Поганські ідоли та… наша молодь

Ви здивовані назвою статті?
«Які ще поганські  ідоли? – можливо, подумали ви, – ми живемо у християнській державі!»
На жаль, ідолопоклонство не є «пережитком минулого». Воно існує незалежно від культури та рівня цивілізації і продовжує  захоплювати у свій полон людські серця так само, як тисячі років тому.
Зіпсована гріхом сутність людини, схильна до ідолопоклонства, не змінилася.
Як не дивно, не змінилися й ідоли.
Нещодавно я мимоволі стала свідком розмови матері  з її донькою-підлітком. Мати намагалася застерегти доньку від впливу її непорядних друзів.  Відповідь доньки була відвертою: «Якщо я не буду такою, як вони, я залишуся сама.  А я цього не хочу!»  Дівчина усвідомлено віддає себе «в жертву» аморальній компанії, боячись втратити її прихильність. Ідолопоклонство? – Так.
Колись, багато років тому, цей самий ідол «розсівся» та запанував  у серці людини, ім’я якої відоме багатьом.
Соломон… Наймудріший, найдипломатичніший, найвпливовіший  та найуспішніший політик свого часу. Багатий та сильний цар, поставлений Богом. Той, хто вирішував найскладніші суперечки. Той, хто збудував храм.
Початок його царювання був яскравим злетом, продовження – впевненим поступом прогресу, та кінець – стрімким падінням униз…
Можливо, нам не хотілось би, щоб Біблія так відверто описувала духовні падіння подібних людей. Нехай би вони залишилися для нас ідеальним прикладом, без «темних сторінок життя». Та у Бога є краща мета – дати нам не тільки приклад, а й серйозний урок, в якому живою ілюстрацією є реальні помилки та провини реальних людей.
Хтось сказав: «Нами керує те, що ми найбільше любимо». Читаючи про початок царювання Соломона у Першій книзі Царів, ми бачимо, що він полюбив Господа і був слухняний Йому в усьому (3:3). Соломон керувався Божим Словом у своїх рішеннях, і його найбільшим бажанням було прославляти Творця Всесвіту. Любов до Бога була його мотивом побудови храму. Під час освячення храму, в присутності всього народу, у своїй молитві Соломон промовив  такі слова: «Щоб знали всі народи землі, що Господь Він Бог, і нема вже іншого!» (1 Цар. 8:60).  Він бажав, щоб  поганські народи пізнали справжнього Бога.
Та ось у життєвому кораблі царя з’являється пробоїна, яка розростається все більше: «А цар Соломон покохав багато чужинних жінок: і дочку фараонову, моавітянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттіянок,  із тих народів, що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам: Не ввійдете між них, і вони не ввійдуть між вас, бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богів. До них прихилився Соломон коханням» (1 Цар. 11:1-2).
Потоки ідолопоклонства затопили серце і життя Соломона. Писання відкриває нам жахливу картину духовного падіння царя: він забуває найпершу заповідь, поклоняючись язичницьким богам, догоджаючи жінкам,  навертає на себе Божий гнів і, врешті-решт, отримує присуд:  його царство  відібране та дане його рабові.
Чудовий початок, трагічний кінець…
В 11 розділі Першої книги Царів зазначено, яким богам поклонявся Соломон: Астарті, Хамосу, Молоху.
Астарта – ідол хананеян.  З поклонінням Астарті як богині родючості та чуттєвого задоволення була пов’язана культова проституція, в якій брали участь як жінки-жриці, так і чоловіки.
Хамос («вогонь», «полум’я») – ідол моавитян.  Колись моавитський цар, просячи цього ідола допомоги перемогти Ізраїль, приніс у жертву власного сина (2 Цар. 3:27).
Молох  («цар») – ідол амонитян.  За словами рабинів, Молох був мідною статуєю з головою бика, з порожнечею усередині, з простягненими руками, на які клали  принесених йому в жертву дітей, і на яких вони згоряли від палаючого знизу вогню.
Читаючи опис цих ідолів, ми, певно, знаємо, що вони і сьогодні, нехай невидимим чином, поселяються у серцях наших та наших дітей, займаючи перше місце у житті замість Того, Хто Єдиний має на це право.
Сьогоднішні «астарти» – це ідоли тих, хто полюбляє чуттєві насолоди над усе. Їхнім життєвим кредо є «Добре все, що є приємним для тебе!» Ідолопоклонство? – Так. Ви можете побачити «розставлені» астарти навколо себе. Слід лише  звернути увагу на моральний образ естрадних зірок, на яких буквально «моляться» підлітки та молодь, чиїми піснями заслуховуються і чий стиль намагаються наслідувати. Лише поспостерігати за героями улюблених серіалів – до чого вони прагнуть,  що є сенсом їхнього життя. Лише послухати пісні, які слухають старшокласники (і не тільки),  вдень і вночі не знімаючи навушників. Лише побачити  їхні аккаунти в інтернеті….
Жорстоко і нещадно орудує нашими дітьми безжалісний полум’яний  Хамос.   Заради грошей син убиває батька, а онучка забирає пенсію бабусі, не залишаючи й копійки на ліки. У жертву приносяться родинні цінності, спокій матерів та Божі благословення. Хамосу поклоняються ті, для кого інший – це об’єкт, а не особистість.  Об’єкт, який допомагає або заважає досягнути поставленої мети.  Девіз таких ідолопоклонників – «Досягай своєї мети попри все!». Хамоси стоять у шкільних класах, у місцях змагань та конкурсів; вони проглядаються у настановах батьків і побажаннях друзів.
А ось і Молох. Страшний. Гнітючий. Сьогодні на його руках гинуть немовлята.  Їх приносять у жертву ті, кого вони не цікавлять і кому заважають. Молох засліплює очі підліткам, які палять змалечку, а потім народжують і залишають у лікарнях дітей-інвалідів. Молох через дорослих заспокоює дівчину, яка збирається зробити аборт, що її вчинок виправданий якимись обставинами. Цей ідол має купу шанувальників серед тих, кому просто байдуже майбутнє дітей і хто любить повторювати: «Потурбуйся про себе!»
Астарта, Хамос та Молох – це відображення бажань нашого гріховного єства. Тому відмовитися від них – означає відмовитися від самого себе і підкоритися Богові, визнавши Його повновладним Володарем усіх сфер життя. Зробити те, чого не зробив Соломон, – покаятися і повернутися до Господа.
Наша молодь у полоні поганських богів…  Їм необхідна визвольна війна, священний бій проти ідолів.
На чиєму боці ти, дорогий читачу?
Хто панує сьогодні у твоєму серці?
Якщо ідоли – оголоси їм війну. І – в бій!

Ольга Новікова
Ідоли  й  ідолопоклонство

Визначення термінів

Ідол – істота, річ або зображення, яке заміняє собою істинного Бога Творця; будь-яка річ чи жива істота, яких людина наділяє надприродними властивостями, яких вони насправді не мають.
Ідолопоклонство – поклоніння творінню замість Творця.

Біблійні приклади ідолопоклонства:

–    Яків заборонив мати ідолів у своєму будинку (Бут. 35:2-4).
–    Цар Навуходоносор повелів поклонятися золотому боввану (Дан. 3:1-7).
–    Ізраїльський народ поклоняється богині неба (Єр. 44:15-17).

Види ідолів:
Боже творіння:
–    Всесвіт, небо, земля, зірки, сонце, місяць.
–    Люди (родичі, видатні люди, герої, святі).
–    Природа (гори, ріки, каміння, дерева)
і тваринний світ.

Ідоли-боввани:

–    Ідоли, які вважалися богами.
–    Ідоли, які вважалися образами богів.
–    Ідоли, які були посередниками між матеріальним і духовним світами.
–    Ідоли, які вважалися вмістищами невидимих богів (духів).

Дії і наслідки ідолопоклонства:

1.    Ідолопоклонство є викривленням концепції істинного Бога. Оскільки Бог є Дух, будь-яка спроба відобразити Бога в матеріальному вигляді є викривленням, тому що це зробити неможливо. Ідолопоклонство здатне ще більше відвести людину від істинного Бога (Повт. Зак. 4:15-19).
2.    Ідолопоклонство є виявом людської гордості (Іс. 2:8-22). Гордість полягає в тому, що, замість поклоніння Творцю, людина сама вирішує кому, коли і як поклонятися. А коли вона поклоняється ділам своїх рук, вона поклоняється сама собі.
3.    Ідолопоклонство веде до духовної і фізичної розбещеності і смерті (Рим. 1:19-32).
4.    Ідолопоклонство – спілкування з демонами (1 Кор. 10:20).

ЯК  БОГ  СТАВИТЬСЯ  ДО ІДОЛОПОКЛОНСТВА?

1.    Ідолопоклонство – це гріх, відречення від Всевишнього Бога (Йов. 31:24-28).
2.    Ідолопоклонство заборонено Божим Законом (Повт. Зак. 4:15-19; Вих. 20:1-6).
3.    Згідно з Законом Старого Завіту, ідолопоклонник мав бути підданий смертній карі (Вих. 22:20).
4.    Спроба навернути ближнього до ідолопоклонства прирівнювалася до ідолопоклонства (Повт. Зак. 13:12-16).
5.    Новий Завіт забороняє поклонятися ідолам і попереджує про те, що ідолопоклонники не наслідують Царства Божого (Об. 21:8).

КОМУ  СЛУЖИШ?

Кожний із нас комусь служить. Добровільно або ні. Ті люди, які говорять: «Я вільний, я не служу нікому», помиляються.  Такого не буває. Ми можемо служити або Господу, або «іншим богам».  Тим богам, які на вигляд «сучасні» й «зручні».  Інші боги для нас – це будь-які заняття або звички, що відводять нас від Бога. Служіння іншим богам призводить до духовної порожнечі, почуття провини і страху. Воно, як не дивно, значно знижує нашу здатність розпоряджатися своїм життям. «Інші боги» мають над нами владу, навіть коли ми не хочемо цього. Але служіння Богові веде до свободи і можливості вибирати в житті те, що краще для нас і наших близьких.
Іноді люди думають, що вони можуть служити Господу й іншим «богам» одночасно.  Але служіння істинному живому Богові вимагає всього життя. Якщо ми будемо пам’ятати, що зробив для нас Бог, ми зрозуміємо, чому повинні служити тільки Йому. Він послав Свого Сина вмерти за наші гріхи, Він дає нам нове життя і повне прощення. Бог звільняє нас від гріха, щоб ми могли знати Його, любити і змінюватися в Його образ.  Бути вдячним Богові за все, що Він зробив для мене, – це означає присвятити Йому своє життя і своє серце.

КРАЩИЙ  ВИБІР

Часто можна чути запитання: «Я вірю в Бога, але в моєму житті нічого не змінюється. Чому?»
Щоб одержати відповідь, слід запитати себе: «Що я вибираю щодня?»  Адже знати про Бога і навіть вірити в Нього мало, потрібно, щоб ця віра спонукувала нас вибирати те, що приємно Йому, і відкидати те, що Бог ненавидить.
Ми очищаємо від бур’янів сад, щоб вони не заглушали посаджене нами. Так само необхідно перевіряти себе і відмовлятися від того, що віддаляє нас від Бога.  Це можуть бути марні заняття, які ми називаємо невинними розвагами. Або компанії, до яких нас тягне мимоволі. Можливо, це гріх, до якого я давно звик і не хочу з ним розлучатися.  Або інше, що так чи інакше відволікає нас від живого істинного Бога.  У Біблії ми можемо прочитати заклик Бога «відкинути чужих богів і звернути серце своє до Господа Бога Ізраїлевого».
Звернутися до Бога – віддати кожну сферу нашого життя в Його руки: нашу родину, дружбу, час, роботу або навчання, гроші, відносини з протилежною статтю, здібності, плани та мрії. Ми можемо попросити Бога  визволити нас від влади «інших богів» і зробити нас Його слугами на все життя. Ми можемо довірити Йому те, про що тривожимося і переживаємо, прийнявши рішення виконувати Його волю щодо кожної ситуації в нашому житті.

(З книги Н. Гамбла «30 днів. Допомога тим,
хто починає читати Біблію»).