Десять кар єгипетських

Десять кар єгипетських — десять знамень, які Господь Бог послав на Єгипет, щоб переконати фараона відпустити євреїв із рабства. Фараон здався після десятої кари, тоді й відбувся вихід ізраїльського народу з Єгипту в землю обітовану.
Біблія докладно розповідає про десять єгипетських кар у Книзі Вихід (7:8–12:31), а також згадує цю подію в Книзі Псалтир (77:41–51; 104:26–36). Якщо уважно прочитати уривки з цих псалмів, то легко помітити, що в кожному з них описані не всі єгипетські кари, а лише деякі, вибірково. Але якщо сумістити опис єгипетських кар з обох уривків, то вийде опис усіх десяти кар. Цими карами були принижені й посоромлені єгипетські боги й ідоли, які виявилися мертвими й нездатними захистити сфери своєї діяльності (воду в річці Ніл, худобу, здоров’я людей, життя первістків тощо). Розглянемо кожну з десяти кар докладно.

ПЕРША КАРА: ВОДА ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА КРОВ
(Вих. 7:19–24)

Перша кара — перетворення води в річці Ніл на кров, унаслідок чого вся риба загинула, а річка засмерділася.
Проти чого ж була спрямована ця кара?
Стародавні єгиптяни вважали річку Ніл одним із божеств, якому Єгипет був зобов’язаний своєю появою на світ, своїм існуванням і процвітанням. У багатьох стародавніх текстах підкреслено космічність Нілу, його небесний і підземний характер. Існували уявлення, згідно з якими по небесному Нілу вдень пливе човен Сонця. Під землею теж є Ніл, по ньому Сонце, опустившись за обрій, мандрує вночі. Образ підземного Нілу був тісно пов’язаний зі смертю, із душами померлих і судом над ними в потойбічному житті.
Образом Нілу був бог Хапі, якого зображали у вигляді огрядного чоловіка з посудинами в руках, із яких ллється вода. Його шанували як того, хто забезпечує вологою та врожаєм. Сам Ніл населяли добрі та злі божества в образах тварин: крокодилів, гіпопотамів, жаб, скорпіонів, змій. Батьком Хапі був первісний океан Нун.
Інше божество — Хнум (якого єгиптяни шанували як бога-творця, який створив людину на гончарному крузі) —
також уважали хоронителем витоків Нілу й зображали у вигляді людини з головою барана зі спірально закрученими рогами.
Ще одне божество — Себек — у єгипетській міфології вважали богом води й розливу Нілу. Оскільки його священною твариною був крокодил, то його найчастіше зображали у вигляді людини-крокодила або людини з головою крокодила.
Єгиптяни поклонялися не лише Нілу й ідолам-заступникам Нілу, але й деяким особинам риб, які водилися в цій річці.
Щоб посоромити всі ці єгипетські божества, Господь Бог перетворив воду Нілу в кров, і в результаті вода стала непридатною для пиття та зрошення землі, а також уся риба вимерла.
Варто зауважити, що єгипетські чарівники змогли повторити це чудо, що спричинило ще більше ожорсточення серця фараона.

ДРУГА КАРА: ЖАБИ
(Вих. 8:1–14)

У Стародавньому Єгипті з головою жаби зображували чоловічі божества, що персоніфікували стихії: Хук (нескінченність), Нун (вода), Кук (темрява) й Амон (повітря). Їм відповідали жіночі божества, яких зображали зі зміїними головами.
Жабам приписували владу над розливами Нілу, від яких залежав урожай. Маленькі жаби з’являлися в річці за кілька днів до її розливу, і тому їх вважали вісниками родючості. Крім того, у Єгипті існувало повір’я, начебто жаба мала здатність самозародження, тому її зв’язували із загробним культом і воскресінням після смерті. Її вважали священною твариною давньоєгипетської богині родючості Хекет — одного із символів безсмертя, і зображали у вигляді жаби або жінки з жабою на голові. Уважали, що богиня-жаба допомагала породіллям, а в загробному царстві — воскресінню померлих.
Господь Бог посміявся над марновірством єгиптян і над їхніми божествами, наславши на весь Єгипет полчища жаб. За словом Мойсея, жаби вийшли з річки Ніл і наповнили всі житла єгиптян.
Чарівники теж змогли імітувати це чудо, але оскільки вони не змогли позбавити країну від навали жаб, фараон переконався в Божій перевазі й навіть попросив Мойсея й Аарона помолитися про нього, пообіцявши Мойсеєві, що він відпустить ізраїльський народ у пустелю на якийсь час. Однак невдовзі він озлобився й передумав.

ТРЕТЯ КАРА: ВОШІ
(Вих. 8:15–19; Пс. 104:31)

Стосовно цієї кари думки богословів розділилися. Відповідно до перекладу Септуагінти (грецького перекладу Старого Завіту), після удару жезла із землі з’явилося безліч «скнипів». Колись скнипами називали вошей. Однак давньогрецькі філософи Філон і Оріген думали, що це були мошки й комарі — звичайний бич Єгипту в періоди повені Нілу. Вживання цього терміну давньогрецькими авторами — Феофрастом, Аецією, Аристофаном показує, що він міг позначати й трав’яну вошу, і хробаків, і бліх.
Так чи інак, ця кара була спрямована на посоромлення єгипетських божеств землі, неба, повітря й здоров’я, які були не в змозі захистити людей і худобу Єгипту від навали комах.
Чарівники не змогли відтворити це чудо й розписалися у власному безсиллі, визнавши цю кару «перстом Божим». Вони припинили змагатися з Мойсеєм, визнали силу Бога й тому почали радити фараонові відпустити євреїв за словом Мойсея.

ЧЕТВЕРТА КАРА: РОЇ МУХ
(Вих. 8:20–32)

Хмари мух покрили людей і наповнили будинки єгиптян. За словами Філона, «комаха, яка послужила знаряддям четвертої кари, поєднувала властивості мух і собак, відрізнялася лютістю й невідступністю. Здалеку, як стріла, неслася вона на людину або тварину, стрімко нападаючи, упивалася жалом у тіло й ніби прилипала до нього» (Тлумачна Біблія Лопухіна). Можливо, це були ґедзі, що не давали спокою єгиптянам і їхнім чередам.
Головний урок цієї кари полягав у тому, що Бог відкрито виявив фараонові й усім єгиптянам відмінність між ними та ізраїльтянами, тому що рої мух були скрізь, крім області Гесем, у якій жили євреї; вони були в усіх будинках, крім будинків ізраїльтян.
Такий поділ між двома народами й місцями їхнього замешкання в Єгипті показав фараонові, що Бог Ізраїля є Господом, який посилає ці кари, і що саме Він є Богом над Єгиптом, перевершуючи за силою та могутністю всі єгипетські божества й ідоли.

П’ЯТА КАРА: МОРОВИЦЯ
(Вих. 9:1–7)

Моровиця — це хвороба тварин. Сильний удар по єгипетських богах. Бик і корова вважалися головними божествами єгиптян і були священними тваринами Єгипту. Їм приносили жертви й кадіння. Биків у великій розкоші тримали в багатьох єгипетських храмах. Після смерті такого бика бальзамували й із пишною церемонією, яка пасує хіба що царям, ховали у величному саркофазі. Крім того, багато єгипетських божеств зображували з головою або тулубом бика чи корови.
Так, Апіса вважали богом родючості; його зображували в образі бика із сонячним диском. Амона, покровителя міста Фіви, бога повітря й урожаю, зображали з головою людини, а іноді бика чи барана, із двозубою короною й довгим скіпетром у руці. Міфічну богиню Ісіду часто зображали як жінку з рогами корови й сонячним диском на чолі. Хатхор — богиня любові й долі, богиня неба, годувальниця фараонів і володарка далеких країн — зображалася у вигляді корови або жінки з рогами корови, іноді тільки з одними вухами. Взагалі єгиптяни багатьох своїх богів зображали з головами або тілами тварин. Проти віри в цих богів і була спрямована п’ята кара.
Отже, худоба єгиптян, яка паслася на полях, загинула від моровиці, а в ізраїльтян не загинула жодна тварина.

ШОСТА КАРА: ГНОЯКИ
(Вих. 9:8–12)

Багато богословів уважають, що це було щось на зразок чорної віспи. Ця кара вразила і людей, і тварин, і навіть чарівників після того, як Мойсей за словом Господа Бога підкинув сажу до неба.
Наказ підкинути взяту з печі сажу має стосунок до одного з древніх релігійних звичаїв Єгипту. Розвіювання за вітром попелу від жертв на честь бога Сету (бог зла й невдачі), за віруваннями єгиптян, відвертало зло, пристріт або порчу від усіх тих меж, куди він потрапляв. Але тепер кинута Мойсеєм сажа рознесла не добробут, а прокляття від Бога Ізраїлевого, спричинивши гнояки на тілах людей і худоби.
Крім усього іншого, той факт, що чарівники не змогли захистити себе й фараона від гнояків на тілі, став свідченням безсилля єгипетських богів-цілителів на чолі з Ісідою, які не змогли запобігти шостій карі, посланій на Єгипет Богом Ізраїля.

СЬОМА КАРА: ГРАД
(Вих. 9:17–35)

Відразу слід зазначити, що це був не просто град, а дуже великий град: розміром приблизно з апельсин. Крім того, цей град супроводжували блискавки. Перш ніж пішов град, Бог зробив єгиптянам милосердне попередження, щоб вони зібрали свої череди й відвели їх в укриття. І от у всьому Єгипті випав град і побив усе, а в краї Гесем, де жили євреї, граду не було.
Знаковим у цій карі було те, що ті єгиптяни, які прислухалися до Господнього слова, поспішно зібрали своїх рабів і свої череди й так урятували їх від загибелі. Тим самим Господь Бог продемонстрував фараонові й усьому Єгиптові, що слухняних Богові очікує життя, а тих, хто противиться Богові, — смерть.
Ця кара була спрямована проти богів неба, повітря, дощу й родючості, яким фанатично поклонялися єгиптяни на чолі з фараоном, і які були не в змозі захистити свій народ від цієї кари. Однак фараон барився, його серце залишалося запеклим.

ВОСЬМА КАРА: САРАНА
(Вих. 10:1–20)

Покарання сараною було одним із найвідчутніших. Сарана налетіла великими хмарами й з’їла всю зелень, яка залишилася після сьомої кари. Наприкінці дня вона вкрила поверхню землі на 12 см і наповнила землю смородом.
Ця кара була спрямована проти богів землі, урожаю й родючості. Ось лише деякі з них: Осіріс, Птах, Апіс, Мін, Нехебкау та інші. Єгиптяни переконалися, що всі ці численні божества не в змозі захистити свій народ від чергової кари Бога Ізраїлевого, унаслідок чого вся країна залишилася без урожаю й практично була приречена на голод.
Після цього навіть слуги фараона переконалися в необхідності відпустити євреїв. Яскравим досягненням цієї кари стало визнання фараоном свого власного безсилля й гріховності перед Богом Ізраїля.

ДЕВ’ЯТА КАРА: ТЕМРЯВА
(Вих. 10:21–27)

Покаравши Єгипет темрявою, Бог продемонстрував безсилля єгипетського божества Ра, якого вважали богом сонця. Суцільна темрява над Єгиптом тривала три дні. А там, де жив Ізраїль, було світло. «Триденний морок, що оповив Єгипет, був очевидним доказом безсилля верховного бога Ра, бога сонця, що підкорився тепер волі Всевишнього й виявився неспроможним дати своїм поклонникам хоча б промінчик світла» (Тлумачна Біблія Лопухіна). Крім верховного бога Ра, були посоромлені й інші боги сонця й світла, такі як: Атон, Гір, Атум, Xепри, Мневіс.

ДЕСЯТА КАРА: СМЕРТЬ ПЕРВІСТКІВ
(Вих. 11, 12)

Це було найстрашніше покарання для єгиптян. Але якби не ця кара, то євреї до сьогоднішнього дня були б рабами в Єгипті.
Десята кара була спрямована, по-перше, проти богів-захисників фараона (таких як бог Гір і богині Сатіс, Сихмет і Уто), а також на останнє божество Єгипту — фараона.
Віддавна єгиптяни поклонялися фараонам, як богам. І вважали, що багато єгипетських богів у минулому були фараонами. Та Господь розвіяв марновірство про те, що фараони є або стають богами. Неспроможність фараона захистити свій народ і свою власну родину від смерті первістка спростувала претензії фараона на звання бога.
Тієї ночі, коли вмерли всі єгипетські первістки, згубник пройшов повз будинки ізраїльтян, одвірки яких були помазані за повелінням Божим кров’ю ягняти. На згадку про це було запроваджено свято Пасхи.
Крім усього іншого, десята кара, на думку багатьох богословів, є відплатою за всіх ізраїльських хлопчиків-немовлят, убитих у Єгипті за повелінням фараона (Вих. 1:22).

ВИСНОВОК
Єгиптяни були ідолопоклонниками. Вони вважали, що їхні божества сильніші від усіх інших богів. Десять кар показали, що Бог Ізраїля є єдиним істинним живим Богом.
В описі історії про десять кар часто повторюється фраза: «І ви будете знати, що Я — Господь!» (Вих. 6:7; 7:5; 8:18; 10:2; 14:4). Ця фраза підкреслює сенс усього, що відбувається. Господь хотів показати і єгиптянам, і євреям, що Він є істинним Богом — Богом неба і землі, а також Богом ізраїльського народу. Тому навіть самому фараонові Бог сказав у самий розпал покарання: «Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі» (Вих. 9:16).
Завдяки тому, що відбулося в Єгипті, славне Ім’я Господа Бога було звіщене по всій землі. І сьогодні немає виправдання людям, які чули про десять єгипетських кар, але продовжують поклонятися іншим богам та ідолам.
Сучасним людям не варто забувати, що десять єгипетських кар є не лише демонстрацією Божої сили й влади над силами природи й долею людства, але й попередженням про покарання, яке чекає в майбутньому на людей, які противляться Богові і Його Слову.

За матеріалом
Романа та Євгенії Сверлових
«Десять кар єгипетських»,
Біблійний дискусійний клуб