Урок для 11 класу
автор Наталія Лахман, заступник директора з навчально-методичної роботи Мізоцького НВК Здолбунівського р-ну Рівненської обл.
Мета
Оcвітня: допомогти учням усвідомити велике значення єдності в родині, колективі і державі.
Виховна: продовжити виховувати в учнів повагу до Божих заповідей та толерантне ставлення до представників різних християнських конфесій.
Розвиваюча: розвивати в учнів пам’ять, мислення, письмове й усне мовлення.
Міжпредметні зв’язки: історія християнства, філософія, етика.
Випереджувальне завдання: групі учнів (релігієзнавці) допомогти підібрати матеріали з історії християнства.
Література:
1. Біблія / Пер. проф. І. Огієнка. — К.: УБТ, 2002.
2. Катехізис для сім’ї і школи — Рівне: Живе слово, 2001. — 95 с.
3. Головащенко С. І. Історія християнства: Курс лекцій: Навчальний посібник. — К.: Либідь, 1999. — 352 с.
ХІД УРОКУ
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Вітання (Слава Богу! — Навіки слава!)
Учитель: — Дорогі друзі, з Божою допомогою ви вже стоїте на порозі дорослого життя.
Серед багатьох життєвих проблем на особливому місці стоїть питання єдності, об’єднання, результатом якого є мир, а основою — взаєморозуміння.
Мотивація навчальної діяльності
Учитель: — Для кращого розуміння проблеми єдності давайте розглянемо декілька життєвих ситуацій.
Кожна пара учнів отримує картку із завданням: розв’язати проблему.
І. У сім’ї Грищенків склалися хороші традиції : щонеділі родиною — до церкви, діти шанують батька, матір та дідуся і бабусю; батьки з розумінням ставляться до дітей. Молодший син став відставати у навчанні, приносити оцінки низького рівня.
Як родина Грищенків вирішить проблему?
Варіанти прогнозу:
•батьки вияснять причину;
•старші брати і сестри візьмуть під контроль і допоможуть;
•ніхто не зверне на проблему уваги: «Якось воно буде!»
II. У сім’ї Сидоруків не все гаразд зі стосунками в родині: батько вживає алкоголь, часто свариться із дружиною та пропадає із сім’ї; мати працює на двох роботах і тому рідко бачить дітей. Старші діти Сидоруків, користуючись відсутністю батьків та безсиллям бабусі, прогулюють уроки та закинули навчання. Адміністрація школи передала попередження батькам, що в свідоцтві про базову освіту їхнього сина будуть оцінки нижчого рівня.
Як родина Сидоруків вирішить проблему?
Варіанти прогнозу:
•батьки вияснять причину;
•старшокласники вирішать проблему самостійно;
•ніхто не зверне на проблему уваги : «Якось воно буде!»
Учні зачитують життєву ситуацію та за допомогою підказки прогнозують її.
Підсумок роботи — бесіда з учнями:
— Чому в сім’ї Грищенків легше вирішити проблему? (бо там мир, спокій і єдність)
— Що є причиною незгоди в родині Сидоруків? (відсутність спокою, єдності)
— Які б родини ви хотіли мати: за прикладом Грищенків чи Сидоруків?
— Сім’ї народжуються з кохання. Кохання — це коли дивляться один на одного чи дивляться в одному напрямку? (в одному напрямку)
Підсумкове слово вчителя:
— Як бачимо , основою родини, як і основою любові, є об’єднання, спільність, єдність думок та інтересів!
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ
Учитель: — Як ви вже зрозуміли, ми сьогодні поговоримо про єдність.
Для нашої спільної роботи пропоную вам об’єднатися у дві групи: одні виконують роль біблієзнавців, а інші — релігієзнавців.
Перша група допоможе нам зрозуміти, який приклад про єдність подає людям Бог та як про це говориться в Біблії.
Друга група, проаналізувавши історію християнства, нагадає нам, коли та з якої причини трапився перший розкол у християнській церкві.
Слово надається біблієзнавцям. Релігієзнавці уважно слухають та беруть участь у розмові.
Учитель: — Що означає єдність, коли ми говоримо про віру в єдиного Бога? На прикладі якої зі світових релігій розглянемо це питання?
Учні: — Християнства!
Учитель: — Чому саме обрали християнство?
Учні: — Найкраще знаємо. Вивчали християнську етику. Для прикладів та аргументів скористаємося Біблією.
Учитель: — Щоб поговорити про Божу єдність, давайте пригадаємо Його властивості. З цією метою виконаємо наступну роботу:
Інструкція до завдання: у кожного з вас на столі лежить картка з посиланнями (розділ Біблії, вірш); уважно прочитайте його, знайдіть ці слова у тексті Біблії та поміркуйте, про яку якість Бога йде мова. Допоможіть один одному, на роботу — 3 хв.
Учитель: — Пропоную озвучити те, що ви виконали: прочитайте вголос із Біблії і назвіть, про яку Божу якість йдеться.
Учні (усі учні класу):
«Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Ів. 4:24). Це означає, що Бог — невидимий, нематеріальний, але здатний спілкуватися з нами, бо молитва — це не монолог, а діалог.
«Будьте святі, бо Я — Святий» (1 Петр. 1:15–16). Це означає, що Бог вільний і чистий від гріха та всякої нечистоти.
Роботу можна продовжити, користуючись
«Катехізисом для сім’ї та школи», с. 18.
Учитель: — Молодці! Слава Богу за те, що ви розумієте і пам’ятаєте дуже важливі для християнина істини про якості Бога. А тепер поміркуємо всі разом про те, що означає вислів «вірити в єдиного Бога».
Учні:
— Бог — це одна Особистість у трьох особах: Отець, Син, Дух Святий.
— Бог — один за сутністю, але триєдиний в Особах.
— Три Особи Святої Трійці за своїми властивостями — це один Бог.
— Це для людського розуміння складно, але це не означає, що неможливо.
Учитель: — А як у Біблії говориться про Святу Трійцю?
Учні:
— «Ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28:19).
— «Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно» (1 Ів. 5:7).
— «…Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі» (Бут. 1:26).
Учитель: — Зверніть особливу увагу на два важливі моменти. По-перше, Бог єдиний за Своєю суттю, хоча ми і говоримо Трійця. Це великий приклад для людини від святого Бога. По-друге, люди, зібрані в ім’я Боже, двоє або троє — це знову вказівка на єдність між людьми. «Де двоє або троє зібрані в ім’я Моє, там Я посеред них» (Мт. 18:20).
Запам’ятаймо важливу тезу: Бог і власною сутністю, і повчанням указує на необхідність єдності між людьми.
Слово надається релігієзнавцям.
Учитель: — В історії розвитку християнства втрата єдності призвела до багатьох наслідків, які мали в подальшому великий вплив на світову історію і культуру.
Учні-релігієзнавці:
I. Перша християнська громада виникла, очевидно, в Єрусалимі. Немає підстав заперечувати ті відомості, які містяться у Новому Завіті, а головним чином у книзі Дії апостолів. Виникнення християнської церкви пов’язане не лише з виголошенням певної доктрини, а головним чином із згуртуванням групи послідовників Христа.
II. Християнський письменник Тертуліан у своїх працях змальовує потужну релігійну спільноту, яка поступово інтегрувалася до сучасного їй суспільства.
III. Уже в I ст. починається виділення кліру — спочатку «будь-яке служіння», а з II ст. клір — священицьке служіння. Поява священицьких традицій була успадкована з юдейської традиції, згаданої Святим Письмом. Аж до початку IV ст. терміни для позначення посад були не установлені: пресвітери і єпископи. Але згодом клір розділився на вищий та нижчий та розвинувся допоміжний персонал: іподиякони, приватники та митрополити — керівники найбільших християнських громад, розташованих у великих містах-митрополіях, центрах провінцій.
IV. Місцеві християнські церкви-громади складали своєрідний союз рівноправних помісних церков, або Вселенську церкву. Їх єдність ґрунтувалася на спільності віровчення, на постійному спілкуванні та завдяки листуванню. Важливі питання розглядалися та вирішувалися на загальноцерковних з’їздах — соборах.
Разом із зростанням чисельності християнських громад, системи церковного управління виникла потреба у зміцненні церковної дисципліни, яку могли контролювати диякони та митрополити.
V. Новий рівень і нова якість стосунків церкви і держави за імператора Костянтина потребувала узгодження традиції ранньої церкви з римською громадсько-дер¬жавною традицією.
Починаючи з середини IV ст. взаємовідносини церкви та держави набували різного характеру на Сході та на Заході.
Церква та держава дедалі більше збігалися у своїх кордонах. Поряд з історичними східними патріархами — Олександрійським, Антіохійським і Єрусалимським — протягом IV–V ст. зросло значення Константинопольської архієпископії.
VI. Халкідонський собор у 451 р. започаткував відокремлення православного християнства. У 28-му каноні було проголошено про рівність Константинополя з Римом. Процес розмежування двох гілок християнства був тривалим. Першою була незгода щодо релігійно-політичних компромісів. Остаточне розділення тривало із IX до XI ст. У 1054 р. представники Риму і Константинополя розірвали стосунки між своїми церквами та обмінялися прокляттями (анафемами). В умовах географічного, політичного, культурного, етнографічного та церковно-адміністративного розділення боротьба наповнилася релігійно-догматичними ідеями.
Отже, відбувся перший розкол у єдності між східними та західними християнами. Які він мав наслідки, ми вже знаємо з історії.
Учитель: — Науково-дослідна робота наших релігіє¬знавців показала, що втрата єдності через людські помилки та необдумані вчинки призводять до розколу навіть церковних об’єднань.
Дякуємо нашим біблієзнавцям та релігієзнавцям за велику підготовчу роботу.
III. ПІДСУМОК УРОКУ
Учитель: — Давайте перевіримо, як ми засвоїли сьогоднішній урок. Закінчіть, будь ласка, розпочату мною думку:
Господь через Свою сутність показує єдність у …
У будь-якому колективі легко вирішувати проблеми там, де панує …
Міцна сім’я — міцна …
Сила кожного народу у ….
— Дякую вам за відповіді! Єдиними між собою ми можемо бути лише тоді, коли перебуваємо в єдності з Ісусом Христом, Господом нашим. Коли Він був на землі, то молився за Своїх учнів. Він просив Свого Небесного Отця, щоб Бог Отець освятив їх правдою, а правда — то Слово Боже. Ісус це просив для того, щоб всі ми були єдині: як Він з Отцем Своїм Небесним. Він передає Своїм вірним ту славу, що дав Йому Його Отець, для того щоб вони були єдині. «Я у них, а Ти у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив» (Iв. 17:23). Основа єдності — хресна смерть Ісуса Христа. Там, на Голгофі відбулася справжня єдність людини з Богом.
Отже, будьмо єдині у вірі та меті нашого життя, бо в єдності — сила народу. Боже, нам єдність подай!