«Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» (Вих. 20:8–11).
Ця Божа заповідь торкається чотирьох сфер нашого життя й говорить про час поклоніння Богові, час виконання роботи, час, присвячений сім’ї, і час для відпочинку. Практичне застосування можна сформулювати трьома фразами: виділи особливий час для поклоніння Богові, виділи особливий час для своєї сім’ї, виділи особливий час для відпочинку. Саме в контексті цих трьох повелінь ми залишатимемося під час вивчення цієї четвертої заповіді Декалогу.
Отже, ізраїльський народ вийшов із Єгипту, де на нього дуже сильно впливала єгипетська культура й релігія, під дією яких він і сформувався. Господь же почав говорити до євреїв біля гори Синай і встановив нові правила поклоніння живому Богові. Це було перше знайомство з Богом. Господь вивів Свій народ з Єгипту для того, щоб вступити з ним у завітні стосунки. І, крім того, що Він указав на Себе як єдиного Бога, наголосив, що Він не терпить ніяких інших богів. Ще Він призначив особливу заповідь, романтичну заповідь. Це заповідь про побачення з Богом. Для Нього важливі не просто релігійні обряди чи звичаї, а самі люди та стосунки з ними. Адже ми знаємо, що лише людина створена за образом та подобою Божою.
Сьомий день став особливим для Господа. Сам Бог так визначив: «І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив» (Бут. 2:1–3). Описуючи Бога, автори Біблії використовували людські терміни. Тому сказано, що Бог відпочив. Для людей це зрозуміла річ. Для Бога ж відпочинку не потрібно. Це не значить, що Бог, важко працюючи, втомився й вирішив трішки полежати, трішки подрімати, щоб краще Себе почувати. Бог не мав у цьому абсолютно ніякої потреби, але Мойсей, описуючи Бога, використав цей зрозумілий для людей термін — «відпочинок», тобто закінчення роботи й невиконання більше ніякої роботи. Бог закінчив справу творіння і встановив цей порядок, тому що Всесвіт — Його королівство і Він — Той, Хто встановлює правила.
Ізраїльський народ, який вийшов з Єгипту, не знав відпочинку. Для нього правила життя й поклоніння встановлювали люди. Тут же Господь говорить, що Ізраїль шість днів повинен працювати, а сьомий відпочивати, тому що Він так встановив. Господь навіть для цього подав нам приклад. Ми, люди, встановлюємо правила для інших, а на ознаку своєї влади їх порушуємо. Дуже часто батьки кажуть дитині: «Дивись, на червоне світло дорогу не переходь!», і раптом тато хапає сина за руку й зі словами «Побігли!» переходить на червоне світло. Часто ми поводимося подібним чином, але Бог так не робить. Він ніколи не порушує законів, які встановив.
Далі ми читаємо, що Господь благословив цей день. Зверніть увагу, тут слово «благословив» використовується втретє від початку творіння. Бог благословив живі істоти, Адама і Єву та сьомий день. Це свідчить про те, що Бог виділив особливий день для Свого образу й подоби. Слово «благословення» означає вияв Божої прихильності, підтримки і Його присутності. Саме тому Бог виділив спеціальний час для стосунків з Ним. Тому, не відділяючи особливого дня для Господа, ми втрачаємо благословення.
Також Бог освятив цей день. Тобто виділив цей день для Себе, заповнив цей день Собою. У керівників установ та організацій, як правило, є прийомний день. Усі знають, що можна прийти в цей день і мати особисту зустріч з керівником. Він присвячує себе людям, яким служить. Бог виділив цей день для Свого образу й подоби — Адама та Єви, для нас з вами.
Пригадую ситуації зі свого дитинства. У нас була велика сім’я, шестеро дітей. Я бачив, як мої молодші брати та сестри підходили до мами, коли вона готувала їсти, і казали: «Мамо, ну мамо…» і смикали її за фартух. Вона закінчувала роботу, вимикала газову плиту, сідала на стілець, витирала руки, і це означало — «я належу вам». Тоді ми підходили й «мамкали», і вирішували всі свої дитячі питання.
Господь закінчив Свої справи, створивши цей світ, і сказав: «Я готовий з вами спілкуватися». Господь освятив цей день і по-особливому наповнив його. В цей день Бог по- особливому освячує Свою Церкву. Ми відкладаємо всі свої справи й разом концентруємо нашу увагу на тому, що Бог буде говорити нам через Своє Слово, аби виділити нас для Себе.
«І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Свята Господні, що в них скликатимете святі збори, оце вони, свята Мої: Шість день буде робитись робота, а дня сьомого субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!» (Лев. 23:1–3).
Отже, три причини, чому цей день став важливим для Господа: Він відпочив у цей день, Він благословив цей день і Він освятив цей день.
Слово «субота» або єврейською «шабат» означає — припиняти будь- які дії, відпочивати від чогось. Для євреїв воно не могло мати якогось іншого значення. У наш же час слово «неділя» майже нікому нічого не говорить. Для багатьох це звичайний робочий день.
Заповідь про сьомий день розпочинається словом «пам’ятай». У наших сім’ях є особливі дати. Це дні народження, день одруження, але іноді ми забуваємо про ці дати. Господь запланував суботній день як пам’ятну дату про те, що люди вступили в завіт з Ним. Прийшовши у наше життя, Господь вступив з нами в завітні стосунки, а не просто заявив про Своє існування. Сьомий день — знак завітних стосунків.
«І промовив Господь до Мойсея, говорячи: А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я Господь, що освячує вас! І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред народів її! Шість день буде робитися праця, а дня сьомого субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за суботнього дня, той конче буде забитий! І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь. Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого перервав працю та спочив» (Вих. 31:12–17).
Господь нагадує, що субота — день відпочинку — є знаком завіту. Він говорить: «Пам’ятай, щоб святити його». Освятивши сьомий день, Господь очікує тієї ж самої дії і від Свого народу. Якщо наречений призначив нареченій час побачення, він хоче бути переконаний, що вона не призначила ще комусь цей час.
Ми сьогодні не дотримуємо безпосередньо суботи як дня відпочинку, бо перші християни від початку святкували день Воскресіння нашого Господа і цей день до цього часу Церква Христа пронесла як особливий день поклоніння. Крім цього, у деяких перекладах написано, що цей день «відпочинковий». Досить важливо розуміти, що Господь не обтяжує наше життя. Часто людям здається, що стосунки з Богом — це повинність. Але насправді стосунки з Богом приносять відпочинок людині. З іншого боку, це не просто час, щоб розслабитися. Це день на честь Господа. Коли ми святимо цей день, ми виявляємо любов до Бога. «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!» (Повт. Зак. 6:4).
Досить часто батьки думають, що любов виявляється до дітей у подарунках. Вони постійно заклопотані якимись справами і в них немає часу для дітей. Діти слово «любов» перекладають як слово «час». Дружини і чоловіки мислять так само. Бог каже: «Як ти кажеш, що любиш Мене, але не виділяєш для Мене часу? Я приходжу й чекаю, а тебе нема». Колись псалмоспівець Давид сказав: «Ранком молитися буду до Тебе та буду чекати» (Пс. 5:4).
Зустріч з Господом — це не важка праця, а свято. Бог запланував 52 побачення на рік зі Своєю Церквою. Це справді романтична заповідь.
Минулого року в день мого народження троє різних людей побажали мені один і той же текст із Біблії. Він записаний у 36-му Псалмі в 4-му вірші: «Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!» Я дуже добре знав цей вірш. Багато разів сам вітав таким побажанням. І тут я подумав: «Господи, що Ти хочеш цими словами мені сказати?» Я зрозумів, що в мене стільки бажань серця, що ніколи втішатися Господом, стільки роботи, що немає часу для Нього. Тут я пригадав ще один текст: «Радій через жінку твоїх юних літ» (Пр. 5:18). У перші дні одруження здається, що більше нікого не існує. Ми думаємо одне про одного, постійно розмовляємо… Бог ніби запитав: «Коли ти останній раз насолоджувався Мною?» Християни досить часто насолоджуються благословенням, здоров’ям, допомогою, вирішенням сімейних питань, погодою, фінансовим станом, а Господь каже: «Не це важливе в наших стосунках, а ти і Я. Я для цього покинув усе й виділив спеціальний день. Коли ти останній раз насолоджувався Мною? Коли зустріч зі Мною останній раз була для тебе святом? Коли ти прагнув Біблії і не міг відірватися від неї? Коли ти з жагою молився до Мене?» Господь сильно підбадьорив мене цими словами, і я вчуся втішатися моїм Господом.
На мою думку, ця заповідь напряму стосується сім’ї. Це мав бути особливий день для всієї сім’ї. Яким же чином поклонялася єврейська сім’я? По-перше, вони читали Тору й роздумували про Господа, про Творця, про великого Бога, Який відкрився їм. Крім того, вони разом молилися, а потім ішли на поклоніння у скинію, згодом у синагогу або в храм.
Цікаво, що Господь дав наказ про суботній шлях. Це спеціальна відстань, яку Бог дозволяв єврею пройти за день. Приблизно кілометр. Це дуже маленька відстань. Бог прив’язав кожну людину до своєї сім’ї, щоб у сім’ї проводити час на честь Господа. На жаль, євреї знаходили «вихід», вони обмотували мотузкою один і другий бік вулиці, і тепер виходив один великий двір. Тепер вони ходили більше, ніж один кілометр. Сьогодні ми теж знаємо, як обходити цю заповідь «суботнього шляху». Є мобільні телефони. Лежиш, відпочиваєш на честь Господа й вирішуєш проблему за проблемою. Господь у духовному значенні не відміняв «суботній шлях», Він не давав права в цей день працювати й вирішувати якісь справи. Господь обмежив нас у наших сім’ях, щоб ми слідкували, щоб не відбувалася ніяка робота, але щоб увесь час, усі думки присвячували Господу. Поклоніння в храмі, читання Біблії, обговорення, спілкування про великого Бога Творця — ті речі, якими Господь хоче, щоб ми займалися у цей особливий день.
На чию честь ми проводимо неділю? На чию честь ми проводимо час, коли повертаємося з богослужіння? Чи вчимо ми наших дітей проводити день на честь Господа?
Це день спілкування. І центром спілкування має бути Бог. Це не значить просто сісти й пограти в карти, доміно чи ще щось. Це день на честь Господа й спілкуватися треба про Господа.
Я звернув увагу на те, що в християнських сім’ях досить нелегко спілкуватися про Господа. Говорять про порядок, про те, які речі не варто робити християнам, але говорити про Бога навіть чоловікові з дружиною — непроста справа.
Я часом думаю про те, що мої діти винесуть з дитинства? Чи справді, коли вони виростуть, будуть пам’ятати, що їхні мама й тато в неділю завжди проводили час у поклонінні Богові? Читали Слово, християнську літературу? Чи, може, вони будуть пригадувати щось інше: як цілий день бубнів телевізор, наприклад. Мені довелося бувати в сім’ях, де телевізор — член сім’ї. Тому що тільки прокинулися і вже вмикають, а вимикають, коли лягають спати. Дивляться всі програми підряд. І про розвиток хімічної промисловості, і спортивні новини, і про те, як Хуліо з Барбарою помирилися чи посварилися. Такий собі найвідповідальніший член сім’ї, бо говорить весь час. Але не він повинен говорити, а ми — чоловіки й дружини — повинні говорити з нашими дітьми про Господа.
Просто провалятися в ліжку — це не є відпочинок на честь Господа. Господь дає нам завдання, щоб ми святкували наші стосунки з Ним і створювали свято для наших дітей.
«І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті, вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу» (Дії 2:46). Перша церква щодня так проводила свій час. А у сучасних християн дуже часто немає навіть одного дня для того, щоб мати стосунки з Господом.
І останнє, четвертою заповіддю Бог говорить нам про важливість відпочинку. По-перше, це день обмеження навантаження. Євреї, які вийшли з Єгипту, такого дня не знали. Люди, які перебувають у рабстві, не знають дня відпочинку. Єгипет, як прообраз світу, був безжалісним до ізраїльського народу. А Бог хоче, щоб цей день асоціювався з радістю і спокоєм, з миром і відпочинком.
Цей світ не дає відпочинку своїм рабам. Неділя стає дуже вигідним днем для торгівлі. Досить багато людей саме в цей день працюють, бо кажуть, що великий виторг, дуже багато грошей можна заробити. За дослідженнями, сьогодні час, проведений у супермаркеті, дорівнює часу, який люди раніше проводили в церкві.
Бог не є рабовласником. Він є Тим, Хто любить Свій народ, і так Він турбується навіть про наші моральні та фізичні сили. Він бажає, щоб ми відпочили в спілкуванні з Ним.
По-друге, це день обмеження можливостей. Людина думає, що вона багато може, а Бог, таким чином, хоче нагадати, що Він — Бог, а не ми, що ми абсолютно залежимо від Нього. Це можливість нам довіряти Богові. Тоді, коли ми не будемо над бізнесом «нависати», тоді, коли ми не будемо збирати на городі жуків, а довіримося Господу, Який каже: «Я керую цим усім. Я даю і покупця, і продавця, і гроші тому й іншому».
«Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:31–33).
По-третє, це день обмеження пожадань. Гонитва за усяким «добром» увесь час провокує бажання християн. Щоб задовольнити ці бажання, потрібно багато грошей, але Бог Собою захищає нас від цього Єгипту. Коли ми не слухаємо Бога, не виділяємо час для Нього, Господь знає, як повернути цей час для Себе. Наприклад, багато християн, потрапивши до лікарні, кажуть: «Я оце все бігав- бігав, а тепер лежу й стільки розділів з Біблії прочитав!».
Отже, четверта заповідь нагадує нам про завіт з Господом. Господь каже: «Залиши все заради Мене. Я гідний цього, тому що все залишив заради тебе. Зійшов на цю землю, жив у твоєму тілі й помер за твої гріхи. Невже цього недостатньо? Невже ще щось потрібно для того, щоб ти прагнув стосунків зі Мною?».
Поклоняйся, підкорюйся, прославляй, пізнавай, навчайся, думай, втішайся, радій, насолоджуйся у цей день Господом, спілкуйся з сім’єю на честь Господа, відпочивай.
Я хочу звернутися зараз ще до тих людей, у кого ніколи не було цієї завітної зустрічі з Господом. Вам незрозуміло, яким чином можна радіти Господом. Вам, можливо, незрозуміло, чому цей день стає святом, відпочинком, але Господь і для вас має повеління. Він говорить: «Покайтеся! І тоді ви зможете насолоджуватися всім тим, чим насолоджується Моя Наречена, Моя Церква». Це не Богові потрібно. Це потрібно тобі, дорогий друже, якщо ти не знаєш Господа. Нехай буде прославлено ім’я Отця, Сина і Святого Духа. Амінь.
Михайло Дубовик