Із проповідей Блаженнішого Святослава Шевчука, глави УГКЦ
А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.
І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.
І ось з’явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.
І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі».
Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!»
А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно…
А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: «Уставайте й не бійтесь!»
Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.
А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне (Мт. 17:1–9).
У книгах Священного Писання, для того щоб пояснити людям ставлення Бога до людини автори священних текстів часто використовують образ Божого лиця. І це цілком природно, тому що для того щоб дитина знала, як мама чи тато ставиться до неї, вона вглядається в їхнє обличчя. Як мати всміхається, то дитина радіє. Як батько суворий, то дитина стурбована й засмучена.
Так само і в книгах Священного Писання. Коли людина перебуває в небезпеці, в турботі, тоді починає шукати Божого обличчя. У Псалмах читаємо такі слова: «Боже, чому Ти відвернув Своє обличчя від мене? Чому ховаєш Своє лице?» (див. Пс. 26:8–9; 68:17–18; 101:3). А в Книзі Числа, де висловлене найвище благословення людини, написано так: «Нехай Бог благословить тебе, засяє Своїм обличчям на тебе і дарує тобі мир» (див. Чис. 6:24–27). А коли людина радіє, відчуває, що Бог неначе всміхається до неї і благословляє її, то, як каже Священне Писання, Боже обличчя сяє над людиною. І тільки така людина може бути щасливою. Пригадаймо, як Мойсей на горі Синай шукав Божого лиця, бо шукав щастя, шукав певності, шукав охорони і життя для себе і своїх людей. «Боже, ущедри нас і благослови нас! Просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас!» (див. Пс. 66:2) — так співає псалмоспівець Давид, благаючи в Бога благословення для себе і свого народу.
Сьогодні християни святкують свято Преображення Господнього. Змістом цього свята, тієї радості, яка сьогодні сповняє серце кожної віруючої людини, є те, що ми сьогодні святкуємо осяйне Боже обличчя, яке раз і назавжди у Своїй повноті звернене до нас в обличчі Ісуса Христа. У євангельському читанні ми чуємо, що Ісус Христос вивів Своїх учнів Якова, Петра та Івана на гору Тавор1 і преобразився перед ними. Його обличчя засяяло, наче сонце. Бог просвітив Своє обличчя щодо людини через обличчя самої Людини. Апостоли побачили сяйво Божества Ісуса Христа в Його людському обличчі, обличчі воплоченого Бога.
Мойсей та Ілля, які так шукали обличчя Боже в Старому Завіті й просили, щоб Господь звернув це обличчя на Свій народ, прийшли, щоб розмовляти з Христом віч-на-віч. А апостоли так себе добре почували на тому місці, були сповнені такою радістю, що не хотіли сходити з тієї гори. Тому Петро, можливо, до кінця не розуміючи, що діється перед його очима, каже: «Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети — один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі», бо хотів залишитися якнайдовше перед осяйним обличчям Божим, яке споглядав перед обличчям свого Учителя Ісуса Христа.
Святий апостол Павло каже, що в Ісуса Христі раз і назавжди Бог сказав «так» людині. Усі щедроти й благословення, які потребує людина, вона знаходить в Особі Ісуса Христа. Тому сьогодні на Таворі Сам Бог Отець промовляє до учнів, кажучи: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте».
Сьогодні Боже обличчя сяє над людиною. Нехай це благословення спочиває над усіма нами, над нашою землею, над нашим народом. Добре людині є лише там, де є близько Бог. Наше благословення нам запевнене в Ісусі Христі, який є з нами повіки. Амінь.
https://www.youtube.com/watch?v=ANa7u_XTy50&ab_channel=%D0%96%D0%98%D0%92%D0%95%D0%A2%D0%95%D0%9B%D0%95%D0%91%D0%90%D0%A7%D0%95%D0%9D%D0%9D%D0%AF
***
Святкуючи свято Преображення Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, ми не тільки згадуємо конкретну історичну подію, але й намагаємося увійти в її глибший зміст і збагнути істину, яка так важлива для нас, сучасних людей. Євангеліст Матвій говорить про цю подію коротко, але напрочуд влучно: «Одного дня Христос узяв Своїх учнів Петра, Якова та Івана і вийшов на гору Тавор».
Ми знаємо, що гора Тавор у Священному Писанні книг Старого Завіту має особливий зміст і значення. Історія, пов’язана з горою Тавор, описана в Книзі Суддів. У той час ізраїльтяни вчинили погане в очах Божих, і тому Він віддав їх у руки хананеян, які їх гнобили та переслідували. На той час у ізраїльському народі суддею була жінка Девора (єдиний випадок у старозавітній історії). І ось для того щоб перемогти переважаюче військо хананеян, Девора і Барак, очільник війська, виходять на гору Тавор і там готуються до рішучої битви. Потім сходять з гори і перемагають ворога. Зміст цієї історії полягає в тому, що богомудра жінка є сильнішою від безбожного чоловіка. Тому що вона є мудрою Божою мудрістю. Нечисленне військо може перемогти могутнього супротивника, коли воно воює не так силою, як правдою, і у своїй боротьбі виявляє правду про єдиного правдивого Бога.
Отож сьогодні Христос виходить на гору Тавор, начебто готуючи Себе і Своїх учнів до якоїсь битви. Преображення Христа на Таворі було провіщенням, пророцтвом і прообразом Його Воскресіння. Бо там, на Таворській горі, до Нього прийшли два старозавітні мужі: Мойсей та Ілля, які символізують старозавітній Закон і Пророків, які сповняються в Особі Ісуса Христа і в Ньому знаходять справжній зміст життя в події Його славного Воскресіння.
Учні бачать преображеного Господа, бачать Його тіло, Його лице, через які світить слава Божества.
Христос на Таворі хотів Своїм учням показати славу Свого божества для того, щоб коли вони побачать Його розп’ятого, побачать те саме тіло, але преображене навпаки — зневажене, опльоване, збите, у терновому вінці, вони зрозуміли добровільні страждання Бога задля спасіння людини. Отож Тавор є начебно передвіщенням Голгофи. Але там на Голгофі поруч із Христом уже не будуть дві духовні вершини Святого Письма, а два розбійники. Із тих трьох учнів, які сьогодні дивляться на преображеного Спасителя, залишиться тільки один, Йоан. Петро відречеться, Яків утече. Але так важливо сьогодні бути їм разом зі Своїм Спасителем і бачити Його Божество, тому що сьогодні на горі Тавор Христос показує у Своєму преображенні, що Він є воплоченим Богом. Як каже апостол Павло, «в Ньому тілесно живе вся повнота Божества» (Кол. 2:9).
Сьогодні багато хто з археологів, істориків, які досліджують Єрусалим, Святу Землю, уже не мають сумніву щодо історичності Особи Ісуса Христа. Вони переконливо знають, що Ісус — це історична Особа, проте в них залишається одне питання: «Те, що Він був, ми знаємо, але ким Він був?» Ось на це питання сьогоднішня подія дає чітку відповідь учням, які стають свідками преображення. Бо преображення не передбачає якусь мутацію, видозміну, а означає виявлення глибокого внутрішнього змісту, переведення глибини правди до образу назовні, яке можуть споглядати учні настільки, наскільки їм дозволяють їхні духовні і тілесні очі. Для того щоб довершити відповідь на питання, ким є Христос, Сам Бог Отець звертається Своїм голосом до учнів і каже: «Він є мій Син Улюблений».
Пізнати правду про себе є одним із найбільш древніх прагнень людини, яке вона ставить собі у всіх часах своєї історії, незалежно від релігії і культурної приналежності. «Пізнай самого себе» (гр. Γνῶθι σεαυτόν) говорить стародавній грецький філософ. Але у своєму Преображенні Христос не тільки відкриває правду про Себе, про воплоченого Бога, присутнього серед нас, але також і відкриває правду про людину і дає відповідь на питання: ким є людина? А з іншого боку, запрошує до преображення кожного з нас. Він запрошує нас виявити внутрішню правду про себе у своїх учинках, думках, емоціях і діях. Бо людина сотворена для того, щоб бути богоносцем. Бо остаточним завданням людини є преобразитися й засяяти у воскресінні разом зі Спасителем. Він сьогодні кличе нас пізнати глибину Божого життя, яку Бог вклав у нас в момент нашого хрещення та миропомазання. Христос сьогодні запрошує нас відкрити Його Преображення в момент нашого причастя Його Тілом і Кров’ю у Тайні Євхаристії. Ба більше, запрошує нас силою нашого християнського життя перемогти всяку неправду і зло після того, як ми зійдемо з Тавору, що є сьогодні храмом Божим, в якому ми зараз з вами перебуваємо.
Ми маємо гарний звичай у нашому народі на свято Преображення приносити до храму на освячення перші плоди землі, які цього літа, цього року ми зібрали. Це один зі способів проповідувати правду про нас і про ту землю, на якій ми живемо. Остаточно правда є такою, що людина працює, але Бог плодоносить. Приносити первоплоди на освячення до Бога — це означає визнавати, що земля, на якій ми живемо, є Його, є Його даром для нас. Якщо ми так будемо ставитися до землі і довкілля, один до одного і до нашої держави, то кожне наше зусилля і діло буде преображенням і проявом сяйва і світлості Божої мудрості у нашому житті, суспільстві і на нашій землі.
«Його слухайте, преображеного на Таворі!» — каже нам сьогодні Небесний Отець. Слухаючи Його, пізнаєте себе й зможете переобразити власне життя, а відтак у Таворському світлі побачити правду в усьому тому, що будете думати, мріяти і чинити. Нехай преображений Христос сьогодні змінить наші очі, щоб у Його світлі ми побачили Світло. Амінь.
http://news.ugcc.ua/video/blazhenn%D1%96shiy_svyatoslav_na_svyato_preobrazhennya_ostatochnim_zavdannyam_lyudini_ie_pereobrazitisya_%D1%96_zasyayati_u_voskres%D1%96nn%D1%96_razom_z%D1%96_spasitelem_90591.html
***
У цей святковий день голос із Неба кличе всіх нас вийти на гору. Це означає, хоча б на хвилину, піднятися над нашою сірою буденністю й поглянути у вічі вічності.
Там на Таворі ми бачимо об’явлення всієї пресвятої Трійці. Син Божий через людське тіло показує славу Божества. Таїнственна хмара, яка є знаком присутності Святого Духа, огорнула тих апостолів, і вони почули голос Бога Отця, який їм пояснював, ким є Той, у Кого вони вірують, кажучи: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!»
Подія Преображення відкриває нам глибокий зміст життя Церкви Христової. Святий апостол Павло каже, що Церква є Тілом Ісуса Христа, яке у своєму житті покликане йти дорогою преображення. А коли Церква преображається? Коли Тіло Христове сяє повнотою Божества, яке носить у собі? На це запитання, знову ж так, дає нам відповідь апостол Павло: тоді, коли Церкву переслідують, коли вона гнана, коли тіло церковне роздирають, тоді ясність душі кожного мученика і сповідника віри щораз ясніше сяє повнотою Божества, яке носить у собі.
Так само як тіло Ісуса Христа не зазнало тління, тому що Божество Його преображало, так само і Церкву Христову неможливо знищити, тому що тіло Воскреслого з мертвих не боїться ні переслідувань, ні гонінь, ні терпінь, ні навіть самої смерті. Що більше Церкву переслідують, гонять, роздирають, то сильнішою вона є, то більше вона показується зародком, носієм життя вічного, яке починається тут на землі.
Святкувати сьогодні Преображення Господнє означає сповнятися силою воскреслого Христа в нашому щоденному житті. Та сила показує нам здатність не втікати перед труднощами, бо та сила дана нам для того, аби їх переборювати.
Нам інколи по‑людському хочеться уникнути терпінь і страждань. Українці сьогодні хочуть так легко уникнути страждань будівництва своєї держави, як та людина, що перемикає канали в телевізорі зі сумної передачі на веселішу. А так у житті не буває. Сила Божа, яка діє в тілі своєї Церкви, — це сила воскресіння, яка дає можливість не втікати, а перемагати труднощі.
http://ugcc.ua/video/dopoki_ukraina_maie_ukrainsku_grekokatolitsku_tserkvu_voskreslogo_hrista_vona_ne_vmre_87040.html
