Автор Ліана Лозовська, учитель української мови та літератури, курсу «Основи християнської етики» Семенівського ЗЗСО І–ІІІ ст. № 3 Чернігівської обл.
Мета: ознайомити учнів з картиною створення світу, акцентуючи увагу на людині як прекрасному і розумному творінні Божому; з’ясувати поняття «індивідуальність» та «стандарт» на прикладі поезії Ліни Костенко «Кольорові миші»; виховувати почуття гідності, доброти, любові до навколишнього світу; формувати в дітях небайдужість до негативних виявів у суспільстві та вміння протистояти злу та жорстокості, виховувати ціннісне ставлення до себе, людини, сім’ї та природи.
Нам треба жити кожним днем.
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати.
Ліна Костенко
ПЕРЕБІГ УРОКУ
Вступне слово вчителя
Людство потребує осмислення своєї присутності на Землі, яка є нашим спільним домом, який нам треба любити й оберігати.
Щоб нагадати про те, якою була наша земля, згадаємо історію створення світу. (Презентація «Світ, який створив Бог») Додаток 1*.
Ми побачили неймовірну красу Божого творіння. Це — зоряне небо, захід сонця, квітка жоржини, яскравий метелик, котик на осонні, море, троянда в росі, соковиті фрукти та овочі. Який прекрасний світ навколо нас!
Серед усього, що створив Господь, людина — Його найпрекрасніше творіння. Бог створив людину, аби вона дбала про Землю, засівала її квітами, оберігала та своїми вчинками була красивою та порядною!
Натомість маємо зовсім іншу картину, протилежну Божому задуму. Поруч із прекрасними слідами Бога на Землі ми бачимо сліди руйнації, які є наслідками гріха. Відколи гріх увійшов у світ, утворилася прірва, яка розділяє людину з Богом. Додаток 2.
Актуалізація опорних знань.
Бесіда
На цьому уроці спробуємо з’ясувати:
— Чому відбувається так, що люди, створені за подобою Божою, одні — красиві душею і вчинками, а інші — зі спотвореними душею і вчинками, які призводять до тяжких наслідків для тих, хто живе поруч?
— Що призводить до руйнації людини?
— Як залишатися небайдужою людиною в сучасному світі?
— Які чинники формують у нас людяність, доброту та співчуття?
Первинне ознайомлення з поезією
Щоб з’ясувати, чому так відбувається, ознайомимося з віршем Ліни Костенко «Кольорові миші» і спробуємо заглибитися у внутрішній світ двох персонажів. Чому двоє людей живуть на одній землі, дихають одним повітрям, а душею і вчинками різні?
У творі зіткнулися дві протилежні людини: неповторна дівчинка Анна і приземлений злий сусід. Зійшлися два світи: сірість і яскравість.
Мистецький коментар. (Презентація)
Розгляньмо картину німецької художниці Катарини Фріч «Застілля».
Які думки викликає ця картина?
Що в цій картині не так?
А тепер погляньте на картину «Лев» української художниці Марії Приймаченко, яку Бог наділив талантом бачити й творити прекрасне.
Яким настроєм віє від цієї картини?
«Навіщо копіювати реального лева, — міркувала художниця, — він уже є, цікавіше створити свого!» Додаток 3.
Дві картини — два різних світосприйняття. Перша — одноманітність та сірість, друга — індивідуальність та неповторність.
Кожна людина обирає собі шлях: розвивати в собі творчий потенціал чи ігнорувати те прекрасне, що було задумане Творцем.
Робота над змістом тексту
Спробуємо зіставити двох персонажів твору Ліни Костенко «Кольорові миші». Додаток 4.
Анна / Сусід
Хоче творити красу, надихає. / Спотворює красу, деградує.
Духовно відроджена, світла душа. / Бездуховна людина, занедбана через жорстоке серце.
У маленькому бачить красиве, багата душевно. / Утратив здатність бачити кольорові сни, порожня душа.
Іскорка, яка запалила дитячі серця й почала їх міняти. / Руйнує життя своїх дітей, пригнічує почуття прекрасного. «…Вони були нормальні…, а ця чаклунка збила їх з пуття».
Висновок: Анна кинула виклик сірості та затхлості в суспільстві: пробудила дитячі серця. Висновок: звершує суд над Анною — знищує духовність. Не може розуміти, що щось неповторне можна створити винятково заради краси, а не для наживи.
Анна — оригінальна, романтична, неповторна, індивідуальна, прекрасна, хоче творити незвичайне й ділитися з іншими.
Сусід — приземлений, буденний. Суд над Анною з його ініціативи — розправа з духовно багатою людиною. Чому він такий? Ліна Костенко не дає нам відповіді на це запитання, лише спонукає задуматися й усвідомити призначення людини на Землі: бути красивою в думках, словах, учинках та діях.
Суддя живе в сірій, буденній реальності. Він звик виносити вирок. Потрібно знайти лише докази вини. Йому байдужа доля талановитої дівчинки, він виконує свою справу. Людина, як індивідуальність, його не цікавить.
Жорстока реальність в образі судді?
Чи зустрічалися вам у житті подібні «судді» й «сусіди»?
А що ж Анна? «Сиділа тихо дівчинка на лаві…» Не виправдовувалась, не доводила. Вона вміє створювати кольорові миші, і цього таланту її ніхто не позбавить.
Створення проблемної ситуації
Дівчинка кинула виклик суспільству.
Чи кидаємо ми виклик своїми вчинками, діями, словами, аби привернути увагу людей до певної проблеми на нашій Землі? Серафим Саровський казав: «Спасися сам, і навколо тебе спасуться тисячі».
Бездуховність — саморуйнація людини та нації. Кожен обирає, на який шлях йому стати.
Робота з таблицею «Людська доброчинність»
Додаток 5
Презентація «Піклуймося про нашу землю разом»
Систематизаційно-узагальнювальний етап
У творі присутні два різні погляди на світ.
Уявімо собі середньовічне місто. У ньому темно від диму вогнищ, на яких спалюють людей, котрі насмілились думати чи жити по‑іншому. Населення темне, неписьменне. Сусід та суддя — бездушна реальність, живуть за шаблонами жорстокого світу.
Маленька дівчинка Анна змогла знайти у своєму серці місце для краси, бачити навколо себе прекрасний світ і ділитися ним з іншими, стати світлом, який проникав у всі темні куточки.
І наостанок!
Чи не з тих пожовклих кленових листочків, що мали служити доказами у чаклунстві, з’явився раптом «кольоровий кіт», який «залив чорнилом вирок на папері». Адже, якщо існують «кольорові коти», мають бути і «кольорові миші».
Додаток 6.
Не втрачаймо здатності бачити світ кольоровим, милуватися ним і оберігати наш спільний дім, якій зветься Земля.
Підсумок уроку
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко
Домашнє завдання
- Написати мінітвір: «Кому легше жити: Аннам, яких не завжди розуміють, чи сусідам?»
- Виготовити груповий лепбук «Земля — наш прекрасний дім, подарований Богом. Піклуймося про довкілля разом».
- Додатки і презентації до уроку можна отримати, звернувшись до редакції часопису “Слово вчителю”.
