Інтеграція біблійних цінностей у шкільні предмети

Викладати по-християнськи насправді дуже складно! Небагатьох із нас колись навчали, як це робити, і ще менше тих, кому показували християнське викладання на практиці!

Пропонуємо ознайомитися зі скороченим варіантом статті «Інтеграція навчання у віру» Марли Кемпбелл (асистента професора відділу освіти Університету Біола, Ла Мірада, Каліфорнія). А також розглянути деякі приклади уроків, що показують відмінності між інтеграцією біблійних істин у шкільні предмети й так званою псевдоінтеграцією і міжпредметним зв’язком.

«Протягом усієї історії християнської освіти слова «інтеграція віри в навчання» звучать як якась мантра. Учителі докладають усіх зусиль, щоб включити Святе Письмо в матеріал кожного уроку, часто навіть не за власним бажанням, а слухняно виконуючи вказівки адміністрації школи (якщо це християнський навчальний заклад — прим. ред.). В останні роки в християнській пресі й наукових працях широке поширення набув термін «духовне становлення». Він більше пов’язаний з особистим духовним розвитком людини, ніж із програмою шкільного уроку, проте досить чітко виражає сутність того, чому педагоги-християни повинні приділяти увагу на уроці. Іноді навіть у християнському середовищі можна почути запитання: «Чи ці поняття стосуються християнської освіти?» Відповідь однозначна: безумовно! Причому саме поєднання цих понять становить саму суть того, чим ми займаємося.

По-перше, необхідно пояснити, що термін «інтеграція віри в навчання» має на увазі щось набагато більше, ніж додавання біблійного вірша до матеріалу кожного уроку. Інтеграція — це спосіб життя. Правильніше буде сказати, що педагоги прагнуть «інтегрувати навчання у віру». Віра є вихідною точкою й надійною підставою всього, що відбувається в повсякденному житті християнина, включаючи освітній процес. Академічний процес, як щось вторинне, повинен бути уведений в первинну сферу віри. Віра — це те, що охоплює весь спектр християнського світогляду: усе в нашому житті повинне проходити крізь фільтр мислення, властивого Христові.

Розглянемо кілька прикладів того, як ми, християни, використовуємо цей фільтр у нашому повсякденному житті. Вибираючи розважальний захід, ми оцінюємо його прийнятність і відповідність християнським цінностям. Перегляд кінофільму містить у собі аналіз його ідеї й змісту у світлі Біблії. Коли ми займаємося якою-небудь творчістю або милуємося твором мистецтва, дивимося телепередачу або читаємо книгу — ми задіюємо наявну в нас духовну «шкалу цінностей», щоб прийняти чи відкинути задум і приховане повідомлення предмета нашої уваги. Що стосується стосунків із людьми, ми здатні визначити характер людини за «плодами» її життя. На підставі біблійних принципів ми маємо можливість судити про особисті якості людини, що допомагає нам визначити, як поводитися з нею і що говорити (або не говорити) їй. Таким чином, наш християнський світогляд, що базується на знанні Писання, допомагає нам у всіх практичних життєвих ситуаціях. Інакше кажучи, ми можемо використати християнський світогляд для оцінки всіх сфер життя.

Бог Сам виступив ініціатором подібного інтегрованого підходу. Відповідно до записаного в Книзі Буття, 1:26-27, Бог створив нас за Своїм образом. Він — Триєдина Особистість, і, отже, ми, створені за Його подобою, також є триєдиними створіннями. Незважаючи на те, що кожна Особа Бога має Свою унікальну функцію та роль, її неможливо відокремити від інших — подібно й наша цілісна особистість не може бути розділена на окремі функціональні частини. Справжній християнин не може в неділю в церкві бути одним, а всі інші дні тижня — іншим, і займатися чим заманеться. Біблійна інтеграція в християнській школі не може бути зведена до самих лише уроків християнської етики чи стандартної молитви й читання текстів із Біблії перед початком уроку.

Як вищевказані основні принципи пов’язані з інтеграцією? Учителі повинні розглядати зміст шкільного предмета, насамперед, із позиції віри. Християнські переконання є наріжним каменем для будівництва всього нашого життя. З них і складається той самий фільтр, про який ми говорили на початку — фільтр, здатний відокремити всі домішки, з якими ми зустрічаємося. За допомогою абсолютної істини Божого Слова ми здобуваємо вміння відрізняти добре від поганого, приймати розумні рішення й думати по-християнськи. Таким чином, духовне становлення є такою ж цілеспрямованою дією, як і інтеграція, тому що завдяки такому підходу шкільний урок стає повністю інтегрованим, а не просто пропонує якесь короткочасне зіткнення з Божим Словом на початку уроку або згадування вірша з Біблії наприкінці. Необхідно заздалегідь усвідомити, що предмет, який викладається, — наприклад, математика, — уже освячений, тому що, як говорить Боже Слово, усе належить Господу, усе Ним і для Нього створено (Кол. 1:16-17). Духовні та моральні істини вже присутні в математиці як частині Божого творива. Педагогам-християнам не потрібно накладати біблійну істину на свій предмет, її в предметі потрібно розкривати.

Книга Дж. П. Морланда «Люби Господа твого всім своїм розумом» містить невтішний коментар стосовно антиінтелектуальності в церкві. Історично склалося так, що в церкві відбувся поділ між вірою й інтелектом. Боячись, що світське опорочить святе, християни відійшли від участі в прогресі, відсторонившись від освіти й усіх інших сфер, у яких християнське мислення повинне було вплинути на «світське». Морланд пише: «У розумінні християнського життя відбувся поділ на категорії «світський» і «святий», унаслідок чого християнське навчання й богослужіння були позбавлені суспільної значимості й були поміщені в сховище, відокремлене від суспільства або так званих “недуховних сфер життя”».

Це звинувачення безпосереднім чином лягає на плечі християнських педагогів. Християнські школи мають можливість день у день брати участь у духовному становленні школярів. Дослідження відмінностей світського та християнського світоглядів робить Святе Письмо актуальним. Маючи в основі непохитні істини, християни не повинні відчувати ніякого страху перед академічною сферою або злободенними темами. Коли вчитель-християнин керує шкільним класом, інтеграція навчання у віру може розвинутися у вивчення апологетики. Природничі науки й математика займаються вивченням чудесних творінь Бога, якому властивий порядок і творчість. Задум Творця стає платформою для обговорення священності життя. Вивчення історії людства відкриває чіткість, пунктуальність і цілеспрямованість, якщо розглядати її як сегмент вічності. Мистецтво й література показують нам стан серця людини, що проходить неспокійним шляхом земного життя. Отримавши духовні настанови для свого життєвого шляху, школярі вчаться думати по-християнськи, аналізуючи свої успіхи й невдачі.

Духовне становлення не обмежується простим виділенням декількох хвилин на духовні речі, воно йде далі — до мислення, у центрі якого Христос. Це головна функція інтелекту учнів, а не те, що залишається для біблійних уроків і богослужінь, які, згідно з Посланням до євреїв, 10:24-25, є життєво важливими елементами духовного зростання, але не становлять його повноту. Коли інтеграція починається з педагога-християнина, який усвідомлено ініціює цей процес і направляє учнів до формування христоцентричного мислення, ми отримуємо не лише повну інтеграцію академічної складової в нашу віру, але й духовне становлення індивідуума, здатного зі шкільного класу перенести свою віру в усі сфери життя».

Є чимало прикладів невдалої інтеграції і навіть такої, яку можна назвати «псевдоінтеграцією», коли Біблія додається до предмета штучним або неприродним способом. От деякі приклади того, як не варто викладати, тому що це не є інтеграцією в розумінні світових фахівців-практиків християнської педагогіки.

Інтеграцією не є:

1. Урок вивчення Біблії в школі, загальношкільне богослужіння, молитва.

2. Урок, на якому вчення про Христа викладають з метою ідеологізації.

Ідеологізація — це процес насильницького підпорядкування суспільної свідомості офіційним ідеологічним концепціям і установкам владних структур. Складова частина політики тоталітарного режиму.

3. Застосування цитат із Писання й подій із біблійної історії на уроці. Наприклад: завдання з математики в початковій школі, в умові якої використовується подорож апостола Павла для обчислення кілометражу або часу в дорозі; математичний диктант із використанням цифр і чисел із Біблії; використання текстів із Писання для синтаксичного розбору речення на уроках мови. У деяких випадках це підпадає під категорію міжпредметних зв’язків, але часто є просто зловживанням Святим Письмом.

4. Ситуація, коли концепцію або погляд «доводять» за допомогою біблійних текстів, вирваних із контексту.

Приклад: використання цитат із Дії 2:44-45; 4:32 для підтвердження ідей соціалізму; адже перші християни жили, маючи спільне майно й чекаючи другого приходу Ісуса Христа.

Тема інтеграції біблійних цінностей у шкільні предмети дуже широка й не може бути повністю висвітлена в одній статті. Це ціла наука й методика викладання. Повнішу інформацію на цю тему ви можете знайти:

Для живого спілкування, обміну досвідом і навчання ви можете відвідати наші навчальні семінари й конференції для педагогів-християн.

Тетяна Чумакова, директор МАРХО