Автор Ольга Прокопович, м. Рівне
Мета: поглибити й систематизувати знання учнів про Небеса; розвивати в учнів вміння аналізувати, порівнювати та узагальнювати поняття й факти, позитивні емоції, пам’ять, увагу, творче мислення; сприяти формуванню в учнів християнського світогляду.
Обладнання: Біблії; кубик; картки з біблійними віршами для самостійної роботи; ватман зі схемою «Шлях на Небеса»; «ланцюжок» історичних подій; мультимедійне обладнання.
Тип заняття: формування знань, умінь і навиків учнів.
Покликуй до Мене — і тобі відповім,
і тобі розповім про велике та
незрозуміле, чого ти не знаєш!
Єр. 33:3
ПЕРЕБІГ ЗАНЯТТЯ
I. Організаційний момент
Вітання. Налаштування контакту з учнями
Учитель. Сьогодні ми продовжимо працювати над темою попереднього заняття. Ви не забули його тему? Спробуйте записати її своїми носиками, як Піноккіо, але в повітрі. (Учні виконують цю вправу, яка допоможе їм розслабити м’язи шийно-плечової зони та покращити кровообіг голови.) Отже, «Небеса обітовані».
II. Актуалізація опорних знань учнів
Перевірка домашнього завдання
[Методичні рекомендації. Застосувати метод «кубування» (див. «Слово вчителю» № 4/2018, C. 25). Для кожної грані кубика пропоную два варіанти запитань: на вибір учителя, або якщо двічі випаде одна й та ж грань. Метод можна застосувати в усній або письмовій формі. Отже,
1‑а грань «назви»:
а) назви всі відомі тобі «рівні неба» (очікувана відповідь: атмосфера, космос, небосхил, небеса, третє небо, сьоме небо, твердь небесна, Небеса небес, Небеса обітовані);
б) назви основні моменти створення світу Богом;
2‑а грань «порівняй»:
а) порівняй небо, небеса та Небеса небес;
б) духовний і матеріальний світ:
3‑я грань «подумай»:
а) з якою метою Бог повідомляє людям про Небеса небес?
б) що людині треба особисто зробити, щоб потрапити на Небеса?
4‑а грань «проаналізуй»:
а) де розміщені Небеса небес?
б) проаналізуй фразу Ісуса Христа: «Я — двері: коли через Мене хто ввійде, — спасеться, і той ввійде і вийде, і пасовисько знайде» (Ів. 10:9);
5‑а грань «поясни»:
а) як Бог говорить до людини? (Очікувана відповідь: через усе Своє творіння, через інших людей, через Біблію, через Ісуса Христа);
б) як ти розумієш термін «відкрите небо»? (Очікувана відповідь: «Відкрите небо» — це такий прийом, який Бог використовує, щоб показати людині якусь частинку Небес із певною метою: підтримати людину в її стражданнях, передати людям якесь важливе повідомлення тощо);
6‑а грань «запропонуй»:
свої конкретні дії, щоб твої рідні, друзі, однокласники, сусіди могли потрапити на Небеса обітовані. (Заслухати відповіді учнів.)]
III. Мотивація навчальної діяльності
Учитель. Якось Фултон Шин (1895–1979), американський католицький архієпископ, розповідав, що заблукав у місті, намагаючись знайти міський театр. Він запитав дорогу в місцевих хлопчаків. Ті вказали напрям, але запитали, що він там шукає. Архієпископ відповів, що має прочитати там лекцію «Шлях на Небеса» і запросив хлопчиків піти з ним. Один із них засміявся: «Як же ви можете вказати шлях на Небеса, якщо не знаєте дороги навіть до театру?»
Оскільки дорогу до театру ми всі знаємо, то залишилось тільки розібратися з дорогою на Небеса:).
IV. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навиків учнів
1. Учитель. Після створення Небес Бог посилає Духа Свого ширяти над Землею. Походячи з Небес, Дух формує людину і її світ (небо і землю) на зразок Небес — у духовному, моральному, соціальному, мистецькому, трудовому та ін. сенсах. Хоча небесна твердь і містить образи Небес, приємна і вражаюча — «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід» (Пс. 19:2), — однак не дає нам повної уяви про Небеса Бога. Основним «провідником» чи «навігатором» до Небес усе ж залишається Біблія — Слово Боже.
2. Самостійна робота учнів
[Методичні рекомендації. Залежно від рівня підготовки учнів та їхньої кількості на занятті роботу учнів можна організувати як індивідуальну чи групову. Завдання полягає в тому, щоб опрацювати вказані вірші з Біблії й заповнити порожні місця на схемі «Шлях на Небеса», яка зображена на дошці чи аркуші ватману.
Біблійні вірші і можливий шлях на Небеса:
Бут. 1:1–3; Еккл. 12:7 — закон смерті.
Бут. 5:21–24; Євр. 11:5 — віра Богові (Енох).
2 Цар. 2:11 — на вогняній колесниці (пророк Ілля).
2 Кор. 12:2–4; Об. 1:9–11 — духовний (апостол Павло, апостол Іван).
1 Сол. 4:14–17 — Другий прихід Христа (підхоплення Церкви Христа).
Ів. 10:9; 14:6; Рим. 5:18 — особиста віра.
Під час обговорення з учнями тих записів, які вони зроблять на схемі у своїх зошитах, зверніть увагу на рисочку на стрілочці 6‑го шляху. Це не помилка. Таким чином я звертаю увагу учнів на те, що ніяка особиста віра (якою б сильною вона не була) в космічний розум, у високотехнологічних інопланетян, у власні сили чи у будь-що інше, крім віри в Ісуса Христа Сина Божого, не приведе до Бога, до Небес. Тільки Ісус Христос є тими «дверима», тим «порталом», тим «пропуском» у Царство Боже, куди «не ввійде ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду» (Об. 21:27)]
3. Вправа «Коментатор»
[Методичні рекомендації. Намалювати на ватмані (дошці) або виготовити «ланцюжок» історичних подій (будь-яка подія завжди відбувається в просторі і часі) і попросити учнів прокоментувати його. Заслухати відповіді учнів.]
4. Учитель. Хтось вірить — хтось не вірить, когось ці події торкнулись особисто — когось не торкнулись, хтось інколи замислюється над якоюсь із них у певний період свого життя, а хтось «не париться» і бере від життя все, що може і чим забезпечили батьки.
Але є в цьому «ланцюжку» ланка, якої ніхто не омине — вірить чи не вірить, хоче чи не хоче… Так, це — смерть. І людина — єдина істота, яка усвідомлює свою смертність і здатна зробити її предметом роздумів. Факт власної смерті викликає зазвичай емоційне потрясіння, зачіпає глибини внутрішнього світу людини, порушує питання про сенс і мету її життя. Смерть завжди була таємницею. Але кінець XIX ст., XX ст. та початок XXI ст. внесли свої корективи в проблему смерті, і вона стає предметом наукових досліджень. Танатологія — розділ медицини, що вивчає смерть людського організму.
Якщо раніше смерть завжди сприймали, так би мовити, як «одноразову акцію», то тепер танатологія говорить про різні етапи (стани чи фази) смерті: так звані термінальні стани (див. таблицю «Термінальні стани»).
[Методичні рекомендації. Оскільки на уроках біології та захисту Вітчизни тією чи іншою мірою знайомилися з деякими питаннями теми смерті, то цю таблицю можна за допомогою мультимедійного обладнання спроєктувати на екран, але спеціально її не обговорювати. Утримуючи таблицю на екрані деякий час, дати учням змогу пригадати відповідний матеріал.]
5. Учитель (продовжує на тлі таблиці). Як бачимо, тепер відсутність серцебиття, пульсу, дихання і реакції зіниць на світло ще не свідчать про те, що постраждала людина — мертва. Теперішній рівень розвитку медицини, це правда, не дає можливості стовідсотково повертати людей до життя після смерті, але деякі вчені розглядають можливість збереження людини в стані анабіозу (стан, у якому біологічні процеси настільки сповільнені, що всі видимі прояви життя відсутні) за допомогою дуже низьких температур (кріотехніка — галузь техніки, що пов’язана зі створенням і використанням наднизьких температур). У такий спосіб учені намагаються зберегти тіла людей, щоб, скориставшись майбутніми досягненнями медицини, можна було вирішити проблеми здоров’я цих людей і потім повернути їх до життя. Однак усі ці та інші технології «зав’язані» на енергетиці. А якщо техногенна чи інша якась катастрофа? Цілком може скластися ситуація, як у жарті:
Вікіпедія. Я знаю все!
Гугл. Я знайду все!
Фейсбук. Я знаю всіх!
Інтернет. Без мене ви — ніщо!
Електрика. Ну-ну…
Можна розглядати багато різних варіантів розв’язання проблеми смерті людини (видалення «гена смерті» з ДНК людини, вакцинації від хвороб тощо), але всі вони, рано чи пізно, підтвердять Божу постанову: смерть людини — її універсальний шлях на Небо.]
Припинити проекцію таблиці на екран.
6. Учитель. Отже, щоб потрапити на Небеса, — потрібно померти. І ось вам парадокс: усі хочуть потрапити на Небеса, але ніхто не хоче вмирати! Чому люди бояться померти? (Заслухати відповіді учнів.) Так, справді, причини різні і їх багато. Спробуємо виділити найпоширеніші: одні бояться передсмертних страждань; інші не хочуть вмирати, бо їм добре тут, на землі — вони багаті, мають владу і вважають себе вже зараз небожителями різних рівнів; треті вірять, що життя закінчується домовиною, від якої з часом нічого не залишається, а все решта — «бабські забобони» чи «людські видумки»; четверті — бояться померти, бо не знають, куди потраплять після смерті — на Небеса чи в пекло. І мають рацію, бо духовна сфера — це не тільки Бог і Його ангели. Коли диявол повстав проти Бога, — його підтримала третина ангелів (вони стали демонами). Тоді всіх Божих противників скинули з Небес, але Бог залишив їх до певного часу в духовній сфері. Ці «духи злоби піднебесної», як говорить про них Біблія, також невидимі й також мають вплив на людей.
На перший погляд видається, що тільки бідні, знедолені, неосвічені невдахи оспівують Небеса. Але це не так. Про Небеса співають діти Божі! Вони співають про свого Отця Небесного і Його Сина, Ісуса Христа, завдяки Якому Небеса стали досяжними для дитини Божої; про радість спілкування з Богом.
Діти Божі в усі часи й по всій землі не боялися смерті, вважали її за надбання заради пізнання Господа. Апостол Павло каже, що заради цього він «відмовився від усього і вважає все за сміття» (Флп. 3:8).
Ісус Христос, Син Божий, після втілення став і Сином Людським. У цьому стані Він сповна зазнав усіх незгод земного життя, крім гріха. Але Йому теж довелося пройти через смерть, щоб виконати волю Отця Небесного і здійснити місію спасіння Своїх дітей. Усе відбувалося чесно: прийнявши тіло людини, Ісус Христос пройшов і весь її земний шлях аж до смерті. Однак, попри те, що Ісус Христос залишався Богом, у Біблії немає жодної згадки, що Він вільно мандрував між землею і Небесами. Натомість до Нього приходили ангели, щоб укріпити Його, на високій горі відбулося Його преображення під час розмови з Мойсеєм та Іллею в присутності хмари Божої слави, з якої пролунав голос: «Це Син Мій Улюблений, — Його слухайтеся!» (Мр. 9:2–7). (Пам’ятаєте, подібна ситуація була на горі Синай?) І хоча Ісус Христос вознісся на Небеса в тілі, та Його тіло було вже іншим після воскресіння — «прославленим», як каже Біблія. Цей факт дає впевненість християнам у воскресінні в тілі — у тілі, що матиме неземні властивості. Другий прихід Ісуса Христа на землю для живих вірян означатиме одночасну тілесну переміну й духовно-моральну досконалість.
Що ж стосується Іллі та Еноха, то, мабуть, вони зазнали саме такої зміни під час підхоплення їх від землі. До цих Своїх дітей Бог застосував унікальний спосіб, щоб забрати їх на Небеса. Такий спосіб люди сприйняли як чудо. Але Бог і далі робить чудеса, бо Він — Бог чудес. А в контексті нашого заняття згадаймо про те, що «бачили й відчували» люди, які пережили стан клінічної смерті. Вам щось про це відомо? (Заслухати відповіді учнів.)
Так, доки є електрика й інтернет:), ЗМІ час від часу розповідають про людей, що мали такий досвід (інколи цей досвід називають передсмертним). Про цей досвід уголос заговорили після виходу 1975 року праці Раймонда Моуді «Життя після життя», де були зібрані свідчення пацієнтів, які пережили стан клінічної смерті. Сам собою напрошувався висновок про існування свідомості (або душі) у безтілесній формі, тобто незалежно від наявності тіла. Як завжди в таких неординарних випадках, учені (біологи, нейрохірурги, кардіологи, реаніматологи та ін.) кинулися досліджувати явище. І вже 1985 року Майкл Сабом — кардіолог, викладач медичного факультету в університеті Еморі (США), видав свою книгу «Спогади про смерть: медичне дослідження» з найретельнішою перевіркою фактів своїх пацієнтів.
Як виявилося, різні люди (за віком, статтю, освітою, релігійними переконаннями, соціальним статусом тощо) переживали майже ті самі відчуття (різниця була в незначних деталях). Цей досвід однозначно вплинув на подальше життя людей, що пережили стан клінічної смерті, на свідомому чи підсвідомому рівні (змінився їхній спосіб життя на краще; дехто навіть змінив професію й пішов працювати в лікарні чи будинки для людей похилого віку; стали віруючими людьми і вважають, що те, що з ними сталося, свідчить про небажання Бога їхньої смерті на той момент і таке ін.)
Нейрохірург Ібен Александер, викладач із Гарварду, 2008 року сам упав у кому, тиждень перебував між життям і смертю, а згодом написав: «Я як і раніше лікар, і також людина науки. Але на глибинному рівні я дуже відрізняюся від тієї людини, якою був раніше, тому що я побачив цю нову картину реальності». [2012 року вийшла його дебютна книжка «Доказ безсмертя. Подорож нейрохірурга в інший світ», 2014 року — книжка «Мапа небес: як наука, релігія та звичайні люди доводять існування іншого світу», 2017 року — книжка «Життя в пам’ятливому всесвіті».]
Алоїс Серваті, керівник німецького підрозділу Міжнародної асоціації навколосмертних студій, писав: «Феномен передсмертних переживань залишається однією з найскладніших головокруток науки».
Тривалий час учені вважали, що під час зупинки серця мозок припиняє свою діяльність унаслідок порушення кисневого живлення його клітин. І за той короткий час (± 30 с), доки вміст кисню в клітинах ще не є критично низьким, мозок «видає» спогади («все життя промайнуло перед очима»), а згодом (приблизно до ±5 хв.) — галюцинації. З 2015 року є підтвердження тому, що мозок «парадоксальним чином генерує нейронну кореляцію підвищеного стану свідомості». Тобто, у процесі помирання мозок є значно активнішим, ніж у стані бадьорості.
На початку 2017 року британські вчені, вивчаючи час життя різних клітин головного мозку людини, зробили несподіване відкриття: є окремі клітини, які живуть до 48 годин (!) після смерті організму. А ще більше були вражені тим, що за цей час інформація з ДНК ніби перетворювалася на «інструкцію».
І попри ці відкриття величезна кількість учених, лікарів не вірять і чути не хочуть про передсмертний досвід! Подібна ситуація описана в біблійній притчі про багатого і Лазаря: «Йому ж він відказав: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йнятимуть віри!» (Лк. 16:31).
І ще маленьке зауваження: «реанімація» і «воскресіння» — це не одне й те ж. Хоча би тому, що після воскресіння люди матимуть тіла з надзвичайними властивостями, а після реанімації таких властивостей вони не мають. Крім того, воскресіння тіл стосуватиметься всіх людей відразу (і живих, і тих, що жили сотні й тисячі років тому), а не тільки тих, що лише наблизилися до смерті.
7. Учитель. Як ви думаєте, чи всяка смерть людини веде її до Небес?
[Методичні рекомендації. У процесі обговорення причин і видів смерті людини (учні — у зошитах, а вчитель — на дошці) роблять схематичний малюнок. Наприклад, такий:
За потреби на екран можна спроєктувати визначення деяких термінів.
Аборт — переривання вагітності впродовж перших 22 тижнів.
Евтаназія — припинення життя людини в швидкий та безболісний спосіб.
Євгеніка — практика покращення духовного та фізичного здоров’я людини завдяки накопиченню корисних ознак і вилученню шкідливих.
Суїцид — навмисне спричинення власної смерті (часто вчинене з відчаю, причиною якого є депресія, біполярний розлад, шизофренія, алкоголізм, наркотична чи ігрова залежності, стресові фактори чи міжособистісні стосунки тощо).]
8. Учитель. Хотілося б звернути вашу увагу на деякі моменти.
По-перше, наш Бог — Бог абсолютно досконалий; у суті Своїй — абсолютно добрий. І всі Його дії щодо творіння зумовлені любов’ю. Бог дає людині життя на землі, і лише Він має право вирішувати, коли його забрати (тобто, коли людина помре). І, повірте, Бог знає, що робить, — не треба Йому допомагати, заважати чи підказувати.
По-друге, ще розмовляючи з фарисеями, Ісус Христос казав: «Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, — бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44). Мета диявола (противника Бога) — знищити образ Божий у людині або підкорити її собі, навіть, якщо це можливо, то і вірян (Мт. 24:24). І не варто його недооцінювати: це досить могутня духовна істота, яка, до того ж, добре розуміється на психології людини. Але не варто його й боятися: його доля давно вирішена й робить він «свою роботу» доти, доки йому це дозволяє Бог.
Диявол розуміє, що відвертій брехні ніхто не йнятиме віри, тому її потрібно «прикрасити» чи перекрутити правду (як було в Едені). У нашому випадку, наприклад, годиться «теза»-«прикраса» про «покращення духовного і фізичного здоров’я людини», яка насправді обертається убивством дітей (які мають «не ті» зовнішні ознаки «справжнього арійця» або «homo совєтікуса») чи жахливими експериментами в концтаборах та наукових лабораторіях. Годиться «теза» про перенаселення планети й майбутній голод та злидні, а якщо сюди додати інформацію про «вади» майбутньої дитини (які часто є помилкою лікарів або їхнім непрофесіоналізмом) — і вже можна вимагати легалізації абортів. А потім жертв абортів цинічно використовують для виготовлення косметичних засобів чи нового покоління вакцин та ліків. Годиться також «теза» про «легку й достойну смерть», яка обертається вбивством батьків дітьми (за допомогою лікарів) чи «непродуктивного члена суспільства», як робили нацисти. І байдуже, що внаслідок цих «процедур» змінюється зміст самого терміна «медицина» — тепер це не тільки рятування життя, але й убивство; тепер не будуть потрібні нові дослідження хвороб та ліків від них, бо у важких випадках завжди можна застосувати евтаназію. У жовтні 1987 року в Іспанії було прийнято «Декларацію про евтаназію», де зазначено: «Евтаназія як акт навмисного позбавлення життя пацієнта на його прохання або на прохання його близьких, є неприпустимою… Лікар зобов’язаний полегшити страждання вмираючому всіма доступними та легальними методами». На жаль, у деяких країнах евтаназія дозволена, в Україні ж вона кваліфікується як умисне вбивство.
Можна застосувати ще «тезу» про «надзвичайний кайф», який отримає людина, випивши кінську дозу пігулок, чи дістане свіжий адреналін під час руху електрички заради селфі на її даху або підписавшись у якусь круту «групу смерті». А найсумніше те, що такі випадки стаються з молоддю. В Україні щорічно більше сотні дітей і підлітків здійснюють самогубство. Загалом на планеті кожні 40 с здійснюється суїцид, а щороку — близько 800 тисяч випадків. Шкода… Шкода, що люди забувають, або й не знають, як Бог цінує життя кожної людини й просить: «Не вбивай!» А в скрутних ситуаціях стає «Групою Підтримки» з усіма позитивними наслідками. Але це тільки для тих, хто вірить Йому. Досить часто (вже після того, як сталася трагедія з дитиною) для самозаспокоєння чи потіхи інших покладаються на слова Ісуса Христа: «Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, — бо Царство Небесне належить таким» (Мт. 19:14; Мр. 10:14; Лк. 18:16). І це правильно. Але є невеличкий нюанс: Ісус Христос говорить про тих дітей, яких батьки привели (принесли) до Ісуса, щоб вони чули Його науку про Царство Боже, про Бога і Його правду.
А тому, отже, по‑третє: поспішіть до Бога, Джерела життя, бо від Нього залежить і наше земне життя, і життя у вічності, для якої ми, власне, і створені.
9. Учитель. То як би ви тепер відповіли на запитання: чи всяка смерть людини веде її до Небес? (Заслухати відповіді учнів.)
«Смерть — то короткий подих,
мить остання.
Коли вона — закон,
не покарання,
навіщо так печалитись мені?» —
писав Франсиско де Кведо, іспанський поет XVII ст. Очевидно, що важливішим є факт духовного стану людини та її стосунків із живим Богом, ніж те, якою саме смертю помре людина.
V. Підсумки заняття
- Небеса обітовані Богом кожній Його дитині.
- Небеса легко наповнюють «серце людини» під час її духовного відродження.
- Духовно відроджені люди (християни) вже під час земного життя вчаться життю на Небесах: слухатись, довіряти і поклонятися Богові. Дух Святий керує цим процесом від початку до кінця.
- Бог має намір колись оновити Своє творіння (небеса і землю) та створити нову реальність, у якій об’єднати «нові небеса» і «нову землю».
Домашнє завдання
1) написати есе на тему «Чи потрібні вам Небеса?».
2) переглянути мультфільм «Свідки. Всім народам» (3 частину) [VOM-ru.org].
