Відомо, що ідеальних людей не буває. І коли неідеальні люди одружуються, марно сподіватися, що їхні сім’ї будуть ідеальними. Біблія — правдива книга, вона не приховує недоліків і гріхів своїх героїв, показуючи життя таким, як воно є. Однак, описуючи одну подружню пару, Духові Святому було до вподоби звернути увагу лише на її позитивні якості. Це новозавітні християни — Акила й Прискилла. Їхнє подружнє життя може правити за взірець для багатьох сімей. Шість разів цю пару згадано в Біблії, і всюди вони разом.
Разом у труднощах
Уперше про Акилу й Прискиллу дізнаємося, читаючи Книгу Дії святих апостолів:
«Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту. І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим» (Дії 18:1‑2).
Латинські імена Акила («орел») і Прискилла (пестлива, зменшувальна форма від Приска — «стародавня, поважна») належать чоловікові й жінці юдейського походження. Акила був євреєм з діаспори (розсіяних євреїв), родом із Понту, району на півночі Малої Азії, простим ремісником. Прискилла ж, мабуть, була єврейкою з Рима. На думку деяких дослідників, вона мала вищий соціальний статус, про що може свідчити те, що кілька разів ім’я Прискилли стоїть першим.
Подружжя оселилося в Римі, де була велика єврейська громада. Першими її членами були в’язні, яких римський полководець Помпей, захопивши 63 року до Р. Х. Єрусалим, відправив у рабство до Рима. Написи, знайдені в Римі, свідчать про те, що в цьому стародавньому місті було не менше дванадцяти синагог. Чимало римських євреїв були в Єрусалимі в день П’ятидесятниці 33 року після Р. Х. й почули Добру Новину від апостолів (Дії 2:10). Можливо, що вони першими принесли християнську віру до столиці Римської імперії. Проте, згідно з наказом імператора Клавдія, євреїв змусили покинути Рим 49-го або на початку 50 року після Р. Х. Тому апостол Павло зустрів Акилу й Прискиллу в грецькому місті Коринті.
Якщо припустити, що Прискилла була знатного походження, то вона могла б шукати шляхи, аби залишитися в Римі (наприклад, розлучившись із Акилою), та вона пішла за чоловіком.
Навіть запланований переїзд сім’ї на нове місце проживання пов’язаний із багатьма труднощами й незручностями, а коли виселення примусове, пов’язане з відчутними матеріальними втратами, люди переживають серйозний стрес, який може негативно вплинути на їхні стосунки. У наш час матеріальна скрута часто примушує чоловіка їхати в один кінець світу, а дружину — в інший. На жаль, на заробітки часто вирушають і ті, хто зовсім не бідує, вони погоджуються на тривалу розлуку зі своїми найріднішими заради матеріальної вигоди. А це прямо суперечить Писанню: «Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. Не вхиляйтесь одне від одного, хіба що дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням» (1 Кор. 7:3‑5).
Акила й Прискилла всі труднощі переживали разом. Вони залишалися вірними Господу й одне одному попри всі обставини.
Разом у праці
Одна з головних умов міцних стосунків між людьми — це багато часу, проведеного разом. Якщо подружжя проводить багато часу разом, вони стають хорошими друзями, і сатана не зможе звести їх перелюбом.
Коли апостол Павло прибув у Коринт, Акила й Прискилла люб’язно прийняли його у своєму домі й навіть дали роботу, оскільки їхнім спільним ремеслом було виготовлення наметів. «І до них він прийшов, а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети» (Дії 18:2‑3). Отже, вони разом працювали фізично.
Для виготовлення наметів треба було нарізати та зшивати докупи шматки жорсткого, грубого матеріалу або шкіри. Це була нелегка праця, вона вимагала спеціальних знань і уважності.
Бог, коли створив Адама, дав йому роботу: «І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала» (Бут. 2:15). А коли Бог створив Єву, то сказав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18). Творець створив для Адама не стороннього спостерігача, не конкурента, а помічницю. Працюючи разом, Акила й Прискилла втілювали первинний Божий задум.
Звичайно, не всі подружні пари мають змогу працювати на одному підприємстві чи в одній організації, або займатися сімейним бізнесом, однак вони можуть разом потрудитися на присадибній ділянці, зробити генеральне прибирання, приготувати святковий обід. Такий приклад особливо цінний для дітей. Спільна праця завжди зближує, а поділ сімейних обов’язків на чоловічі й жіночі легко може призвести до непорозумінь, образ, конфліктів.
Разом приймають гостей
Однією з християнських чеснот є гостинність. Згідно з Божою обітницею вона винагороджується не лише на землі, але й у вічності: «Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене. Хто приймає пророка,як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу. І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї» (Мт. 10:40‑42).
Подружжя Акили й Прискилли було прекрасним взірцем гостинності. Ми вже згадували, що вони прийняли у свій дім апостола Павла. Коли ж «один же юдей, на ім’я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу. Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення. І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню» (Дії 18:24‑26).
Де б вони не жили: у Римі, Коринті чи Ефесі — їхній дім завжди був відкритий для людей.
А коли в нашому домі останній раз були люди, яким ми з радістю послужили? Якщо хтось один із подружжя не гостинний, тоді й іншому важче приймати гостей. Натомість гостинні люди мають радість і задоволення від того, що можуть разом розділити спілкування з іншими людьми.
Разом жертвують
Ще одна якість християнської духовної сім’ї — це жертовність. Коли люди готові безкорисливо служити потребам інших, як написано: «Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» (Гал. 6:10).
Акила й Прискилла були особливим прикладом жертовності. Апостол Павло говорить, що ця подружня пара ризикувала своїм життям, служачи його потребам: «Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, що голови свої за душу мою клали, яким не я сам дякую, але й усі Церкви з поган, і їхню домашню Церкву» (Рим. 16:3‑4).
Зараз в Україні проповідь Євангелії не пов’язана із загрозою для життя. Нашою мирною жертвою може бути приділений час і увага, фізична допомога, зібрані кошти для тих, хто цього потребує.
Дуже добре, якщо в бюджеті кожної сім’ї буде стаття витрат на допомогу нужденним. Будьте постійні, моліться, щоб Господь скерував, кому саме треба допомогти. Нехай ваша рука завжди буде відкрита. З відкритої руки завжди можна щось узяти, але туди завжди можна і щось покласти. Вірте, що Боже благословення не забариться.
Разом служать Богові
Якщо з Рима Акила й Прискилла поїхали тому, що імператор Клавдій звелів усім юдеям залишити столицю, то з Коринта вони поїхали в Ефес, супроводжуючи апостола Павла, з яким стали на той час близькими друзями («А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила», Дії 18:18), і залишилися там, щоб підготувати ґрунт для наступного приїзду апостола.
Акила й Прискилла допомагали людям правильно розуміти Писання, як у випадку з Аполлосом. Вони щиро піклувалися про те, щоб зробити людей учнями Ісуса Христа й сильними служителями на ниві Божій. Це служіння називається наставництвом.
Наставництво — це допомога людині в майбутньому стати кращою для Бога. Цим служінням займався Ісус Христос із дванадцятьма учнями, а особливо з трьома: Петром, Іваном і Яковом. Він брав їх усюди зі Собою й навчав усього, що відкрив Йому Отець Небесний. Це служіння було одним із пріоритетних у житті апостола Павла. Він виклав його сутність, коли писав лист до Тимофія: «А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити» (2 Тим. 2:2).
Коли Павло під час своєї третьої місіонерської подорожі, приблизно взимку 52–53 рр. після Р. Х., знову відвідав Ефес, то поле, яке обробляло це енергійне подружжя, уже поспіло для жнив. Близько трьох років апостол Павло проповідував і навчав там про «дорогу Господню». І саме Акила й Прискилла приймали у своєму домі місцевих християн, коли ті збиралися слухати Боже Слово й звершувати євхаристію. Такий тип зібрань грецькою зветься «ekklesia», латинською — «ecclesia», а українською — «церква», тобто зібрання. Отже, у будинку Акили й Прискилли збиралася Церква Христова. В одному зі своїх листів апостол Павло передає особливе вітання Акилі й Прискиллі «разом із домашньою їхньою церквою» (1 Кор. 16:19).
Аж до III ст. в християн не було власних будівель, призначених для відправи богослужінь: спочатку цю роль виконували юдейські синагоги, згодом християни збиралися по домах, а під час гонінь переховувалися в катакомбах. Крім домашньої церкви Акили й Прискилли в Біблії згадано дім Гая в Коринті, який «гостинний для мене i всієї церкви» (Рим. 16:23). У Лаодикії община збиралася в будинку Німфана (Кол. 4:15), у Колосах зібрання проходили в будинку Архипа (Флм. 1:2).
В Україні зараз безліч церковних споруд, практично в кожному місті й селі, однак присутність Бога можна відчувати не лише на богослужіннях у храмі, але й у своєму домі. Ісус Христос сказав: «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт. 18:20).
Деякі християнські сім’ї збираються з друзями та знайомими на домашні біблійні групи. Проведення таких зустрічей дуже сильно об’єднує чоловіка й дружину. Вони разом готуються духовно, душевно й тілесно. Разом уболівають за людей, які приходять і, можливо, діляться своїми проблемами й переживаннями. Також це унікальна можливість для дітей, які постійно вивчають Боже Слово з дорослими й бачать щасливих та задоволених життям людей, а також тих, чиє життя змінюється під дією Слова. Не позбавляйте свою сім’ю таких прекрасних Божих благословень, відчиніть двері свого дому для того, щоб люди там знаходили мир і спокій, любов і радість, закладали правильні цінності життя.
Отже, хоча християнство зміцнялося й поширювалося в народі насамперед завдяки апостольському служінню, чималу роль у цьому відіграли благословенні сім’ї, які ставали осередками християнської віри й богопоклоніння. Так Церква зростала в першому поколінні християн, так само вона зростає й зараз. Не випадково в Посланні до ефесян апостол Павло порівнює шлюбний союз із подружньою єдністю Христа та Церкви (Еф. 5:25‑33).
Подружня пара Акили й Прискилли показує, наскільки важлива мудра, відповідальна, активна діяльність християнських сімей у Церкві й суспільстві. Тому бажаємо кожному подружжю жити в такій духовній єдності й гармонії, як Акила й Прискилла.
Література
1. Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. К.: УБТ, 2002. 1375 с.
2. Ринекер, Ф. Майер, Г. Библейская энциклопедия Брокгауза. Christliche Verlagsbuchhandlung Paderborn, 1999. С. 21, 784.
3. Карсен, Х. Жінка, дружина і мати у Святому Письмі. К.: Світло на Сході, 1993. С. 160‑166.
4. 7 уроков семейной жизни от Акилы и Прискиллы [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://afmedia.ru/principy-uspeha/sem-urokov-semeynoy-zhizni-ot-akily-i-priskilly.
