Одного разу я почула, як чоловік продавав газети:
— Купіть «Свободу», купіть «Свободу», за 10 копійок. Панове, купіть «Свободу»… Всього 10 копійок за газету. Де вам ще запропонують таку ціну?
Справді, дешево… А як у нашому житті? Свобода така ж дешева чи дорога?.. Мабуть, залежно яка свобода, свобода від чого… Свобода купувати те, що хочеш, — легка (добрий заробіток знайти не важко); а от свобода не курити? Не вживати наркотики? Дорога. Можна бути багатим, але залежним від думки людей, від спонсора, від алкоголю, від погоди, від кар’єри, від телевізора, від гороскопу, від власника підприємства, від влади, від злодіїв, від своєї гордості, від хвороби тощо.
Дехто вважає, що свобода — це робити те, що ти хочеш; дехто — продає свою свободу за пару гривень; ще дехто використовує термін «свобода», щоб отримати владу в країні, продати більше пива («НІКЕ» — будь вільним!) чи сигарет («Дозволь собі розкіш!»). Ісус же говорить, що людина є вільною, коли має в серці Слово Боже. Коли вона пізнає правду, тоді має свободу прийняти правильне рішення.
«Отож відкиньте усіляку нечистоту й зло в своєму житті, яких так багато. Прийміть покірливо вчення Боже, що посіяне в серцях ваших і може спасти душі ваші…. Досконалий Закон Божий несе свободу людям. І той, хто уважно вивчає його й живе згідно з ним, хто втілює його життям своїм, а не просто, вислухавши, забуває, — буде щасливою людиною» (Як. 1:21-25).
Свобода (згідно з тлумачним словником) — це можливість прояву суб’єктом своєї волі на основі усвідомлення законів розвитку природи та суспільства.
Бути вільним — це мати відвагу обрати найкраще, в чомусь іншому себе обмеживши. Найкраще з точки зору майбутнього.
Дехто може заперечити, сказавши: «Я вільний, і нічиїм рабом ніколи не був…». Дійсно, більшість людей не є рабами, але, не знаючи всієї правди, часто обирає не те, що правильне, а те, що найлегше. Те, на що не потрібно затрачувати багато часу, коштів та зусиль. Згадайте шкільні роки: як важко було робити самому кожен день домашні завдання і як хотілося списати чи то «домашку», чи то контрольну. Це — найлегше, і тому списували. (На жаль, якщо раніше списували деякі учні, то зараз — майже всі.)
Якщо порівняти, то в сільському господарстві легко вирощувати кукіль (бур’ян). Його не потрібно сіяти та доглядати — він сам виросте. Одного разу сталася така історія. Жінка народила дитину, якій поставили діагноз ДЦП. Вона відразу ж залишила роботу, щоб повністю присвятити себе вихованню дитини. І, справді, з часом це принесло добрі плоди. Дитина досягла значних успіхів і не відставала від своїх однолітків. І ще одна історія: хлопчик мав усе, що тільки бажав, — дорогі іграшки, одяг, престижну школу, комп’ютер… Та батьки проводили з ним мало часу. Вони, як працівники НДІ, були сильно зайнятими людьми. Їхній син став наркоманом, маючи все. Друга історія повторюється часто. Перша — інколи. Багато людей мислять так: «Навіщо читати Біблію, коли гроші вирішують все?», «Навіщо тратити свої сили на дітей — їх і так виховують: вихователька, вчителька, бабуся…», «Навіщо навчатися, коли батьки і так куплять диплом?», «Навіщо старатися відроджувати любов? Її можна швидко купити. Навкруги так багато гарних жінок» або «Навіщо вчитися кожен день задовольнятися малим? Можна поїхати на заробітки».
Вам стало відразу зрозуміло, котру дитину більше любили, чи не так? Правильно, ту, задля якої мама згодилася пожертвувати роботою. Спочатку — було важко, але потім наполегливість мами принесла добрі плоди. Її серце було налаштоване на любов до дитини, тому вона і вибрала саме такий шлях, хоча він і нелегкий. А як у вашому житті?
Ми народжуємо дітей за традицією або через те, що самотньо, а потім, бажаючи йти у справах, не знаємо, де їх подіти.
Ми не знаходимо часу, щоб піти до церкви з дітьми. Потім не плачмо, коли побачимо, що для наших дітей немає нічого святого.
Ми одружуємося з розрахунку, а потім дивуємось, чому наші діти нам чужі.
Ми не зупиняємось ні перед чим, щоб заробити зайву копійку, а потім жахаємось, що хтось переступає через нас, щоб отримати дохід.
Ми не знаходимо часу, щоб провести його разом із дітьми. Не дивуймося, коли потім у наших дітей не буде часу, щоб провідати нас.
Ми обманюємо, оправдовуючись, що тільки таким шляхом можна заробити. Тоді не гніваймось, коли хтось, у відповідь на наше запитання: «Чому ви поступаєте нечесно!», вижене нас із кабінету з погрозами.
Ми часто не помічаємо людей, а лише те, що вони нам можуть дати. Тоді чекаймо, що нашим дітям та онукам будемо потрібні не ми, а те, що ми маємо.
Ми ніколи не робимо нічого безкорисливо, просто так. Прийде час і наші діти чекатимуть вигоди від опіки над нами.
Ми не любимо вчитися — хай усе йде так, як воно йшло. Наші діти також зненавидять школу та вчителів.
Ми не вибачаємось, вважаючи, що завжди маємо слушність. Не ображаймось, коли хтось не вибачиться за шкоду, завдану нам.
Ми не тиснемо на своїх дітей — вони мають право бути вільними. Але чомусь з часом багато з них стають невільними, бо залежать від наркотиків чи сигарет.
Ми крадемо цвяхи зі свого підприємства, то чому ж розгнівались на сина, який украв гаманець?
Ми заводимо романи на стороні і при цьому сподіваємося, що в наших дітей будуть щасливі та міцні сім’ї?
Кар’єра — важливіша для вас за все на світі? Не дивуйтесь, що хтось зрадить вас через кар’єру.
Ні одне з наших свят не обходиться без вина та горілки. «А як же інакше? А що скажуть люди? Всі так роблять». Потім ховаємо очі від тих же людей, виходячи з психіатричної лікарні, де лікується від алкоголізму онук.
Чому ми думаємо, що коли погоджуємося на аборт — то обираємо найкращий шлях? Він – не найкращий, а найлегший. Тоді не плачмо, якщо, ставши дорослими, наші діти також виберуть найлегший шлях — просто викреслять батьків зі свого життя.
Маючи владу, ми турбуємося лише про власний добробут, тож не звинувачуймо «синіх» чи «помаранчевих» у корисливих мотивах!
Ми так прагнемо схуднути, забуваючи, що для справжньої любові зміна фігури не має значення.
Ми купуємо дитині комп’ютер, мобільний телефон, шлях до вузу, вважаючи, що тим самим «купили» йому щасливе майбутнє. Та наявність диплома та сучасної техніки не забезпечує щастя.
Ми шукаємо любові скрізь — у серіалах, романах, телепередачах, клубах та ресторанах, але не там, де треба — в реальних стосунках з реальними людьми…
Чому ми вважаємо, що, сіючи кукіль, пожнемо пшеницю? Чи хочемо ми справді бути вільними? Тож поспостерігаймо за життям навкруги нас, яке говорить саме за себе. І відкриймо Біблію, щоб побачити, що ці істини написані давним-давно, та ніколи не старіють. Вони навчають нас вибирати любов, вірність та чесність та відкидати зраду, брехню та корисливість.
Людмила Дмитрус