Автор Ольга Прокопович, м. Рівне
Мета: розглянути особливості юнацьких стосунків та поглибити знання учнів про розвиток стосунків від симпатії до любові, звернувши особливу увагу на жертовність любові; продовжувати розвивати вміння учнів порівнювати, аналізувати та узагальнювати факти; розвивати емоції учнів; вміння працювати з Біблією; сприяти формуванню в учнів християнського світогляду.
Обладнання: Біблія; ватман із накресленою «павутинкою».
Тип уроку: урок сприймання знань.
“Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх” (Ів. 15:13)
ПЕРЕБІГ УРОКУ
- Організаційний момент: вітання; налагодження контакту з класом.
- Актуалізація чуттєвого досвіду учнів.
Вправа «Пошук скарбів». Учитель пропонує учням на невеличкому аркуші паперу записати два-три свої захоплення/хобі та на деякий час приховати його. Далі учні мають спробувати знайти серед присутніх хоча б одну особу з подібними захопленнями.
(Методичні рекомендації. Доказом знайдення «скарбу» стане пред’явлення їхніх аркушів із записаними хобі.)
Обговорення:
— Чи сподобалась вам вправа?
— Чи важко було шукати «скарби»?
— Як уплинула кількість записаних хобі на швидкість знаходження «скарбів»?
— Які ще фактори допомогли знайти «скарб»? (Очікувана відповідь: особисті стосунки з однокласниками та інформація про них.)
— Які методи ви використовували під час пошуку?
— Як би вплинуло на швидкість пошуку «скарбів» те, що учасниками були б цілком незнайомі вам люди?
— Чи могли б ви застосувати свої методи в цьому разі?
— Чи задоволені ви результатом свого пошуку?
— Чи знайшов хтось більше, ніж один «скарб»?
— Чи були такі учні, що не знайшли «скарбу»?
Заслухати відповіді учнів.
- Мотивація навчальної діяльності учнів.
Учитель. Як бачимо, під час розв’язання будь-якої проблеми, зокрема й цієї вправи, мають значення стосунки між людьми. Такими нас створив Бог — соціальними істотами.
При першому знайомстві з людиною, як кажуть учені, вже менш ніж за 4 хвилини між ними може зародитись симпатія чи антипатія. Симпатія (з грецької «потяг», «співчуття) — це почуття стійкої емоційної прихильності людини до інших людей; почуття приязні та доброзичливості до когось; уподобання. Симпатія виникає через зовнішню привабливість, подібність поглядів (і хобі також) чи якісь особливості характеру.
У якому віці виникає симпатія? Як довго вона триває? Як розвивається й до чого приводить? Особливий інтерес для нас становить симпатія, яка виникає між хлопцем і дівчиною.
- Повідомлення теми й мети уроку.
- Сприймання нових знань.
1) Учитель. Симпатія виникає не тільки під час знайомства. Часто вона виникає й до знайомої людини — однокласника чи дівчинки із сусіднього двору. Голову обсідають думки про об’єкт симпатій. Стає цікаво, чим цей «об’єкт» займається, де перебуває тощо.
Згодом зацікавленість переростає в серйозніші, глибші стосунки. Дуже гарно про це пише поет Анатолій Костецький:
Сергій, червоніючи, Тані зізнався:
«Пробач, що учора до тебе чіплявся:
У ліжечку спати тобі заважав,
В твоєму альбомі каляки писав,
На ляльку в колясці пісочку насипав
Й за те, що постійно косичку я смикав.
Я просто з тобою дружити бажаю, —
Й на себе увагу звернуть намагаюсь».
І хлопчик з кишені своєї дістав
Велику цукерку й Тетянці віддав.
Тетянка всміхнулась: «Тобі пробачаю.
Ми друзі з тобою тепер. Обіцяю,
Що завтра бабусю свою попрошу
Заплести косичок аж шість, не одну.
Їх смикай тоді, якщо хочеш так дуже,
Та тільки не сильно. Домовились, друже?»
(Методичні рекомендації. Прочитання вірша можна виконати по-різному: його може прочитати вчитель або хтось із учнів; його може прочитати наймолодший братик когось із учнів; його можуть прочитати в дійових особах троє учнів молодших класів тощо).
2) Учитель. Так, зацікавленість привабливою особою може перерости в дружбу. Дружба — це безкорисливі стосунки між людьми, засновані на довірі, щирості, взаємних симпатіях, спільних інтересах і захопленнях, взаємодопомозі тощо. В українській мові слово «друг» має схоже значення з іншими словами: товариш, приятель, побратим, друзяка, колега, партнер, компаньйон, близький знайомий.
Друг — це той, кого ви поважаєте і хто поважає вас, базуючись не на заслугах, а на спорідненості розуму. Це глибоке й благородне почуття знайоме з давніх-давен різним народам. Відомі навіть деякі ритуали для скріплення дружби: скіфи скріплювали дружбу кров’ю; араби з’їдали по дрібці солі зі спільної посудини, а козаки на знак побратимства обмінювались натільними хрестиками.
Народна мудрість також не обходить цієї теми:
Скарб — не друг, а друг — скарб.
Нема друга — шукай, а знайшов — бережи.
Не той друг, що медом маже, а той, хто правду каже.
Не карай, Боже, нічим, як другом лихим.
Зла компанія — що вугілля: як не впече, то замаже.
Григорій Сковорода так писав про дружбу: «Схильність до дружби ні куплею, ні проханням, ні насиллям не досягається. Дружать тільки з тими, до кого відчувають особливе духовне ваблення. Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбами».
А ось як Біблія говорить про дружбу і друзів:
«Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом» (Пр. 17:17).
«Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду. Друга свого й друга батька свого не кидай» (Пр. 27:9–10а).
«Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить» (Пр. 29:5).
Ісус Христос так казав апостолам: «Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую… А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця» (Ів. 15:14–15).
А ще апостол Яків згадує: «І здійснилося Писання, що каже: “Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим”» (Як. 2:23).
Дружба важлива для всіх людей і в будь-якому віці. Дружба стає цінною особливо в юнацькому віці, бо вона проявляється і як емоційна прихильність, і як міжособистісні стосунки. Вона вимірюється певним ступенем вибірковості, стійкості та душевної спорідненості, бо може зберігатись на відстані і не залежить від зовнішніх, ситуативних факторів. Цінність дружби полягає в тому, що вона водночас є школою саморозкриття і школою розуміння іншої людини.
За рішенням Генеральної Асамблеї ООН з 2011 року щорічно 30 липня відзначають Міжнародний день дружби між державами, культурами та всіма людьми на Землі.
3) Учитель. Інколи буває так, що стосунки між хлопцем і дівчиною залишаються дружніми протягом тривалого проміжку часу, а часто і зовсім згасають. Але трапляється й так, що дружні стосунки поглиблюються і водночас якось змінюється ставлення друзів один до одного: хочеться частіше бачитись, починаєш помічати якісь милі дрібнички в поведінці чи манері говорити, зростає захоплення досягненнями друга в спорті чи навчанні… І так непомітно дружба через захоплення переростає в закоханість. Як влучно висловився Арістотель, «…закоханість є не стільки божевільною пристрастю, скільки надмірною дружбою».
Вікіпедія стверджує, що «закоханість — це комплекс сильних людських почуттів, об’єктом яких є інша особистість». З одного боку, закоханість — це «святкове почуття», яке перетворює все світосприйняття людини, коли всі події, люди, власне життя розглядаються через «чарівні окуляри» — найкращі окуляри у світі, які дозволяють побачити іншого таким, яким його задумав Бог. З іншого боку, закоханість дезорганізує, розслабляє, витісняє розумне мислення; вона романтична й спонтанна. У цьому стані людина живе у світі мрій разом із придуманим нею образом ідеальної «половинки». Як правило, стан закоханості, за рідкісним винятком, не триває довго. Як зауважив К. С. Льюїс: «…необхідно змиритись з тим, що закоханість минає, як молодість; але як людина не помирає після молодості, так і від закоханості лишається слід…»
Бажання мати близького друга, потреба в глибокій емоційній прихильності, розумінні та душевній близькості, а також фізіологічні особливості (статеве дозрівання, зокрема) юнацького віку — все це призводить до появи нового почуття — кохання. Можна сказати, що кохання є «вищою формою» закоханості. Кохання — це сильне почуття, яке супроводжується вихором емоцій — від жаги до ревнощів та страждань. Воно робить нас добрими й лагідними, чуйними й чистими в душі, робить людей людьми, фарбує світ у кольори щастя… Таке кохання оспіване, оплакане, омріяне, описане й змальоване в усі часи історії людства. Таке кохання часто розпочинається з готовності кохати, для якої характерні оптимізм, захват, бурхлива радість, відчуття, що так буде завжди. Але з часом закохані починають помічати недосконалості одне одного, якісь промахи, приходить нудьга чи роздратування, можливі конфлікти. Інколи, на жаль, кохання на цьому й завершується…
4) Учитель. Але якщо закохані готові до роботи над собою, відповідальні, внутрішньо зрілі, то кохання не вмирає, а переходить на інший етап свого розвитку — воно перетворюється на любов. Якщо кохання є лише передчуттям того, що людина здатна любити, то любов — це стан, коли двоє насправді є однією істотою духовно. Таку любов розвивають, зрощують, досягають; вона приходить із часом. У звичайному житті така любов зустрічається не часто; а те, що зустрічається, на справжню любов не схоже. Про справжню любов мріють, її хочуть мати. Але дуже рідко хочуть учитись любити, вкладатись у стосунки, щоб вони стали стосунками любові. Справжня любов:
- живе реальністю, а не уявою;
- ставить перед собою далекосяжні цілі;
- заохочує кохану людину бути вірною своєму покликанню, а не очікуванням іншої людини;
- уміє жити, спираючись на вічні цінності;
- уміє чимось жертвувати;
- не нехтує розумною залежністю від коханої людини, але й уміє бути незалежною;
- гнучка й не завжди діє за жорсткими схемами;
- щира в почуттях і намагається жити в правді;
- здатна долати вроджений егоїзм;
- здатна дивитись не тільки одне на одного, але й разом — в одному напрямі.
Любов між хлопцем і дівчиною може бути різною: любов-закоханність, любов-звичка чи споживацька любов. Яка саме любов буде між ними залежить від того, що лежить в її основі: фізіологія чи соціальні стереотипи, почуття чи розум, душа здорова й багата чи душа самотня й бідна. Можна сказати, що наша любов є відображенням нашої особистості в її ставленні до людей і до життя. Це певний спосіб життя із своїм світоглядом, своїми цінностями, своєю увагою, навіть ритмом дихання чи інтонацією. У різні періоди життя чи на різних етапах розвитку стосунків ми можемо виявляти різні види любові.
а) Любов — людус («людус» з грецької «гра»). У людусі стосунки поверхові, швидкоплинні й дуже егостичні, орієнтовані лише на отримання задоволення (часто сексуального). Людус пов’язаний із фліртом або кокетуванням. Флірт — це «коли дівчина не знає, чого вона хоче, але всіляко добивається цього» (Леонард Луїс Левісон (1904–1974), амер. письменник). Але виявляти знаки уваги, щоб зав’язати романтичні стосунки, — це одне. А «закрутити» комусь голову, аби розважитись і потім безсовісно кинути цю людину — це вже зовсім інше.
б) Любов — філос («філос» із грецької «друг», «прихильник»). Цей вид любові заснований на спільних інтересах, довірі, дружбі, турботі про кохану особу. Це любов-дружба чи любов-приязнь, яка характеризується тривалістю та надійністю, духовного єдністю та альтруїзмом.
в) Любов — сторге («сторге» з грецької «любов»; цим терміном описували сімейні, споріднені стосунки). Це любов-ніжність, любов-розуміння, яка виникає повільно, але базується на глибокому спілкуванні та душевній близькості. Така любов особливо міцна й може витримати довгу розлуку; не боїться зради, бо внутрішня єдність значно сильніша; це терпляча любов, яка вміє чекати й прощати.
г) Любов — прагма («прагма» з грецької «дія», «справа», «розрахунок»). Це тип розсудливої, «споживацької» любові, яка базується не стільки на важливості особистості коханого, скільки на його статусі, доходах та майні. Прагма постійно намагається контролювати почуття (і свої, й інших), хоча загалом непогано ставиться до близьких людей. Але, найчастіше, якщо не отримує бажаного, то стосунки негайно розриваються.
д) Любов — ерос («ерос» із грецької «любов», «чуттєвість»). Це любов, в основі якої лежить відданість, а потім уже — сексуальний потяг. У таких стосунках цінуються особистості, їхнє життя, проблеми, почуття й настрій; чуттєве кохання, спрямоване на отримання насолоди; почуття тривалі й бурхливі. Ерос хоче знати все про коханого й легко відкриває все про себе; завжди пам’ятає день першої зустрічі та інші подробиці стосунків. Якщо в цій любові стається розрив, то біль від нього нестерпний і довго не гоїться.
е) Любов — манія («манія» з грецької «безумство», «надмірний потяг до чогось»). Це такий вид любові, в основі якої лежить пристрасть та патологічні ревнощі; її інколи називають «одержимістю». Манія прагне самоствердження за всяку ціну: за рахунок інших, враховуючи їхнє приниження; створюючи ситуації, які б спричинили залежність коханої людини від неї. Водночас манія завжди намагається уникати буденності, нудьги чи підпорядкованості. Саме тому ті, кому притаманна така любов, часто змінюють друзів, сферу своєї діяльності, намагаються довести свою значущість. Любов-манія — це любов-сум, любов-хвороблива пристрасть, яка сповнена ревнощів, недовіри, не терпить розлуки й може спровокувати навіть любов-ненависть. Це про таку любов кажуть: «Від любові до ненависті — один крок».
є) Любов — агапе («агапе» з грецької «любов»; цим терміном описували дієві стосунки аж до самозречення). Агапе — це вид безкорисливої, всепрощаючої та турботливої любові, коли людина задля коханої людини готова на будь-який подвиг, не вимагаючи нічого натомість. Це любов м’яка, повна альтруїзму та готовності все простити (навіть зраду), пожертвувати своїми почуттями заради щастя іншої людини. Найчастіше саме така любов характерна для початку стосунків, коли любляча людина ніби «розчиняється» в турботі про улюблену особу.
Християнський психолог Гері Чепмен у своїй книзі «П’ять мов любові», розглядаючи особливості стосунків, зауважує, що для досягнення якомога повнішого взаєморозуміння потрібно користуватись особливою «мовою» того, кого любиш. Автор виділяє п’ять основних «мов»:
- слова заохочення чи підтримки в будь-якій ситуації і без неї;
- час, приділений улюбленій особі;
- допомога (фізична, інтелектуальна);
- дотики (до плеча, тримання за руку чи під руку, обійми);
- подарунки (з нагоди й без неї; матеріальні й віртуальні; дрібнички й не зовсім, за можливості).
5) Учитель. Як бачимо, любов — це дуже серйозно, незважаючи на те, що у світі не святкують міжнародний День любові. Але ось нещодавно любов внесли до реєстру захворювань ВООЗ. Міжнародний шифр хвороби F.63.9; іменується «Розлади звичок та спонукань»; описані її симптоми:
- нав’язливі думки про іншого;
- різкі перепади настрою;
- перевищене почуття власної гідності;
- себежаль;
- безсоння або переривчастий сон;
- імпульсивні, необдумані вчинки;
- перепади артеріального тиску;
- головні болі;
- синдром нав’язливої ідеї;
- алергічні реакції.
(На мою думку, то це трохи дивна реакція міжнародної організації на цілком здорове, прекрасне і благородне почуття людей. Утім досі немає твердої реакції на нездорові, одностатеві стосунки).
6) Учитель. Сьогодні на уроці ми розглянули найпрекрасніше почуття, яке може пережити людина. А хто є джерелом любові? Людина? Напевно, ні, бо чомусь тільки до конкретної людини виникають такі високі почуття, а не до будь-кого. Якщо згадати, що людей створив Бог на Свій образ і подобу, то зрозуміло, що джерелом любові є Сам Бог. У Своєму листі до людей Бог зізнається: «Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!» (Єр. 31:3б).
Звичайно, грішна людина не має таких слів, щоб описати досконалу Божу любов. Але з того розуміння, яке дав Дух Святий перекладачам Біблії, вони використали слово «агапе», яке найкраще підхоже для опису любові Божої: це милосердна, жертовна любов, яка все віддає й нічого не вимагає натомість; це любов, яка не припиняється через зміну обставин. Прочитаймо, як Біблія описує цю Любов (1 Ів. 4:7–16). Отже, любов — це один із атрибутів Бога. А навчитись відчувати таку безумовну Божу любов — агапе — це, мабуть, те, задля чого ми приходимо в цей світ. Адже якщо ми насправді полюбимо конкретну людину та створимо сім’ю, то так виконаємо прямий Божий наказ (Бут. 1:28). А якщо будемо виявляти любов до людей, що нас оточують, то тим самим покажемо одну з чеснот християнства.
VI. Осмислення знань
- Учитель. Послухайте, будь ласка, притчу і подумайте над висновками до неї.
У крамниці в Бога
Одного разу жінці наснився сон, що за прилавком крамниці стояв Господь Бог.
— Господи! Це Ти?! — радісно вигукнула вона.
— Так, це Я, — відповів Бог.
— А що це в Тебе можна купити?
— У Мене можна купити все, — прозвучала відповідь.
— Тоді дай мені, будь ласка, здоров’я, щасті, любові, успіху й багато грошей, — попросила жінка.
Бог доброзичливо всміхнувся й пішов у підсобку за крамом. Через деякий час Він повернувся з маленькою паперовою коробочкою
— І це все?! — вигукнула здивована й розчарована жінка.
— Так, це все, — відповів Бог. — Хіба ти не знала, що в Моїй крамниці продається тільки насіння?
(Очікувана відповідь. Любов — Божий дар, який дається кожному, але не кожен може цей дар оцінити, зростити й зберегти).
- Робота в групах
Завдання: прочитати Гімн любові (1 Кор. 13) і скласти синквейн.
[Складання синквейна (сенкана) здійснються за правилом:
одне слово — іменник (стосується теми уроку);
два слова — прикметники, що описують іменник;
три слова — дієслова, що передають дію прикметників;
чотири слова — складають одне речення;
одне слово — іменник — висновок; може бути синонімом до першого слова.
Наприклад:
Любов.
Чемна, милосердна.
Не заздрить, терпить, вірить.
Ніколи любов не перестає.
Бог.]
- Як ви думаєте, чому є День закоханих і немає Дня любові?
- Вправа «Павутинка»
[Методичні рекомендації. Можливі два варіанти виконання вправи: зобразити «павутинку» на ватмані й працювати з класом фронтально або роздати учням роздруковані «павутинки» на аркушах паперу для індивідуальної роботи.
«Павутинка» містить завдання двох рівнів:
1 рівень: у порожні кружечки вписати етапи розвитку стосунків між хлопцем і дівчиною (1— симпатія, 2 — зацікавлення, 3 — дружба, 4 — захоплення, 5 — закоханість, 6 — кохання, 7 — любов);
2 рівень: заповнити порожні кружечки згідно записаних слів-завдань (автор — Бог, стратегії — види любові, досвід — індивідуальний досвід пройдених етапів розвитку стосунків, успів любові — жертва Ісуса Христа, творчість — 5 «мов» любові, результат — сім’я)].
- Чи сподобався вам урок?
- Як ви оціните вправу «Пошук скарбів» у контексті уроку? (Очікувана відповідь. Ця вправа є дуже спрощеною моделлю реальних кроків у пошуку скарбу всього життя — вірного друга).
VII. Підсумок уроку
- Бог — єдине Джерело любові.
- Люди здатні любити, бо створені на образ і подобу Божу.
- «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів. 15:13).
VIII. Домашнє завдання
Переглянути художній фільм «Пам’ятна прогулянка» (2002 р., режисер Адам Шенкман).