Зінаїда Скворцова, вихователь ЗДО «Центр Пагінець» м. Рівне
Слово «серце» зустрічається в Біблії понад 800 разів. Проаналізувавши деякі з цих текстів (див. таблицю на с. 42), можемо побачити, що життя людини відображає стан її серця. Це стосується і дорослих, і дітей. Усе, що діти говорять і роблять, є відображенням того, що переповнює їхні серця, що це серце бажає, про що таємно мріє. «Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!» (Лк. 6:45).
Завдяки цим віршам зі Святого Писання ми можемо зрозуміти, що основна проблема полягає не в поведінці, а в тому, що є в серці дитини. Як часто ми припускаємося помилок у вихованні юних душ, звертаючи увагу лише на поведінку, а серце залишається без гідної уваги. Часто мета, яку ми, вихователі, вчителі, ставимо перед собою, — це виправити поведінку дитини. І для цього ми використовуємо чимало педагогічних арсеналів.
Ми можемо «начепити» на дитину плоди, тобто змоделювати поведінку у присутності дорослого, проте коли вона виходить за межі зорового контролю, то чинить так, як хоче. Зосередження на зовнішній поведінці — це своєрідна маніпуляція дорослого дитячою поведінкою. Так ми формуємо в дітей подвійні стандарти: у присутності дорослого і за його відсутності. Можна добитися, що дитина буде чинити правильно, проте мотиви її будуть егоїстичні. Наша маніпуляція поведінкою дитини призведе до маніпуляції дитини дорослим, бо що посієш, те пожнеш.
Проте найголовніша небезпека такого підходу, коли я маніпулюю дитиною, полягає в тому, що вона не узгоджується зі Словом Божим. У центрі буде не Євангелія, Добра Звістка про Ісуса Христа, а наші стандарти та моральні повчання. Чи ж Ісус не засуджував лицемірство фарисеїв, указуючи на їхні постанови, які вони самі не виконували: «Усе, що лиш скажуть вам, робіть і зберігайте; але так, як вони, не чиніть; бо вони кажуть і не роблять» (Мт. 23:3).
Поведінка дорослих, коли вони говорять одне, а роблять інше, теж породжує у дітей подвійні стандарти. Якщо я розумію цю проблему, то зміни дитячого серця мають початися зі змін у моєму серці і моєю молитвою має стати: «Серце чисте сотвори в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму» (Пс. 50:12). Зміни у власному серці починаються із визнання власних гріхів перед Богом: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно» (Пс. 50:3–5). Лише після зміни власного серця я можу направити дітей до Бога без маніпуляцій.
Як практично це здійснити? Звернімося до Євангелії від Марка, 10‑й розділ, 13‑16 вірші: «Приносили до Нього дітей, щоб доторкнувся до них. Учні боронили їм. Побачивши, Ісус обурився і сказав їм: «Дозволяйте дітям приходити до Мене, не бороніть їм, бо Царство Боже є для таких. Щиру правду кажу вам, якщо хто не прийме Божого Царства як дитина, той не увійде до нього». Обнявши їх, покладав на них руки, благословляв».
Зауважте, яких дітей направляли до Ісуса? «Приносили до Нього» — тобто це малі діти. Ми бачимо, що Господь бажає, щоб дітей направляли до Нього із самого малечку. Хто може бути перепоною приходу дітей до Бога? «Учні боронили їм». Можливо, ті, хто ходив за Христом, вважали, що діти — то зайвий клопіт. Але така поведінка учнів викликала певну реакцію у Христа: «Ісус обурився і сказав їм: «Дозвольте дітям приходити до Мене, не бороніть їм». Варто проаналізувати власне серце, чи немає в ньому перепон, які перешкоджатимуть дітям приходити до Бога. Чи не боюсь я реакції Ісуса на свою поведінку, Його обурення (у деяких перекладах вжито слово «гнів»), коли забороняю дітям приходити до Нього?
Яким було бажання Ісуса стосовно дітей? З біблійного тексту ми дізнаємося, що Христос, обнявши їх, покладав на них руки, благословляв. Коли я обнімаю чужу дитину, таким чином я знайомлюся з нею, а через обійми я показую свою відкритість, те, що в моїх руках затишно і надійно. Ми бачимо, що бажання Бога познайомити дітей із Собою виражається в обіймах.
Чи стали ми цими руками для дітей? Руками, які хотіли б благословити, молитись за них, таким чином наблизити їх до Христа? Чи, можливо, я казатиму, що дітям ще зарано слухати про Бога, нехай виростуть, тоді виберуть?
У дітей є всеосяжна потреба в благодаті. Звернімося до біблійного уривка зі Старого Завіту, Книга пророка Єзекіїля 36:25‑28: «І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати».
У яких істинах мають потребу діти:
— їхнє серце потребує очищення;
— маємо потребу в пересадці серця: заміна кам’яного на живе;
— дія Святого Духа в середині нутра невидима очам, Він міняє мій внутрішній світ, тоді ходіння уставами, зберігання постанов — це вже плоди Духа Святого.
Як це відбувається практично?
Діти пізнають світ кожен день і захоплюються ним, його речами, це призводить до того, що дитина знаходить радість у речах цього світу, а нам важливо навчати дітей, пізнаючи світ, захоплюватись Богом, повернути до першопризначення цього світу. Я можу помилятися в оцінці цього світу, неправильно тлумачити ті чи інші речі, обставини, факти. Проте діти прагнуть знати тлумачення. Щоб дати правильний орієнтир, нам потрібно відкрити їм Бога Біблії, який створив цей світ, задумав закони співіснування та показав вихід із гріховної суті людини. Аби вразити дітей, я сама маю бути зачарована Богом, змінена Його істиною.
Щоб практично реалізувати цей задум, ми, працівники дошкільних навчальних закладів м. Рівне, звертаємось до комплексних програм, зокрема до програми «Українське дошкілля», де є розділ, присвячений духовно-моральному вихованню. Більш поглиблено за запитом та заявою батьків це питання реалізуємо через парціальну програму «Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях», яка рекомендована МОН України для використання в дошкільних закладах. Також для поширення цього досвіду в нас уже 4 роки функціонує «Школа духовної істини» для педагогів, які використовують християнські цінності у виховному просторі. Мета школи:
— впровадження програми з духовно-морального виховання дітей дошкільного віку на християнських засадах, що вибудовує фундамент буттєвих цінностей сучасної дитини;
— формування здатності до співжиття в поліконфесійному та полікультурному українському суспільстві;
— ознайомлення з методичними підходами до роботи зі Святим Письмом;
— сприяння формуванню моральності та духовності педагогів через усвідомлення одвічних моральних цінностей та їхньої ролі в житті людини.
Тривалий час ЗДО № 33 був плацдармом поширення духовних істин для дітей через християнські цінності, на його базі не один рік проводилась «Школа духовної істини», а тепер і інші садки почали поширювати цей досвід.
Хочу поділитися досвідом роботи вихователя Людмили Бондарець, яка працює в ЗДО № 16, на тему «Формування духовно-моральних почуттів через призму інклюзивного середовища». Чому ми порушили таку тему? Тому що в нашому суспільстві все більше з’являється інклюзивних груп у ЗДО, класів у школах, центрів розвитку. Але чи ми, дорослі, готові прийняти цих дітей, щоб вони стали частинкою нашого життя? Чи я як педагог, який сповідує християнські цінності, хочу стати помічником, провідником, тим, хто відкриє цей світ дитині з особливими потребами? Це питання до кожного з нас.
На занятті для старшої групи вихователь Людмила Бондарець використовує метод пексів. PECS — система для спілкування, коли використовуються не слова, а картинки. Навчання PECS застосовують серед дітей, які відчувають мовні та комунікативні труднощі, а також інші проблеми, супроводжувані «невербальністю».
За таким принципом діти старшої групи розповідали різдвяну історію, використовуючи картинки (див. фото на с. 41).
Досвід роботи в громадській організації «Центр розвитку дитини ТЕДІ — R» показав ефективність методу залучення дітей з особливими потребами до спільної діяльності, коли ми допомагаємо їм на практиці прожити біблійні істини. Діти отримали знання про добро і зло, до чого може призвести непослух і як гріх змінює життя людей, на практиці власноруч виготовивши солодку випічку та пригощаючи людей, які опинились без домівки й опинилися на вулиці. Діти раділи, що могли зробити добро, і не боялись підійти до безхатьків та пригощати їх ласощами. Цей життєвий досвід назавжди залишився в пам’яті та дитячому серці.
Процес роботи з серцем людини — це процес усього життя. Зміни в характері через Слово Боже приводять до бажаної мети — «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мт. 5:8), і цей процес має розпочатися в дитячому віці, якомога раніше, коли дитина формується як особистість. У цьому полягає наша відповідальність як педагогів і батьків.