Часто люди запитують: чому так багато різних перекладів Біблії? Невже не можна було зробити якийсь один, який задовольняв би всіх, адже Біблія одна? У часи незалежної України було видано щонайменше чотири нові переклади Слова Божого. Яким із цих перекладів потрібно користуватися? Який із них найкращий, «найправильніший»?
На ці запитання знайдемо відповідь лише тоді, коли зрозуміємо, чому люди протягом усієї історії християнства робили переклади Слова Божого.
Питання розповсюдження Божого Слова мовами різних народів, щоб люди змогли зрозуміти Добру Новину й знайти Боже прощення, завжди було пріоритетним для Церкви. Адже ще в день П’ятидесятниці Бог показав, що Він хоче, щоб кожен народ почув Його звістку власною мовою (Дії 2:7-11).
Згодом це ствердив апостол Павло, бажаючи сказати п’ять слів зрозумілою мовою, ніж десять тисяч слів незрозумілою (1 Кор. 5:19). Тому благовісники, які йшли до різних народів, прагнули доносити Євангелію їхньою рідною мовою.
І вже з перших віків існування Церкви вона активно працювала над перекладом Слова Божого. Точніше, продовжила традицію, яка вже існувала в ізраїльському народі. Адже ще в ІІ ст. до Р. Х. в Александрії для грекомовних євреїв було здійснено переклад Старого Завіту, який донині носить назву Септуагінта. Таким чином з’явилися перші переклади: сирійською мовою «Пешіта» (у Сирії проживало багато християн і церква в Антиохії тривалий час була центром місіонерства); коптською, ефіопською, вірменською, грузинською мовами; знаменитий переклад латинською — Вульгата, який до сьогодні є одним із основних перекладів римо-католицької церкви.[1]
Християнство на українських землях теж було розповсюджене подібним чином. Адже Кирило і Мефодій, які є фундаторами християнської віри в Україні, переклали Біблію на тогочасну болгарську мову, використавши особливості граматики й словотворення, притаманні народам Київської Русі. Таким чином з’явилась Біблія старослов’янською мовою.
Протягом історії українського народу виходили різноманітні переклади Біблії, після здобуття незалежності цей процес лише посилився. Адже протягом відносно невеликого відрізку часу на теренах України з’явилося досить багато різних перекладів:
- переклад професора Огієнка (1962), який і досі є найуживанішим українським перекладом Біблії;
- Римо-католицький переклад Івана Хоменка (1963);
- переклад Нового Завіту Григорія Деркача (1990);
- переклад Нового Завіту World Bible Translation Center (1996);
- переклад Рафаїла Турконяка (2011);
- переклад Олександра Гижі (2013).
Відомо, що й зараз низка авторів працює над новими перекладами Слова Божого.
Тут важливо зазначити одну річ. Усі християнські церкви вірять у богонатхненність Біблії як Об’явлення Божого саме «в оригіналі», тобто тією мовою, якою Бог спонукав святих Божих мужів записати Його волю, і жоден переклад не може претендувати на «богонатхненність», оскільки кожен перекладач намагався розкрити глибини Божих істин тими термінами й поняттями, які притаманні його сучасності.
| Старий Завіт івритом і Новий Завіт грецькою були безпосередньо натхнені Богом і збережені незмінними в усі століття завдяки Його винятковій турботі й провидінню, і тому є справжніми й достовірними. Тому в усіх релігійних суперечках і дискусіях Церква повинна звертатися до них. Але оскільки мови, якими були написані оригінали, не відомі всім дітям Божим, що мають право знати Писання й відчувають інтерес до нього, а їм заповідано читати й досліджувати його в страху Божому, то Писання варто перекладати рідною (загальноприйнятою) мовою кожного народу. Це необхідно для того, щоб Слово Боже перебувало рясно в усіх людях і вони могли поклонятися Богові належним чином, черпаючи в Писанні терпіння й розраду і зберігаючи надію. 2-е Лондонське сповідання віри, 1689 р. |
Є кілька причин, чому нові переклади Біблії постійно з’являються, поновлюються та переглядаються.
Перша із них — це розвиток мови. Змінюється і розвивається мова, якісь слова втрачають первинне значення і їх замінюють, інші виходять з ужитку. Як приклад: Біблію в перекладі Пантелеймона Куліша, яка є однією з перших, перекладених українською мовою, не дуже легко прочитати сучасній людині. Адже на сьогодні змінились правила написання багатьох слів, побудови речень, що утруднює ужиткове використання цього перекладу. Інший приклад: використання Іваном Огієнком певних слів, які набули іншого значення за останніх 50 літ. Так, слово «нагло» на той час означало «раптово», а в сучасній українській — «нахабно». А слово «напевне» означало однозначне ствердження, а не можливий розвиток подій.
Друга і, напевне, найвагоміша причина — бажання перекласти Слово Боже із найбільш автентичних джерел. Протягом останнього століття було знайдено досить багато старовинних рукописів Біблії чи її частин, які датуються ІІ–ІІI ст. і є дуже близькими до часу написання біблійних текстів Нового Завіту. Тож багато християн, які займаються розповсюдженням Слова Божого, постійно звіряють раніше перекладені книги Святого Письма із знахідками, бажаючи унеможливити якісь неточності і якнайретельніше передати зміст Слова Божого.
Деякі перекладачі, які працювали раніше, не мали фізичної змоги бачити ці рукописи. Тому після нових знахідок часто розпочинається робота над новим перекладом. Однак ідеться не про помилки в Слові, які впливають на віру людей, а про ті неточності чи різночитання, які можна виправити, щоб ще краще передати Божу волю.
І ще одне. Перекладаючи з іншої мови, ми стикаємось із тим, що кожне іноземне слово українською можна перекласти досить широким спектром синонімів. Або навпаки. Так, перекладаючи з української словосполучення «бадьоро чимчикувати шляхом», будь-який перекладач стикнеться із труднощами, адже це словосполучення несе не лише інформаційне навантаження, але й передає емоційну складову цього дійства. Як це перекласти, щоб не втратити первинний зміст? Чи навпаки — українське слово «сповідь», яким перекладається грецьке «хомологео». Проте в ширшому значенні це слово означає «згоду», чи «назвати відповідно». Іншими словами, коли ми визнаємо свої гріхи, то ми називаємо їх так, як їх називає Бог, згоджуємось із Ним. І яке слово обрати в перекладі? Яке зі значень (хоча всі вони правильні й мають сенс) використати в конкретному вірші, щоби якнайкраще передати зміст Божого Слова?
Деякі люди, читаючи Боже Слово в різних перекладах, указують на те, що зустрічають різночитання — тобто зміст одного й того ж місця відрізняється в різних виданнях. Це справді так. До слова, потрібно сказати, що подібних різночитань у Новому Завіті близько двадцяти. Проте:
- – у жодному разі вони не впливають на загальний зміст Доброї Новини і не змінюють її сутності;
- – вони не руйнують цілісності тексту;
- – переважно це пізніші вставки, які додали переписувачі, щоби підкреслити головну думку вірша.
Найвідомішим із таких текстів є уривок із Першого послання апостола Івана. Ось він: «Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно».
Цього вірша немає в жодному стародавньому манускрипті. Більшість учених сходяться на думці, що це — пізніша вставка переписувачів, які хотіли підкреслити триєдність Бога. Це було доповненням до наступного, 8 вірша: «І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє в одно». Але це жодним чином не впливає на основний зміст біблійного послання, адже про триєдність Бога можемо дізнатися з інших місць Біблії: зі слів Христа в Євангелії від Матвія («…христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» Мт. 28:19), а також зі слів святого апостола Павла: 2 Кор. 13:13; Еф. 2:18.
Не потрібно перейматись великою кількістю перекладів Слова Божого. Усі вони служать кращому, ґрунтовнішому й глибшому розумінню Божих Заповідей. Боже Слово живе та діяльне, і Господь говорить до наших сердець зі сторінок будь-якого перекладу Біблії. Порівнюючи різні переклади одного й того ж тексту, роздумуючи над прочитаним, ми даємо змогу Слову Божому змінювати наше серце.
Бог закликає нас «досліджувати Писання» (Ів. 5:39), бо через них ми можемо отримати вічне життя. Він бажає, щоб Його Слово почули й зрозуміли всі народи й кожна людина прийшла до пізнання Правди (1 Тим. 2:4).
Для того щоб доносити учням матеріал, педагог повинен досконало знати його. Понад те, він має показати, як цей матеріал можна застосувати в практичному житті. Як кажуть, великим педагогом ти будеш тоді, коли все твоє життя стане навчальним посібником для учнів.
Розуміючи Слово Боже, даючи Йому можливість змінювати наше життя, ми самі стаємо тією живою книгою, яка матиме незаперечний вплив на наших учнів.
Олег Блощук
[1] Посилання взяті зі сторінок вільної енциклопедії «Вікіпедія», сторінка «Переклади Біблії».