Біблійні вислови, які стали крилатими

Українська мова багата на крилаті вислови. Значна їх кількість була запозичена із Біблії.
Наша мова стає бідною без стійких сполучень, слів-фразеологізмів, крилатих виразів. І навпаки, багата на них мова стає влучною, доречною, красивою. Завдяки крилатим виразам можна сильніше висловити своє почуття, дати правильну оцінку, відповідь, досить влучну і кмітливу. І цього треба вчитися, особливо читаючи Святе Писання. Саме вивчаючи Біблію, ми поринаємо в море образної мови, збагачуємо себе, своє мовлення, розкриваємо для себе таємниці історії, релігії, біблійних притч і переказів.
Альфа й омега
Альфа — перша, а омега — остання букви грецького алфавіту. Тому значення цього вислову означає: початок і кінець; сутність, основа, найголовніше. В Об’явленні святого Івана Богослова, 22:13, читаємо слова Ісуса Христа: «Я є альфа й омега, початок і кінець».
Вавилонське стовпотворіння
У стародавній Месопотамії (тепер ця земля входить до складу Іраку) було місто Вавилон. За біблійною розповіддю, після всесвітнього потопу люди вирішили без благословення Бога прославити себе, побудувавши цегляну вежу аж до неба. Тоді на землі була одна мова, якою говорило все людство.
Ображений зухвальством людей, Бог покарав їх. Він змішав мови будівничих, і люди перестали розуміти одне одного. Бог розсіяв людей по всій землі.
Вислів «вавилонське стовпо­творіння» вживається на позначення справи, яка не буде завершена, а також на позначення безладу, галасу, метушні.
Випити гірку чашу
Образ чаші страждання (гіркої чаші) зустрічається в Євангелії. Вживається він у значенні: перетерпіти всі випробування, всі неприємності, яка б не була важка справа, виконати її до кінця (Пс. 74 (75): 9).
Внести свою лепту
Лепта — це дрібна монета у Стародавній Греції. Багаті люди часто жертвували у скарбницю Єрусалимського храму. Щедрі внески багатих, які жертвують, не зменшуючи свого статку, протиставлені скромному внеску бідної вдови. Вона віддала все, що мала, — дві лепти (Мк. 12:41–44).
Вовк в овечій шкурі
Мало не дві тисячі років тому склався цей вираз і вперше був зафіксований у Євангелії: «Стережіться лжепророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині — хижі вовки». Вовк в овечій шкурі — це заздрісна, зла людина, що приховує свої хижі наміри під маскою порядності (Мт. 7:15).
Всесвітній потоп
Бог, розгнівавшись на людей за їхні гріхи, задумав покарати всіх, крім праведного Ноя (Бут. 7). Бог звелів Ною побудувати корабель (ковчег) і розмістити там усіх тварин по парі. 40 днів і 40 ночей не переставав іти дощ. Врятувалися лише мешканці корабля. Згодом потомство Ноя заселило землю, а від представників тваринного світу розмножилися нові тварини. Вислів «всесвітній потоп» інколи вживається, коли йдеться про затоплення, сильну зливу.
Голос волаючого в пустелі
Мови багатьох народів світу запозичили цей вираз із Біблії. Біблія розповідає, що один із пророків кричав (волав) у пустелі до ізраїльтян, щоб вони приготували шлях Богові. Проте благання цього пророка залишилося голосом волаючого в пустелі, бо ізраїльтяни не прислухались до цього заклику.
У переносному значенні він вживається як даремний заклик до кого-небудь, залишений без уваги, без відповіді (Іс. 40:3, Мт. 3:3, Мк. 1:3, Лк. 3:4).
Дерево пізнання добра і зла
У книзі Буття, 3:1–7, говориться, що першим людям, Адамові і Єві, які жили в раю, Бог дозволив споживати все, що було в раю, крім плодів одного дерева, яке росло посередині раю і називалося деревом пізнання добра і зла. Змій-спокусник (диявол) підмовив Єву скуштувати заборонений плід. Єва дала цей плід і Адаму. Бог розгнівався не тільки на Адама та Єву, що вони порушили заборону, а й на все майбутнє людство, яке пішло від Адама і Єви, — і вигнав їх із раю. Це порушення було першим людським гріхом.
Вираз «дерево пізнання добра і зла» вживається, коли хочуть попередити про можливість скоєння гріха.
Закопати талант у землю
В Євангелії від Матвія, 25:14–30, читаємо про чоловіка, який кудись поїхав і доручив рабам оберігати його майно: одному рабу він дав п’ять талантів, другому — два, а третьому — один (талант — давня єврейська срібна монета). Раби, які отримали п’ять і два таланти, пустили їх у справу, а той, що отримав один талант, закопав його в землю, щоб не загубився. Хазяїн, коли повернувся, похвалив перших двох рабів, які отримали прибуток, і посварив того, хто не скористався можливістю збагатити господаря.
Тепер цей вираз означає не лише невикористання своїх можливостей, грошей, а й здібностей (талантів), втрату їх, а це значить — не догодити Богові.
За сімома замками (печатями)
У Біблії згадується про книгу, яку нікому не вдалося відкрити, щоб подивитися, що в ній написано. Книга ця зберігається за сімома печатями (Об. 5).
У сучасній мові цей вислів уживається на позначення чогось далекого, неприступного, неможливого для користування.
Іти на Голгофу («Череповище»)
У Римській імперії засуджених до страти розпинали на хресті. Прибита цвяхами до хреста людина повільно помирала від болю, голоду і спраги. Так було розіп’ято Ісуса Христа. Місцем страти стала Голгофа — пагорб на околиці Єрусалима (Мт. 27:31–38). Туди піднявся Ісус, несучи на Собі важкий хрест для власної страти, як і всі, кого прирекли на смерть.
Тому вираз «іти на Голгофу» означає: іти на важку, часом безнадійну справу, страждання за когось.
Кінець світу
У Біблії (в Об’явленні Івана Богослова) розповідається про друге пришестя Ісуса Христа й появу антихриста, про боротьбу між ними, про тисячолітнє царство Ісуса, страшний суд і кінець світу, а потім про вічне Царство Ісуса Христа і праведників.
Вирази «страшний суд» і «кінець світу» вживаються в перебільшенні чогось, особливо при жартівливо-іронічному зображенні сварки, безладдя, стихійного лиха.
Козел відпущення (цап офірний)
У древніх євреїв існував особливий обряд. У день відпущення гріхів брали двох козлів і, кинувши жеребки, одного з них заколювали. Цим приносилась жертва Богові. А другого, здійснивши над ним церемонію, що означала покладання на нього всіх гріхів єврейського народу, відводили у пустиню для відпущення гріхів (Лев. 16).
Манна небесна
Пророк Мойсей вів євреїв у землю обітовану впродовж сорока років. Він добував людям воду зі скелі, примушував розступитися море, діставав їжу. Люди їли манну небесну, яка кожного ранку падала з неба (Вих. 16).
«Манна небесна» вживається у значенні несподіваних життєвих благ, чогось бажаного, легкодоступного.
Мудрий, як Соломон
Соломон — цар Ізраїльсько-юдейської держави. Як тільки він став царем, то приніс Богові жертви. Наступної ночі Бог з’явився уві сні Соломону й сказав: «Прохай, що тобі дати?» Соломон попросив мудрості. Він отримав її (2 Хр. 1:1–3; 1 Цар. 3:3–6). Коли хочуть відзначити чиєсь мудре рішення, то порівнюють його із Соломоновим.
Не лишити каменя на камені
Icyс Христос, оглядаючи Єрусалим, сказав Своїм учням: «Надійдуть такі дні, коли з того, що бачите ви, не зостанеться і каменя на камені, який зруйнується» (Мк. 13:1–2).
Тут вираз ужито у прямому значенні. Тепер він має узагальнене значення: повністю знищити все, зруйнувати дощенту, дотла.
Не хлібом єдиним живе людина
Для цього вислову відповідає значення: для людини не головне бути ситою фізично, жити в достатку, бо є в житті інші, важливіші цінності — духовні. «Я є Хліб», — казав Ісус Христос (Ів. 6:51).
Одним миром мазані
Миро — масляниста рослина, дуже ароматична, якою під час церковного таїнства миропомазання благословляють прихожан, змазуючи миром їхні лоби. Коли тіло Ісуса Христа поклали в гробі, то жінки наготували пахощі і миро (Лк. 23:55–56). Про людей, яких об’єднує якась спільна риса (частіше негативна), іронічно кажуть: усі вони одним миром мазані.
Перекувати мечі на рала
У Біблії, в книзі пророка Ісаї, 2:4, ми читаємо: «І перекують мечі свої на рала і списи свої на серпи, не здійме меча народ і не будуть більше воювати».
У сучасній мові вислів «перекувати мечі на рала» частіше вживається в значенні: роззброїтись, відмовитися від войовничих намірів.
Сіль землі
В Євангелії від Матвія, 5:13 (див. також Мк. 9:49–50 і Лк. 14:34–35), читаємо слова Ісуса Христа, звернені до Його учнів: «Ви — сіль землі!» Зараз цей вираз уживається в значенні: найкращі, найважливіші, найвидатніші представники народу; добірна частина певного товариства.
Тернистий шлях
Терен — кущ, гілки якого вкриті численними колючками. Тому він і став символом мук, катування. Римські воїни перед стратою Ісуса сплели вінок із терену і поклали Йому на голову. Потім вони били Ісуса по голові палицями (Ів. 19:1–3, Мт. 27:27–30).
Вираз «тернистий шлях» означає страждання, дуже тяжкий життєвий шлях, усипаний численними тернинами-колючками — випробуваннями та проблемами.
Умивати руки
Цей вираз походить з Євангелії. Пилат, віддаючи Ісуса для розправи, умив руки і сказав: «Я невинний у крові Його! Самі ви побачите» (Мт. 27:24).
Коли йдеться про ухилення від відповідальності за що-небудь, тоді кажуть: «Я умиваю руки».
Хома невіруючий
В Євангелії розповідається, як один із апостолів, Хома, коли йому розповіли про воскресіння розп’ятого Ісуса, заявив: «Якщо я не побачу на руках Його ран від цвяхів і не доторкнуся рукою до ран Його, не повірю» (Ів. 20:24–29).
Тому «Хомою невіруючим» називають людей, яких важко примусити повірити комусь або у щось.
Шануй батька свого і матір свою
Одна із Заповідей Божих (п’ята) гласить: «Шануй батька свого та матір свою, щоб продовжились дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Вих. 20:12).
Юдин поцілунок
В Євангелії (Мт. 26:47–50, Мк. 14:43–46, Лк. 22:47–48) розповідається, що Юда Іскаріот, один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, продав свого Вчителя за тридцять срібняків. Первосвящеників він попередив: «Кого я поцілую, то — Він, беріть Його й обережно ведіть». Через деякий час через докір власного сумління Юда повісився.
«Юдин поцілунок» став символом зрадництва та лицемірства. Він вживається до тих людей, які за дружбою приховують справжню ворожість.
Крилатими також стали вирази із Біблії: «Хто стукає, тому відчиняють» (Лк. 11:10), «Що посієш, те й пожнеш» (1 Кор. 9:6), «По плодах судять про людину» (Мт. 7:16–20), «Кесареві кесареве, а Богові Боже» (Мт. 22:21), «Хто не супроти нас, — той за нас» (Мк. 9:40), «Що Бог спарував, людина нехай не розлучає» (Мк. 10:9), «Не давайте святого псам і не розсипайте перел своїх перед свиньми» (Мт. 7:6), «Дерево з плоду свого пізнається» (Лк. 6:43–45), «Хто не робить, той не їсть» (1 Сол. 3:5–15), «Ріг достатку» (Пс. 17 (18):3), «Чим серце наповнене, те говорять уста» (Мт. 12:32–37), «Трудитися в поті лиця» (Бут. 3:17–19), «Окаянний» (від Каїна, Бут. 4), «Хамити» (від імені Хам, Бут. 9:18–28), «Бачити скалку в оці чужого», «Пора розкидати каміння, пора і збирати», «Зав’язувати пояса», «Посипати голову попелом», «Ходити вузькою стежкою», «Стояти, як бовван» тощо.
Тож черпаймо, поповнюймо знання, збагачуймо свою мову із чистого джерела Біблії, в якій усе написане Богом натхненне і корисне для навчання.
Віра Ткачук