НЕБАЙДУЖІСТЬ
Марійці було нецікаво і нудно вислуховувати Варвару Василівну, свою сусідку, з якою їй доводилося щодня зустрічатися на спільній кухні. Сусідка постійно скаржилася на здоров’я і, очевидно, вважала, що всім цікаво знати історію її хвороби.
Марійка вирішила просто не слухати її. Поки сусідка говорила, дівчина займалася своїми справами: читала, телефонувала друзям, наспівувала улюблені мелодії – одним словом, вона просто не помічала Варвару Василівну.
Одного разу вранці Марійчина мама сказала, що Варвару Василівну поклали в лікарню з серйозним діагнозом. «Лікар казав, що якби вона вчасно звернулася до лікаря, їй можна було б допомогти. А тепер він не гарантує успішний результат операції. Якби ми знали про її хворобу раніше, можливо, ми могли б їй чимось допомогти», – додала мама.
Марійка нічого не сказала, але цілий день думки про хвору сусідку не залишали її.
Запитання для роздумів і обговорення:
- Як ви думаєте, чому Марійці було нецікаво вислуховувати скарги сусідки?
- Які почуття переповнюють тепер Марійку? Як ви думаєте, чи справедливо, щоб вона мучилася від цих думок? Чому?
- Чи доводилося вам відчувати черствість чи зневагу з чийогось боку? Якщо так, то як ви себе почували в таких обставинах?
- Що було б, якби в Марійчиній сім’ї всі ставилися один до одного так, як вона поставилася до Варвари Василівни?
Відповідь з позиції християнської етики:
Не можна залишатися байдужим!
Байдужість – душевна вада Марійки. Байдужості протистоїть співчутливість і уважність до людей, зацікавленість ними, занепокоєння тим, що з ними відбувається. Це те, чого хоче від людей Бог. Бо ми створені, щоб відчувати потребу одні в одних. Такими нас створив Господь – однаково важливими в Його очах. Те, що торкається одного, повинно торкатися інших.
Різними способами виявляв Своє співчуття до людей Ісус Христос. Він добровільно прийшов на землю, ставши одним із нас. Він зустрічався з тими самими труднощами, з якими зустрічаємося ми, і страждав як людина. А тому Він розуміє і співчуває нам.
Його співчутливе ставлення до людей виразилося і в чудах, які Він звершив. До Нього приводили і приносили багатьох хворих і стражденних людей, і Він усіх їх зціляв (Мк. 1:32-34). Він доторкався до прокажених (Мк. 1:40-42). Він прощав людям їхні гріхи (Мк. 2:5) і дарував Свою дружбу тим, кого інші ненавиділи (Мк. 2:13-17).
Але хоча Христос до багатьох виявляв Свою любов, не всі відповідали Йому взаємністю. Так, деякі члени синедріону (верховного релігійного суду в Єрусалимі) вважали Його бунтівником, від Якого необхідно позбавитися. Це, однак, не зупиняло Ісуса – Він продовжував виражати людям Свою турботу і співчуття. Читаючи Біблію і християнські книги, ми дізнаємося, що й сьогодні Ісус Христос готовий допомогти людям ставитися до інших з любов’ю і співчуттям – не чекаючи за це нагороди, а просто через те, що хтось потребує їхньої допомоги.
- Деякі люди не хочуть обтяжувати себе чужими проблемами, якщо це не приносить їм якоїсь вигоди. Як відрізняється така позиція від того, чого навчав Ісус Христос?
- Як люди співчувають вам? Як ви можете проявити свою турботу і співчуття до інших?
ВПЕВНЕНІСТЬ
В однокласників Сергія почали зникати речі. Сергій знав, що крадуть двоє хлопців, з якими він іноді грався – не лише в школі, але й після уроків. Сергій знав, що вчитель намагається знайти злодіїв. Але знав він і те, що коли видасть учителеві своїх друзів, їм буде непереливки. Або ще гірше: дізнавшись, хто їх видав, хлопці поб’ють його. Та в душі його постійно мучило якесь дивне почуття, що він повинен розповісти про вчинок своїх товаришів.
Однак, коли вчитель, перепитуючи кожного учня класу зокрема, – хто краде речі, – звернувся до Сергія, він відповів, що не знає.
Запитання для роздумів і обговорення:
- Чи потрапляли ви колись у ситуації, коли вам потрібна була сміливість, щоб виступити на захист того, що ви вважали правильним? Як ви вчинили в такій ситуації?
- Що могло б трапитися, якби Сергій сказав правду?
- А що було б, якби всі в класі виявилися такими ж боягузливими, як Сергій?
Відповідь з позиції християнської етики:
Потрібна впевненість у своїй правоті!
Щоб мати впевненість, людині потрібно у щось вірити. Можливо, в незмінність закону або своїх сімейних традицій. Якщо людина готова відстоювати те, у що вірить, то про неї кажуть, що їй властива впевненість. Однак не секрет, що переконання можуть бути хибними, хоча й щирими. Згідно з християнською точкою зору, істинні переконання повинні базуватися на вченні Ісуса Христа, яке ми, насамперед, знаходимо в Біблії. Зверніть увагу, Христос не лише вчив людей того, у що їм треба було вірити, Він на ділі демонстрував те, як потрібно відстоювати свої переконання.
У ті часи релігійні вожді єврейського народу додавали до Божого закону безліч власних правил. Бог дав людям закон для їхнього ж блага, але релігійні наставники додавали до нього свої правила заради того, щоб люди потрапляли у все більшу і більшу залежність від них (вождів і наставників). І більшість, не роздумуючи, виконувала їхні вказівки. Але Ісус же знав, що насправді відповідає Божій істині!
Багато придуманих людьми правил стосуються суботи, традиційного дня відпочинку: що можна, а чого не можна робити цього дня. Ісуса засуджували через те, що Він і в суботу не відмовляв хворим у зціленні; релігійні вожді розглядали це як будь-яку іншу роботу, а в суботу працювати заборонялося.
Одного суботнього дня Ісус Христос кинув цим вождям відкритий виклик (Мк. 3:1-6). Він прямо запитав їх, чи можна робити добро в суботу, і чи правильно це – допомогти тому, хто має потребу, чи краще залишити його страждати? Винахідники правил мовчали; вони знали, що коли дадуть відповідь на поставлене Ісусом запитання, то дадуть людям засумніватися в правомірності своїх постанов. Ісус розсердився на них за їхню впертість, і привселюдно зцілив чоловіка, який мав хвору руку. Христос діяв згідно зі Своїми переконаннями, хоча це й викликало обурення можновладців.
Обстановка наших днів у цьому питанні мало чим відрізняється. Люди, які відстоюють свої переконання, можуть за це постраждати. Але християнство вчить, що якщо ваші переконання ґрунтуються на біблійних істинах, вам потрібно діяти, незважаючи на наслідки. І тоді ви збережете правоту у власних очах і, що набагато важливіше, в очах Божих.
- 1. Чи знаєте ви когось, хто до кінця відстоював те, що вважав справедливим? Що сталося з цією людиною?
- 2. Які можливості є у вас, щоб робити те, що ви вважаєте правильним і справедливим? Що трапиться з кимось, якщо ви не будете діяти, коли в цьому виникне необхідність? І що може статися з вами, якщо ви не будете пасивним?
ПРАГНЕННЯ СПІВПРАЦЮВАТИ З ІНШИМИ
Усі погоджуються, що з Женею важко знайти спільну мову. У нього була погана звичка все робити по-своєму, а якщо виникали перешкоди, він і зовсім відмовлявся від роботи. До інших людей і їхніх бажань у нього не було ніякого діла. Він уникав участі в шкільних заходах, оскільки не любив працювати гуртом і, якщо й брався за щось, то лише за умови, що все робитиме сам. «Інші тільки все зіпсують, – намагався пояснити свою позицію Женя, – краще я зроблю це по-своєму. До того ж я читав, що якщо людина хоче чогось досягнути, то повинна покладатися лише на себе».
Запитання для роздумів і обговорення:
- Чи знаєте ви людей, схожих на Женю? Чому з ними важко мати справу?
- Чи є щось неправильне в бажанні все робити самому? Чому?
- Як саме може ускладнити собі життя Женя?
- Які, на вашу думку, почуття викликає Женя в інших людей?
- Що було б, якби всі були такими, як Женя?
Відповідь з позиції християнської етики:
Співпраця в усьому!
Одного разу учні Христа посперечалися, хто з них буде «найбільшим», тобто найвизначнішим у Царстві Божому. Але коли Ісус пояснив їм, що значить бути «найбільшим», вони знітилися. Ніби відгукуючись на їхню суперечку, Ісус підкликав до Себе дитину і пояснив, що «найбільшими» в Царстві Божому будуть смиренні і ті, хто готовий навчатися. Саме цим бажанням учитися і готовністю служити іншим визначається велич в очах Божих. Як бачите, вона не пов’язана із надзвичайними здібностями людини, але з її бажанням знаходити спільну мову з іншими людьми, співпрацюючи з ними.
Іншого разу два учні Христа попросили Його надати їм особливо почесні місця в Його царстві. У відповідь вони почули з уст Учителя щось абсолютно протилежне тому, про що просили. Він сказав, що хто хоче бути більшим від інших, повинен стати для них слугою (Мк. 10:35-45). І далі продовжував, що Він, Син Божий, прийшов на землю не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити людям і віддати за них життя. Отець Небесний підніс Ісуса, і настане день, коли Він, Той, Хто приходив послужити, стане управляти всією землею.
Ми шануємо видатних чоловіків і жінок за ті справи, які вони звершили, але багато хто з них із вдячністю говорить про тих, хто допомагав їм у їхніх звершеннях. Насправді великі люди знають, як співпрацювати з іншими, і не наполягають на тому, щоб все і завжди робити по-своєму.
- Назвіть два найкращі для вас способи співпраці з іншими в школі і вдома.
- Що ви думаєте про слова Ісуса Христа: «…хто з вас великим бути хоче, – нехай буде він вам за слугу» (Мк. 10:43)? Чи сприймаєте ви їх як практичне керівництво в житті?
© 1993 by David C. Cook Foundation
Cook Communications Ministries, 4050 Lee Vance View, Colorado Springs, Colorado 80918
U.S.A.