Любов
Двоє братів, ровесників Сашка, живуть на поверх нижче. Сашко звик вважати їх своїми друзями, але раптом вони чомусь стали його дражнити, кривдити. І робили вони це щоразу, як тільки сходилися у дворі погратися. Спочатку брати вигадували йому образливі прізвиська, а минулого тижня дійшло до бійки: одному з хлопців Сашко дав кулаком у зуби. Втрутився дорослий перехожий, звелівши хлопцям негайно розійтись. Однак тепер брати чекають нагоди помститися Сашкові. При зустрічі дві ворожі сторони обмінюються зневажливими словами. Сашко дотримується обережності, щоб не залишитися сам на сам з братами, або, ще гірше, з групою підлітків, які на їхньому боці, — в такому випадку його, без сумніву, поб’ють. Проте Сашко часу не гає: він збирає групу із своїх друзів, готуючись до сутички.
Запитання для роздумів та обговорення:
1. Що може статися, якщо Сашкова злість не вгамується?
2. Як почувають себе брати, зустрічаючись із сусідом, який злиться на них?
3. Чому Сашко так злиться? Як він дійшов до такого стану?
4. На прикладі Сашкового життя ми розглянули, як злість може оволодіти людиною. Назвіть речі (причини), які примушують людину злитися.
5. Що відчувають люди у хвилини гніву? І як вони почують себе, коли їхній гнів ущухне?
Відповідь із позиції християнської етики: ставтеся до інших з любов’ю
Коли людина з чиєїсь вини не досягає свого, або хтось завдає їй неприємності, у неї виникає бажання віддячити винному так само. Почуття, що охоплює людину, називається ненависть. Ображений злиться, шукає нагоди заподіяти шкоду своєму кривдникові.
Ненависть, гнів приносять задоволення — принаймні, на короткий час. Коли хтось ненавидить іншого, то вважає себе невинним, а того — іншого — винним у всьому. Виявляючи злобу в якихось діях, людина почувається сильною. Їй здається, що коли вона примусить страждати того іншого, то всі її проблеми будуть розв’язані. Тим часом згадані дії викликають у супротивника злобу як відповідь: бачачи її, перший озлоблюється ще більше і т. д. Злоба має силу руйнувати сім’ї, розбивати дружбу, призводити до розвалу цілих людських суспільств.
Християнство вчить, що любов повинна витісняти з людських стосунків злобу й ненависть. Людина, яка по-справжньому любить інших, старатиметься допомогти їм усіма силами, а не розбивати їхні серця, не псувати їм життя. Вона не буде мститися, і ніхто інший не схоче помститися їй. Ісус Христос сказав: «Любіть ворогів ваших». Ісус Христос навчає також, що люди повинні мати почуття відповідальності за все, що вони роблять. Він говорив, що злоба, лихі думки виходять із серця людського (див. Мк. 7:20–23). А більшість же людей, як і Сашко, звинувачують у проблемах, що у них виникли, не «власне серце», а інших. З учення Христа випливає: коли людина відчуває до когось злобу й ненависть, то проблема ховається в ній самій. Так, хлопці-сусіди перші стали ображати Сашка. Але і він відповів їм тією ж монетою. Тому, щоб вирішити проблеми з іншими, Сашкові необхідно почати з себе.
Ісус Христос заповів нам ставитися до оточуючих з любов’ю, а не з гнівом. Коли людина приймає рішення не мститися своєму кривдникові, а виявити замість гніву любов і готовність пробачити, тоді є надія, що конфлікт буде вичерпаний.
1. Чому так важко робити добро тим, хто завдає нам болю та образи?
2. Як змінились би взаємини в наших сім’ях, коли б члени сім’ї виявили один до одного любов, а не роздратування і злість?
Вірність у дружбі
Катя й Ліза дружили дуже давно, років із трьох. Обидві любили кататися на ковзанах, і на каток вони часто ходили разом. Але з якогось часу туди стала приходити нова дівчинка — Настя. Катя з Лізою почули, що вона із заможної сім’ї. Настя на обох дівчаток справила враження. Проте вона все частіше починала розмову з Лізою, нібито не проти була з нею подружитися, а Катя їй явно не подобалася. Коли Катя падала (таке з нею траплялося частенько), Настя зауважувала Лізі: «Яка незграба!» Кілька разів Катя чула одним вухом ще й інші неприємні слова, які Настя нашіптувала про неї Лізі, на зразок того, що й одягається Катя жахливо, і зачіска їй не личить.
Катю засмучувало те, що Ліза ніколи не заступалася за неї. Навпаки, вона стала говорити Каті: «Якби ти краще одягалася, й Настя ставилася б до тебе краще».
Урешті-решт Катя так образилася на Лізу, що вирішила покласти край їхній дружбі.
Запитання для роздумів та обговорення:
1. Що відчувала Катя, коли Ліза погоджувалася з Настею?
2. Чи були у вашому житті випадки такого ж поводження з вами, як Ліза це робила стосовно Каті? Розкажіть, що ви при цьому відчували?
Відповідь із позиції християнської етики: будьте вірні в дружбі
Ісус Христос був вірний Своїм друзям. Він зцілював хворих і давав поживу голодним. Коли Його друзі потрапляли у скрутне становище, в біду, Він завжди готовий був допомогти. Дві жінки, Його послідовниці, Марія і Марта, одного разу послали сповістити Ісусові, що їхній брат Лазар тяжко захворів. Вони хотіли, щоб Ісус Христос прийшов і зцілив Лазаря. Марія і Марта жили в місті Віфанії, поряд з Єрусалимом. В Єрусалимі в Ісуса було багато ворогів, які тільки й думали про те, щоб убити Його. Але це не завадило Йому піти у Віфанію на допомогу друзям.
Однак, незважаючи на відданість Христа тим, кого Він вважав Своїми друзями, навіть найближчі з них нерідко не виправдовували Його сподівань. З Євангелія від Марка, 14:43–50, ми дізнаємося, що ті дванадцять чоловік, які впродовж трьох років були постійними супутниками Ісуса, Його учнями, — всі, хоч і по-різному, виявилися невірними Йому. Один з них видав Учителя в руки Його ворогів, а решта, одинадцять, розбіглися в різні боки, коли вороги схопили Ісуса. Про вірність Своїй Матері і любов до неї Ісус востаннє засвідчив уже на хресті: умираючи, Він просив Свого улюбленого учня Івана подбати про неї. Коли ж Христос воскрес із мертвих, то не став «зводити рахунки» зі Своїми учнями, що залишили Його в біді. Навпаки, Він поблагословив їх і пообіцяв ніколи не покидати.
Коли ми вірні своїм друзям не на словах, а на ділі, то в будь-яких обставинах підтримаємо, захистимо їх. Але наша вірність іншим не гарантує, що ми самі ніколи не скуштуємо гіркоти невірності, зради. Та ми можемо бути впевнені в тому, що Бог, знаючи, як нелегко, коли зрадив друг, завжди прийде нам на допомогу.
1. Як люди доводять вам свою відданість у дружбі? Як саме ви можете довести іншим свою відданість?
2. Наскільки важлива вірність у дружбі?
Слухняність
Володимир був страшенно незадоволений собою. Сам винен, що попався! Тепер мати зчинила скандал і взагалі заборонила йому гуляти на вулиці.
Батьки попереджали Володю, щоб він не гуляв на території депо. Чому всім хлопцям можна там гуляти, а йому ні? Заборона батьків була, на його думку, просто нерозумною. Тому, коли його друзі вирушили на територію депо, Володя пішов з ними.
Він би не попався, але сестра Шура вистежила його, а потім урочисто доповіла матері про те, куди він ходив. Тепер вона тішиться, що в нього нещастя. «Ну, нічого, вона за це дістане», — бурмоче Володимир. А батьків він усе одно не послухає, тільки буде тепер обережнішим, щоб знову не спійматися.
Запитання для роздумів та обговорення:
1. Чому Володимир був незадоволений собою?
2. Легко чи важко вам слухатися батьків та вчителів? Чому?
3. Які причини зазвичай висувають діти, щоб виправдати свій непослух?
4. Якщо Володя й далі чинитиме наперекір батькам і всім, хто сьогодні має над ним владу, що може статися з ним у житті?
Відповідь із позиції християнської етики: слухняність необхідна
Бажання все робити по-своєму властиве багатьом людям: сьогодні слухняність не дуже популярна. До того ж, багато тих, хто має владу, прагнуть якнайчастіше нагадувати про неї залежним від них. Тому людей, котрим важко поважати їх і підкорятися їхнім розпорядженням, до певної міри можна зрозуміти.
Християнство вчить послуху, але, водночас, навчає людей усвідомлювати, кому чи чому вони слухняні. Христос давав людям зрозуміти, що вони мають право вибору. Вони можуть слухатися Бога і все своє життя бути у згоді з Його вченням, а можуть постійно йти на повідку своїх бажань і жити життям егоїстів. Треба тільки пам’ятати, що людські бажання — це такий «господар», якого слухатися нелегко: занадто вже мінливі бажання, і задовольнити їх неможливо. Навпаки, воля Божа стосовно людей не змінюється ніколи, і тому люди можуть довіряти Господу і покладатися на Нього.
Марія і Йосип виховували малого Ісуса у послуху Богу та Його заповідям. Одна з цих заповідей говорить, що діти повинні коритися батькам. І хоч Батько Ісуса Христа — Бог, зростаючи, Ісус був слухняний Своїм земним батькам — Марії та Йосипу. Один з епізодів Його дитинства свідчить, що, підкоряючись Богові, Ісус одночасно корився і їм. Хоча хлопчик Ісус знав, що, розмовляючи з учителями у храмі, догоджає Отцеві, Він підкорився бажанню Марії та Йосипа і пішов із ними, коли ті знайшли Його у храмі. На Своєму бажанні продовжити бесіду з учителем Ісус наполягати не став.
Ісус Христос наставляв Своїх послідовників не ухилятися від плати податків, тобто коритися земній владі. Проте Він учив, що коли влада порушує Божу волю, то слухатися треба не її, а Бога (див. Мк. 12:13–17).
Слухняність дається нелегко, особливо коли відчуваєш, що людина, наділена владою, не заслуговує поваги, або ж коли правило, якому треба підкорятися, — нерозумне. Однак треба пам’ятати, що до слухняності нас закликає Господь, а Його плани та шляхи — досконалі.
1. Назвіть щось таке, в чому ви могли б бути більш слухняними батькам, ніж тепер.
2. Як би змінилося ваше життя, коли б ви доклали максимум зусиль, щоб слухатися батьків та вчителів?
© 1993 by David C. Cook Foundation
Cook Communications Ministries,
4050 Lee Vance View,
Colorado Springs,
Colorado 80918 U.S.A.