Я надзвичайно полюбляю читати. У дитинстві перечитав, напевне, усі новинки, які друкувались у царині фантастики й пригод. Проте ніяк не міг подужати детективи. Мені бракувало терпіння чекати до кінця книги, захоплюватись хитросплетіннями різних сюжетних ліній, чи роздумувати на самоті, хто насправді є головним злочинцем за ідеєю автора.
Проте в телевізійному форматі наша родина полюбляє дивитись різноманітні детективні серіали, де кожна серія — це окрема історія, яку доволі легко зрозуміти. Особливо нам подобався серіал за мотивами творів Агати Крісті про Еркюля Пуаро, який тривалий час транслювали на телеекранах. Імпозантний, вихований і, головне, дуже розумний детектив, який завдяки спостережливості, розуму та інтуїції розбирався в найскладніших справах.
І яке ж було наше здивування, коли згодом ми дізналися, що англійський актор Девід Суше, який, у принципі, і зробив серіал надзвичайно популярним, — християнин, який сміливо проголошує свої погляди як на знімальному майданчику, так і поза його межами.
Девід Суше народився 2 травня 1946 року в Лондоні. Його мама, Джоан Патрісія, була актрисою, а батько, Джек Суше, — знаним на все місто гінекологом і дослідником. У родині, окрім Девіда, було ще двоє братів — Джон і Пітер (Девід був середущим).
Цікаво, що предки майбутнього актора були вихідцями з Російської імперії. За батьком — із Прибалтики, а за мамою — з Білорусі. Уже згодом, як емігранти, вони через Південну Африку потрапили в Британію й там укорінилися.
Не здивує нікого те, що батько хотів, щоби його сини продовжили сімейну справу й стали лікарями. Джон Суше все робив для цього — відіслав дітей навчатись у чудову школу, наймав репетиторів, пильнував і допомагав сам у їхньому навчанні. Проте в середущого Девіда ніяк не складалось із хімією та фізикою. Саме ці предмети він не здав на вступних іспитах і не вступив до медичного коледжу. Коли тато зрозумів реальність ситуації, він дав спокій Девіду й дозволив вступати, куди той захоче. (До речі, старший син — Джон теж не втримався в царині науки. Сьогодні він популярний ведучий теленовин. Лише Пітер виправдав усі старання батька й працює лікарем.)
Проте повернімося до Девіда. Попри те, що тато прищеплював любов до науки, вплив мами також проявлявся в житті майбутнього актора. Ще в п’ятирічному віці він дебютував у любительському театрі у виставі «Аліса у Задзеркаллі». А згодом, уже в 17 років, мама провела його за куліси Національного молодіжного театру, де й лишилось серце молодого Девіда. Його вибір у той момент став очевидним. Тож невдовзі він стає студентом Лондонської академії музики й драматичних мистецтв.
Після закінчення навчання 1971 року, молодий актор починає працювати в театрі Честері. Маючи невисокий зріст і гарну поставу, глибокий голос і вишукані манери, він починає грати позитивних героїв у різноманітних п’єсах. І отримує схвальні відгуки критиків і публіки. Як казав сам Девід, йому постійно пропонували грати 40–50‑річних персонажів, хоча на той момент йому було лише 23 роки. Завдяки професійному підходу до вивчення ролей, бажанню передати цілісність образу, він умів надзвичайно яскраво й правдиво відобразити всі нюанси емоцій і переживань тих, кого грав на сцені.
За цей період у нього виробилась одна цікава звичка. Щоразу, як він довідувався про чергову роль, приготування до неї починалось із того, що Девід сідав, брав аркуш паперу, розділяв його на дві частини й починав писати з одного боку — спільне з героєм, а з другого — відмінності. Саме таке ретельне пропрацювання персонажа завжди приносило свої плоди.
Окрім того, він міг поїхати в ту місцину, звідки був герой (якщо це був англійський персонаж), щоби пройнятись атмосферою, яка впливала на людину. А щоби увійти в роль Еркюля Пуаро — видатного бельгійського детектива, Девід поїхав у Брюссель і, живучи там певний період, вивчав бельгійську культуру. А ще — почав займатись із репетитором, щоби… «зламати» свій британський акцент і додати в нього бельгійських ноток, словосполучень і вимови. Для ролі Сальєрі в мюзиклі «Амадеус» Суше відправився в маленьке італійське містечко Леньяго, звідки походив майбутній композитор. А потім на перекладних приїхав у Відень, таким чином повторивши шлях людини, яку йому потрібно було зіграти на сцені. І все це лише для того, щоби його Сальєрі не був несправжнім заздрісником-злочинцем, а живою людиною, яка страждала. Такий підхід призвів до того, що його Сальєрі був номінований на премію Лоуренса Олів’є1, а сам актор за заслуги в царині драматичних мистецтв отримав звання Офіцера і Командора Ордена Британської імперії.
Такий підхід до творчості дивував колег по сцені й вони частенько навіть підсміювалися над педантичністю Девіда. Проте не могли заперечити того, що його герої виходять напрочуд «живими». Це ж помітили й кінорежисери, які почали пропонувати йому ролі. Так, 1980 року Девід Суше дебютував як кіноактор у стрічці «Історія двох міст». Відтоді він постійно знімався в кінокартинах. Світове ж визнання йому принесла участь у серіалі «Пуаро Агати Крісті».
Одного разу до столу, за яким обідав актор, підійшов продюсер майбутнього серіалу й безапеляційно заявив, що хоче, щоби роль детектива зіграв саме Суше. Актор, що грав шекспірівські ролі на найвідоміших сценах Британії, ледь не образився — грати підстаркуватого детектива в якомусь довготривалому проєкті? Проте, прочитавши сценарій, зачарувався персонажем і вирішив докласти всіх зусиль, щоби показати Пуаро саме таким, яким його бачила Агата Крісті.
Як зазначає сам Суше щодо популярності Пуаро в його виконанні: «Видно в тому списку, який я складав, готуючись до ролі, і в нього, і в мене виявилось занадто багато спільних рис… Наприклад, у нас однаковий зріст, постава і навіть колір очей. До того ж, я теж розумний, правда, не такий, як він. А ще — ми жахливі педанти…»
За роль Пуаро Девіда Суше 5 разів номінували на премію BAFT2, проте він її не отримав. 2013 року було ухвалено рішення про завершення серіалу. Суше достатньо легко переніс «смерть» Пуаро, розуміючи, що рано чи пізно, а час його героя мав закінчитись.
Можна багато говорити про величезний театральний доробок Девіда Суше, його чудові ролі. Але хочеться закцентувати увагу на іншому. 24 квітня 2014 року у світ вийшла аудіоБіблія, яку начитав актор Девід Суше. 78‑годинний запис став першою повною аудіоверсією Біблії, яку записав один британський актор. 200 годин у студії, 27 років життя, витраченого для цього, — ось ціна такого проєкту. Що спонукало успішного актора взятись за такий грандіозний проєкт?
Вихований в атеїстичній сім’ї, Суше прийшов до віри в 40‑річному віці в англіканській церкві. Як наголошує сам Суше: «Що ж, я християнин за вірою, і хочу думати, що за мною наглядають у моєму житті. Я вірю в основи християнства… і насправді варто обмежувати себе заради вищого блага. Я вважаю, що прийняти й жити «сьогодні» — цієї важливої речі кожен із нас має навчитись: жити сьогоденням і не мати це сьогодення затьмареним страхом майбутнього чи болем минулого».
Ставши християнином, актор швидко усвідомив, що як артист він має особливий дар, щоби ділитися своєю вірою. «Я подумав: «Одна з тих речей, які я можу зробити, чи думаю, що можу зробити, — це прочитати Біблію», і ще багато років я мав бажання віддати свій голос Біблії, і не лише її окремим частинам, в усьому Писанню».
На думку актора, те, що люди не просто можуть читати Слово, а й прослуховувати його, є важливим елементом для збудування віруючої людини. Як волонтер Девід Суше брав участь у кампанії «Фарби Різдва», яку проводить Християнська місія для сліпих. Ця кампанія спрямована на пошук коштів для проведення хірургічних операцій із видалення катаракти в дітей із бідних родин у країнах третього світу. «Важко уявити Різдво без різноманітних яскравих кольорів, особливо для дитини, — каже Суше. — Я пишаюсь тим, що підтримую Християнську місію для сліпих, яка допомагає дітям із найбідніших країн бачити й насолоджуватись фарбами цього чудового свята. Жодна дитина не має осліпнути лише тому, що вона народилась у бідній родині».
Саме тому 67‑літній актор, утілюючи свою найбільшу мрію записати аудіоБіблію, повністю пожертвував увесь свій гонорар на благодійність. «Біблія — це ж ціла бібліотека, в якій можна знайти і вірші, і оповіді, і пісні, і драматичні історії, і пророцтва. Повна різноманітність літературних жанрів… Мені особисто здається і я сподіваюсь, що кожен, хто забажає, зможе прочитати Біблію, одночасно слухаючи її. І, слухаючи її, він буде спонуканий знову повернутися до тексту Писання».
На сьогодні, попри свій похилий вік і значні досягнення, актор Девід Суше не спочиває на лаврах і далі планує зніматися. А ще — і надалі активно займатися благодійністю, через яку може проголошувати свої християнські переконання.
Бог каже, що ми маємо утверджувати Його цінності й волю на тому місці, де Він нас поставив. Саме про це молився Ісус Христос під час останньої молитви: «Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого». Бог бажає, щоб вістка про Нього була проголошена Його послідовниками. А от як це робити — це питання до тих, хто сповідує віру в Бога. Кожен із нас має обрати свій шлях донесення Слова Божого до навколишніх. Це наш вибір і наше покликання.
І воно не залежить від віку, соціального статусу чи професії. Воно залежить від стану серця. Адже чим наповнене серце, про те говоритимуть уста, те робитимуть руки, водитимуть ноги… Весь стиль життя буде свідчити про це. І знаєте що? Що раніше людина усвідомить цю істину, то повніше втілить своє призначення й матиме наповнене сенсом життя.