Ким ми тільки не мріємо стати в дитинстві? У мене теж були свої мрії та вподобання. Певний час хотіла бути поваром-кондитером, як мама. Але все, що мене насправді приваблювало, так чи інакше було пов’язано з медициною. Пригадую, у мене була м’яка лялька, якій я робила уколи, вливаючи в неї воду іграшковим шприцом. Та коли захворіла мама, я зіткнулася з медициною впритул. І дитячі ілюзії відразу розвіялися, боляче було спостерігати за байдужим, а то й недоброзичливим ставленням медперсоналу до тяжко хворих людей.
Одного разу я повернулася з лікарні особливо пригніченою. Почала плакати і молитися, а потім несподівано звернулася до Бога з проханням, щоб Він допоміг мені стати медпрацівником, і тоді перше, що я зроблю, – це принесу хворим усмішку, а не байдужість та грубість. Тоді ж я вирішила, що буду намагатися зробити все можливе, щоб жодна смертельно хвора людина не відчувала безнадії, що життя закінчується і це все, кінець.
Бог подарував мені можливість стати медсестрою, це був один з Його найкращих подарунків для мене. Я закінчила Дубнівський медичний коледж. Дуже вдячна викладачам, які дали нам саме ті знання, які необхідні в практичній роботі. І тепер, уже працюючи за фахом, намагаюся виконувати свою обіцянку перед Богом.
Зараз дуже багато розмов точиться навколо нових захворювань, небезпечних вірусів, загрозливих епідемій. Як медик і християнка, хочу кілька слів про це сказати і провести паралель між хвороботворним вірусом і гріхом.
Вірус – це один із найдрібніших мікроорганізмів, що викликає інфекційне захворювання. Ось людина йде вулицею і навіть не уявляє, скільки вірусів «літає» навколо неї. Якби ми могли бачити мікросвіт, скільки всього нас оточує, наші нерви не витримали б, ми не змогли б нікуди ні сісти, ні стати. Звичайно, є корисні бактерії, які потрібні для людського організму, але віруси ніколи не були і не будуть чимось добрим. Для вірусу найголовніше – знайти живильне середовище. Найкращим місцем для нього є людський організм. Як тільки вірус туди потрапляє, він починає розмножуватися. Зазвичай одразу людина цього не відчуває. Вона може жити, як і раніше, хоча вже є носієм вірусу. Ось, наприклад, вірус ВІЛу людина може носити до 10 років і навіть не здогадуватися про це. А коли в її організмі починає щось відбуватися – наприклад, вона захворіла і почала лікуватися – вірус одразу дає про себе знати.
Багато хто думає: страшна хвороба – це рак, туберкульоз, але не звертають уваги на «дрібні» хвороби – нежить, вухо заболіло. Та не уявляють, як з маленької дрібниці може початися тяжка хвороба. Отже, смерть може бути як від страшних хвороб, скажімо, раку, СНІДу, так і від незначних.
Так само гріх. Буває, людина вчинить гріх і навіть не помітить цього. Щось погане сказала комусь чи зробила, але не звернула на це уваги – та гріх уже зроблено! Спочатку один, потім другий, третій – і вони накопичуються. Дехто думає, що є гріхи маленькі, а є великі. Та насправді будь-який гріх є гріхом. Його сутність – руйнувати життя людини зсередини. І результат – смерть. Якщо людина не замислиться, що хвора, реально хвора, і не звернеться за допомогою до Того, Хто може її вилікувати, вона загине.
Найулюбленіше місце гріха – це серце людини. Нещодавно у нас була оголошена епідемія грипу, особливістю якого було те, що вірус обирав легені. А гріх живе в серці. І якщо там його залишити, серце починає «хворіти». Добре, якщо людина помітила, що захворіла. Ми чуємо про випадки, коли люди зверталися по медичну допомогу надто пізно і помирали. Якби звернулися на день чи два раніше, можна було б врятувати цю людину.
Можна врятуватися від гріха – якщо звернутися до Бога, зрозумівши, що ти «хворий».
Ще можна провести паралель між вірусом і первородним гріхом. Як вірус може передатися дитині від матері, так і первородний гріх передається кожній людині від грішних батьків. Так написано у Біблії. Ми дивимося на новонароджену дитинку і говоримо: «От янголятко!», але це народилася грішна людина, це народився маленький егоїст. Адже з перших днів життя дитина вже починає маніпулювати батьками, вимагати, щоб було так, як хоче вона.
Як легковажно хтось може ставитися до попереджень про епідемію, так легковажно ставляться до Божого попередження, яке міститься у Його Слові – Біблії. Людині говорять: носи пов’язку, їж часник, дотримуйся гігієни. Є ті, хто приймає попередження, а є ті, що нехтують, не вірять у серйозність становища. Ситуація схожа на те, як реагують на Боже попередження. Мало хто замислюється про наслідки епідемії гріха. А це епідемія, яка забирає мільйони людей і не повертає їх до нормального життя. Відповідальність кожного – знати Божі попередження і реагувати на них.
Деякі люди говорять – це моя особиста справа: хочу – лікуюся, а хочу – ні. Я господар свого тіла. Чи ж не так і зі ставленням до гріховних вчинків? Хтось думає: ну то й що, що я вживаю нецензурну лексику. А поряд стоїть дитина. І цей дорослий не замислюється над тим, що в розумі дитини вже закарбувалося – «я теж можу так говорити, оскільки ця людина при всіх так легко це сказала». Це стосується будь-якого гріховного вчинку. Він «заражає» наших друзів, сім’ю. І наслідки цього можуть виявитися не завтра чи післязавтра, може, і через багато років, але вони обов’язково будуть.
Біблія описує вчинок Давида, царя Ізраїлю. Те, що він зробив (перелюб і вбивство), торкалося не тільки його, а вплинуло на все його оточення. У його злочини були втягнені люди, які про це не здогадувалися; він був покараний Богом смертю сина та майбутніми проблемами у його родині та державі.
На щастя, від епідемії гріха є надійні ліки і чудові профілактичні засоби. Найголовніше – це істини Божого Слова. Боже Слово – це й антибіотики, і вакцинація, і Божа інструкція, як одужати від гріха. Є лікарі, які призначають хворому багато всього, в тому числі і непотрібного, – це реальність, у якій ми живемо. Але Бог так не робить – Він не дасть купу ліків «про всяк випадок», Він дає дієві ліки, і їх обов’язково треба приймати. От уявіть, якби пацієнт абияк виконував рекомендації лікаря – коли прийме ліки, а коли й ні. Так і Бог – призначає лікування, і Він бачить, як людина ставиться до цього.
Не секрет, що лікарі можуть помилятися: і ставлячи діагноз, і лікуючи хворобу. Тому є ті, хто не довіряє лікарям. Так, лікар – людина. А Бог тебе створив. Він знає, скільки у тебе волосин на голові, як розташоване все у твоєму організмі. І нерозумно боятися перед Ним «роздягнутися». Хтось думає: «Ні, я краще сам якось позбавлюся від своїх гріхів, не піду з ними до Бога». Але ти не зможеш.
Христос прийшов на нашу «заражену» планету, щоб померти за наші гріхи, безгрішний і святий Божий Син. Він взяв на Себе нашу провину перед Богом. Тільки Він може очистити серце людини від гріха і спасти від засудження. Багато людей починають «самолікування», намагаючись добрими справами заробити Боже Царство, думаючи, що це звільнить їх від «вірусу гріха». Вони не думають про живого Христа, про Його сутність, характер, Його вчинки, вони зациклені на обрядах, на зовнішньому. Так, ми чуємо про когось – займався самолікуванням, а на другий день його завезли на кладовище.
Христос – єдиний, Хто може вивести тебе з бруду гріха. Він не скаже тобі: «Йди звідси, не чхай на Мене, ти такий хворий». Ні, Він тебе прийме, приголубить, Він вислухає тебе. Він буде доглядати за тобою і ніколи не покине.
Я дуже вдячна, що колись Бог дав мені це зрозуміти. Адже я теж думала, що негрішна, а якщо і грішна, то зможу «вилікуватися» самотужки, побороти свої недоліки. Але як вірус з’їдає організм, так і гріх – серце. І поки ще є надія, треба звернутися до Бога, щоб прийняти своєчасне лікування від гріха.
Ірина Куцеля
Просто супер , з вашого дозволу скачаю на сайт христян-медиків.