Чи задумувались ви коли-небудь, чому люди одружуються? Хоча питання одруження у наш час не дуже актуальне. Наше суспільство пропагує так зване «вільне кохання», де ніхто ні від кого не залежить, ніхто нікому нічого не винен. Та й діти з’являються самі по собі…
Хоча, деякі причини для одруження, все-таки, існують. Давайте послухаємо розмову двох дівчат:
– Мій хлопець пропонує мені вийти за нього заміж, але я не впевнена, що маю відповісти йому згодою, – говорить одна дівчина.
– А хто він? – запитує подруга.
– Має гроші, їздить на «крутій тачці», старий – директор заводу.
– То ти ще й думаєш? Звичайно виходь, я б відразу погодилася!
– Але я його не люблю! – з розпачем сказала перша.
– Дурненька, хто кого зараз любить?
Мені здається це досить класична ситуація: якщо є гроші, то й любов не обов’язкова.
Або ще одна доволі розповсюджена причина – пошук щастя. Нещасний хлопець одружується з дівчиною, щоб отримати щастя. Вона, також нещасна, виходить заміж, щоб мати щастя. Вони одружуються, а потім починається веселе сімейне життя: двоє нещасних «вибивають» одне з одного щастя, доки у когось першого не увірветься терпець.
Здається, що створення сім’ї – це нескладне питання. Але перші ж місяці подружнього життя дають зрозуміти, що бути чоловіком або дружиною та мати щасливий шлюб, – складніше, аніж ми уявляємо.
Деякі подружні пари, зіткнувшись із проблемами, вперше задумуються, що ж таке шлюб, як його треба будувати, чи існують загальні принципи побудови сім’ї і, взагалі, кому першому прийшла ідея створення шлюбу?
Для того щоб отримати відповідь на це запитання, нам необхідно звернутися до Біблії. Завдяки їй ми зможемо заглянути за куліси історії людства і побачити, хто, коли і як створив шлюб.
«І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27).
Шлюб – це Божий задум
Бог задумав, щоб шлюб був присвяченням на все життя одного чоловіка та однієї жінки.
У шлюбній обітниці, яку молодята дають одне одному під час вінчання, є слова: «В радості і горі, в достатку і злиднях, в здоров’ї і хворобах обіцяю бути вірним і любити, допоки смерть не розлучить нас». Ми легко даємо такі обіцянки, але далеко не завжди їх виконуємо.
Сучасний підхід до укладання шлюбу набув форм угод, контрактів. Здавалося б, яке відношення мають юридичні контори до шлюбних стосунків, коли двоє молодих людей, покохавши одне одного, прагнуть прожити разом усе життя? Але суть у тому, що далеко не всі подружні пари впевнені, що зможуть це зробити. Є й такі, що від початку не ставлять перед собою мети прожити спільно все життя. Тому не любов стає гарантом шлюбу, а декілька листків паперу, які називаються шлюбним контрактом.
Та Божий задум був таким, щоб шлюбні стосунки були завітними. Ми звикли сприймати слово «завіт», як синонім слів «контракт» або «угода». Насправді ж, воно має набагато глибше значення і принципово відрізняється у двох аспектах:
по-перше, завіт – це зв’язок, скріплений кров’ю. Контракт скріплюється підписами, а завіт – кров’ю;
по-друге, сам факт скріплення кров’ю означає, що завіт не може бути розірваним, на відміну від контракту, в якому наявність пункту про розірвання угоди є обов’язковим. Саме тому Ісус Христос наголошував: «Що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає».
Якось у пари шанованого віку запитали:
– Ви прожили разом довге життя. Чи виникала у вас коли-небудь думка про розлучення?
Подумавши, жінка відповіла:
– Про розлучення – ні, про вбивство – так!
Існують різні системи стосунків: дружні, корпоративні, державні, але системою, з якої все розпочалося, були саме шлюбні стосунки.
З дитинства нас навчають будувати взаємини з однолітками, однокурсниками, колегами. Проводяться семінари, створюються інститути, які вивчають міждержавні стосунки. При цьому найважливішій сфері стосунків, якою є шлюб, приділяється дуже мало уваги. І тільки Бог через Біблію навчає нас, що стосунки в суспільстві розпочинаються саме з сім’ї.
Згідно з Божим задумом, взаємини між чоловіком і дружиною мають найвищий пріоритет у сімейних стосунках.
У нашій культурі особливе значення надається стосункам між батьками та дітьми, а стосунки між чоловіком та дружиною розглядаються як другорядні.
Досить часто діти стають посередниками між батьками, і, як тільки вони створюють власні сім’ї, батьки розлучаються, або просто співіснують за звичкою. В такій сім’ї на любов накладене табу, про підтримку і взаєморозуміння годі й говорити.
Та Бог хоче, щоб ми мали єдність з Ним і нашим подружнім партнером. Єдність з Богом можна визначити як абсолютне погодження з Його волею і Його цілями. Єдність у шлюбі між чоловіком і дружиною – це досягнення гармонії у духовній, емоційній та інтимній сферах. Втілення Божого задуму у шлюбі дуже важливе для досягнення Божих цілей стосовно людства.
Три мети для шлюбу
Перша і дуже важлива мета – відображати образ Божий. Більшості молодих людей, які щойно одружились, навіть у голову не приходить, що їхній шлюб хоч якось стосується Божого образу.
Молоді люди, прагнучи створити власну сім’ю, як правило, перед собою мають образ сім’ї, в якій вони виросли. Хлопці шукають дівчину, яка була б схожою на його матір, дівчата порівнюють своїх потенційних наречених із батьком.
Бог створив дві різні людські істоти – чоловіка та жінку, – щоб вони разом відображали Його образ. (Грецьке слово «ейкон», перекладене як «образ», має й інше відоме всім значення – «ікона».)
Під час монголо-татарського панування у Київській Русі православні монахи писали ікони, на яких була зображена Трійця. Вони ходили від села до села і роздавали ці ікони християнам для того, щоб вони не забували, в Якого Бога вірять. Пройшли століття, а люди продовжують цінувати ікони і зневажати ті образи, які були створені не людьми, а Великим Творцем. Уявіть, наскільки б змінилися стосунки у подружніх парах, якби кожен із подружжя сприймав іншого, як Божий образ, Божу ікону. На жаль, чоловіки і дружини принижують одне одного, забуваючи, що таким чином вони принижують не свого партнера, а дорогоцінний образ Самого Бога.
Друга мета – взаємно доповнювати одне одного у виконанні Божої волі.
Бог створив чоловіка і дружину так, що вони потрібні одне одному.
«І сказав Господь Бог: «Не добре бути чоловікові самотнім. Створю Йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18).
Адам виконав важливу роботу: він дав імена всім тваринам. Довго відстояв на ногах, поки перед ним проходили, проповзали, пролітали різні тварини, плазуни, птахи.
Тепер він відчував себе втомленим і самотнім. Вночі він спав як «мертвий». Коли ж прокинувся, не повірив своїм очам: перед ним стояла вона. Він декілька разів протер очі. «Вперше в житті так втомився», – подумав Адам. Але вона не зникала. Чоловік відразу помітив, що вона де в чому відрізняється від нього, хоча це йому навіть сподобалося. «Краса неймовірна», – подумав Адам та видихнув щось на зразок сучасного «супер».
«Яка чудова пара, – милувався Творець, – вони найкращі з того, що Я створив!»
На превеликий жаль, гріхопадіння зруйнувало цю гармонію, і відтоді подружжя конкурують одне з одним, намагаючись довести, що хтось важливіший за іншого. Якщо ж бути відвертими, то глибоко в душі ми розуміємо, що потрібні одне одному. Скажіть, хто знайде брюки чоловікові, які він вже півгодини шукає по всій квартирі? Хто буде кожні півгодини помішувати варення, коли дружина всього на п’ять хвилин загляне до сусідки? Хто буде дивитися футбол та бокс? Хто буде пам’ятати визначні сімейні дати?
Джеймс Добсон у своїй книзі «Батькам та молодятам…» описує, що «маленькі дівчатка наділені більшими лінгвістичними здібностями, ніж їхні ровесники хлопчики, і ця різниця залишається на все життя. Тобто, ВОНА завжди більше говорить, ніж ВІН.
Доросла жінка зазвичай виражає свої почуття і думки образно, емоційно, а ось її чоловікові це не дуже вдається, він швидше доволі стриманий, а ця риса частенько дратує жінку. Господь наділив її п’ятдесятьма тисячами слів на день у порівнянні з двадцятьма п’ятьма тисячами слів її чоловіка, який приходить ввечері з роботи, витративши двадцять чотири тисячі дев’ятсот п’ять з них, і, економлячи ті, які залишилися, просто хрюкає собі під ніс. Частенько він мовчки сідає перед телевізором, щоб насолодитися футбольним матчем, у той час, коли дружина намагається поділитися з ним невитраченими двадцятьма п’ятьма тисячами слів».
Взаємозалежність спонукає чоловіка і дружину стати однією командою.
Розуміти Божі цілі для шлюбу – це не тільки правильно, але й корисно. В сім’ях, де панує атмосфера прийняття, чоловіки й дружини перестають бути суперниками, а перетворюються на команду. Тепер про них можна сказати, що вони не «проти», а «разом».
Третя мета – помноження побожної спадщини.
«І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: плодіться й розмножуйтесь, і наповнюйте землю…» (Бут. 1:28).
Бог створив чоловіків і жінок, як своїх посланців, котрі прославлятимуть Його на Землі.
Діти, їхнє виховання, підлітковий вік, стосунки між батьками і дітьми – ці й інші теми хвилюють людство від його створення.
Традиційні педагогічні підходи, заклади, які працюють над вирішенням проблем виховання дітей та молоді, досліджують сферу наслідків.
Чи була першопричина для народження дітей? Про що думав Бог, коли створив перших людей?
Божий план полягав у тому, що кожен новонароджений хлопчик або дівчинка ставали носіями Його образу, і, таким чином, планета Земля мала наповнитися Божою славою.
Бог благословив людей, коли сказав: «Народжуйте дітей!»
Він хотів нам подарувати особливий подарунок, як про це й сказано в Біблії. Але наші (не сусідські) діти, ще й нагорода від Бога, це наші золоті медалі, отримані у жорстоких змаганнях.
На жаль, сучасне суспільство цього не розуміє. Багато сімей взагалі вважають, що діти – це завдання не для них, є й ті, які народжують лише для того, аби когось залишити після себе. Вони не насолоджуються своїми дітьми і стосунками з ними.
Гріхопадіння відвернуло людство від цієї мети, але Бог її не відмінив.
На кожній подружній парі залишається відповідальність: формувати божественний контекст для виховання дітей.
Псалом 77: 3-7 яскраво відображає цю думку:
«Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, – будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив! Він поставив засвідчення в Якові, а Закон поклав у Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам повідомити про них синів їхніх, щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, – устануть і будуть розповідати своїм дітям. І покладуть на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть».
Безліч подружніх пар не передають знання про Бога своїм дітям, але Бог ніколи не відміняв цього завдання.
Так само існують правила дорожнього руху. Водії та пішоходи не дотримуються їх, але ці правила ніхто не відміняв.
Шановні татусі, тепер я хочу звернутися саме до вас. Чи часто ми задумуємося над тим, яку особливу відповідальність поклав на вас Бог? Давайте пригадаємо молитву «Отче наш». Перші слова цієї молитви говорять нам про те, що Бог є нашим Батьком. Коли наші діти чують ці слова, вони роблять висновок, що той Бог, про Якого розповідають батьки, такий Самий, як і їхній тато.
Отже, наша відповідальність – правильно представляти образ Бога своїм дітям.
Чим більше ми вивчаємо Божі цілі для шлюбу, тим краще розуміємо, наскільки ми взаємозалежні і наскільки важлива єдність між чоловіком та дружиною.
У наш час тати й мами дуже багато уваги приділяють матеріальному забезпеченню своїх дітей, але найкраще, що ми можемо передати нашим дітям – впевненість і відчуття безпеки, які вони мають, коли бачать нашу любов і прив’язаність одне до одного. Діти почувають себе спокійно і впевнено, знаючи, що вони мають сім’ю не тільки зараз, а й надовго.
Протидіюча сила
Божі цілі для шлюбу стикаються з протидіючою силою. «Хтось сказав: «Все було б добре, якби не було так погано». Від самого початку Біблія свідчить про те, що сатана кинув виклик Богові та Його плану для людства. Цей план включає в себе й цілі для шлюбу. Сатана не зацікавлений у тому, щоб ми відображали характер та єдність Бога в наших сім’ях. Він категорично проти того, щоб чоловіки і дружини доповнювали одне одного і були сильними в єдності. Він ненавидить побожну спадщину і робить усе можливе, щоб діти не могли почути правду про Бога і не побачили благочестивого прикладу батьків. Він завжди виступає проти розповсюдження Божої слави. Бо його мета – вкрасти, вбити й погубити. Протистояння сатани втілено в ідеї незалежності від Бога.
«Ти ж говорив у своїм серці: На небо зійду, над Божими зорями мій престол поставлю й возсяду на горі зборів, на краю півночі. Зійду на вершок хмар, зроблюсь, як Всевишній» (Іс. 14:13-14).
Гордість є основою протистояння Богові. Гордість – це незаконна претензія на славу, становище і права, які мені не належать.
Бог, створивши чоловіка і жінку не випадково помістив їх в умови духовної боротьби.
«Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» І відповіла жінка змієві: «З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, – Бог сказав: «Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, – щоб вам не померти». І сказав змій до жінки: «Умерти – не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов боги, знаючи добро і зло». І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, – і він з’їв» (Бут. 3:1-6).
Через те, що людина свідомо обрала незалежність від Бога, впродовж історії вона страждала, принаймні, від трьох наслідків свого вибору.
1. Людина спотворила Божий образ. Апостол Павло описує це таким чином: «…бо всі згрішили, і позбавлені слави Божої…» (Рим. 3:23).
Перша подружня пара – Адам і Єва – насолоджувалися стосунками зі своїм Творцем. Спілкуючись з Богом, вони купалися у променях Його слави. При цьому вони самі, наче дзеркало, відображали славу Бога.
Після гріхопадіння Бог відкинув їх від Себе, і люди стали схожі на дзеркало, в яке господар більше не дивиться.
2. Під загрозою опинилися подружні стосунки.
Ще декілька годин тому між Адамом і Євою панувала гармонія, а тепер вона руйнується на очах.
Бог запитує в Адама:
– Чи не їв ти від дерева, від якого я заборонив їсти?
А тепер послухайте:
– ЖІНКА, що дав ТИ її, щоб зі мною була, ВОНА подала мені з того дерева, і я… їв.
Пошук винних триває впродовж усієї історії людства.
Отож, коли ми звинувачуємо одне одного, ми повинні розуміти, що це наслідки гріхопадіння, які мають руйнівний вплив на наш шлюб.
Ще одним ударом по шлюбу стає розчарування:
«До жінки промовив: помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітності твоєї. Ти в муках родитимеш дітей, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою» (Бут. 3:16).
Жінки проходять через великі страждання, коли народжують дітей, вони переживають розчарування, коли прагнуть керувати своїми чоловіками, а ті, у відповідь, грубо обходяться зі своїми дружинами.
Багато шлюбів розпочинається оперетою, а закінчується пантомімою.
Якось у Сократа запитали:
– Яка, на ваш погляд, найменш чутлива частина тіла у чоловіків?
– Ніс, – не задумуючись відповів він.
– Чому?
– Моя бабуся все життя водила діда за ніс, а він цього не відчував, – відповів філософ.
3. Безбожна спадщина кидає виклик побожній спадщині. «І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його» (Бут. 4:8).
Перший конфлікт забрав життя 1/4 жителів Землі. Саме тому на нас, як на батьках, лежить велика відповідальність навчити своїх дітей протистояти спокусам, які пропонує сучасне суспільство, навчити їх твердо стояти у вірі. А ще ми маємо стати для них таким прикладом і надійною підтримкою.
Подружні пари, які стають одним цілим, знищують силу сатани, спрямовану проти них. Думаю, нам усім знайомі моменти, коли стосунки з дружиною або чоловіком перетворюються на двобій. Тому Господь нагадує сьогодні всім чоловікам і дружинам: ми – не вороги, ми – одне ціле, а ворог наш – диявол.
Отож, даймо відповідь на запитання «Чи виконуємо ми задум Бога для свого шлюбу?»
автор Інна Дубовик