Бог у трьох Особах: Трійця

Три Особи (іпостасі) — один Бог? Пояснення й обґрунтування з Писання.
Ученню про Трійцю можна дати таке визначення: Бог вічно існує у трьох Особах: Отець, Син і Дух Святий. Кожна Особа є повністю Богом, при цьому існує лише один Бог.
Слово «Трійця» не зустрічається в Біблії, проте поняття, яке ним по¬значається, простежується у бага¬тьох текстах Старого і Нового Завітів. Тексти Старого Завіту, що підводять до вчення про Трійцю: Бут. 1:26; 3:22; 11:7; Іс. 6:8; Пс. 44:7–8 (пор. Євр. 1:8); Пс. 109:1 (пор. Мт. 22:41–46); Іс. 61:1; 63:10; Мал. 3:1–2; Ос. 1:7; Іс. 48:16 та ін. Наступні тексти з Нового Завіту містять більш повне об’явлення про Трійцю: Мт. 3:16–17; 28:19; 1 Кор. 12:4–6; 2 Кор. 13:13; Еф. 4:4–6; 1 Пет. 1:2; Юди 1:20–21.
Учення про Трійцю — це таїна, яку ми ніколи не зможемо зрозуміти до кінця. Все ж можна частково збагнути цю істину, сформулювавши вчення Біблії в трьох пунктах:
1. Бог — це три Особи. Це означає, що Отець — не Син і не Дух Святий. Також Син — не Дух Святий. Те, що це окремі Особи, очевидно з цілої низки віршів. Як, наприклад: Ів. 1:1–2; 17:24; 1 Ів. 2:1; Євр. 7:25; Ів. 14:26; 16:7; Рим. 8:27 та ін.
2. Кожна Особа повною мірою є Богом. По-перше — очевидно, що Отець — Бог. Це видно з першого вірша Біблії, де Бог творить небо і землю. По-друге, Син повною мірою є Богом (Ів. 1:1–4; 20:28; Євр. 1; Тит. 2:13; 2 Пет. 1:1; Рим. 9:5; Іс. 9:6; 40:3 (пор. Мт. 3:3); Кол. 2:9). Дух Святий є Богом повною мірою (Дії 5:3–4; 1 Кор. 3:16; Пс. 138:7–8; Ін. 3:5–7 (пор. 1 Ів. 3:9) 1 Кор. 2:10–11).
3. Бог — один. Писання вичерпно свідчить про те, що існує лише один Бог. Три окремі Особи Трійці єдині не тільки у Своїх цілях й у Своєму мисленні, вони єдині за суттю, за самою Своєю природою. Іншими словами, Бог — це одна Істота. Немає трьох Богів, Бог лише один (Вих. 15:11; Іс. 45:5–6; 45:21–22 (пор. 44:6–8); 1 Тим. 2:5; Рим. 3:30; 1 Кор. 8:6; Як. 2:19).
В історії церкви було багато спроб прийти до спрощених рішень щодо вчення про Трійцю, заперечуючи будь-яке з цих тверджень. Так, виникли вчення, відомі як модалізм, аріанство (від якого походить сучасна теологія Свідків Єгови), субординаціонізм, адопціанство, тридеїзм . Люди намагалися провести аналогії з природи і людського досвіду, щоб пояснити Трійцю (листок конюшини, дерево, вода, суспільні ролі). Але хоча в Біблії використовується безліч прикладів із природи і людського життя для пояснення різних аспектів природи Бога, в Писанні ніде не використовується аналогія для пояснення вчення про Трійцю.
Найточніше наближення ми знаходимо в іменах «Отець» і «Син», які чітко вказують на дві різні особи і тісні стосунки, що існують у людській сім’ї. Однак, на рівні людському, в цьому випадку йдеться про дві абсолютно різні істоти, а не про одну істоту, яка складається з двох осіб. Найправильніше було б дійти висновку, що жодна аналогія не передає вчення про Трійцю адекватно і всі приклади призводять до серйозних порушень істинності.
Коли ми думаємо про застосування вчення про Трійцю у реальному житті, то найперше спадає на думку інститут сім’ї. Проте людська сім’я — це не єдине, що, як відображення Божої досконалості, містить єднання і множинність. У людському тілі, яке є аналогією церкви, «багато членів», і все ж це одне тіло (1 Кор. 12). Коли ми бачимо, як люди по-різному беруть участь у житті церкви, то маємо Йому подякувати за те, що Він дозволяє нам прославляти Його, частково відображаючи єднання і множинність Трійці. Те ж саме явлено в єднанні різних народів у Христі (Еф. 2:16; 3:8–10; Об. 7:9). Павло був уражений тим, що плани Божі в історії схожі на звучання великої симфонії, так що безодня премудрості Божої — незбагненна (Рим. 11:33–36). У містичному єднанні Христа і Церкви, до якого ми покликані як Його наречена, ми бачимо єднання, яке нам важко собі навіть уявити, — єднання з Самим Сином Божим. Об’єднані з Ним, ми не втрачаємо індивідуальних особливостей і залишаємось окремими особистостями, які завжди здатні вклонятись і служити Богові. А в майбутньому весь Всесвіт буде єдиним у своїй меті — різноманітні його частини зіллються в поклонінні Богові Отцю, Сину і Духові Святому (Фил. 2:10–11). У повсякденному житті є багато таких занять, в яких різні особистості досягають єднання в цілях і діях (праця, суспільна діяльність, музика, спорт). У цих заняттях ми бачимо відображення мудрості Бога, Який дозволяє бути і єдності, і різноманіттю, бачимо відображення слави Бога, Який існує як Трійця. Хоча ми ніколи не збагнемо таїни Трійці повною мірою, ми можемо повноцінно вклонятися Богові… (подано зі скороченням за «Систематичним богослов’ям» Уейна Грудема).
Юрій Ліщинський