Сценарій позакласного заходу
Автор – Ірина Курченко
Захід пропонується провести напередодні свята Пасхи. У школі завчасно продумати маршрут, яким проходитимуть діти. Він складається з шести пунктів, де зупинятимуться діти: верхня зала, Гефсиманія, палац первосвященика Кайяфи, палац прокуратора Пилата, Голгофа, могила в саду.
На кожному пункті розміщується відповідна наочність, а дітей зустрічають біблійні герої. Групи дітей проходять одна за одною з інтервалом у 20 хвилин. Для цього повинні бути підготовлені 3 екскурсоводи. Вся подорож триває 30 хвилин.
Подорож розпочинається з базару, переповненого галасом і метушнею. Групу дітей супроводжує гід.
Гід. Давайте умовно повернемося в минуле, приблизно на дві тисячі років назад, і потрапляємо до Єрусалима, життя якого в цей момент «кипить». Тиждень тому тут сталася незвичайна подія. Ісус із Назарета збентежив усе місто. Римляни поглумилися з Нього і прибили до хреста. Через декілька годин Він помер. Його учні зі страху порозбігалися.
А тепер ознайомтеся з маршрутом, який зображено на карті:
- 1. Верхня зала.
- 2. Гефсиманія.
- 3. Палац первосвященика Кайяфи.
- 4. Палац прокуратора Пилата.
- 5. Голгофа.
- 6. Могила в саду.
Раджу вам під час цієї подорожі знайти для своєї душі найцінніший скарб. Мої рекомендації прості: всі історії слухайте серцем.
Верхня зала
Група дітей підходить до жінки, одягненої у східного стилю костюм.
Наочність: миска з водою, рушник, хліб, чаша з вином.
Гід. Шалом! Ми чули, що Ісус був у цьому домі вчора ввечері. Чи не могли б ви розповісти про те, що тут сталося?
Жінка. Шалом! Гостинно просимо! Учні Ісуса прийшли сюди в четвер. Це був воістину чудовий вечір! Ісус попросив підготувати цю кімнату для пасхальної трапези. У нас, євреїв, є звичай – святкувати Пасху на згадку про наш вихід із Єгипту. Для пасхальної трапези готують м’ясо (пасхальне ягня), гіркі трави, прісний хліб і вино. Учні Христа – Яків та Іван – також тут. Попросимо їх розповісти подробиці цього вечора.
Жінка йде в інший бік кімнати і кличе учнів. Першим приходить Яків, за ним – Іван.
Яків. На цьому місці у нас була вечеря. Ось тут сидів Ісус. А ми, Його учні, сиділи навколо Нього. Іван сидів біля Ісуса.
Іван. Ми всі їли, коли Ісус устав і почав мити нам, Своїм учням, ноги.
Яків (з глибокою повагою). Цим Він хотів навчити нас, як ми повинні служити людям.
Іван. Коли вечеря наближалася до закінчення, Ісус узяв хліб, подякував, переломив і дав нам, кажучи: «Це Моє тіло, яке ламається за вас, робіть це на згадку про Мене». Потім Він взяв чашу і сказав: «Ця чаша є Новий Завіт у Моїй крові, котра за вас проливається на відпущення гріхів».
Яків. Потім Ісус при всіх щось шепнув на вухо Юді, і той швидко вийшов з кімнати.
Іван. Ісус багато говорив нам. Він ніби прощався з нами. А потім Він сказав, що нас чекають страждання, але ми повинні вірити в Бога і вірити в Нього.
Яків. Потім Він пообіцяв послати нам Захисника – Духа Істини, котрий буде керувати нами.
Іван. Так… Ісус багато говорив і про інше, чого ми, на жаль, не розуміли. Вкінці ми заспівали пісню подяки і пішли на Оливну гору. Вже настала ніч.
Гід. У підніжжя гори розташований Гефсиманський сад. Сюди Ісус часто приходив з учнями молитися. Зараз і ми підемо туди.
Гефсиманія
Наочність: камінь, крила ангела, копійки.
Гід. Шалом! Чи не могли б ви розповісти нам про те, що ви тут бачили?
Садівник. Я не міг заснути тієї ночі і пішов обійти ще раз сад. Раптом я почув голоси. Ісус разом із учнями йшов сюди. Я подумав, що вони, як завжди, ідуть сюди молитися, тому не хотів їм заважати. Господь попросив учнів помолитися, а Сам відійшов трохи далі і став молитися наодинці: «Отче! Пронеси повз Мене цю чашу… Але нехай не Моя воля буде, а Твоя». Він молився довго і благав учнів, щоб ті підтримали Його в молитві, але ті поснули…
Якою палкою і болючою була Його молитва! Мені здалося, що я перестав дихати. Те горе, яке мало чомусь насунутися на Ісуса, почало тиснути і на мене. Він молився так, як ніхто із людей ніколи не молився… Піт, який стікав з Його чола, став як краплини крові, що капали на землю… Потім Ісус підійшов до учнів і розбудив їх… Пізніше я почув чиїсь кроки і побачив палаючі смолоскипи. До мого саду направлялися озброєні солдати і слуги первосвященика. Попереду них ішов Юда – один із учнів Христа. Юда, звичайно, видав місцезнаходження Ісуса, підійшов до Нього і привітав Його зрадливим поцілунком. Потім озброєні солдати обступили Ісуса й арештували Його. Учні намагалися якось перешкодити, але Ісус їм заборонив. Тоді вони залишили свого Вчителя і порозбігалися, а солдати повели Ісуса.
Гід. Куди вони повели Його?
Садівник. Туди, до палацу первосвященика.
По дорозі до палацу
Пункт – двір Кайяфи, наочність: слово «ЗРАДА».
Гід. Первосвященик Кайяфа скликав тієї ночі раду, тому що через наближенням свята Пасхи вони хотіли якомога швидше позбутися Ісуса. Його засудили на смерть. Ми йдемо зараз туди, в палац первосвященика…
Входять у двір і гід продовжує далі розповідати.
Гід. Ти був на роботі, коли Ісуса Назарянина привели сюди?
Охоронець біля воріт. У цю ніч багато людей проходило через ці ворота. У багатьох були якісь справи до Кайяфи. Цей учень Ісуса – Юда Іскаріот – теж приходив сюди пізно ввечері. А вже вночі привели арештованого Ісуса із Назарета. Згодом сюди прийшов Іван з якимось іншим учнем, і я пропустив їх у двір.
1 служитель первосвященика. Цього другого учня звали Петром, я впізнав його говірку, хоча по розмові його можна було прийняти й за назарянина.
2 служитель первосвященика. Я теж впізнав його. Я бачив його там, у саду, але він не признавався, що знає Ісуса.
Служителі разом (перебиваючи один одного). Він навіть поклявся, що не знає цього чоловіка. Хоча після тих слів він гірко заплакав, пригадуєш? Так, і швидко пішов геть.
Гід. А Ісус? Що було з Ним?
1 служитель первосвященика. Ісус… Глумилися з Нього, зневажали, ось що… Навіть згадувати не хочеться.
2 служитель первосвященика. Йому зав’язали очі і били в обличчя, насміхалися, говорячи: «Відгадай, Ти ж у нас пророк, хто вдарив Тебе?» Ой, багато чого пережив цей Чоловік у дворі Кайяфи!..
Охоронець біля воріт. Уранці, на світанку, зв’язаного Ісуса повели до правителя Пилата, щоб стратити.
У палаці прокуратора Пилата
Наочність: терновий вінок, бич, корона, накидка царя і напис: «Що є істина?»
– Помилуй, римлянин, Варавву,
А Назорея — розіпни!
Намісник на людей поглянув:
«Чи з глузду з’їхали вони?»
– Сьогодні ж свято в вас велике,
Дітей ведете в Божий храм…
Чому ж в серцях бажання дике?
Що злого заподіяв вам?
– Все ж, розіпни! – вони кричали.
Пилат підняв до неба зір,
Воно, як вогнище, палало,
А натовп… Мов шалений звір.
– Як, розіпну? Він Агнець Божий!
Готові небо покарать?
Ісуса стратити не можу!
– На розп’яття Його! – кричать.
– За Ним отарою ходили,
Як вівці, вчора ще брели…
Та божевільні що є сили
Кричать: «Негайно розіпни!»
– Ну що ж, віддам Його на муки,
Така є натовпу любов…
І обмивав намісник руки,
Під нігтями лишивши кров.
О. Васковська, переклад з російської Ірини Курченко
Гід. Тож Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Вараввву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття. Воїни повели Його до середини двору і скликали весь підрозділ. Зодягли Його в багряницю, поклали Йому на голову сплетеного тернового вінка. Били Його по голові тростиною, плювали на Нього… А коли наглумилися з Нього, скинули з Нього багряницю і повели на розп’яття… Ми підемо Його слідами.
Звучить пісня «Віа Долороса»
Голгофа
Наочність: молоток, цвяхи, мотузка, напис «Ісус Назарянин – Цар Юдейський».
Гід (звертається до військового охоронця). Чи не могли б ми побачити воєначальника і розпитати його про Ісуса із Назарета?
Військовий начальник. Це трапилося під час мого чергування. Наш загін налічував сто воїнів. Нашим обов’язком було забезпечення порядку під час свята.
Але несподівано мене викликали до резиденції Пилата. Там мені наказали відвести на розп’яття трьох чоловіків. Я чув, що один із них був жахливим розбійником, його звали Варавва, котрого недавно схопили. Але на мій превеликий подив його не було серед цих трьох. Пізніше я довідався про те, що його помилували і звільнили.
Один із тих, кого вели на Голгофу, був особливим. Він наче не помічав того зла, яке робили з Ним. Коли Він дивився на мене, в Його очах не було ненависті. Він дивися так, ніби дуже-дуже любив мене.
Здавалося, що це чуже зло змушує Його йти з хрестом, а не власний злочин. Він навіть упав під вагою хреста. І тоді якийсь чоловік поніс Його хрест замість Нього.
Дітям можна запропонувати, щоб вони спробували підняти мішок вагою в 50 кг, саме такою була вага хреста.
Там (показує в бік Голгофи) Його хрест був поставлений вертикально. Зверху на хресті висів напис, який свідчив про Його вину. Це було страшно. Адже раніше можна було прочитати: «Крадіжка. Вбивство. Обман». А тут було написано: «Ісус Назарянин – Цар Юдейський». Це значить, що Він у Своєму житті не скоїв ніякого злочину… І коли Він висів на цьому хресті, то говорив лагідно. Він навіть просив Бога простити тих, хто Його розпинав, і мене теж…
До того ж, тут було дуже важко стояти. Спека, сонце палило несамовито, аж раптом настала повна темрява.
Звучить музика.
Потім я почув слова, звернені до Бога: «Отче, в руки Твої віддаю Дух Мій». І тоді стався великий землетрус. Цей момент був якимось знаменням. Я не міг робити нічого іншого, а тільки повторював, що Ісус із Назарета – Син Божий.
На екрані фрагмент з фільму «Ісус» (сцена розп’яття).
Гід. Ще в той вечір, перед самою суботою, прийшов Йосип Ариматейський та інші друзі Ісуса Христа, взяли тіло Його і поховали неподалік в саду, в печері, що була висічена в скелі.
У цей момент Марія тихо йде до могили.
– Це Марія Магдалина. Вона, звичайно, йде до могили. Підемо за нею.
У саду біля печери
Гід. Шалом, Маріє! Розкажи нам, що тут сталося?
Марія. У перший день тижня, рано-вранці, я прийшла сюди з Марією та Соломією. Ми принесли ароматної олії. Коли ми підійшли до скелі, то побачили, що хтось відвалив камінь від входу в печеру. Ми дуже здивувалися з цього. Коли увійшли всередину, то злякалися юнака в білосніжному одязі, котрий сказав, що Ісус воскрес. І тіла Господнього дійсно не було там. Він наказав нам піти і розповісти Петру та іншим учням, що ми побачимо Ісуса в Галілеї, як Він і обіцяв це нам ще до Своєї смерті.
Ми до кінця не розуміли, що все це може означати, бо були налякані та здивовані. Я залишилася одна біля гробу і почала думати, що, можливо, хтось забрав тіло Ісуса. Тоді якийсь Чоловік, підійшовши до мене, поцікавився, чого я плачу. Я відповіла Йому, а Він мені сказав: «Маріє!» І тоді я впізнала Його. Це був Ісус! Я не вірила власним очам! Тепер я знаю, що Він справді воскрес!
Гід (підсумовуючи). Ми стали очевидцями події двотисячолітньої давності. Але все те, що трапилося тоді, стосується не лише історії, але і теперішнього часу. Бо Ісус помер за гріхи не лише тодішніх людей, але і за наші, жителів сьогодення. Адже завдяки Йому ми маємо право на життя.