«Ось рільник очікує дорогоцінний плід від землі, терпляче жде над ним, доки впаде ранній та пізній дощ» (Як. 5:7б).
Сіяч не збирає врожай у той день, коли сіє, і не наступного дня, і не наступного тижня. Цей текст про ранній та пізній дощ можна пояснити так: сіяч чекає, доки зріє нива, яка спочатку має бути зрошена раннім (на початку посіву) дощем, а потім — пізнім, перед збором врожаю. А дощ приходить від Бога як благословення на посіяне, щоб зростало.
Викладання такого курсу як християнська етика справді вимагає терплячості, адже ми очікуємо від дітей не ерудиції і не знання фактів, хоча це теж має значення. Ми очікуємо змін у їхніх серцях, в житті, в поведінці. А це — плід, який не з’являється швидко. Ось тому я, вчитель християнської етики, і відчуваю себе таким «рільником», який «очікує дорогоцінний плід від землі, терпляче жде над ним».
Хоча чекання нелегке, проте радісно спостерігати появу перших паростків, які свідчать про те, що є життя, отже, можна сподіватися і на плоди.
***
Мабуть, у багатьох школах учителі хотіли би мати таку підтримку з боку адміністрації, яку маю я. Це люди, яких насправді турбує майбутнє учнів, формування їх як особистостей. Ця турбота проявилася у тому, що в школі ввели курс християнської етики з 1 по 11 клас. Ось як пояснює своє рішення директор школи Марія Михайлівна Бриж: «Ставлення до Бога формується в сім’ї. З перших кроків свого життя дитина бачить світ таким, яким його показують батьки. У школу дитина приходить з уже сформованим уявленням про Бога. Або ж взагалі ця інформація для неї недоступна, тоді ці уявлення формує оточуючий світ. Саме тому дуже важливо, коли дитина починає відкривати для себе Бога на уроках християнської етики. Введення курсу християнської етики з 1 класу є дуже важливим. Адже з перших кроків навчання у школі дитина дізнається щось нове, вона пізнає світ, отримує новий досвід, який вчиться оцінювати з позиції Біблії».
Завуч із навчально-виховної роботи Любов Михайлівна Бєлаш висловила таку думку з цього приводу: «Головним завданням введення християнської етики у школі є поселити у душах дітей віру в Бога, а значить, у добро. Зменшити у них почуття жорстокості, притаманне сучасному життю, ознайомити дитину з основними Божими заповідями, записаними у Біблії. Дитина вчиться аналізувати свої дії, співвідносити з біблійними принципами. Саме тому християнська етика є набагато ширшим поняттям, ніж звичайна етика і мораль. Адже вона спонукає людину у будь-який час і у будь-якому суспільстві жити за Божими заповідями».
Як уже було сказано раніше, вже зараз можна спостерігати деякі речі, якими супроводжується процес викладання курсу. У серцях дітей та підлітків відбуваються зміни, які може здійснювати лише Слово Боже. Це переоцінка цінностей, свого ставлення до Бога та до ближнього, стосунків з рідними. Діти починають визнавати помилки, прагнути до виправлення. Ось відгуки деяких учнів:
«Завдяки урокам християнської етики я більше дізналася про Бога. Я зрозуміла, що Біблія може багато чого навчити мене, і почала читати її частіше. А ще я почала краще ставитися до рідних. Тепер Бог займає перше місце у моєму житті» (Світлана Б., 8 клас).
«Завдяки урокам християнської етики моя віра в Бога зростає все більше. Ці уроки навчають мене жити, вони дуже відверті, в них є якась іскорка щирості, яка дуже впливає на моє життя. Майже півроку я читаю Біблію і зрозуміла, що це для мене дуже важливо. З другого семестру почали більш детально вивчати Божі заповіді. Чесно кажучи, раніше я думала, що Бог дав нам Свої заповіді, значить, треба вивчити їх. Я вивчила їх напам’ять і знаю їх, але нічого особливого в моєму житті не відбулося. Зараз я зрозуміла, що Бог дав нам заповіді, щоб ми дізналися, що саме Він називає гріхом. Я стараюся дотримуватися цих заповідей. Уроки християнської етики дуже важливі для багатьох учнів. Завдяки їм багато хто, а особливо дитячі серця, будуть змінюватися. Я вірю і надіюсь» (Алла С., 8 клас).
«Що мені дають уроки християнської етики? На цих уроках я пізнала Бога. Завдяки їм я почала допомагати батькам, не сваритися з ними, не сперечатися. Я зрозуміла, що батьки турбуються про мене. Вони хочуть виховати мене доброю, щоб я виросла і була працелюбною, не байдужою до інших. Також я пізнала, що є гріхом. Раніше думала, що я безгрішна, я не визнавала своїх гріхів. Але зараз я знаю — я грішна, і щоб спастися, мені необхідне покаяння» (Оксана Л., 8 клас).
У молодших класах на уроках іноді відбуваються цілі «концерти творчості». Учні творчо відгукуються на те, що дізнаються з Біблії: пишуть вірші, малюють, співають. Особливо полюбляють придумувати коротенькі розповіді про «хлопчика, який усіх бив», або «дівчинку, яка постійно ображалася». В цих розповідях завжди «хеппі енд». Дізнавшись про шлях спасіння через Ісуса Христа, хлопчик чи дівчинка обов’язково змінюється і змінює світ навколо себе.
У їхніх усних та письмових творах можна побачити дитячий світ з досить недитячими серйозними моральними проблемами, з якими діти стикаються кожен день. Їм теж, як і нам, доводиться приймати рішення, і ці рішення мають вагомі наслідки для майбутнього.
Читаючи твори, подані нижче, зверніть увагу на те, що ініціатором морального вчинку є в основному доросла людина, зокрема мама або тато, а не хтось інший, навіть не вчитель християнської етики. Це наштовхує на думку, що діти все ж таки очікують настанов на правильний шлях перш за все від батьків. Діти потребують їхньої вчасної реакції на неправильний крок і готові сприйняти докір і виправитися.
Ще один цікавий момент: зауважте, у творах Бог не виступає «добрим чарівником», який змінює обставини, а Тим, Хто змінює людину зсередини!
Ольга Новікова
Рішучий Сергійко
Одного дня Сергійко йшов зі школи. На повороті стояли хулігани, які безжалісно ображали цуцика. Коли хлопчик підійшов ближче, то він побачив, що це був його цуцик. Сергійко підійшов та почав кричати на них, захищаючи цуцика. Хлопці почали лупцювати Сергійка. А в той момент цуцик утік зі страху в під’їзд. Хулігани повтікали, а Сергійко лежав непритомний. Коли він так лежав, Хтось прошепотів Сергійкові: «Будь добрий. А головніше, вір у Бога, тому що це — твоя надія». Герой прокинувся і пішов додому. З ним усе було гаразд, тому що він вірив в Ісуса Христа.
Олександр Ч., 4 клас
Украдена лялька
Якось Маринці мама купила ляльку. На другий день до неї прийшла подруга Ліля. Маринка вибігла в двір назустріч подрузі і почала хвалитися: «Бачиш, яка у мене лялька!» В цей час Маринку покликала мама, і вона, залишивши ляльку, побігла в дім. Засмутилася Ліля, що у Маринки є лялька, а у неї немає, і подумала: «Вкраду!» Взяла ляльку і пішла. Пізніше Маринка помітила, що лялька зникла.
У школі на перерві підійшли до Маринки подруги і кажуть: «У твоєї подруги така гарна лялька!» А Марина думає: «Чому ж вона мою ляльку вкрала?»
Тим часом Ліля зізналася мамі, що вкрала ляльку у Марини. Мама сказала: «Йди і попроси пробачення, віддай ляльку!» Лілі було соромно це робити. Але потім вона подумала, що Бог усе бачить. Вона пішла до Маринки і сказала: «Пробач, я більше так не буду». Маринка згадала, що вчать на християнській етиці пробачати, і каже: «Гаразд!» І тепер Маринка і Ліля знову подруги, завдяки Богові.
Діана М., 4 клас
Чисте серце
Жив на світі хлопчик Івась. Йому було десять років. Якось він вирішив піти зі своїм другом Сашком пограти у футбол. І ось його друг забив йому п’ять голів, а він йому тільки один. Івась розсердився і почав ображати друга. Після гри вони пішли додому. Коли Івась зайшов до хати, побачив, що у них у гостях Сашкова мама. Побачивши її, він швидко мовчки сховався у свою кімнату. Через якийсь час зайшла мама Івася до нього та й питає: «Чому ти не привітався з Сашковою мамою?» Івась відповів: «Тому, що ми грали у футбол і Сашко забив мені п’ять голів, і я його образив». Мама каже: «Тобі треба попросити у Бога чисте серце». «А як це»? — спитав Івась. Мама каже: «Тобі треба кожен день молитися».
І відтоді Івась був чемний і не ображав нікого, в нього було багато друзів і він з ними не сперечався.
Наталія С., 4 клас
Розмова з Богом
Коли я у печалі,
Звертаюсь я до Тебе:
«Мій Господи єдиний,
Прошу — допоможи!
Не знаю, що робити,
Як далі в світі жити,
На серці важка туга
І вічная печаль…»
Господь відповідає:
«Я знаю все, дитино,
Тебе я не покину!
Зніму я з твого серця
І тугу, і журбу,
Пошлю і дні щасливі,
І дам щасливу долю,
Лиш будь завжди зі Мною,
Бо Я тебе люблю!»
«Мій Господи Всевишній,
За все Тобі спасибі,
За те, що посилаєш,
За те, що мене любиш,
Завжди благословляєш,
Дорогу прокладаєш
До Вічного Життя !»
Інна Шах,
7 кл., ЗОШ № 14, м. Рівне