Життя людини неможливе без запитань: хто я? як мені відрізняти добро від зла, правильне від неправильного? чи є життя після смерті? чи існує Бог? як я можу пізнати Його? Такі запитання можна назвати неминучими запитаннями життя. Коли людина починає давати відповіді на ці запитання — формується її світогляд. Але це відбувається не на порожньому місці. Кожна людина, народжуючись у світ, опиняється в певному соціумі. Ментальність і культура народу, до якого вона належить, політичний устрій держави, в якій вона живе, релігійне оточення, яке на неї впливає, система цінностей батьків, яку вона переймає, створюють ту основу, від якої відштовхується людина, шукаючи відповіді на «неминучі запитання життя». Надзвичайно важлива роль у цьому процесі належить школі.
Тривалий час освіта в Україні була максимально секуляризована, тобто позбавлена будь-якого релігійного, духовного впливу. І нині 35 стаття Конституції України проголошує: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання», — однак: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви». А це означає, що в плані освіти духовне виключене з життя людей як необхідний «елемент». Воно, так би мовити, має право бути присутнім, але вважається абсолютно необов’язковим.
Таким чином, вирішення усіх глобальних питань життя людини стає завданням виключно емпіричної науки, яка стверджує, що єдиний дієвий спосіб отримання знань — це спостереження і досвід. У найбільш вузькому розумінні емпіризм припускає, що істинним є лише те знання, яке отримане шляхом роздумів над відчуттями (включно з тими, які людина отримує через свої п’ять відчуттів за допомогою точних пристроїв). При більш широкому розумінні в емпіризмі можливі інші дані, окрім чуттєвих. Наприклад, відомості, отримані в результаті опитування громадської думки.
Емпіризм формує різні життєві позиції, проте спільним є те, що в них немає місця для Бога. Християнський світогляд визнає дійсність емпіричного дослідження як засобу пізнання, але він визнає основним джерелом інформації божественне відкриття.
Про те, що досягнення науки і науково-технічного прогресу не вирішили проблем людства, можна багато не говорити. І справа не лише в безперервних військових конфліктах, нових невиліковних хворобах, моральному занепаді тощо. Хто я, звідки і куди я йду? Ці запитання для багатьох, як і раніше, залишаються без відповіді і при нинішньому розвитку науки призводять до ще більшої розгубленості та відчаю. Правда, наука в цьому не винна. Просто це не її компетенція.
У наступних чотирьох випусках часопису «Слово вчителю» ми хочемо спробувати дати відповіді на ці запитання з точки зору християнської етики. Спираючись на Боже Слово і беручи за основу біблійні принципи, поговоримо про цінність людського життя і про те, коли слід починати духовне виховання дитини, про труднощі підліткового віку і досвід християнської освіти в різних країнах, про вибір, перед яким стоїть наша молодь, і роль християнської етики в суспільстві.
Господнього благословення вам і вашим родинам!
З повагою — редколегія