Галина Левицька народилася 19 квітня 1961 р. на Чернігівщині, в м. Прилуки. З дитинства писала поетичні та прозові твори, була нагороджена дипломом другого ступеня за участь у конкурсі юних поетів Чернігівщини.
Закінчила Київський інститут харчової промисловості, за фахом – інженер-технолог. Під час навчання друкувалася у вузівській газеті.
Зараз живе в м. Ізяславі Хмельницької обл. Заміжня. Має сімох дітей.
У 2009 р. присвятила своє життя Ісусові Христу, належить до християнської громади «Дім милості».
Деякий час викладала в професійно-технічному училищі. Спілкування з дітьми на позакласних заходах показало їхнє щире бажання знати істину, пізнавати Бога, Боже слово. Тому Галина мріє здобути другу освіту і викладати християнську етику.
Кожна людина є Божим творінням. І кожна людина має якість здібності, якийсь дарунок від Бога. Людина сама вирішує, що вона зробить із цим дарунком – чи викине на смітник, чи заховає в глибоку шухляду, щоб лише самій зрідка потішитися, чи докладе зусиль для розвитку і удосконалення своїх здібностей. Дарунок Божий – це як пуп’янок квітки. Чи розквітне вона? І для кого ця краса буде призначена?..
Я дякую Богові, що обдарував мене даром віршування. У дитинстві, в юності я писала багато, від перших смішних віршиків і заполітизованих памфлетів до ліричних роздумів і захоплення навколишнім світом. Потім – вир життя. І моя квітка зів’яла, засохла…
Яблунева гілка може розквітнути, якщо її поставити на підвіконня у посудину з водою. Але чи будуть на цій гілочці восени яблука?!
Лише в Божому саду дари, якими щедро обдарував нас Господь, мають наснагу перетворюватись на чудові квіти. Свого часу вони приносять плоди, а насінинки просяться в новий посів…
Я шукала Бога, і Він знайшов мене!!! Мої вірші – це дорога до Бога – Отця. Я дякую Ісусові, що Він веде мене по цій дорозі, і вона ніколи не закінчиться. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати… Сьогодні цим єлеєм я хочу поділитися з вами.
З любов’ю – Галина Левицька
Кінець і… початок
Оце й усе! Кінець всьому сьогодні!
Я в розпачі, неначе у безодні…
Душа не може болю пережити,
Не можу більше вірити й любити…
І вороття, здається, вже нема…
Враз голосочок рідний: «Мамо! Ма…!»
Рука дитяча притулилась тихо,
І відступає невідступне лихо,
Хоч ще нестерпно боляче і важко,
І серце б’ється, ніби в клітці пташка,
І сльози ще не можу зупинити…
Не хочеться?!
Ні! Я вже хочу жити!
І знову вчитись, вірити й любити,
Прощати й зло добром благословити,
Хоч ще душа в неспокої болить…
Бо так нам Бог велить!
І гріє душу істина оця,
Струмочком в серці оживає мрія:
Так хочеться, щоб не було кінця,
А був початок і жила Надія!
1995 р.
Право вибирати
Закони діють, не зважаючи на те,
Чи знаєш ти про них, а чи не знаєш!
Весною дивно яблуня цвіте —
Чи восени ти груші там шукаєш?!
Дитятко кида м’ячик в височінь…
Хіба він мчить у безвість – не спинити?!
Чи можеш ти сховати власну тінь,
Коли проміння сонячне розлито?
Чи знає глина більше, як гончар?!
Чи може глек себе розмалювати?!
Отець Небесний дав людині дар:
Розкуту волю, право вибирати!!!
Що вибираєш? Злість, а чи любов?
Прокляття, смерть, а чи благословення?!
До тебе Бог говорить знов і знов…
У нього стільки милості й терпіння!
Вирішуй! Хай дитятко оживе!
Запрагни вибирати Божу волю!
Проб’ється з серця джерело живе,
Ісус назавжди буде із тобою!!!
Липень 2006 р.
Дорога
Стоїть мале дитятко на порозі…
Зробило перший несміливий крок!
О Господи! Обережи в дорозі
Від злих очей і заздрісних думок!
Ми виростаєм, серце у тривозі…
Як віднайти у світ незнаний шлях?
О Господи, обережи в дорозі,
Допоможи здолати відчай, страх!
Схиляюсь край дороги у знемозі,
Бо сили вже, здається, на межі…
О Господи, обережи в дорозі
Й додому повернутись поможи!
Ми стоїмо на вічності порозі,
В тисячоліття робим перший крок!
О Господи! Обережи в дорозі
Й навчи торкатись серцем до зірок!
Осінь, 2000 р.
Моя молитва
О Господи! Помилуй і прости!
Моє дитя маленьке захисти!
І виведи його у світ широкий,
І покажи йому Свої дороги,
Щоб вибрав він відкритою душею
Дорогу, що колись назве своєю…
О Господи! Помилуй і прости!
Дітей моїх від лиха захисти,
Щоб добрі зерна в душах проросли,
І щоб серця черствими не були…
О Господи! Помилуй і прости!
Кохання від неправди захисти.
Дай почерпнути сили і надії,
Любов’ю щоб світились наші мрії…
О Господи! Помилуй і прости!
Від відчаю, зневіри захисти.
Навчи з терпінням шлях свій вибирати,
В житті лише на Тебе покладатись.
Я дитина Божа
Я колись блукала
По чужих дорогах,
Щастя я шукала
І земних утіх.
Радості не мала,
Бо не знала Бога,
І мене обплутав
Ланцюгами гріх…
У Христа Ісуса
Кров свята безцінна,
І гріхів спокута,
І вода жива,
Радість і надія,
І любов незмінна.
Я тепер розкута,
Я тепер нова!!!
У Христі Ісусі
Я нове творіння,
Із любові й світла
Квіточка жива!
Не помру, не згасну,
Не зазнаю тління,
В Бозі я розквітла,
Я уся нова!!!
Благодаттю Господа
Я дитина Божа,
Від гріхів очищена
Жертвою Христа,
Щоб могла я бути
На Ісуса схожа,
Вчитись, підростати –
Ось моя мета!
14.12.04
Проси!
Піднімалась на гору,
Молилась і падала,
Назбирала в долоні
Краплинки роси…
І Отець доторкнувся
До серця розрадою:
«Ти прийшла… Я щасливий!
Чого хочеш, проси!»
Розгубилась… Просити сили,
Розуміння, здоров’я, краси?!
А Батьківські очі любили,
І уста усміхались: проси!
Отче мій! Твоє серце відкрите,
Джерело життя й доброти!
Навчи мене, Тату, любити,
Так любити, як любиш Ти!!!
18.01.07
Живу Ісусом!
«Ти живи, як живуть усі люди.
Що тобі, як було і що буде?
Що тобі до чужої долі?
Вже ніхто не вернеться з неволі!
Що тобі?! Тож чужинці – не діти,
Хай несуть це огидне ярмо:
«Будем їсти сьогодні і пити,
Адже завтра однак помремо».
Плач, страждай і молися тихенько…
В тебе буде усе, що треба…»
Ні!!! Я хочу дихати небом!
Мати в серці любов і надію!
Я Ісусом наповню легені
І кричатиму, як породілля!!!
Закричу, щоб здригнулися гори,
Місяць зблід і злякалося горе!
Закричу, щоб попадали зорі,
Щоб проснулись поля неозорі
І надвечір засіялись світлом,
Щоб з неволі вернулися діти!!!
Мій Господь! Я дивлюся на Тебе!
Замість мене Ти вмер на хресті…
Хочу вмерти назавжди для себе
Й бути вічно живою в Христі!
Я Тобою, Ісус, прагну жити,
Я очиститись хочу, прозріти!
В цьому світі зради й насилля
Бути світлом Твоїм і сіллю!
Я сьогодні в проломі стану,
Навкруг міста мури збудую…
Я – Твоя наречена, жадана!
Голос Бога і в темряві чую!
Я піду у підвали, темниці
І до в’язнів любов’ю торкнуся…
«Той, хто прагне, іди до криниці
І напийся із рук Ісуса!!!»
5-6.08.07
Бажання
Не приснилося й не побачилось,
А все сталося на яву:
Я до Тебе прийшла на побачення —
Залишилась й з Тобою живу…
Краще день на подвір’ях Твоїх,
Аніж тисяча в іншому місці!
Ліпше дай мені воду і хліб,
Ніж бенкет у безбожному місті…
Тату мій, одного я прошу
І цього усім серцем жадаю,
Щоб хвалити і славить Тебе
В Храмі вічнім Небесного краю!
Мій Господь!!! Як прекрасний Ти!
Вся краса і добро в устах:
Слово істини, щоб стерегти
Справедливість і Божий страх…
Хочу в домі Твоєму жити,
А не просто приходити в гості,
Прагну вічно з Тобою бути
У Небесній святій високості…
24.11.08
Боже, я…
Листопад, прекрасний листопад
Накриває листям сонний сад…
Боже, я малесенький листочок,
Дай із віття ще один ковточок,
Бо вгамуєш спрагу тільки Ти!!!
Розбуди бажання полетіти,
А не в товщі листя вічно гнити…
Дай пізнати радість висоти!!!
А сьогодні випав перший сніг…
Боже, я малесенька сніжинка,
Тільки б впасти на Твою долоню
І почути ніжне: «Змерзла, доню…»
І розтанути від подиху Твого,
Зблиснути, як крапелька-сльозинка,
Тільки б на Твоїй щоці, о Тату!!!
А якщо краплинок тих багато —
Буде дощ — чи перший, чи останній?
Буде вітер — радісний, вінчальний?
Я цього не відаю, не знаю…
Знаєш Ти. Тобі я довіряю!!!
24.11.08
В долонях у Бога
О, Боже мій!!!
Я дякую, що я в Твоїх долонях!
І навіть якщо неміч й тіснота…
І темрява пульсує біллю в скронях…
Й життя, як птах, із тіла відліта…
Я дякую, що я в Твоїх долонях!!!
Ніхто й ніколи не розлучить нас,
І не відділить від любові Бога!
В Твоїх руках і мить, і день, і час…
Ти — істина, життя й моя дорога.
Я думаю про Тебе, Боже мій!
Я прокидаюсь, а Ти ще зі мною…
Який же Ти Величний і Живий!!!
Бажаю йти, Ісусе, за Тобою!
Ніхто й ніколи не розлучить нас,
Тобі, Господь, я щиро довіряю,
Бо кров Твоя цінніша всіх прикрас
У всесвіті… Вона мене і зараз омиває…
Куди від Духа я Твого піду?!
Без Нього я пуста і несмілива,
Сама піду — спіткнусь і упаду…
І лиш з Тобою справді я щаслива.
Я дякую, що я в Твоїх руках!
Турботою мене Ти огортаєш
І відступає геть і біль, і страх —
Мене Ти Божим миром наповняєш!
13-14.05.09
Навчи мене слухати тишу
Навчи мене слухати тишу,
Щоб почути, як б’ється серце,
Твоє серце, Отець Небесний,
І пізнати Твої бажання…
Навчи мене слухати тишу,
Щоб почути, як дихає вітер
В крилах Духа Твого Святого,
Коли я пригортаюсь до серця
Мого Батька, Бога Живого!!!
Навчи мене слухати тишу,
Щоб відчути, як б’ється серце,
Щоб дмухнути, як Вітер дише,
І почути, як Сонце сміється…
Сонце істини, миру і правди —
Я радію в Його промінні!
Лиш у Тебе шукаю розради,
Лиш у Тебе благаю терпіння!
Серед вітру, бурі та грому
Навчи мене слухати тишу,
Щоб Твій спокій мене наповнив
І Твій мир мене не полишив!
Научи мене слухати тишу
Серед битви, пожежі, недолі,
Щоб я міцно тримала знамено
І була у Твоїй я волі,
Щоб Ти, Тату, радів за мене…
15.05.09
Моя Охорона (за Пс. 120)
Свої очі я зводжу на гори,
Звідки прийде мені допомога!
Що тривоги, страждання і горе?
Бог — твердиня моя й осторога!
Той, Хто небо та землю вчинив,
Всемогутній, Святий, Милосердний.
Він з терпінням мене научив:
Стань на слові впевнено й твердо!
Не хитнеться моя нога,
Бо зі мною Твоя Охорона.
Бачу: лук вже напнувсь, як дуга…
Не боюсь, бо Твій щит — перепона
Від вогненних загострених стріл,
Від ударів небесних світил,
Від меча, що рубає навпіл,
Від лукавих, підступних мірил…
Лиш з Тобою від смерті спасусь.
Ти є двері у Вічне Небо!
Просто кличу: «Господь мій, Ісус!!!
Я з Тобою іду до Тебе…»
16-17.01.10