Поклик

Цього року весь світ відзначає 500-ліття Реформації. Не оминули ці святкування й Україну. Окрім різноманітних імпрез і дійств, що відбувалися протягом року, з’явилося досить багато матеріалів про те, як ця подія вплинула на наш народ і нашу культуру. Вже було відзначено, що Реформація мала безпосередній вплив на формування української культура, освіти, філософії, релігійної думки.

Та, окрім усього, автори цих досліджень наголошували, що ідеї Реформації не просто дали поштовх для розвитку світового співтовариства, а й стали фундаментом для створення нового погляду на людину і світ. І ще — усі акцентують, що сучасні економічно успішні країни — це переважно ті, де ідеї Реформації були панівними не лише в царині науки і культури, а й у сфері економіки.

Як таке може бути і чи може релігійна думка сприяти економічному розвитку країни? Чому процес, який розпочався, як реформа церкви, став настільки впливовим у тогочасній Європі?

ільшість людей, навіть досить далеких від релігії, якось чули християнський вислів про те, що потрібно все робити як для Бога. Цей вислів — слова апостола Павла, які він двічі написав церкві у Колосах, перебуваючи у в’язниці в Римі.

Ось вони:

Для людей, які називають себе християнами, ці слова мають роз’яснювати, як їм потрібно ставитися до всіх ситуацій, подій і вчинків, якими буде наповнене їхнє життя. Бо коли в Антіохії послідовників Ісуса Христа назвали «християнами», то цим хотіли підкреслити, що люди у всіх сферах життя йдуть за Христом і втілюють Його принципи. Власне, «християни» — це народне прізвисько, яке дали першим учням Христа. І саме цим послідовникам Христа і написав апостол свої слова.

Він знав із власного досвіду й досвіду свого народу, що відвічна проблема людей — бажання розділити своє життя на духовну сферу і «не дуже духовну», де в одній Бог присутній, а в другій — якось і не дуже; одною ми можемо служити Богу, а іншою — хтозна… І це випливає із щирого бажання визначити чіткі чорно-білі рамки для полегшення життя: те служить Богу, а те — ніякого відношення до Нього немає, тому мені і перейматись цим не слід.

Для прикладу — коли ми чуємо словосполучення «духовна сфера життя», то в більшості людей виникає асоціація із читанням Біблії, відвідуванням храму, молитвою, щирим виконанням Божих Заповідей, або, зрештою, із місією в далекій країні.

Але з Божого погляду це і «…так, та трішечки не так» (як завжди казав Шельменко-денщик). Адже це не відповідає тому, що записано в Слові, і тому, що Бог хотів через це зафіксоване Слово донести до людей.

• По-перше, коли ми розгортаємо Книгу книг і знайомимось, наприклад, із Псалмом 138, то можемо легко зауважити думку, яку псалмоспівець хотів відкрити людям — Бог є присутнім у будь-якому куточку землі й немає місця, де би ми змогли сховатись від Нього. Навіть Боже Ім’я, яке зустрічається в Слові — Всюдиприсутній — підкреслює цю думку.
• По-друге, Бог, створивши цей світ, заснував Його на Своїх законах, які ніхто не може відмінити. Адже вони — основа буття цього континууму. Найвідоміший — закон сіяння і жнив — що ти сієш, те ти жнеш, — універсальний закон, як фізичного плану буття, так і духовних аспектів. Усі речі в цьому світі відображають красу і велич Бога і мають вказувати на Його неперехідні цінності. Пізнаючи їх, ми можемо пізнати Бога як Творця. Саме тому при творінні Бог запечатував кожен день творіння словом «добре», констатуючи факт того, що створений Ним Усесвіт вповні відображає Його задум.
• Деякі люди вказують на те, що цей світ просякнутий гріхом і не може достатньою мірою відображати Творця. Це насправді так. Проте… Часто люди уявляють, що диявол є таким собі суперником Бога, який повністю спотворює Його речі. Але ми забуваємо, що сатана, у своїй суті, був ангелом, тобто істотою, яка сама створена й не мала можливості щось творити. Усе, що він може, — перекручувати, споганювати і паплюжити Боже творіння. Але навіть до кінця спотворити Божі закони він не може, адже на їх сторожі стоїть Сам Бог. Бо варто було би цьому статись, як увесь Усесвіт пішов би шкереберть, адже всі принципи та закони буття були створені виключно одним Богом.
• Тому одним із завдань будь-якого християнина є відкривати багатство слави і величі Бога у всіх сферах життя. І яскравим прикладом такого життя є Ісус Христос. Адже у всіх обставинах життя Він відкривав Божий задум і Його присутність у всіх, навіть дрібних ситуаціях життя.

Усі вище перераховані тези є тим контекстом життя, виходячи із якого апостол Павло пише свої слова. Він хотів, щоби церква, яка на той момент лише зароджувалась, розуміла, що питання слідування за Богом є не просто якоюсь окремою, специфічною частиною життя, а охоплює всі сфери існування людини.

Коли розпочалась Реформація, то однією із її головних тез було повернення до вивчення Слова, як основи наших стосунків із Богом. Читаючи Слово, люди мали зрозуміти, що немає якихось окремих, духовних стосунків із Богом. А цими стосунками має бути просякнуте все життя, усі сфери людського життя і діяльності. Де б ти не був, ти можеш відкривати Бога і Його принципи. Яку би ти роботу не виконував, власне, на цьому місці ти можеш прославляти Бога. І робота — така сама сфера, де Бог може бути явлений іншим людям.

Згодом подібний підхід до життя був названий «протестантською трудовою етикою». Саме ці погляди лягли в основу подальшого розвитку таких країн, як: Німеччина, Швейцарія, Англія, США, Канада, Нідерланди, Австрія, Чехія, скандинавські країни та інші. Про цей феномен більше можна дізнатись із книги «Протестантська етика і дух капіталізму» Макса Вебера.

Люди, які читають Слово, знають, що Бог хоче впорядкувати все наше життя таким чином, щоби ми змогли зрозуміти Його задум і Його бачення щодо всіх речей, які нас оточують, присвятити своє життя тій професії, від якої співатиме серце — ось задум Бога для всіх людей. Адже Він створив нас із різними талантами і здібностями, з різним характером і зовнішністю. Його задум — через це різноманіття заповнити всі потреби, які виникають на землі.

Іван Хреститель сказав, що людина нічого не може прийняти, якщо їй це не буде дане Богом. Іншими словами, усі дані нам здібності — це дарунок Бога, який хоче, щоби ми їх використали для користі іншим. Саме це й називають «покликом». Це слово сьогодні непопулярне, адже багато людей ідуть туди, де легше вчитись, де небагато вимагають, або здобувають професію, якою в перспективі можна більше заробити, а не ту, куди кличе їх серце. Саме тому ми маємо таких лікарів, учителів, депутатів, продавців, юристів… та, що там перераховувати. Будь-яка робота за подібного ставлення буде нудною і ми її виконуватимемо абияк.

Та коли Бог обдаровує нас чимось, Він вимагає від нас дуже серйозного і вдумливого підходу до професії. З погляду Біблії, немає професії, якою не можна прославляти Бога (звісно, окрім тих, які прямо порушують Божі Заповіді). Він, даючи нам здібності, хоче, щоби в тому місці, у якому Він нас помістить, ми відображали Його волю і виконували Його заповіді.

Це і стало основою реформованого християнства. Адже неважливо, ким ти працюєш, важливо, чи ти приймаєш Божий план на своє життя і чи втілюєш його. Ти вчитель — навчай як для Господа, ти прибиральник — наводь лад у цьому житті для Бога. Ти бізнесмен — провадь свій бізнес так, щоби прославився Бог, ти … Власне, саме тому апостол Павло пише свої слова в контексті повсякденного життя християнина, тобто тих речей, із якими ми стикаємось щодня.

Саме таке ставлення до життя вилилось у тезу «вся слава Богові», яка стала однією із «5 Solo», тобто 5 принципів Реформації. І саме цього навчали молодих людей у школах і цей принцип ліг в основу тих великих економіко-соціальних перетворень, які відбулися в західному суспільстві після Реформації.

Тож усвідомлення і втілення в навчальному процесі цього принципу вчителями — це наріжний камінь нашого майбутнього. Адже розуміння того, що я можу на будь-якому місці прославляти Бога через свою професію — це запорука майбутніх здобутків. Саме тому Мартін Лютер доручив своєму другу й соратникові Філіппу Меланхтону організувати систему шкіл у Німеччині, щоби молоде покоління виховувалось на подібних засадах. І роль вчителя в цьому процесі важко переоцінити.

Те, якими талантами і здібностями я володію, — це царина Бога. Але те, як я ними розпоряджаюсь, у що вкладаю і чому присвячую — це виключно відповідальність людини. І розуміння того, що там, де я є, я маю бути представником Творця — буде впливати на вибір моєї професії, на мою посвяту. Мій професіоналізм, моя посвята, мій стан серця — це те служіння Богові, яке не менш важливе, ніж читання Слова чи відвідування храму. І проголошення через професію Божих чеснот і Божих засад, на яких, незважаючи на пануючі у світі погляди, можна розвиватись і служити іншим, стане не менш вражаючим свідченням для моїх навколишніх.

Олег Блощук