Наше навернення до Христа схоже на порятунок і усиновлення дитини, позбавленої батьківського піклування і будь-якого догляду. Дитину рятують від холоду, голоду, насильства, наркозалежності, токсикоманії. Так само й Бог рятує нас від влади сатани і від пекла. І спочатку це — ейфорія! Наші базові потреби задоволені: ми в безпеці, прийняті й огорнуті любов’ю. Влившись у Божу сім’ю, ми відчуваємо себе в оточенні ідеальних людей: усі люблять нас і ми любимо всіх.
Справді, велика милість Божа, що Він приймає нас такими, які ми є, але правда полягає в тому, що Бог не хоче і не дозволить нам залишитися такими назавжди. Кожну усиновлену дитину вчать правилам сім’ї, де вона буде жити, прищеплюють елементарні навички гігієни, навчають етикету. Так і наше становлення в церкві як дитини Божої потребує навчання.
Не всім цей етап подобається, бо ми починаємо бачити свої та чужі недосконалості, неправильні реакції, помилкові судження. На цьому етапі дехто розчаровується і починає переконувати себе, що на вулиці було не так вже й холодно і погано… Але ці виховні зміни необхідні для перетворення нашої сутності та вподібнення Христові.
І тут доречно буде поговорити про королівське життя. На перший погляд — це dolce vita1. Усе роблять за тебе, ти не турбуєшся про хліб насущний, купаєшся в променях уваги та слави. Але пригляньмося ближче до королівського життя на прикладі VIP-персон Великобританії. Насправді воно регламентується досить жорсткими правилами поведінки й обмеженнями. У цих людей практично немає вільного часу й особистого простору. Не всі готові підпорядкувати своє життя правилам королівського двору й погодитися з таким життям. Наприклад, принц Гаррі і його дружина Меган Маркл, герцог і герцогиня Сассекські офіційно заявили про своє бажання відмовитися від обов’язків старших членів королівської сім’ї й отримати фінансову незалежність від Букінгемського палацу.
Ось деякі з правил королівського етикету:
Жодних соціальних сторінок.
Членам королівської родини не дозволяється мати власних облікових записів у соціальних мережах. Натомість вони мають свої особисті сторінки на офіційному веб-сайті сім’ї.
Жодних селфі та автографів.
Це обмеження, очевидно, було особливо проблематичним для колишньої актриси Меган Маркл.
Жодних мініспідниць.
Її Величність королева Єлизавета повністю зневажає мініспідниці серед жінок королівської родини, а на публічних заходах такий одяг абсолютно недопустимий.
Колготки обов’язкові!
Це обов’язкове правило королівського протоколу для жінок у королівській родині.
Ніякого темного манікюру.
Відповідно до королівського етикету жінкам заборонено покривати нігті темним або кольоровим лаком. Це моветон, леді!
Взуття на підборах!
Жінки королівської родини не ходять у туфлях на танкетці в присутності Королеви.
Не забути про реверанс.
Навіть у неформальній обстановці всі королівські дами повинні присідати в реверансі, коли її Величність входить до кімнати.
А тепер повернімося до нашого духовного життя. Якщо вже у світі принців та принцес є правила, то які ж манери мають бути властиві донькам Небесного Батька?
Принцеса — публічна персона, до якої прикута увага спільноти, від якої очікується відповідність статусу. Ми — доньки Царя над царями. До того ж нам важливо пам’ятати, що Царство нашого Батька не від світу цього, тому ми ще й під прицілом ні-ні, не фотокамер, а злого духовного світу і в нас є вороги. Тобто в нас не лише представницька функція, іноді нашою оздобою стає зброя і засоби захисту. Для цього треба мати силу духу та внутрішній стержень.
Якості характеру доньки Царя:
Шляхетність — це сукупність особистісних якостей, зазвичай притаманних людині, що походить зі знатного благородного роду, яка отримала спеціальне виховання, що необхідне для виконання обов’язку, який покладається на неї відповідно до походження. «Але ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петр. 2:9).
Вияви шляхетної поведінки:
1. Жертвувати собою заради спільного блага: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…» (Флп. 2:3‑8);
2. Бути великодушною (здатною виявити милість, пробачити, не судити зопалу);
3. Не розмінюватися на дрібниці (пам’ятати про пріоритети: люди цінніші за речі), пам’ятати, що ми власниці небесних скарбів: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Мт. 6:19–21);
4. Не жити паразитичним життям за чийсь рахунок (хтось зробить, нехай хтось інший…), приєднуватися до Божої роботи;
5. Виявляти витримку в складних ситуаціях, не панікувати, не метушитися, довіряти Богові;
6. На якому діалекті ми спілкуємося? Наша мова видає наше походження. Плітки, обмови, порожні слова чи лагідна мудрість та стриманість?
Вірність покликанню: «Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Флп. 3:13–14). У Бога немає безталанних. Кожна з нас має життєве покликання, але успіху в ньому досягає лише наполегливий. Якою б масштабною не була наша особистість, Божа воля завжди вестиме нас до реалізації трьох речей: збудування Тіла Христа: «Отож, благаю вас я, в’язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі спокою» (Еф. 4:1–3), освячення: «Бо це воля Божа — освячення ваше: щоб ви береглись від розпусти» (1 Сол. 4:3), благовістя.
Чистота. У Біблії багато сказано саме про цю якість: Пс. 50:12, Мт. 5:8, 1 Ів. 3:3, Об. 21:27, Тит. 2:3–5). Приємно пахне лише від чистого: «А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!» (2 Кор. 2:14). Наша чистота стосується як внутрішніх (чистота думок, моральність), так і зовнішніх аспектів (гігієна, порядок у помешканні). Моє тіло має славити не мене, а Бога. Чи те, що я транслюю в світ через Інстаграм та інші соцмережі, є чистим?
Нетлінні прикраси. Бог розуміє наше бажання прикрасити себе, це природно для жіночої статі, але біль Божого серця в тому, коли ми замінюємо духовну вбогість роздутою зовнішньою атрибутикою: «Чи панна забуде оздобу свою, наречена — про стрічки своє? А народ Мій про Мене забув незчисленні вже дні!» (Єр. 2:32). Якими ж є прикраси, якими милується Сам Бог? «А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, — заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (1 Петр. 3:3–4): лагідна вдача, мовчазний дух; «А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила» (Дії 9:36): добродійство; «Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного… Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці» (Пр. 31:20, 26): щедрість, щирість тощо.
Послух голосу Батька: «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть» (Ів. 10:27). Ми не зможемо слухатися чужого, того, кому ми не довіряємо. Отож послух починається з побудови стосунків (молитва, Слово, спільність Божих дітей). Прийде момент, коли нам доведеться випробувати надійність Бога — довіритися Йому, і коли ми на власному досвіді побачимо, що Він вірний, тоді нам буде простіше виявляти послух, знаючи, що наслідком є благословення.
Віра Муляр, психолог Рівненської християнської школи «Світогляд»
