Вважається, що сучасні наукові досягнення, зокрема в природничих науках, настільки глибоко і далеко проникли в таємниці світобудови, що там зовсім не залишилось місця Богові.
Матеріали, які пропонуються нашим читачам, мають на меті саме на основі сучасних досягнень природничих наук підкреслити розумний задум світу та прославити його Творця.
«Справжній природодослідник ніде не може проникнути у пізнання таємниць творіння без того, щоб не відчути перст Божий» (Роберт Бойль, англійський хімік та фізик).
Наш світогляд
Людина — істота багатогранна, і для неї дуже важливо самореалізуватись у багатьох сферах своєї діяльності, зокрема в професійній. Адже коли людина займається улюбленою справою, то вона спроможна досягти найвищих результатів, чим принесе або велику користь, або, на жаль, велике горе суспільству. Для прикладу розглянемо два коротких слова «атомна енергія». Які асоціації у вас виникають? По-перше, це досить дешева електроенергія, а, отже, полегшення фізичної праці людини в різних галузях народного господарства. По-друге, це Чорнобиль, а ще раніше були Хіросіма й Нагасакі. Цілком очевидним є той факт, що результат діяльності людини залежить від її світогляду. Світогляд же й формує систему цінностей людини, яка проявляється через вчинки людини.
Вчинки можуть бути різними — і позитивними, і негативними. В останньому випадку вони більше хвилюють батьків, учителів, правоохоронців. І якщо дається оцінка тільки вчинкові («мораль», як кажуть діти), то вона діє доти, доки людина чує її, — а потім знову робить те саме. Зміни відбудуться, якщо зміниться система цінностей людини. Такі зміни відбуваються досить часто (вікові зміни, зміна друзів чи обставин). Та все ж і в цьому випадку проблеми можуть залишитись. І лише тоді, коли зміниться світогляд людини, ми можемо сподіватись від неї інших, не характерних для неї, вчинків. Озираючись назад, ми можемо по-справжньому оцінити наслідки ідей Дарвіна, Леніна чи Гітлера. І лише аналізуючи суть сучасних «течій» чи «братств» (з точки зору світогляду їх носіїв), ми можемо передбачити їх наслідки у майбутньому. Оскільки світогляд, як бачимо, здатен впливати на світ, то що ж таке світогляд? Вільна мережева енциклопедія «Вікіпедія», наприклад, визначає його так: «Світогляд — система переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами».[1] Тобто це філософська система понять, яка намагається пояснити, яким чином узгоджуються і взаємодіють факти реальності. Світогляд надає мисленню «форми і кольору», дає нам можливість зрозуміти і пояснити наш досвід. Наші думки впливають на наші емоції, реакції і вчинки, тому так важливо знати, у що ми віримо. Наприкінці XIX ст. Стівен Крейн написав:
Людина сказала Всесвіту:
— Ваша величносте, я існую.
— Так, — відповів Всесвіт, — однак це мене ні до чого не зобов’язує.
Порівняйте з тим, що пише Біблія:
«Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами! З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника. Коли бачу Твої небеса, діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його! Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить! Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!» (Пс. 8; X-V ст. до н.е.)
Яка кардинальна різниця між двома світоглядами, означеними Крейном і Біблією! Зрештою, будь-які розбіжності у світоглядах завжди зводяться до поглядів на існування Бога та Його природу.
Багато людей тепер вважають істинним лише те, що можна перевірити науковим шляхом. Але уже саме це припущення перевірити неможливо, бо воно є не науковим, а філософським. Крім того, наука ґрунтується на логіці, а логіку не можна перевірити ніякими науковими експериментами.
Англійське слово «science» («наука») буквально означає «знання», бо походить від латинського слова «scire» («знати»). В широкому розумінні наука — це не просто знання, але й певний взаємозв’язаний (взаємозалежний) порядок знань. Арістотель писав: «Найкорисніше знати першопринципи і причини. Бо через них відкриються і всі інші речі».
Наука має смисл лише в тому випадку, якщо зберігає віру в розум, а правильне мислення логічно залежить від існування мислячої Істоти (Бога). Отже, ця Істота і має бути першопричиною основних принципів, в т.ч. і наукових припущень. Першопринцип науки — це філософське припущення, відоме як принцип причинності. Суть цього принципу в тому, що будь-яка подія має причини. Він тісно пов’язаний з пошуком пояснень. Наприклад, шукаючи пояснення феномену веселки, ми, насправді, шукаємо його причину.
Стівен Джей Глід, гарвардський професор і палеон-толог, визнає:
«Наука просто не здатна (припустимими методами) відповісти на питання, чи можливо, що Бог керує природними процесами. Ми це не підтверджуємо, але й не заперечуємо; нам як ученим просто нічого сказати з цього приводу… Наука діє лише в межах матеріалістичних пояснень; вона не здатна ні підтвердити, ні заперечити існування інших діючих сил (таких, як Бог)». Дивна обставина, але досить часто системи принципів, постулатів і теорем, теорій і рівнянь, розроблених в абстрактній математиці, пізніше виявляються придатними до опису з вражаючою точністю реальних подій у певних сферах фізичного світу.
Диспут Леонарда Ейлера і П’єра Лапласа про існування Бога, який провела Катерина II, був коротким. Ейлер, якому випало виступати першим, вийшов, написав на дошці
еi+1=0
і заявив: «Отже, Бог є». На цьому диспут завершився, бо заперечень не було. Справді, важко дати інше пояснення тому, що одне уявне число і два трансцендентних числа можуть бути об’єднані в таке просте і красиве співвідношення.
За час, що пройшов відтоді, наші знання математичних основ значно зросли. Поль Дірак, який разом з Ервіном Шредінгером отримав Нобелівську премію 1933 року за дослідження в сфері квантової електродинаміки і квантової теорії гравітації, сказав: «Найбільш фундаментальною властивістю природи є те, що основні фізичні закони описуються математичними теоріями величезної краси і сили, які вимагають математичного знання найвищого рівня. Бог — великий математик, і Він у творінні Всесвіту використав математику саме найвищого рівня».
Видатний фізик Альберт Ейнштейн одного разу сказав: «Я хочу знати, як Бог створював цей світ. Мене не цікавлять окремі явища в спектрі того чи іншого елемента. Я хочу знати Його думки, все інше — деталі. Бог не грає зі світом у кості!»
Є цілий ряд учених, засновників різних галузей науки, які визнали Творця Першопричиною Всесвіту, Який створив закони природи:
Йоган Кеплер (1571–1630) — небесна механіка, фізична астрономія, математика.
Блез Паскаль (1623–1662) — гідромеханіка.
Роберт Бойль (1627–1692) — хімія, динаміка газів.
Ніколас Стено (1638–1687) — стратиграфія.
Ісаак Ньютон (1642–1727) — механіка, математика.
Майкл Фарадей (1791–1867) — електромагнітна теорія.
Чарльз Беббідж (1791–1871) — комп’ютерна наука, програмування.
Джеймс Янг Сімпсон (1811–1870) — гінекологія.
Грегор Мендель (1822–1884) — генетика.
Луї Пастер (1822–1895) — бактеріологія.
Джеймс Кларк Максвелл (1831–1879) — електродинаміка, статистична термодинаміка.
Вільям Томсон (лорд Кельвін) (1824–1907) — енергетика, термодинаміка.
Джозеф Лістер (1827–1912) — антисептична хірургія.
Вільям Рамзай (Ремзі) (1852–1916) — ізотопна хімія.
Віра в Творця спонукала їх до більш глибокого ви-вчення матеріального світу як логічного і закономірного результату діяльності Розумного Творця, надихала їх і сприяла науковому прогресу.
Крім того, на основі світогляду формується також поняття картини світу. Найпростішою (її часто називають «наївною») картиною світу є побутова, повсякденна картина. Формальна картина світу — це модельна картина, або наукова, яку пропонують різні природничі науки. У фізиці це механічна картина світу, квантово-польова та ін.; в астрономії — геліоцентрична модель світу. І, нареш-
ті, смислова картина світу — сума знань та уявлень про походження та призначення цього світу.
Цей поділ поняття картини світу виправданий, бо дає можливість зрозуміти дві важливі речі:
1) Біблія не дає нам формальної (наукової) картини світу, тому вона не може вступати в конфлікт з якоюсь науковою картиною світу;
2) наука не каже про походження, смисл і призначення цього світу, бо ці питання лежать за межами наукового експерименту.
Колись Платон сказав: «Напрямок, якого надає людині освіта, визначає її майбутнє». Якщо це твердження правильне, то наш обов’язок — залишити нащадкам ідеально точний «компас», який вкаже на ті освітні й моральні цінності, які забезпечать їм надійне та мирне майбутнє.
авторо Ольга Прокопович
Продовження у наступному випуску.
Література:
1. Біблія.
2. Сайр Дж. Парад миров. — С.-Пб.: Мирт, 1997.
3. Головин С. Л. Мировоззренческая обусловленность научного исследования//Человек и христианское мировоззрение. — Вып. 6. — Симферополь, 2001.
4. Гайслер Н., Боккино П. Непоколебимые основания. — Симферополь: ХНАЦ, 2003.
[1]http://uk.wikipedia.org