Ірина Курченко
На певному етапі життя мене почали хвилювати питання: «Що таке Істина? Чи існує Бог? Як знайти шлях до Неба?» Результатом тривалих роздумів і пошуків стала моя перша, дещо самовпевнена, молитва: «Боже, якщо Ти справді є і Біблія – це Твоє Слово до людини, тоді я Тебе обов’язково знайду». Два роки я ретельно вивчала Біблію. Читала, молилася, задавала Богові запитання, отримувала відповіді, погоджувалася, плакала, відкидала, боролася сама з собою і знову погоджувалася…
Минав час. Бог через Своє Слово підвів мене до Голгофи, де був розп’ятий Його Син, Ісус Христос. Ось тут я зрозуміла, що прийшов час прийняття найважливішого в житті рішення. Моя душа, в покорі, схилилася перед Творцем і прийняла спасіння з пробитих рук Ісуса Христа. «Прости, будь ласка, Боже, я грішна і я каюся перед Тобою, я вірю в смерть та воскресіння Твого Сина, а мого Господа…» – такою була моя друга молитва.
Знайшовши та пізнавши Істину, яка була захована в Ісусі Христі, я отримала внутрішню свободу, а Господь почав наповнювати моє життя Своїм змістом і, взявши за руку, повів по Своїй благословенній дорозі. З 1996 року я почала працювати з дітьми в недільній та загальноосвітній школах, християнських таборах, хоча за фахом я інженер, а не педагог… В серці почали народжуватися поетичні рядочки, які складалися у вірші, хоча раніше я ніколи нічого подібного не писала… Бог давав нові знання, новий досвід, нові знайомства, відкривав нові життєві обрії, дозволяв підкорювати нові вершини…
Христос сказав: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали». Я повірила Його словам і погодилася жити саме таким життя. Дорогі читачі, повірте, життя з Христом – це справді життя з подостатком!
Тебе я хочу, Боже, змалювати
На білім полотні
Ще не прожитих днів;
Простенькою сопілкою зіграти
В досвітній час псалом
І без дорослих слів.
Тобі бажаю з вдячністю
вклонитись,
Як на галявині
Схилилась сон-трава.
Підняти зір і пильно
придивитись
До рук могутніх, що
Прибиті до хреста.
Пробач мені, бо ще не розумію
Небесної краси,
Любові й доброти;
Але в дитинство запросила мрії,
Що впевнено ведуть
По сходах чистоти.
Тебе я хочу, Боже мій, пізнати
У білім полотні
Ще не прожитих днів;
І найцінніше, що
Ти дав, – віддати
В дитячій мудрості
І без дорослих слів.
– Я дякую, Христе.
– За що, дитя Моє?
– За чисте джерело,
За рук Твоїх тепло.
За вранішню росу,
Молитв палких красу.
За колоски життя
На полі майбуття.
За віру – неба дар,
За милості вівтар.
Я дякую, Христе,
Що я – дитя Твоє!
Канікули! Канікули!
Ура! Ура! Ура!
– Поїдемо в Були-Коли! –
Радіє дітвора.
– Візьмемо Що-Де-Як-Коли
В новесенькі сумки.
Канікули! Канікули!
Мандруєм залюбки!
Бери свою фантазію,
Молитву не забудь,
Бо маємо Незнанзію
За літо обігнуть.
Привезти повні кошики
Новинок звідусіль,
До верху їх наповнити
Подіями мерщій.
Канікули! Канікули!
Ура! Ура! Ура!
– А ви, були в Були-Коли? –
Питає дітвора.
Молитовний поїзд мчиться
День у день, із року в рік,
Будем вчитися молиться
Із дитячих, ранніх літ.
Ось молитва в понеділок:
– Хочу труд любить і діло;
Не чекать зі слів нагайки,
Всюди бути помагайком.
У вівторок знов схилюся
На колінця й помолюся:
За матусеньку і тата,
За моїх сестричку й брата.
В середу у руки Божі
Тих віддам, хто на сторожі
День і ніч стоїть щодня,
Мир земний охороня.
Пригадаю також друзів,
Що живуть в моїй окрузі,
Буду сіяти зернята
Слова Божого малятам.
Тиждень швидко пролітає
І сторіночки гортає.
Вже й четвер ось на порозі –
Що ж, покличу друзів в гості.
А у п’ятницю до Бога
Смуток понесу й тривогу:
– Поможи, – в цей день молюся, –
Діткам-сиротам, Ісусе.
– Боже, дай усім роботу, –
Попрошу Тебе в суботу,
Щоб жили, не бідували –
Хліб щоденний сім’ї мали.
У неділю, мабуть, треба
Помолитися за себе,
Щоби міг нести в долонях
Світло Господа достойно.
Молитовний поїзд мчиться
День у день, із року в рік,
Необхідно всім молиться
Із дитячих, юних літ.
День новий на чистому листку
Розправляє кольорові крила.
Вітерець легесенько від сну
Пробудив засніжені вітрила,
Закружляв в веселому танку
Дивовижну пісню з білих ноток
І приємно посміхнувся дню:
«Прокидайся, друже, спати досить!
Ти поглянь в відчинене вікно,
Глибоко вдихни повітря чисте…
Що? Туман? Було це так давно,
А сьогодні – діамантів зблиски.
Ти не згадуй про минуле, ні,
Це вчорашня списана сторінка,
Не складай відспівані пісні,
Подаруй молитву для сопілки».
День новий на чистому листку
Вже розправив кольорові крила,
Замигтіли барви у танку,
У незнану синь злетів щасливий.
Коли Ти поруч – мрію я
В обіймах пуху тополинім,
Байдужі погляди осині,
Співаю пісню журавля.
Коли Ти поруч – день завжди,
Жартують оченята з вітром,
В душі чарівне поле квітне
І обновляються сади.
Коли Ти поруч – я живу,
Гойдаюсь тихо на пелюстках,
В Тобі моє життєве русло,
Яке дарує лиш красу.
Коли Ти поруч – мрію я…
Коли Ти поруч –
День завжди…
Коли Ти поруч – я живу…
Він Всесвіт у руках тримав
Та не гордився.
Себе, для нас, всього віддав,
У прах змирився.
З висот на грішних не дививсь,
А був Месія.
В людському тілі Він явивсь,
Як Син Марії.
Він царський трон на небесах,
Як Бог покинув,
І розіп’ятим на цвяхах
У гріх полинув.
Чи ж це Йому і ясла, й хрест,
Ганьба й прокляття?
Велика для людини честь –
Бог розіп’ятий!
Належить вся Христу хвала,
Він – наша слава!
Вклонилась низько дітвора
Йому по праву!
Переклад з російської
Ви ходили долиною?
А смертної тіні?
Ви блукали годинами
По дорозі незмінній
У молитві мовчання?..
У думках безнадійних?..
А в пекельних стражданнях?
Гартувалася вірність!
Здобувалося злато –
Терпеливість і досвід;
Зодягалася в шати
Найпрекрасніша осінь,
Дарувала надію
На обітницю Божу
Та приносила мрії
На минулі не схожі.
Будь прославлений, Отче,
У долині страждання!
Після темної ночі
Народилось світання!
– Помилуй, римлянин, Вараву,
А Назорея – розіпни!
Намісник на людей поглянув –
Чи з глузду з’їхали вони?
– Сьогодні ж свято в вас велике,
Дітей ведете в Божий храм,
Чому ж в серцях бажання дике?
Що злого заподіяв вам?
– Все ж розіпни! – вони кричали.
Пилат підняв до неба зір,
Воно, як вогнище, палало,
А натовп – мов шалений звір.
– Як розіпну? Він Агнець Божий!
Готові Небо покарать?
Ісуса стратити не можу!
– На розп’яття Його! – кричать.
– За Ним отарою ходили,
Як вівці, вчора ще брели…
Та божевільні що є сили
Кричать: «Негайно розіпни!»
– Ну що ж, віддам Його на муки,
Така є натовпу любов.
І обмивав намісник руки,
Під нігтями лишивши кров.
О. Васковська
Переклад з російської
Портрет Христа у рамці неземній
Поставлю у світлиці серця-храму.
Щоб поглядом і світлом освітив
Помешкання дитяче бездоганно.
З Ним буду спілкуватися щодня
І навіть таємниць не приховаю,
В Христові руки покладу життя,
Щоби удвох, разом, іти до раю.
Якщо зустріну лихо на шляху –
Звернусь до Спаса, попрошу поради.
Зустрілись поглядом…
Я до кінця збагнув:
Ніколи Божий Син мене не зрадить!