«У мене депресія». Цими словами сьогодні пояснюється все — хамське ставлення до співробітників, грубі висловлювання, низькі результати праці. Ця фраза використовується для виправдання негідної поведінки і небажання працювати над собою, на зразок білого білета, мовляв, «я псих, і тепер мені все можна». Так що ж таке депресія? Чергова мода, як на маленьких песиків, вишивку стразами і накладні вії? Чи хвороба, яку необхідно серйозно лікувати? А може, взагалі не варто про це говорити?. . Можливо, ви ніколи її не переживали і не маєте до цього жодних передумов? Для того, щоб одержати відповідь на це питання, досить увімкнути телевізор і переглянути вечірній випуск новин. Іноді цього вистачає, щоб втратити апетит, спокійний сон та інтерес до життя. В політиці нескінченний хаос. Увесь світ поринув у фінансову кризу. Екологія залишає бажати кращого. Ліки й продукти харчування постійно дорожчають. Суспільство морально деградує… Причин для депресії, як завжди, більш ніж достатньо. Що ж робити? Записуватися в чергу до психотерапевта чи бігти в аптеку за антидепресантами? Та чи вдасться лікареві-психотерапевту з допомогою методів психотерапії впоратися з цією проблемою?
«Депресивним розладом називається захворювання, що змінює ставлення людини до життя й діяльності. Люди з депресивним розладом відчувають сум, утому, стають дратівливими. Їх більше не цікавить те, що колись приносило задоволення. Без лікування депресія може тривати роками. В окремих індивідів депресивні розлади упродовж життя можуть неодноразово повторюватися, нерідко депресія є причиною самогубства хворого… Депресія, як хворобливий стан, виникає в тих випадках, коли пережиті людьми почуття суму занадто сильні або ж зберігаються дуже довгий час. Депресивні почуття виникають через життєві кризи, такі, як, наприклад, смерть близької людини, руйнування сім’ї, втрата роботи, сварка з близькими друзями, однак вони можуть розвинутися й без якоїсь видимої причини. Наявність депресії ми можемо припускати в тих випадках, коли вона позбавляє людину здатності нормально жити і працювати». Ось так описують депресію «цілителі душ» — психологи. Судячи з того, до яких наслідків призводить депресія, до неї не варто ставитися легковажно.
Можна дуже глибоко вникати в опис цієї хвороби, вивчати її симптоми, писати наукові праці, прописувати антидепресанти, але, як «Титанік», напоротися на айсберг, підводна частина якого набагато більша, аніж видима зовні. Як кажуть лікарі, депресія — це верхівка айсберга. «До депресії в психотерапії потрібно ставитися як до високої температури в практиці загальних хвороб. Висока температура не є діагнозом, вона свідчить про тілесне неблагополуччя. Коли в людини висока температура, вона звертається до лікаря, і фахівець розбирається — це грип, апендицит чи щось інше. Так і депресія говорить про те, що на душі в людини погано, і їй потрібна психологічна допомога. Лікар-психотерапевт призначає «жарознижуюче» — антидепресант і далі за допомогою методів психотерапії допомагає людині розібратися з тією проблемою, яка стала причиною депресії».
Перечитуючи різні матеріали про депресію, її симптоми і причини, я звернула увагу на те, що майже ніхто не торкається питання, як запобігти хворобі. І я задумалася: чи можливо це взагалі? Чи можемо ми вберегти себе від душевних травм? Чи спроможні ми стабілізувати політичну ситуацію в країні? Чи здатні захистити себе і своїх близьких від нещасних випадків? Або вплинути на цінову політику в державі? Зупинити деградацію суспільства? Можливо, ви докладаєте максимум зусиль, щоб втриматися на плаву… Але як надовго вас вистачить у бурхливих хвилях нестабільності, хаосу й ненависті? Де ж знайти надійну підтримку?
У цього чоловіка було достатньо причин, аби опинитися у глибокій депресії і навіть звести рахунки з життям. Він був оголошений у державний розшук. Сам глава держави вважав його своїм особистим ворогом. Зрадництво ходило за ним назирці. Його «здавали» знайомі, залишали ті, заради кого він ризикував життям. Він жив упроголодь і змушений був постійно переховуватися. У нього мали б бути всі симптоми депресії, але, натомість, він говорить: «У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!» (Пс. 4:9), «Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє!» (Пс. 61:2). Це слова Давида, у майбутньому видатного царя ізраїльського народу. У нього немає проблем із депресією, і в критичних ситуаціях він не занепадає духом. Чому? Він занадто впевнений у своїх силах? Він невтомний оптиміст? Ні. Він просто всім серцем довіряє Богові. Причина того, що сьогодні багато людей сидять під кабінетами психіатрів не в зовнішніх обставинах, а в тому, що вони відкинули Того, Хто дає мир і стабільність, спокій і розраду. Христос, звертаючись до людей, які Його слухали, що були втомленими від життя в постійному стресі, говорить: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, — і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11:28–30). Без віри в Бога ми приречені на антидепресанти. Будь-яке лихо для нас буде катастрофічним і ситуація безвихідною, горе непереборним і життя безцільним. Тому що там, де не царює Бог, панує депресія. Віра в Бога не рятує нас від проблем, вона допомагає нам правильно долати їх. Лише з глибокою вірою в серці ви будете здатні стати віч-на-віч із будь-яким лихом. Про це знають дві молоді іранські жінки — 27-літня Маріам Ростампур і 30-літня Марзіе Амірізаде Есмаїламбад, яким зараз загрожує смерть за те, що вони прийняли християнство. Їх тримають у в’язниці й п’ять разів на день катують. За законами Ірану, що передбачають тюремне ув’язнення або смертну кару за відмову від ісламу, під час п’ятикратної молитви мусульман упродовж дня ув’язнених повинні бичувати, а кількість їжі й води для них має поступово зменшуватися, допоки вони не помруть або не повернуться в іслам. Терплячи всі приниження, Маріам і Марзіе відмовляються відректися від Христа. Їхня сила в Богові. Сам Бог дає їм сміливості й мужності не уникати болю й смертельної небезпеки, а з вірою йти назустріч труднощам. «Християни не звільнені від страждань, але вони підготовлені до них, тому що з ними завжди Той, Хто сказав: «…Я з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мт. 28:20).
Україна — християнська країна. Більшість наших співвітчизників вважає себе віруючими людьми. У багатьох містах у школах викладається факультатив «Основи християнської етики». Чому ж тоді соціальне відчуття українців експерти майже одноголосно охарактеризували як «соціальну депресію, стрес» (90, 9 %). Чому ж віра одних дає їм спокій і радість навіть у моменти кризи, а ми зі своєю вірою загрузли в депресії? Справа в тому, що віра — це не просто визнання існування Бога, це повне «перезавантаження» нашого мислення й світосприймання. Це означає, що я приймаю вірою абсолютну владу Бога й поступаюся Йому місцем біля штурвала корабля мого життя. Ось де лежить ключ до спокою. Віра Давида була чимось більшим, аніж просто визнанням існування Бога, він усім серцем схилявся перед Богом і визнавав Його владу над усім, що його оточує: «Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах! Підіймає Він хмари від краю землі, блискавиці вчинив для дощу, випроваджує вітер з запасів Своїх» (Пс. 134:6–7). Коли ви віддаєте керування життям такому Великому Богові, тоді вам не страшна депресія. Вона просто не прийде у ваше серце, тому що там їй не буде місця. Хіба можуть викликати депресію проблеми політичної плутанини, якщо я знаю, що Слово Боже говорить: «Водні потоки — цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує» (Пр. 21:1)? Хіба можуть лякати мене хвороби, стихійні лиха, нещасні випадки, якщо «ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо» (Дії 17:28)? Хіба може жахати мене майбутнє, якщо Бог говорить: «Пам’ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед — що не сталося ще, і що говорю: «Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню» (Іс. 46:9–10)? Якщо в Нього все під контролем, навіщо ж тоді хвилюватися?
Депресія — це хвороба духу, що породжується бездуховністю. Коли ми намагаємося знайти відповіді на питання, які незбагненні поза Богом, тоді в наше життя приходить депресія. Коли ми зустрічаємося зі складними та непереборними обставинами і намагаємося здолати їх без Бога, тоді в наше життя приходить апатія. Коли ми терпимо болісні й непоправні втрати, але не впокорюємося перед Богом, тоді в наше життя приходить розпач. «У людини завжди є вибір — повернутися до світла або відвернутися від світла, полюбити Бога або полюбити себе, бути з Ним або бути з собою».
Істинно віруюча людина, яка підпорядковує себе Богові, ніколи не матиме потреби у психологах і антидепресантах, тому що Бог є для неї Лікарем і ліками її душі. Через Своє Слово Він наповнює спокоєм розум і дає сили для подальшого життя. Можливо, ви сьогодні шукаєте вихід із сірого лабіринту депресії?.. Тоді настав час для хороших новин: вихід є, й цей вихід — Господь Бог! Наталія Дубовик