Ольга Прокопович, м. Рівне
Мета: під час уроку розкрити зміст принципів давання і приймання; розглянути значення вдячності в житті людини. Продовжити розвивати в учнів пізнавальний інтерес до вивчення та дослідження Біблії; розвивати вміння учнів аналізувати та узагальнювати факти; розвивати емоції та почуття учнів. Сприяти вихованню в учнів християнських чеснот (милосердя, вдячності, щедрості, патріотизму) та сімейних цінностей.
Обладнання: Біблія, картки з «дрібницями», проекційна апаратура.
Тип уроку: урок сприймання нових знань.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
Вітання. Налагодження контакту з класом
II. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів
Учитель. Діти, ви любите секрети? А які секрети любите більше: про когось чи про себе? Пропоную вам коротенький тест, який, можливо, допоможе вам дізнатись деякі «таємні» відомості про себе. Для цього вам потрібні лише ручка та аркуш паперу, на якому ви запишете відповіді на запитання (перше, що спаде на думку).
Тест
1. П’ять тварин – корова, тигр, вівця, кінь, порося – розташуйте в порядку, який вам подобається.
2. Напишіть по одному слову, з яким у вас асоціюється кожне слово з цього списку: собака, кіт, миша, кава, море.
3. Напишіть по одному імені найважливіших людей у вашому житті, з яким асоціюється кожний колір із цього списку (один колір – одне ім’я): жовтий, помаранчевий, червоний, білий, зелений.
Результат тесту
1. Цим запитанням визначаються ваші пріоритети:
– корова символізує кар’єру;
– тигр символізує почуття власної гідності;
– вівця — любов;
– кінь — сім’ю;
– порося — гроші.
2. Відповідь на це завдання відображає ваше життя таким, яким ви бачите його підсвідомо:
– слово, яке асоціюється із словом «собака», відображає вашу власну особу;
– слово, яке асоціюється із словом «кіт», відображає особистіть вашого друга (партнера по бізнесу);
– слово, яке асоціюється із словом «кава», описує ваше ставлення до задоволень;
– слово, яке асоціюється із словом «море», описує ваше власне життя.
3. Люди, імена яких ви розташовували за кольорами:
– жовтий — це людина, яка найбільше вплинула на ваше життя;
– помаранчевий — ця людина для вас – справжній друг;
– червоний — цю людину ви щиро любите;
– білий — ця людина ваша споріднена душа;
– зелений — спогади про цю людину залишаються з вами на все життя.
Учитель. Це лише тест і не варто будувати на ньому якусь теорію. Але такі тести інколи дають можливість подивитись на якісь обставини під іншим кутом зору. Особисто я надаю перевагу простому спілкуванню з людьми, під час якого можна виявити і пріоритети, і ставлення до людей. Наприклад, сьогодні мені кортить дізнатись, чи любите ви подаруночки? А що вам більше подобається: отримувати подарунки чи дарувати? Що ви при цьому відчуваєте? (Відповіді учнів.)
III. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Послухайте, будь ласка, історію, яка сталась в одній країні.
Один міністр сидів собі якось на бордюрі центрального міського фонтану, задумавшись про щось, та й упав у воду. Одразу ж збіглися люди, стали простягати йому руки й гукати:
— Давайте руку, пане!
Але міністр нікому руки не давав, наче й не чув. Аж ось крізь натовп протиснувся чоловік і сказав:
— Друзі, наш міністр із дитинства навчений казати «дай» іншим. Він не розуміє, як це комусь щось «давати».
Чоловік простягнув міністрові свою руку й сказав:
— Доброго дня, ваша честь! Прошу взяти мою руку.
Міністр одразу вхопився за руку й вибрався із фонтану.
(Бруно Ферреро, 365 історій для душі)
Люди часто плутають слова «брати-давати», «давати-брати». І ми сьогодні на уроці спробуємо це з’ясувати.
IV. Повідомлення теми і мети уроку
V. Сприймання нових знань
1. Учитель. Яке, на вашу думку, правильне розуміння цих слів? Із чим найчастіше пов’язані ці слова? Яким має бути подарунок? Як його приймають? Яка різниця між подарунком і хабарем? (Провести обговорення таблиці.)
2. Учитель. А що думають із цього приводу інші люди?
Спроектувати на екран або зачитати вислови відомих людей чи перлини народної мудрості.
- «Віддай людині крихітку себе. За це душа поповниться світлом» (Ліна Костенко, українська поетеса).
- «…усе своє майно, що дісталось од батьків, і прибутків із маєтків … віддавати … на оновлення зруйнованих домів Божих, на заснування шкіл, на відновлення прав і вольностей народу русинського» (Із заповіту митрополита Петра Могили,1596–1647).
- «Нехай мовчить той, хто дав; нехай говорить той, хто отримав» (Мігель Сервантес, 1547–1616, іспанський письменник).
- «Безкорисливість — одна з найпохвальніших чеснот, що породжує славу добру» (Мігель Сервантес).
- «Вдячність — ознака благородства душі» (Езоп, VI ст. до Р. Х., давньогрецький байкар).
Перлини народної мудрості:
- Щедрий не той, хто дарує, а той, хто не шкодує.
- Життя дано на добрі справи.
- Хто добра людям бажає, той і собі має.
- Хто швидко допоміг, той удвічі допоміг.
- Милосердним ніхто не вродився, а навчився.
- Якщо сьогодні ти не зробив нічого доброго, то день минув марно.
3. Учитель. Підсумовуючи вищесказане, можемо зробити деякі висновки:
Отже:
стосунки «давати-брати» — це завжди стосунки міжособистісні;
давати (дарувати) можна щось матеріальне (речі) і нематеріальне (слово, усмішку, жест, настрій тощо);
дарувальник за власним бажанням безкоштовно віддає дарунок іншій особі у володіння, щоб задовольнити її вподобання чи потребу;
стосунки «давати-брати» пов’язані із взаємною вдячністю осіб;
вдячність випливає з глибокого чуттєвого переживання й усвідомлення цінності того, що отримано (просто так чи у відповідь на добро);
хабар, на відміну від подарунка, спонукає отримувача до порушення законів на користь дарувальника.
4. Учитель. Як бачимо, завжди будь-яка діяльність людей містить певну міру негативу. І ви вже знаєте, що це — наслідок гріхопадіння людей. А які ж Божі принципи стосунків «давання-приймання»?
[Робота учнів із Біблією (у групах або парах). Завдання: сформулювати висновки щодо стосунків
«давання-приймання».
I. Бут. 1:26–29; Пс. 8:6–9 — очікуваний висновок: усе Своє творіння Бог віддав людині.
II. Ів. 3:16–18; Рим. 5:6–8; 1 Ів. 4:9–10 — очікуваний висновок: Бог віддав Свого Сина Ісуса на смерть замість грішних людей.
III. Пс. 103: 2–5, 8; Мт. 5:44–45; 7:11; Мр. 10:18; Лк. 6:35–36; 1 Тим. 6:17 — очікувана відповідь: Бог багатомилостивий; Він щедрий навіть до злих і невдячних.
IV. Мт. 6:1–4; Рим. 12:6–10; 15:1–3; Кол. 3:23 — очікуваний висновок: вдячність Богові виявляється в милостині та добрих ділах іншим людям;
V. Пр. 28:27; Дії 20:32–35; Лк. 6:36–38; 2 Кор. 9:6 — очікуваний висновок: милостивим і щедрим людям Бог обіцяє «компенсацію».
VI. Мт. 9:27–30; Мр.11:24; Рим. 10:17; 12:3 — очікуваний висновок: для прийняття Божого давання люди отримують спеціальне «знаряддя» — віру.
VII. Ів. 13:20; Флп. 2:7–8; 4:5–7; Як. 1:21–22 — очікуваний висновок: прийняття Божого давання здійснюється в послуху та лагідності.
Учні за допомогою вчителя формують принципи стосунків «давання-приймання» й записують їх у робочий зошит].
Божі принципи стосунків «давання-приймання»
1. Бог покликав людину до життя, створивши її на Свій образ і подобу.
2. Бог віддав людям усе Своє творіння й Свого Сина.
3. Боже давання стосується всіх людей — і добрих, і злих.
4. Бог приймає вдячність від людей у вигляді молитви-подяки, прославлень піснями, милостині та добрих справ іншим людям.
5. Бог рекомендує давати іншим людям якомога щедріше, не розраховуючи на віддачу з їхнього боку.
6. Милостивим і щедрим людям Бог гарантує компенсацію за Його рахунок.
7. Бог так влаштував людину, що, віддаючи, вона переживає більше щастя і радості, ніж під час приймання.
8. Для приймання Божого давання люди дістають і спеціальний «засіб» — віру.
9. Прийняття Божого давання здійснюється в послуху та в лагідності.
10. Будь-яке Боже давання таке, що його хочеться прийняти.
11. Стосунки «давання-приймання» неможливі без християнської любові між учасниками цих взаємин.
5. Учитель. Як Божі принципи вказаних стосунків працюють у житті?
Повною мірою ці принципи відображаються в житті Церкви Христової. Церква прославляє Бога Творця, складає Йому подяку за Спасителя Ісуса Христа, поширює у світі Євангелію. Крім цього, Церква покликана милосердно, із співчуттям і щедрістю відгукуватись на будь-яку потребу людей. Саме тому християнські церкви утримують школи, лікарні, хоспіси, їдальні; збирають кошти, одяг, ліки тощо для людей, які опинилися в зоні стихійного лиха, техногенної чи гуманітарної кризи, у гарячих точках планети чи окремої країни. Так, в Україні заснована міжконфесійна Християнська Служба Порятунку (ХСП), яка зародилась ще під час Революції Гідності, а зараз активно несе служіння на території проведення ООС (в зоні АТО).
З 1993 року в Україні почала служіння міжнародна християнська організація Армія Спасіння.
З 1918 року й донині в Україні працює гуманітарна організація Червоний Хрест. Серед багатьох організацій і фондів до благодійних належать ті, які займаються меценатством, філантропією та волонтерством.
До речі, щорічно в другу неділю грудня в Україні відзначають День благодійництва, а 5 грудня — День волонтера.
Серед свят — Міжнародний день слова «дякую», який відзначають 11 січня.
6. Учитель. Перед тим, як розглянути ще один приклад дії Божих принципів «давання-приймання», хочу розказати вам одну історію.
Якось прийшов в одне селище старий мудрий чоловік і оселився там. Він із задоволенням навчав дітей мудрості. А ще він любив дарувати їм подарунки, але були вони дуже ламкі. Хай як старалися діти, але їхні нові іграшки часто ламалися. Діти засмучувались і гірко плакали. Минав час, і мудрець знову дарував їм іграшки, але ще тендітніші. Урешті батькам урвався терпець і вони прийшли до мудреця:
— Ти мудрий і бажаєш нашим дітям лише добра. Але чому ти даєш їм такі крихкі подарунки? Вони намагаються бути якомога обережнішими, але іграшки все одно ламаються, і діти плачуть.
— Мине не багато років, — усміхнувся старець, — і хтось подарує їм серце. Може, мої іграшки навчать їх поводитися з цим безцінним даром хоч трохи обачніше?
(Бруно Ферреро, «Дорогі подарунки»)
І ви вже здогадалися, що ми зараз поговоримо про сім’ю — цю Божу установу для людей: «І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Бут. 2:18). Уже від моменту створення сім’ї Бог закладає в неї Свої принципи на матеріальному та нематеріальному (духовному) рівнях. Чоловік і жінка по-різному створені, по-різному влаштовані, по-різному мислять, по-різному діють, але вони доповнюють одне одного в шлюбі, стають єдині в сім’ї, єдині в досягненні мети. Без перебільшення можна сказати, що життя в сім’ї — це постійне дарування й приймання одне одного. І що більше й глибше запроваджуються в сім’ї Божі принципи «давання-приймання», то щасливіша сім’я, то більше Божих благословень має.
І, безумовно, особливе Боже благословення для подружжя — це діти. Але діти — це не тільки благословення від Бога, а й відповідальність перед Ним. Відповідальності тата і мами за те, як вони піклувались про дитину і як виховували її.
Невід’ємними реаліями нашого життя є недоліки та слабкості грішних людей (у кожної людини вони свої), а стереотипна реакція на це — відчуження, дистанціювання, осуд або й зловтіха. І все тому, що світ формує в нашій свідомості свій стандарт «досконалої людини». І всім, хто не вписується в цей стандарт, ми не вибачаємо — ні собі, ні іншим (особливо іншим). А не вписуються в цей «стандарт» хворі, каліки, ненароджені, старі, волоцюги та інші знедолені люди. Яке щастя, що Бог приймає всіх із любов’ю!
Як від моменту народження в цей світ кожен із нас потребує піклування інших людей (батьків, вихователів чи вчителів), так і в похилому віці ми потребуємо допомоги молодих, бо самим уже бракує сили та здоров’я подбати про себе. Та й у проміжку між дитинством і старістю є постійна потреба допомоги від інших чи допомоги комусь. Виявлена допомога дає можливість відчути Божу присутність у житті людини. Милосердя вчить людину вибачати, розуміти, співчувати, не відкидати когось з-поміж людей. Милосердя робить людину людянішою, подібнішою до Бога. Пригадуєте, «милосердним ніхто не вродився, а навчився»? Так само виховується і вдячність. «Ніщо так легко не дається і так дорого не цінується, як вдячність». Вдячність — це не просто чемність. Вдячність — це християнська чеснота, яку потрібно в собі плекати. У ту мить, коли людина відчуває вдячність, вона не може бути злою. Вдячність — це не емоційний стан людини (тоді її свідомість загострена на власній персоні), а почуття, її глибоке переживання. Тоді людина звертає свою увагу на чесноти інших, на гармонію світу, на неймовірну любов і щедрість Бога. Вдячна людина вчиться не сприймати речі, події чи ситуації як очевидні, а йде у своїх міркуваннях значно далі — до їхнього початку, до Бога. А сім’я — це саме те місце, де дитина має змалечку вчитись робити добро й вправлятись у цьому вмінні. Суттю будь-якого добра (від усмішки до догляду за немічними) є його безкорисливість. Добро за людським принципом «я — тобі, ти — мені» — це не добро, а торг (бартер, оборудка, бізнес або якось іще).
Унікальність Божих принципів давання й приймання полягає ще й у тому, що ними можуть скористатись абсолютно всі люди, навіть немічні. Адже завжди можна подякувати, побажати людині добра, помолитись за неї.
VI. Осмислення об’єктивних зв’язків у вивченому матеріалі
1. Інтерактивна вправа «Кубування». [Методичні рекомендації див. «Слово вчителю». — 2018. — №4. — С. 25.]
Грань «назви»: назвіть Божі принципи давання і приймання;
грань «порівняй»: як дає Бог і як дає людина;
грань «подумай»: про реакцію Бога на вдячність людей щодо Його найдорожчого Подарунка для них;
грань «проаналізуй»: оповідання В. Осєєвої «Троє товаришів»;
грань «поясни»: зміст вислову «Дай хліб — візьми рай, дай мале — візьми велике, дай смертне — візьми безсмертне, дай тлінне — візьми нетлінне»;
грань «запропонуй»: як можна застосувати набуті знання у класі.
2. Учитель. Для вдячного серця немає дрібниць. Переконайте мене в цьому. (Учитель називає «дрібницю», а учні пояснюють, чому за неї потрібно дякувати Богові. Для зручності «дрібниці» можна записати на окремі картки).
«дрібниця» — значить, що …
галасливі молодші брати чи сестри — у тебе є сім’я
посуд, який треба мити — у тебе є їжа
килим, який треба чистити — у тебе є житло
гора прання — у тебе є одяг
мокрі чоботи — маєш взуття і можеш ходити
уроки, іспити, ЗНО — ти можеш отримати освіту
вечірня втома — ти можеш працювати
сигнал будильника вранці — Бог дарує тобі новий день
Учитель. Навіть цей коротенький перелік «дрібниць» свідчить про те, що ми маємо за що дякувати Богові. А багато дітей у світі можуть лише мріяти про таке життя. Крім того, ми повинні дякувати Богові й за тих людей, які завдали нам болю (з різних причин), бо ми зрозуміли, що так чинити не можна, а тому наша відповідальність для них — пробачення.
3. Заслухати відповіді учнів на запитання:
— У чому виявляється щедрість? (Очікувана відповідь: у гостинності, милостині, умінні поділитись із ближнім, умінні радіти добру інших, відсутності заздрощів тощо.)
— Чому спонсорство не є благодійністю? (Очікувана відповідь: бо це діяльність в обмін на рекламу або з метою набуття якоїсь вигоди для спонсора.)
— Який би епіграф до уроку ви запропонували? (Очікувана відповідь: «Блаженніше давати, ніж брати», Дії 20:35.)
VII. Підсумки уроку
1. Бог створив людину на Свій образ і подобу.
2. Бог добрий і щедрий, тому людина покликана чинити так само.
3. Людина — істота соціальна, тому для неї важливі стосунки з іншими людьми.
4. Божі принципи давання і приймання є досконалими, тому людина повинна їх наслідувати у своєму житті.
5. Вдячність — це нормальна реакція людини на вчинене для неї добро Богом чи іншими людьми.
6. Якщо Бог у вашому житті буде на першому місці, то все інше буде на своєму!
VIII. Домашнє завдання
Активно запроваджувати Божі принципи давання і приймання в стосунках із ближніми (у сім’ї, у класі).