Дійові особи:
Анна Григорівна – директор виставки,
Олег, Юрій — робітники,
Варвара — студентка, відвідувачка музею,
Ян Гус,
Мартін Лютер,
Жан Кальвін.
Входить пані Анна. Оглядає приміщення: запалює ліхтар над книжковою виставкою, перевіряє написи тощо.
Анна. Олегу, Юро! Де ви там?! Швидше! Відкриття за півгодини.
Голос з-за сцени. Так важкі ж, Анно Григорівно!
Анна. Несіть уже!
Робітники виносять і ставлять на сцену експонати, директор перевіряє, чи все гаразд.
Анна (запалює ліхтарі на сцені). Здається, все готово.
Заходять журналісти, діти, починають фотографувати.
Анна. Шановні панове! Це щасливий і радісний день для всієї країни. На честь святкування 500-річчя Реформації ми відкриваємо новий унікальний музей — Музей Реформації. (Журналісти знову фотографують. Розпочинається екскурсію.)
Тут ви можете не лише ознайомитися з оригіналами різних видань і перекладів Біблії, але й простежити їхню історію. У музеї представлені тільки оригінальні предмети. А тут ви бачите фігури тих, хто тим чи іншим чином причетний до Реформації в Європі. Ви можете тут побачити… (Помічає, як хлопці ходять навколо колон.) Хлопчики, відійдіть від експонатів, ви можете пошкодити шедеври… Про що це я? Так от… побачити Мартіна Лютера, який 1517 року прибив свої 95 тезисів проти індульгенцій, а це саме той цвях, який він використав… І ви, звичайно ж, не могли не впізнати знаменитого женевського реформатора Жана Кальвіна, який не тільки реформував місто Женеву, а й причетний до Реформації всієї Швейцарії. А ось наступна фігура — людина, яка дала початок Реформації на чеських землях, її ім’я — Ян Гус.
Дякую вам за увагу, тепер ви маєте час, щоби самостійно ознайомитися із представленими експонатами.
Усі розглядають експонати, пані Анна стежить за порядком.
Голос з-за сцени. Шановні відвідувачі, через п’ять хвилин музей зачиняється. Просимо вас покинути залу. (Відвідувачі виходять.)
Варвара, присівши на стілець, ненароком заснула. Робітники вимикають світло, залишається тільки підсвічування. Прокинувшись, Варвара не змогла вийти з музею, тому починає розглядати експонати, підходить до статуй.
Варвара. Справді, вони як живі.
Раптом гасне світло, Варвара щось зачіпає, чути гуркіт. Коли світло вмикається, Варвара стоїть як статуя, а інші статуї оживають.
Лютер. Де це я? (Звертається до Кальвіна.) Вибачте, шановний пане, це не ви щойно зволили випадково зачепити мого носа?
Кальвін. О ні, я був зайнятий тим, що думав, хто це мене постійно штовхає. (Сміються.)
Лютер. Дозвольте представитися, Мартін Лютер.
Кальвін. Велика честь для мене познайомитися з вами, давно чув про вас і захоплювався сміливістю ваших промов. У моєму серці назавжди залишилися ваші тезиси. Користуюся ними, коли викладаю студентам: тільки віра, тільки Писання, тільки милість Божа, тільки Христос…
Лютер (захоплено). Невже ви — Жан Кальвін?! Ви — той, хто не побоявся магістрату, хто заснував Женевський університет, що став центром науки, хто посприяв відкриттю в Женеві церков, став прикладом для всієї Європи!..
Кальвін. Занадто голосно для мене. А я ось давно хотів познайомитися, захоплююся вашими піснями, кажуть, ви самі їх складаєте… і Біблію переклали… та ще й одружилися! І як це ви все встигаєте?..
Лютер. Ну… (Розвівши руками, зачепив Гуса.) Вибачте, пане, я не помітив вас.
Гус. Не турбуйтеся, я просто не хотів заважати такій цікавій бесіді. Моє ім’я Ян Гус. Я також викладач із Праги.
Кальвін. Той самий?
Лютер. Той самий? Який посіяв насіння Реформації по всій Європі?
Варвара поворухнулася.
Гус. А Ви хто? Цвінглі? Нокс? Невже Вікліф? Ні? Чекайте-чекайте… Повинен здогадатися…
Варвара (зніяковіло). Ні, я ще студентка…
Лютер. Віттенберзького університету?
Гус. Празького університету?
Кальвін. Женевського університету?
Варвара. Київського…
Кальвін. Цікаво, у якому семестрі у вас викладають теологію?
Варвара. У нас немає богослов’я.
Гус. А хто викладає Закон Божий?
Варвара. У нас немає такого.
Лютер. Ви хоча б молитеся перед заняттями?
Варвара. Ні.
Кальвін. І чого вас там тільки навчають?!
Варвара. Різних предметів… До чого тут молитви і Закон Божий? Я ходжу до церкви, там молюся і Біблію читаю… Але університет — це зовсім інше, там ми отримуємо знання. Не треба це змішувати…
Кальвін. Але які знання можна отримати без найголовнішого! Університет створений, щоб навчати істини, Божої правди.
Лютер. Університет повинен виховувати еліту нації. А кого буде навчати такий університет? Безбожників?! Хто стоятиме на чолі суспільства? Атеїсти?!
Варвара. Ну я, я не знаю… У нас якось не прийнято змішувати церкву й суспільство, а тим паче політика, це не наша справа…
Гус. Не наша справа? Доля народу не наша справа? Що ж це робиться!.. (Трохи спокійніше) Вибачте… А який тепер у вас рік?
Варвара. 2017.
Кальвін (до статуй). Розумієте, що це означає? 500 років Реформації!!!
Лютер (до Варвари). А як ви готуєтеся до ювілею?
Кальвін і Гус. Як?
Раптом умикається світло, статуї завмирають у різних позах, заходять робітники.
Олег. Чув? Хтось тут розмовляв…
Юрій. Ну чув, а що?
Олег. Так тут нікого ж бути не повинно! Слід усе перевірити. (Помічають, що сталося зі статуями.)
Разом. Анно Григорівно!!!
Анна. Що трапилося? (Робітники мовчки вказують на експонати.) Терміново! Несіть їх на реставрацію! І щоб до завтра були як новенькі. (Статуї виносять.)
Варвара (задумливо). Що ж ми будемо робити в рік Реформації?.. (Звертається до глядачів.) А що ви робитимете в рік Реформації?..
http://r500.ua/resursi/