то можна помітити акцент на непокорі, спочатку, Богові, а потім і людям. Саме це — зневага до Бога та до влади, яка Ним поставлена, робить людей «тяжкими».
Ось і виходить, що діти з надзвичайними здібностями виявляються дітьми з надзвичайною, феноменальною непокорою.
Що ж робити з дітьми, які володіють цими «надзвичайними особливостями»? Напевно, потрібно вирішувати не це питання, а інше: як ставитися до дітей з «надзвичайними особливостями»? Нехай я буду в ваших очах старомодною, але відповім так: ставитися до них не як до «обранців долі», а як до дітей із грішною природою душі, схильною до зла, як до дітей, які без Божого відкриття не зможуть відрізнити добро від зла. І ставитися до них, можливо, ще з більшою суворістю, ніж до дітей звичайних, щоб виховувати в них покірність, смирення та слухняність. Це й буде виявом любові та турботи про них.
На жаль, покірність, смирення, слухняність — це ті поняття, які в сучасній педагогіці стають застарілими, про які говорять неохоче, без ентузіазму. Особливої ваги набувають незалежність, нестандартність, уміння виходити за рамки загальновживаних норм, креативний підхід до вирішення проблем, навіть ціною благополуччя іншого.
Але для християн, людей, які дотримують біблійного вчення, послух залишається найбільшою моральною цінністю та гарантією Божих благословень. Сам Господь Ісус Христос, Який у дитинстві міг навчити небесної мудрості навіть бородатих священиків, уже не кажучи про батьків, «…пішов Він із ними (з батьками), і прибув у Назарет, і був їм слухняний…» (Лк. 2:51).
Велика кількість текстів Святого Письма показує, як ставиться незмінний Бог до покірних і непокірних.
Ось деякі з них:
«Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!» (1 Петр. 5:5).
«Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі» (Пс. 146:6).
«Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї!» (Пс. 24:9).
«Заплата покори і страху Господнього, це багатство, і слава, й життя» (Пр. 22:4).
«Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум» (Пр. 15:32).
Вирішуйте самі, що доводиться втрачати дітям-індиго, яких виховують як «обранців», а не як звичайних грішних дітей, що потребують настанови старших, а часто й дисциплінування.
Чия думка буде для нас авторитетом — думка Вічного Премудрого Творця чи прихильників теорії «нової раси»?..
Діти-індиго — псевдонауковий термін, введений екстрасенсом Ненсі Енн Тепп для позначення дітей, які мають ауру кольору індиго (темно-синього).
Широке розповсюдження термін отримав наприкінці 90-х рр. XX ст. завдяки згадкам у джерелах, що мають відношення до руху Нью Ейдж. Дітям-індиго приписують велику кількість різних особливостей: високий рівень інтелекту, незвичайну чуттєвість, телепатичні здібності та багато інших. Стверджують, що діти-індиго — це нібито «нова раса людей» (http: //wikipedia. org).
Ольга Новікова